Рішення

від 26.02.2020 по справі 910/18070/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2020Справа № 910/18070/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР"

до Державного підприємства "ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНИХ ІНІЦІАТИВ"

про стягнення 50000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНИХ ІНІЦІАТИВ" про стягнення 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним понесені додаткові витрати, у сумі 50000,00 грн., для усунення неякісно виконаної відповідачем роботи з підготовки "Звіту з оцінки впливу на довкілля" за договором № 01-18 від 13 квітня 2018. Вказані витрати, як стверджує позивач, є збитками у розумінні ст. 225 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.12.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18070/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 24.12.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 24.12.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2018 між Державним підприємством "ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНИХ ІНІЦІАТИВ" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" (замовник) укладено договір №01-18 (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання з підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності - видобування корисних копалин ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР", а саме: "Розкриття і розробка Максимівського родовища вапняків Збаразького району", що включає:

опис планованої діяльності;

опис виправданих альтернатив;

опис поточного стану довкілля;

опис факторів довкілля, які ймовірно зазнають впливу;

опис і оцінка можливого впливу на довкілля;

опис заходів, спрямованих запобіганню негативного впливу;

визначення усіх труднощів;

усі зауваження і пропозиції, що надійшли;

стислий зміст програм моніторингу

Відповідно до умов п.1.2. договору виконавець взяв на себе зобов`язання виконати роботу відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" та інших нормативно-газових актів України.

Згідно з п.1.3. договору замовник бере на себе зобов`язання забезпечити виконавця повним комплексом документації, необхідної для виконання роботи.

У відповідності до п.2.1. договору сторони домовилися, що вартість виконання роботи, зазначеної в п.1.1. договору відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) становить 300000,00 грн, про що складений відповідний протокол узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною даного договору.

Замовник бере на себе зобов`язання після підписання договору протягом трьох банківських днів сплатити виконавцю повну вартість роботи (п.2.2. договору).

За змістом пункту 3.1. договору, виконавець зобов`язується виконати роботу не пізніше 31 грудня 2018 року з дня отримання від замовника повного комплекту документації, необхідної для її виконання.

Відповідно до п.4.1. договору при завершенні роботи, вказаної в п.1.1. цього договору, виконавець передає її замовнику у друкованому вигляді, про що складається акт здавання-приймання виконаних робіт.

Згідно із п. 4.2. договору, замовник зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів, з моменту отримання роботи підписати акт здавання-приймання виконаних робіт та надати один екземпляр виконавцю.

Згідно із платіжним дорученням № 2049 від 13.04.2018 позивачем на виконання договору сплачено на користь відповідача вартість робіт на суму 300000,00 грн.

На виконання умов договору, виконавець передав замовнику "Звіт з оцінки впливу на довкілля" (ОВД) ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" "Розкриття і розробка Максимівського родовища вапняків Збаразького району", затверджений в.о. директора державного підприємства "Центр екологічних ініціатив" Мочановим О.М. 04.07.2018, про що сторонами складено акт від 05.07.2018 здавання-приймання виконаних робіт за договором №01-18 від 13.04.2018.

Позивач зазначає, що за наслідками направленого замовником звіту Міністерство екології та природних ресурсів України листом № 7/6703-18 від 12.12.2018 повідомило позивача про те, що наявна інформація та наведені у Звіті дані з оцінки впливу планованої діяльності на компоненти довкілля не дають можливості у повній мірі дослідити вплив на довкілля при реалізації планованої діяльності з розкриття і розробки Максимівського родовища вапняків Збаразького району Тернопільської області та визначити допустимість чи обґрунтувати недопустимість провадження даної планованої діяльності і визначити екологічні умови її провадження та на підставі частини п`ятої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" Міністерством екології та природних ресурсів України відмовлено у видачі документа дозвільного характеру, а саме: висновку з оцінки впливу на довкілля по вказаній планованій діяльності Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР".

Відмову у видачі дозвільного документа - висновку з оцінки впливу на довкілля Міністерством мотивовано тим, що у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23 травня 2017 року № 2059-VIII та Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 № 1026, за результатами розгляду документації, підготовленої виконавцем замовнику згідно договору для надання висновку з оцінки впливу на довкілля встановлено, що звіт з оцінки впливу на довкілля не відповідає вимогам додатку 4 до Порядку; вимогам пункту "є" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи"; вимогам статті 66 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; вимогам пункту "о" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи"; вимогам статті 25 Закону України "Гірничий закон України"; вимогам частини першої статті 96 Водного кодексу України; вимогам статті 52 Закону України "Про охорону земель"; вимогам постанови Кабінету Міністрів України від запасів від 31.01.1995 №75 "Про затвердження Порядку державного обліку родовищ, проявів корисних копалин", постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 "Про затвердження Положення про порядок проведення державної та оцінки запасів корисних копалин", статей 42, 43 Кодексу України про надра).

Позивач зазначає, що у зв`язку із виявленням неякісного виконання Звіту, замовник - ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" направило відповідачу претензію вих. №591 від 26.02.2019, у якій вимагало усунути надані Міністерством екології та природних ресурсів України зауваження для подальшого отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, протягом 20 днів від моменту отримання претензії. До претензії було додано лист Міністерства екології та природних ресурсів України № 7/6703-18 від 12.12.2018.

