Рішення

від 27.02.2020 по справі 910/18123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/18123/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕТРУЦАЛЕК (вул. Ланжеронівська, буд. 9, кв. 16, м. Одеса, 65026) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЇЖАК РЕСТОРАЦІЯ (вул. Олексія Терьохіна, буд. 12, м. Київ, 04080) про стягнення заборгованості у розмірі 22188,76 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕТРУЦАЛЕК , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЇЖАК РЕСТОРАЦІЯ , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЇЖАК РЕСТОРАЦІЯ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕТРУЦАЛЕК заборгованість за договором поставки у сумі 18825,86 грн, пеню у сумі 2788,83 грн, інфляційні нарахування у сумі 301,31 грн, 3% річних у сумі 272,76 грн та судові витрати.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 7101 від 23.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 03.01.2020, відповідачем - 15.01.2020, про що свідчить реєстр поштового відправлення (https://ukrposhta.ua/).

Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

16.01.2020 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

23.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕТРУЦАЛЕК (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЇЖАК РЕСТОПАЦІЯ (покупець) укладено договір № 7101, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вартість для пакування та обгортання продуктів харчування (товар) у відповідності до умов даного договору.

Даний договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2017. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії даного договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п.п. 7.1., 7.2. розділу 7).

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 договору поставка товару по даному договору виконується партіями. Поставка кожної конкретної партії товару виконується на основі письмової заявки покупця, в якій вказується необхідний асортимент та кількість товарів для даної партії, а також дата надання заявки постачальнику. Покупець надає заявку постачальнику не менше, ніж за три дні до орієнтовної дати поставки партії. Заявка вважається прийнятою від дати її фактичного отримання постачальником.

За умовами п.п. 3.1., 3.3., 3.4., 3.5. розділу 3 договору ціна одиниці товару та його асортимент погоджується сторонами при підписання договору і фіксується в національній валюті України у специфікації, яка являється невід`ємною частиною договору. Загальна вартість партії становить загальну суму по накладним на отриману покупцем партію товару. Покупець зобов`язаний сплатити вартість поставленої партії товару, зазначеної згідно п.п. 3.3. даного договору, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 днів з моменту прийняття товару. Датою отримання партії товару покупцем являється дата підписання накладних представником покупця. Підставою для платежу, яка використовується покупцем при підготовці документів для оплати, являються накладні, які надійшли від постачальника і підписані представником покупця. Платіж вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому покупець не несе відповідальності за несвоєчасність зарахування грошових коштів з вини банку, в якому знаходиться відповідний рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем та відповідачем за період червня 2019 року складено і підписано видаткові накладні: видаткова накладна № 93017048 від 21.06.2019 на суму 558,90 грн з ПДВ, видаткова накладна № 93017049 від 21.06.2019 на суму 1187,89 грн з ПДВ, видаткова накладна № 93017129 від 24.06.2019 на суму 17079,07 грн з ПДВ.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленої продукції за вказаними видатковим накладними у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

08.11.2019 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату 18825,85 грн заборгованості по поставлений товар.

Згідно акту звіряння розрахунків, складеного і підписаного позивачем, за відповідачем станом на 30.10.2019 наявна заборгованість за поставлений товар у розмірі 18825,85 грн.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. розділу 5 договору у випадку часткового або повного невиконання зобов`язань за даним договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України. За порушення строків оплати, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. При цьому сплата пені не звільняє покупця від зобов`язання сплатити постачальнику всю суму заборгованості.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору № 7101 від 23.03.2017, за умовами якого позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 18825,86 грн, що підтверджується видатковою накладною № 93017048 від 21.06.2019 на суму 558,90 грн з ПДВ, видатковою накладною № 93017049 від 21.06.2019 на суму 1187,89 грн з ПДВ, видатковою накладною № 93017129 від 24.06.2019 на суму 17079,07 грн з ПДВ. Вказані видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем без зауважень та застережень, що свідчить про відсутність заперечень щодо якості, кількості та ціни поставленого товару з боку відповідача.

Позивачем у позовній заяві стверджується, що відповідачем за вказаними видатковими накладними оплат проведено не було у зв`язку з чим позивачем нараховано до сплати відповідачу заборгованість у розмірі 18825,86 грн. Вказані відомості відповідачем не спростовуються, заперечень щодо заявлених позовних вимог не надано. Матеріали справи не містять підтверджуючих доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18825,86 грн.

