Рішення

від 20.02.2020 по справі 910/16914/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2020Справа № 910/16914/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРКОНТЕЙНЕР"

до ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕРІ КОМЕРЦ"

про стягнення 111072,31 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сбітнева К.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРКОНТЕЙНЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕРІ КОМЕРЦ" про стягнення 111072,31 грн. заборгованості, з яких: 89651,93 грн. основна сума заборгованості, 15593,60 грн. - пеня, 2237,36 грн. - 3% річних, 3589,42 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди обладнання №10/03/17-ОР від 10.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16914/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено засідання у справі на 16.01.2020.

14.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просить суд: надати можливість ознайомитись із матеріалами справі, продовжити строк для надання відзиву з моменту ознайомлення, відкласти судове засідання.

В судове засідання 16.01.2020 з`явився представник позивача надав пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 16.01.2020 не з`явився.

В судовому засіданні позивачем долучені до матеріалів справи розрахунки.

В судовому засіданні 16.01.2020 судом постановлено ухвалу, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ КОМЕРЦ" про продовження строку для подання відзиву залишено без розгляду.

16.01.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 04.02.2020.

31.01.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 04.02.2020 з`явився представник відповідача, надав пояснення щодо позовних вимог. У поданих поясненнях відповідач частково не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що вважає належними доказами оренди майна лише акти на суму 35 301,93 грн., всі інші документи, які складені одноособово позивачем, на думку відповідача, не свідчать про їх погодження відповідачем та не підтверджують фактичних відносин з оренди. З 01.01.2019 орендар втратив право користуватися орендованим майном, а позивач отримав право на вивезення свого обладнання, строк користування обладнанням сторонами не було продовжено. Також відповідач надав докази на підтвердження здійснення часткових оплат у розмірі 20 206,00 грн. Відповідачем визнано заборгованість у розмірі 15 095,93 грн.

04.02.2020 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про відкладення судового засідання та відклав судове засідання на 20.02.2020.

19.02.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

19.02.2020 від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній зазначає, що з вересня 2018 відповідач перестав оплачувати за оренду обладнання. Також позивач зазначив, що обладнання за договором оренди передавалось на невизначений строк, а рахунки надсилались на електронну пошту відповідача, з подальшим направленням засобами поштового зв`язку.

У судовому засідання 20.02.2020 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання у зв`язку з його необґрунтованістю.

За висновком суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляджу справи по суті.

В судовому засіданні 20.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2017 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕРІ КОМЕРЦ" (далі - орендар) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРКОНТЕЙНЕР" (далі - орендодавець) укладено договір оренди обладнання № 10/03/17-ОР (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця, а орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства та положень договору.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), відновна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці обладнання зазначаються в Протоколі погодження істотних умов оренди, який наведений у Додатку № 1 і є невід`ємною частиною цього договору, та який сторони зобов`язуються підписувати в кожному випадку передання в оренду обладнання за цим договором.

Для отримання в оренду обладнання сторони підписують Протокол та Акт прийому-передачі, форма яких подана в додатках до договору та містять наступні необхідні умови: назва обладнання та його опис, відновну вартість переданого в оренду обладнання, розмір орендної плати, строк оренди обладнання, окрім випадків, коли обладнання передається на невизначений строк, інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні договору, дата підписання Акту прийому-передачі, яка засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю та дату початку нарахування орендної плати (п. 3.1 договору).

У п. 4.4 договору сторони погодили, що строк оренди кожної одиниці обладнання за цим договором визначається в Протоколі та в Акті прийому-передачі до цього договору та може бути продовжений за домовленістю сторін, що буде підтверджуватись щомісячними актами виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.5 договору, за домовленістю сторін, обладнання за даним договором може бути передано в оренду на невизначений строк, при цьому, в Протоколі до цього договору сторони зазначають тільки дату початку перебігу строку оренди без зазначення дати закінчення строку оренди. Обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до моменту отримання орендарем вимоги від орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк або дату.

Згідно з п. 6.2 договору, орендар вносить орендну плату в наступному порядку: за перший і останній місяці на підставі виставленого орендодавцем рахунку; кожний наступний місяць користування орендар сплачує орендну плату на підставі виставлених рахунків.

Якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк згідно з п. 4.5 даного договору, оплата орендної плати здійснюється згідно умов, вказаних у відповідному Протоколі, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до Протоколу погодження істотних умов договору оренди від 23.03.2017 та Акту здачі-приймання обладнання № 65 від 23.03.2017, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду госпблок 40Ф на наступних умовах: вартість оренди становить 4800,00 грн. за місяць, строк оренди розпочинається 23.03.2017 та закінчується 31.12.2017, строк оренди може бути погоджений за згодою сторін.

Згідно з Протоколом погодження істотних умов договору оренди від 21.04.2017 та Актом здачі-приймання обладнання № 109 від 21.07.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду 2 контейнери BWAM-K-FS на наступних умовах: вартість оренди становить 4500,00 грн. за місяць за одну одиницю, строк оренди розпочинається 21.04.2017 та закінчується 31.12.2017, строк оренди може бути погоджений за згодою сторін.

Відповідно до Протоколу погодження істотних умов договору оренди від 06.09.2017 та Акту здачі-приймання обладнання № 289 від 06.09.2017, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду наступне обладнання на таких умовах: ліжка двоярусні - 4 шт., вартість оренди становить 200,00 грн. в місяць за одиницю; ковдра 1,5 вовна - 8 шт., вартість оренди становить 30,00 грн. в місяць за одиницю; , матрац 70х190 - 8 шт., вартість оренди становить 45,00 грн. в місяць за одиницю; подушка 60х60 - 8 шт., вартість оренди становить 20,00 грн. в місяць за одиницю.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що з 01.09.2018 відповідач припинив вносити оренду плату за обладнання, проте продовжував ним користуватись.

19.10.2018 позивач вивіз орендоване обладнання, передане за Актом № 65 від 23.07.2017.

05.06.2019 позивач вивіз орендоване обладнання, передане за Актом № 109 від 21.07.2017.

13.12.2017 та 27.03.2018 позивач вивіз орендоване обладнання, передане за Актом № 289 від 06.09.2017.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 89 651,93 грн. за період з жовтня 2018 по червень 2019, а також у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошовго зобов`язання 15593,60 грн. - пені, 2237,36 грн. - 3% річних, 3589,42 грн. - інфляційних нарахувань.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір № 10/03/17-ОР від 10.03.2017 за своєю правовою природою є договором оренди.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом, відповідно до Протоколів погодження істотних умов договору оренди та Актів здачі-приймання обладнання № 65 від 23.03.2017, № 109 від 21.07.2017, № 289 від 06.09.2017 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду обладнання.

За розрахунками позивача заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з жовтня 2018 по червень 2019 включно становить 89 651,93 грн.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позивачем долучені до матеріалів справи Акти надання послуг, зокрема: № 3471 від 19.10.2018 на суму 5000,00 грн., № 3472 від 19.10.2018 на суму 2941,93 грн., № 3562 від 31.10.2018 на суму 120,00 грн., № 3563 від 31.10.2018 на суму 9000,00 грн., № 4076 від 30.11.2018 на суму 120,00 грн., № 4077 від 30.11.2018 на суму 9000,00 грн., № 4443 від 31.12.2018 на сум 120,00 грн., № 4444 від 31.12.2018 на суму 9000,00 грн., № 142 від 31.01.2019 на суму 120,00 грн., № 143 від 31.01.2019 на суму 9000,00 грн., № 562 від 28.02.2019 на суму 9000,00 грн., № 561 від 28.02.2019 на суму 120,00 грн., № 922 від 31.03.2019 на суму 120,00 грн., № 923 від 31.03.2019 на суму 9000,00 грн., № 1352 від 30.04.2019 на суму 120,00 грн., № 1353 від 30.04.2019 на суму 9000,00 грн., № 1750 від 31.05.2019 на суму 120,00 грн., № 1751 від 31.05.2019 на суму 9000,00 грн., № 2119 від 05.06.2019 на суму 7250,00 грн., № 2120 від 05.06.2019 на суму 1500,00 грн.

Дослідивши вказані Акти надання послуг, судом встановлено, що відповідачем підписані акти лише на суму 35301,93 грн., а саме Акти № 3471 від 19.10.2018 № 3472 від 19.10.2018, № 3562 від 31.10.2018, № 3563 від 31.10.2018, № 4076 від 30.11.2018, № 4077 від 30.11.2018 № 4443 від 31.12.2018, № 4444 від 31.12.2018.

