Рішення

від 24.02.2020 по справі 908/3532/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/169/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 Справа № 908/3532/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/3532/19

за позовом Департамента комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙС 1» , ідентифікаційний код юридичної особи 38783568 (69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 2)

про стягнення 281023 грн 41 коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Мякота С.В., довіреність № 03/01/01-10 від 13.01.2020;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом вих. № 87/02-03 від 16.12.2019 (вх. № 3795/08-07/19 від 20.12.2019) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙС 1» 277929,81 грн заборгованості з орендної плати та 3093,60 грн 3% річних.

Позов заявлено на підставі ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, умов договору оренди нежитлового приміщення № 191/13 від 12.03.2015, укладеного між сторонами у справі і обґрунтовано наявністю заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за договором. У позові позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2019 справу № 908/3532/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 у справі №908/3532/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.01.2020 об 11 год. 00 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив до 13.01.2020, включно.

В судовому засіданні 16.01.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи 908/3532/19 в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом перевірено явку представників сторін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Відповідач відзив не надав.

За наслідками судового засідання, враховуючи не можливість вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 цього кодексу, в даному судового засідання, суд відклав розгляд справи на 11.02.2020 об 10 год. 00 хв.

31.01.2020 до господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.02.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу «Акорд» .

Суд продовжив судове засідання з розгляду справи 908/3532/19 в порядку спрощеного позовного провадження. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

На початку судового засідання суд оголосив про надходження від позивача вищезазначеного клопотання, яке прийняте судом до розгляду.

За наслідками судового засідання суд відклав розгляд справи на 24.02.2020 о 09 год. 30 хв.

21.02.2020 до канцелярії суду від позивача у справі надійшли додаткові пояснення щодо розрахунку заборгованості з орендної плати.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розгляд справи здійснюється за участю представників сторін.

В судовому засіданні 24.02.2020 присутній представник позивача надав усні пояснення у справі та на запитання суду зазначив, що всі пояснення надані, всі наявні докази подані до матеріалів справи, клопотання та заяви, відсутні.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.2020 вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙС 1 є 69120, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, 2. Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 та від 16.01.2020 №908/3532/19, направлені на юридичну адресу відповідача повернулись на адресу суду з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання та інші підстави (відсутність адресату) відповідно.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил). Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

В судовому засіданні 24.02.2020 судом ухвалено рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

12.03.2015 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - орендодавець), Міським комунальним підприємством ОСНОВАНІЄ (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грейс 1 (далі - орендар) укладено договір № 191/13 оренди нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого орендодавець, балансоутримувач на підставі протоколу засідання постійно діючої конкурсної комісії на право оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя від 28.01.2015 № 3 передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення № ІХ першого поверху (літ. А - 3) площею 143,1 кв. м в будинку № 11 по вул. 12 Квітня, що перебуває на балансі міського комунального підприємства ОСНОВАНІЄ , вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 340786,00 грн. станом на 28.02.2015.

Майно використовується орендарем на правах оренди для надання різноманітних побутових послуг населенню, аптеки готових та виготовлених ліків, виготовлення гомеопатичних, біологічно активних, парафармацевтичних засобів, кабінету лікаря-консультанта з обладнанням.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.5. договору орендар вступає у строкове користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна (додаток № 2 до договору).

Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Пунктами 3.1. - 3.4. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, протоколу засідання постійно діючої конкурсної комісії на право оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя від 28.01.2015 № 3 складає 74 972,92 грн. на рік згідно з розрахунком (додаток № 1 до договору).

За базовий місяць (лютий 2015) оренди майна орендна плата складає 6 247,74 грн. (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції).

Орендна плата на кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок місцевого бюджету не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно із п.п. 11.1., 11.7. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 12.03.2015 до 12.02.2018.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15. договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

12.03.2015 між сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

Додатковою угодою від 18.03.2016 до договору пункт 3.3. договору оренди викладено в наступній редакції: Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, з урахуванням пункту 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України за 2016 рік .

Додатковою угодою від 07.10.2019 до договору розірвано договір оренди від 12.03.2015 № 191/13 нежитлового приміщення № ІХ першого поверху (літ. А - 3) площею 143,1 кв. м по вул. 12 Квітня, 11, за згодою сторін.