Згідно із наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення відповідач отримав претензію 05.03.2019, проте залишив її без відповіді та недоліки Звіту не усунув.

Позивач вказує, що для отримання вищезазначеного звіту з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності та усунення недоліків виконаної відповідачем роботи, 01.07.2019 ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Рудягою Романом Юрійовичем (виконавець), укладено договір №1, предметом якого сторони визначили те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботу з усунення недоліків "Звіту з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності - видобування корисних копалин ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" "Розкриття і розробка Максимівського родовища вапняків Збаразького району", затвердженого в.о. директора державного підприємства "ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНИХ ІНІЦІАТИВ" Мочановим О.М. 04.07.2018 та підготовленого Державним підприємством "ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНИХ ІНІЦІАТИВ" відповідно до договору від 13 квітня 2018 року № 01-18 між ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" та ДП "ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНИХ ІНІЦІАТИВ", шляхом розроблення нового звіту з оцінки впливу на довкілля по планованій діяльності із врахуванням зауважень Міністерства екології та природних ресурсів України, викладених в листі від 12.12.2018 № 7/6703-18.

На виконання договору №1 від 01.07.2019 ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" згідно із платіжними дорученнями № 12763 від 05.11.2019 та № 71315 від 19.07.2019 перерахувало на користь ФОП Рудяги Р. Ю. грошові кошти 50000,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що у зв`язку із порушенням відповідачем свого зобов`язання, а саме неякісним виконанням роботи з підготовки Звіту з оцінки впливу на довкілля та не усуненням відповідачем недоліків неякісно виконаної ним роботи, ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" (позивач, замовник) було змушене понести додаткові витрати в сумі 50000,00 грн для усунення недоліків неякісно виконаної відповідачем роботи та відновлення свого порушеного права.

Зазначені додаткові витрати в сумі 50000,00 грн позивач керуючись ст.225 Господарського кодексу України та ст.22 Цивільного кодексу України визначає як збитки та просить стягнути з відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами ст.857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із ст.852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Отже, відповідно до вимог ст.853 ЦК України замовник має перевірити роботу та прийняти її. Приписи ст.853 Цивільного кодексу України ставлять виникнення права у замовника посилатися на недоліки виконаної роботи у залежність від встановлення замовником під час прийняття виконаних робіт факту виявлення відступу виконавця від умов договору підряду або інших недоліків. При цьому, встановлення недоліків не завжди є можливим при звичайному способі прийняття виконаних робіт.

За умовами договору факт передачі виконавцем робіт та прийняття їх замовником підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем були виконані та позивачем прийняті роботи, що підтверджується актом від 05.07.2018 здавання-приймання виконаних робіт за договором №01-18 від 13.04.2018 на суму 300000,00 грн, який підписано обома сторонами без жодних зауважень та/або заперечень щодо недоліків.

Натомість в акті зазначено, що робота виконана якісно, у повному обсязі і в терміни, що відповідають умовам договору.

Дослідивши умови договору, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем у позові недоліки звіту з оцінки впливу на довкілля по планованій діяльності фактично можливо виявити під час перевірки, у зв`язку із чим є явними недоліками та не є прихованими.

За приписами ст.853 ЦК України замовник який прийняв роботу без перевірки позбавлений права покликатися на такі недоліки які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

Згідно із матеріалами справи, позивачем направлено відповідачу претензію вих. №591 від 26.02.2019 з вимогою про усунення зауважень, викладених у листі Міністерства екології та природних ресурсів України № 7/6703-18 від 12.12.2018. Однак, замовником не складено жодного документа із залученням третіх осіб, спеціалістів щодо фіксування, чи встановлення зазначених недоліків Звіту, та не проведено експертизи згідно із вимогами ч.4 ст.853 ЦК України та суду таких доказів не представлено.

У відповідності до ч.1 ст.858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1)безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2)пропорційного зменшення ціни роботи; 3)відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Відповідно до вимог ст.858 ЦК України позивачем не подано доказів та не доведено, що виявлені недоліки є істотними.

Окрім того, у договорі №01-18 від 13.04.2018 сторонами не встановлено права замовника самостійно чи із залученням сторонніх осіб усувати недоліки в роботах та на відшкодування понесених в зв`язку з цим витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов`язок з відшкодування збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

У процесі судового розгляду справи судом встановлено відсутність неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань; належного повідомлення позивачем відповідача про виявлені недоліки робіт; відсутність належних доказів в підтвердження неналежної якості виконаних виконавцем робіт.

При цьому, лист Міністерства екології та природних ресурсів України № 7/6703-18 від 12.12.2018 не підтверджує порушення відповідачем зобов`язання за договором та наявності недоліків у виконаній відповідачем роботі, оскільки стосується лише відносин позивача та Міністерства екології та природних ресурсів України щодо видачі дозвільних документів, стороною яких відповідач не являється.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, враховуючи не доведення позивачем причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками, вимоги позивача щодо стягнення 50000,00 грн є необґрунтованими.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР" до Державного підприємства "ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНИХ ІНІЦІАТИВ" про стягнення 50000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.02.2020.

Суддя О.В. Гулевець