Всі інші Акти складені позивачем в односторонньому порядку, підпису та погодження відповідача не містять.

Як встановлено судом, у п. 4.4 договору сторони погодили, що строк оренди кожної одиниці обладнання за цим договором визначається в Протоколі та в Акті прийому-передачі до цього договору та може бути продовжений за домовленістю сторін, що буде підтверджуватись щомісячними актами виконаних робіт.

Актами здачі-приймання обладнання № 65 від 23.03.2017 та № 109 від 21.07.2017 сторони погодили, що строк оренди закінчується 31.12.2017.

Відповідно до умов договору оренди, після закінчення строку оренди сторони могли продовжити строк оренди шляхом підписання щомісячних актів виконаних робіт.

Однак, як встановлено судом, Акти надання послуг оренди обладнання, що передавалось за Актами здачі-приймання обладнання № 65 від 23.03.2017 та № 109 від 21.07.2017, а саме: № 143 від 31.01.2019, № 562 від 28.02.2019, № 923 від 31.03.2019, № 1353 від 30.04.2019, № 1751 від 31.05.2019, № 2120 від 05.06.2019 на загальну суму 46 500,00 грн. не містять підписів відповідача, що свідчить про те, що сторони не погодили продовження оренди вказаного в них обладнання.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач направляв відповідачу вказані акти для підписання, а відповідач необґрунтовано відмовився від їх підписання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що сторони не погодили оренду обладнання, що передавалось за Актами здачі-приймання обладнання № 65 від 23.03.2017 та № 109 від 21.07.2017, на період з січня по червень 2019 року.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендодавець передає обладнання відповідно до Протоколу на склад орендаря.

Згідно з п. 5.5 договору, якщо при вивезенні обладнання з території орендаря, по закінченню терміну оренди, будуть створені перепони, що ускладнюють чи роблять неможливим вивезення, сторони діють у порядку, встановлено у п. 5.5. договору.

На переконання суду, оскільки сторони не погодили продовження оренди обладнання що передавалось за Актами здачі-приймання обладнання № 65 від 23.03.2017 та № 109 від 21.07.2017 після 31.12.2018, з 01.01.2019 строк оренди такого обладнання закінчився.

З аналізу п. 3.7, 5.5 договору вбачається, що після закінчення терміну оренди обов`язок з вивезення обладнання покладається на позивача, а не на відповідача.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач після закінчення строку оренди обладнання, переданого за Актами здачі-приймання обладнання № 65 від 23.03.2017 та № 109 від 21.07.2017, намагався вивезти обладнання, направляв своїх представників та транспорті засоби для вивезення обладнання, а відповідачем чинились перешкоди для вивезення або недопуск позивача до приміщень для отримання обладнання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 46 500,00 грн. за Актами надання послуг оренди обладнання № 143 від 31.01.2019, № 562 від 28.02.2019, № 923 від 31.03.2019, № 1353 від 30.04.2019, № 1751 від 31.05.2019, № 2120 від 05.06.2019.

Щодо Актів № 142 від 31.01.2019, № 561 від 28.02.2019, № 922 від 31.03.2019, № 1352 від 30.04.2019, № 1750 від 31.05.2019 на загальну суму 600,00 грн., то судом встановлено, що для вказаного обладнання сторони не погодили строк оренди, а тому в даному випадку підлягають застосуванню приписи п. 4.5 договору, відповідно до якого за домовленістю сторін, обладнання за даним договором може бути передано в оренду на невизначений строк, при цьому, в Протоколі до цього договору сторони зазначають тільки дату початку перебігу строку оренди без зазначення дати закінчення строку оренди. Обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до моменту отримання орендарем вимоги від орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк або дату.

Оскільки орендар не направляв орендодавцю вимогу про повернення обладнання, а відповідач не повертав відповідне обладнання, то суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплачувати за оренду вказаного обладнання, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 600,00 грн. орендної плати за актами № 142 від 31.01.2019, № 561 від 28.02.2019, № 922 від 31.03.2019, № 1352 від 30.04.2019, № 1750 від 31.05.2019 визнаються судом обґрунтованими.

Як вже зазначено судом вище, відповідачем підписані акти на суму 35301,93 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що з 01.09.2018 відповідач припинив вносити орендну плату.

