Рішення

від 24.02.2020 по справі 908/3559/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/171/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 Справа № 908/3559/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС» , ідентифікаційний код юридичної особи 37141112 (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16)

до відповідача Приватного підприємства «Резонанс» , ідентифікаційний код юридичної особи 22118245 (69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 14, кв. 139)

про стягнення 4010,44 грн.

Без виклику учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС» вих. б/н від 16.12.2019 (вх. № 3824/08-07/19 від 23.12.2019) про стягнення з Приватного підприємства «Резонанс» 4010,44 грн, з яких 1955,10 грн основний борг, 1816,46 грн - пеня та 238,88 грн - 24% річних.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки № 5684-08/2013 від 19.04.2013, укладеного сторонами, щодо повної оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №SI0001853011 від 10.08.2019 та рахунком №SI0004106890 від 10.08.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1955,10 грн. За прострочення оплати товару позивач нарахував на суму боргу пеню на підставі п. 5.2 договору за загальний період з 10.08.2019 по 16.12.2019 в сумі 1816,46 грн, а також штраф на підставі п. 5.3 договору в розмірі 24% річних за загальний період з 10.08.2019 по 16.12.2019 в сумі 238,88 грн.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 526, 610, 611, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.12.2019 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3559/19 та визначено справу до розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою суду від 26.12.2019 № 908/3559/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3559/19. Присвоїно справі номер провадження 34/171/19. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно змісту позовних вимог, між Товариством з обмеженою відповідальністю Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС та Приватним підприємством Резонанс укладено договір поставки № 5684-08/2013. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 455,10 грн. Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 1 500,00 грн, у зв`язку з чим, за ним утворилась заборгованість перед відповідачем у розмірі 1 955,10 грн, яку позивач просить стягнути у позові. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1816,46 грн. та 24% річних у розмірі 238,88 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцем знаходження Приватного підприємства «Резонанс» , ідентифікаційний код юридичної особи 22118245 є 69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 14, кв. 139. Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Ухвала суду від 26.12.2019 №908/3559/19 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6900118813629 від 27.12.2019.

Крім того, від відповідача на електронну адресу суду 08.01.2020 надійшов лист без ЕЦП з додатком: платіжні доручення про сплату боргу.

На вказаний лист відповідача судом надано відповідь від 09.01.2020 №000157 з посиланням на ч. 8 ст. 42 ГПК України, із зазначенням, що документи не скріплені ЕЦП судом не реєструються, відповідні заяви та клопотання залишаються без розгляду.

24.02.2020 судом ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

19.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС (далі - постачальник) та Приватним підприємством Резонанс (далі - покупець) укладено договір поставки № 5684-08/2013 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках - фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 2.1. договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід`ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна) виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар.

Пунктом 3.1. договору визначено, що оплата згідно даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику на підставі рахунку-фактури та умов, зазначених у п. 2 даного договору.

Покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п.п. 2, 3 даного договору.

Згідно з п.п. 5.2., 5.3. договору в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання строком більше 30 календарних днів боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 24 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п.п. 8.2., 8.4. договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013.

Якщо протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Згідно із видатковою накладною № SI0001853011 від 10.08.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв товар - оливу моторну та фільтр масляний на загальну суму 3 455,10 грн. Вказана накладна підписана обома сторонами без зауважень.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №S0004106890 від 10.08.2019 на суму 3 455,10 грн.

Відповідачем отриманий від позивача товар сплачений частково на суму 1500,00 грн, що підтверджується кредитовими повідомленнями від 08.11.2019 на суму 500,00 грн., від 22.11.2019 на суму 1 000,00 грн.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії (листи-вимоги) щодо сплати суми боргу (№ 956 від 17.09.2019, № 13/12 від 13.12.2019). Відповіді на вказані претензії (листи) відповідач не надав, суму боргу у розмірі 1 955,10 грн не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Стягнення з відповідача на користь позивача простроченої суми основного боргу в розмірі 1955,10 грн, пені у розмірі 1816,46 грн. та 24 % річних у розмірі 238,88 грн. було предметом судового розгляду у цій справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд, проаналізувавши умови договору № 5684-08/2013 від 19.04.2013 дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 та 3 глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

За частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма закріплена у ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 455,10 грн, що підтверджується видатковою накладною № SI0001853011 від 10.08.2019. У видатковій накладній міститься посилання на договір та рахунок на оплату №S0004106890 від 10.08.2019 на суму 3 455,10 грн.

Згідно з п. 3.1 договору, оплата згідно даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику на підставі рахунку-фактури та за умов, зазначених в п. 2 даного договору.

Згідно рахунку на оплату №S0004106890 від 10.08.2019 на суму 3 455,10 грн., рахунок дійсний протягом 3-ох банківських днів.