Крім того, позивачем також нараховано до сплати відповідачу пеню у розмірі 2788,83 грн, 3% річних у розмірі 272,76 грн та 301,31 грн інфляційних нарахувань.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 911/717/19.

Наданий позивачем розрахунок нарахувань пені та 3% річних відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 2788,83 грн та 3% річних у розмірі 272,76 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Заперечень щодо вказаних нарахувань відповідачем не надано.

Щодо проведеного позивачем розрахунку інфляційних нарахувань у розмірі 301,31 грн, то суд зазначає, що враховуючи погоджений сторонами строк оплати за поставлений товар (14 днів з дня прийняття товару), такий строк по видатковим накладним № 93017048, № 93017049 сплив 05.07.2019, по видатковій накладній № 93017129 сплив 08.07.2019, нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем, в якому мав був бути здійснений платіж. Судом проведено належний розрахунок інфляційних нарахувань, які складають 188,25 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2788,83 грн, 3% річних у розмірі 272,76 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 188,25 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

16.01.2020 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Згідно із ч. 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч. 1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕТРУЦАЛЕК (замовник) та Адвокатським об`єднанням ГЛОРІЯ ЛЕКС (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати на належному рівні юридичні послуги, вказані в додатку № 1 до договору, та передати замовнику результати цих робіт, а замовник погоджується прийняти надані послуги та виплатити виконавцеві винагороду за їх надання.

До вказаного договору позивачем надано ордер серії ОД № 518782 від 16.12.2019 про надання правничої допомоги позивачу адвокатом АО ГЛОРІЯ ЛЕКС Новак Р.Г.

29.11.2019 позивачем та АБ ГЛОРІЯ ЛЕКС складено і підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 14 за договором про надання юридичних послуг № б/н від 21.08.2019, згідно якого, зокрема, вказаним адвокатським об`єднанням надано на користь позивача юридичні послуги зі складання претензії про сплату боргу по договору поставки (аналіз діючого законодавства, аналіз матеріалів справи, перевірка боржника на предмет припинення діяльності, пошук контактних даних, формування пакету документів) на суму 1000,00 грн та направлення претензії поштовими засобами зв`язку (складання опису вкладення у цінний лист, придбання та заповнення конверті, подання до відділення поштового зв`язку) на суму 250,00 грн, а всього 1250,00 грн.

28.12.2019 позивачем та АБ ГЛОРІЯ ЛЕКС складено і підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 15 за договором про надання юридичних послуг № б/н від 21.08.2019, згідно якого, зокрема, вказаним адвокатським об`єднанням надано на користь позивача юридичні послуги зі складання позовної заяви, формування пакету документів для подання до суду, направлення позовної заяви до суду та відповідачу засобами поштового зв`язку та контроль розгляду справи в сумі на загальну суму 4500,00 грн.

09.01.2020 позивачем на рахунок АБ ГЛОРІЯ ЛЕКС перераховано 6760,58 грн та 23650,80 грн як оплату за юридичні послуги (платіжне доручення № 6858 від 09.01.2020, платіжне доручення № 6857 від 09.01.2020).

Таким чином, враховуючи, що витрати позивача, пов`язані із отримання професійної правничої допомоги в частині складання позовної заяви, формування пакету документів для подання до суду, направлення позовної заяви до суду та відповідачу засобами поштового зв`язку та контроль розгляду справи в сумі на загальну суму 4500,00 грн документально підтверджені, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Щодо стягнення витрат на складення та направлення претензії, то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки стосуються позасудового врегулювання спору та не пов`язані із судовим розглядом справи у суді.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЇЖАК РЕСТОРАЦІЯ (вул. Олексія Терьохіна, буд. 12, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 39228210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕТРУЦАЛЕК (вул. Ланжеронівська, буд. 9, кв. 16, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 30646815) заборгованість у розмірі 18825 грн 86 коп, пеню у розмірі 2788 грн 83 коп, 3% річних у розмірі 272 грн 76 коп, інфляційні нарахування у розмірі 188 грн 25 коп, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1911 грн 21 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн 00 коп, а всього 28486 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 91 (дев`яносто одну) коп.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2020.

Суддя В.О.Демидов