Однак, відповідачем долучені до матеріалів справи платіжні доручення № 605 від 28.12.2018 на суму 5000,00 грн., № 651 від 15.01.2019 на суму 5000,00 грн., № 703 від 31.01.2019 на суму 10206,00 грн., всього на суму 20 206,00 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду обладнання зг. договору № 10/03/17-ОР від 10.03.2017 .

Позивачем вказані оплати відповідача не враховані при розрахунку позовних вимог.

Оскільки позивач зазначив, з 01.09.2018 відповідач припинив вносити орендну плату, а матеріали справи містять докази здійснення відповідачем часткових оплат після 01.09.2018 з посиланням на договір, суд дійшов висновку, що вказані оплати стосуються суми боргу, яка є предметом спору у даній справі та стосується заявленого у даній справі періоду надання послуг.

Оскільки оплати у розмірі 20 206,00 грн. здійснені відповідачем до подачі вказаного позову до суду та не враховані позивачем, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20 206,00 грн.

Крім того, як встановлено судом, в суму основного боргу позивачем включено заборгованість у розмірі 7250,00 грн. відповідно до акту № 2119 від 05.06.2019 за транспортні послуги.

Суд зазначає, що позивачем жодними доказами не підтверджено надання вказаних транспортних послуг, не погоджено з відповідачем розміру та вартості вказаних транспортних послуг, не зазначено у зв`язку з чим та за який період надавались вказані транспортні послуги, Акт надання транспортних послуг на суму 7250,00 грн. складений позивачем в односторонньому порядку, відповідачем не підписаний, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню на у розмірі 15 695,93 грн. (89 651,93 грн. (сума заявленого основного боргу) - 20 206,00 грн. (здійснені часткові оплати) - 7250,00 грн. (транспортні послуги) - 46 500,00 грн. (безпідставно нарахована орендна плата після закінчення строку оренди) =15 695,93 грн.).

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 15593,60 грн. пені, 2237,36 грн. 3% річних, 3589,42 грн. інфляційних нарахувань.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 9.1.1 договору, відповідно до якого за кожен день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Позивачем нараховано пеню, 3% річних інфляційні нарахування по кожному акту окремо, починаючи з 01.12.2018 по актам № 3471, 3472, 3562, 3563, 4076, 4077, та з першого числа наступного місяця по іншим актам.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що вони є невірними, оскільки здійснені без урахування встановлених вище судом обставин щодо розміру боргу.

Крім того, позивачем невірно визначені періоди прострочення та початок прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань.

Так, згідно з п. 6.2 договору, орендар вносить орендну плату в наступному порядку: за перший і останній місяці на підставі виставленого орендодавцем рахунку; кожний наступний місяць користування орендар сплачує орендну плату на підставі виставлених рахунків.

Якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк згідно з п. 4.5 даного договору, оплата орендної плати здійснюється згідно умов, вказаних у відповідному Протоколі, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.

Проаналізувавши п. 6.2 договору, суд дійшов висновку, що сторонами не встановлено строку, у який орендодавець мав вносити орендну плату за обладнання, щодо якого сторони погодили строк оренди.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки з вимогою про погашення боргу позивач звернувся до відповідача 06 05.2019 (лист вих. № 06/05/19-4) та вказана вимога отримана відповідачем 08.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання по актам надання послуг, які підписані відповідачем з 16.05.2019.

В свою чергу по актам № 142 від 31.01.2019, № 561 від 28.02.2019, № 922 від 31.03.2019, № 1352 від 30.04.2019, № 1750 від 31.05.2019 відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з 6-го числа місяця наступного за звітним.

Здійснивши перерахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат з урахуванням викладеного та з урахуванням встановлених вище судом обставин щодо дійсного розміру заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 615,44 грн. пені, 260,96 грн. 3% річних та 32,31 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРКОНТЕЙНЕР" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕРІ КОМЕРЦ" (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ НИЖНІЙ ВАЛ, будинок 51, ідентифікаційний код 40861482) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРКОНТЕЙНЕР" (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВІСКОЗНА, будинок 17, корпус 93Б, офіс 27, ідентифікаційний код 34880413) 15 695,93 грн. основного боргу, 615,44 грн. пені, 260,96 грн. 3% річних, 32,31 грн. інфляційних втрат та 287,18 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2020.

Суддя С.О. Турчин