Однак, згідно з п. 3.1 договору, та враховуючи посилання у підписаній обома сторонами без зауважень видатковій накладній на рахунок №S0004106890 від 10.08.2019, який встановлено до сплати до 10.08.2019, відповідач зобов`язаний був сплатити рахунок не пізніше 10.08.2019.

Відповідачем отриманий від позивача товар сплачений несвоєчасно та частково на суму 1 500,00 грн, що підтверджується кредитовими повідомленнями: від 08.11.2019 на суму 500,00 грн., від 22.11.2019 на суму 1 000,00 грн.

Доказів сплати залишку заборгованості в сумі 1 955 грн 10 коп. суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1955 грн 10 коп. простроченого основного боргу за поставлений товар.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 10.08.2019 по 16.12.2019 в сумі 1816,46 грн, а також на підставі п. 5.3 договору 24% річних за загальний період з 10.08.2019 по 16.12.2019 в сумі 238,88 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п.п. 5.2. договору в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що розмір пені, встановлений п.п. 5.2 договору, вищий розміру пені, передбаченого ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України, суд здійснив перерахунок суми пені за допомогою ІПС Законодавство та дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення суми пені.

За результатами перерахунку суми пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 318,49 грн у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто: на суму простроченого платежу у розмірі 3455,10 грн - з 11.08.2019 (оскільки останній день сплати рахунку 10.08.2019) по 07.11.2019 (оскільки день часткової оплати не є днем прострочення) - в сумі 277,83 грн та на суму простроченого платежу 1955,10 грн - з 22.11.2019 (оскільки станом на 22.11.2019 був наявним прострочений борг у сумі 1955,10 грн) по 16.12.2019 (дата закінчення розрахунку пені позивачем) в сумі 40,66 грн.

Згідно з п.п. 5.3. договору, на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання строком більше 30 календарних днів боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 24 % річних від простроченої суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що статтею 625 Цивільного кодексу України не передбачено сплату штрафу, і сплата штрафу чинним законодавством не передбачена у відсотках саме річних та за кожен день прострочення, суд вважає, що у п. 5.3. договору, сторони дійшли згоди саме щодо сплати процентів річних від простроченої суми у договірному розмірі 24% річних.

З урахуванням норм ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 5.3. договору, суд здійснив перерахунок процентів річних у розмірі 24% та дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 234 грн 33 коп. 24% річних, тобто: на суму простроченого платежу у розмірі 3455,10 грн - з 11.08.2019 (оскільки останній день сплати рахунку 10.08.2019) по 07.11.2019 (оскільки день часткової оплати не є днем прострочення) - в сумі 202,19 грн та на суму простроченого платежу 1955,10 грн - з 22.11.2019 (оскільки станом на 22.11.2019 був наявним прострочений борг у сумі 1955,10 грн) по 16.12.2019 (дата закінчення розрахунку пені позивачем) в сумі 32,14 грн.

На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1955 грн 10 коп. основного боргу, 318 грн 49 коп. пені та 234 грн 33 коп. 24% річних. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1497 грн 97 коп. пені та 4 грн 55 коп. 24% річних суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на надання правової (правничої) допомоги адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними доказами підтверджено понесення витрат на професійну правову допомогу у загальному розмірі 3 000,00 грн. Зокрема, наданням позивачу правничої допомоги адвокатом Спиридоновим О.В. на підставі договору № 1/16/12/2019 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 16.12.2019, актом здавання-приймання виконаних робіт до вказаного договору від 16.12.2019, підписаний обома сторонами без заперечень на суму 3000,00 грн., який містить детальний розрахунок винагороди адвоката, а саме: за аналіз чинного законодавства України та дослідження практики застосування відповідного права з метою забезпечення законних інтересів та прав замовника, пов`язаних із застосуванням законодавства - 500,00 грн.; за аналіз всіх документів по справі - 500,00 грн.; за складання процесуальних документів - 2000,00 грн, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001709 від 08.11.2019 та ордером на надання правничої (правової) допомоги № 1006927 від 16.12.2019 та видатковим касовим ордером від 17.12.2019 на суму 3000,00 грн.

При цьому, суд враховує, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (Постанова Об`єднаної палата Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено судом частково, суд вважає за необхідне стягнути суму витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1876,04 грн витрат за надання правової (правничої) допомоги адвоката. В іншій частині (1123,96 грн) ці витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Резонанс» , ідентифікаційний код юридичної особи 22118245 (69123, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 14, кв. 139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС» , ідентифікаційний код юридичної особи 37141112 (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16) 1955 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 10 коп. основного боргу, 318 (триста вісімнадцять) грн 49 коп. пені, 234 (двісті тридцять чотири) грн 33 коп. 24% річних, 1201 (одна тисяча двісті одна) грн 29 коп. судового збору та 1876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн 04 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1497 грн 97 коп. пені, 4 грн 55 коп. 24% річних, 719 грн 71 коп. судового збору та 1123 грн 96 коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2020.

Суддя А.О. Науменко