Визначено орендарю здійснити остаточний розрахунок з орендодавцем та балансоутримувачем по орендній платі, згідно з договором оренди № 191/13 нежитлового приміщення, зазначеного у цій додатковій угоді, по дату передачі об`єкта оренди за актом приймання -передачі.

07.10.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі майна щодо повернення орендованого майна орендодавцю та балансоутримувачу.

В матеріалах справи міститься Витяг з реєстру надходжень оплат від відповідача за договором оренди № 191/13 від 12.03.2015.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати у розмірі 277 929,81 грн за період з березня 2017 по 07.10.2019 та 3 % річних у розмірі 3 093,60 грн за період з 11.09.2018 по 13.12.2019.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди нежитлового приміщення № 191/13 від 12.03.2015.

Згідно із п.п. 11.1., 11.7. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 12.03.2015 до 12.02.2018.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, при умові виконання п. 5.15. договору, та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Додатковою угодою від 07.10.2019 до договору розірвано договір оренди від 12.03.2015 № 191/13 нежитлового приміщення № ІХ першого поверху (літ. А - 3) площею 143,1 кв. м по вул. 12 Квітня, 11, за згодою сторін.

07.10.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі майна щодо повернення орендованого майна орендодавцю та балансоутримувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, відповідач оренду плату за березень 2017 - жовтень 2019 сплачував несвоєчасно та не у повному обсязі.

Всього за вказаний період відповідачем сплачено 78775 грн, що підтверджується банківською випискою, що міститься в матеріалах справи.

Інших доказів сплати спірної заборгованості суду не надано.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок суми орендної плати, заявленої позивачем до стягнення, суд визнав обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 242802 грн 88 коп. заборгованості з орендної плати за період: березень 2017 року - 07.10.2019 року.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 35126,93 грн заборгованості з орендної плати суд відмовляє з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги в частині стягнення 3% річних 3 093,60 грн за загальний період з 11.09.2018 по 13.12.2019.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою ІПС «Законодавство» та встановлено, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення 3088,30 грн. Інша сума 3% річних - 5,30 грн заявлена необґрунтовано, з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При перевірці розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що останній день строку здійснення орендної плати за жовтень 2018, який мав бути оплачений до 10.11.2018, припадає на вихідний день, тому переносяться на перший робочий день - 12.11.2018, а отже прострочення за вказаний місяць виникло з 13.11.2018 року.

Останній день строку здійснення орендної плати за січень 2019, який мав бути оплачений до 10.02.2019, припадає на вихідний день, тому переносяться на перший робочий день - 11.02.2019, а отже прострочення за вказаний місяць виникло з 12.02.2019 року.

Останній день строку здійснення орендної плати за лютий 2019, який мав бути оплачений до 10.03.2019, припадає на вихідний день, тому переносяться на перший робочий день - 11.03.2019, а отже прострочення за вказаний місяць виникло з 12.03.2019 року.

Останній день строку здійснення орендної плати за липень 2019, який мав бути оплачений до 10.08.2018, припадає на вихідний день, тому переносяться на перший робочий день - 12.08.2019, а отже прострочення за вказаний місяць виникло з 13.08.2019 року.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З відповідача підлягають стягненню 242802, 88 грн заборгованості з орендної плати та 3088,30 грн 3 % річних.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3688,37 грн. В іншій частині - 526,98 грн судовий збір покладається на позивача. Позивач не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙС 1» , ідентифікаційний код юридичної особи 38783568 (69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 2) до місцевого бюджету УК у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, код ЄДР 38025409, р/р (IBAN) 358999980000033218871008007, код платежу 22080401, стягувач - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068 (69105, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) 242802 (двісті сорок дві тисячі вісімсот дві) грн 88 коп. заборгованості з орендної плати, 3088 (три тисячі вісімдесят вісім) грн 30 коп. 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙС 1» , ідентифікаційний код юридичної особи 38783568 (69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 2) на користь Департамента комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) 3688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн 37 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 35126,93 грн заборгованості з орендної плати, 5,30 грн 3% річних та 526,98 грн судового збору відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2020.

Суддя А.О. Науменко