Рішення

від 25.02.2020 по справі 911/2930/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2930/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного виробництва «Преса України» Державного управління справами

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айватрейд»

про стягнення 243 662,12 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 25.11.2019 року надійшла позовна заява № 103-409-к від 18.11.2019 року Державного виробництва «Преса України» Державного управління справами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айватрейд» про стягнення 243 662,12 грн. з яких 220 847,29 грн. боргу, 19 487,11 грн. пені, 1 988,44 грн. 3% річних та 1 339,28 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року у справі № 911/2930/19 позовну заяву Державного виробництва «Преса України» Державного управління справами залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області у встановлений судом строк позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Одночасно в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак справа є незначної складності, вимог про розгляд такої справи лише за правилами загального позовного провадження Господарським процесуальним кодексом не передбачено, ціна даного позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, а відтак суд вважає, що дана справа є малозначною, у зв`язку з чим справа № 911/2930/19 підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2930/19, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

14.02.2020 року представником відповідача подано відзив, в якому відповідач проти позову заперечуває та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що відсутні належні докази передачі майна на зберігання, оскільки спірні акти приймання-передачі майна не оформлені належним чином, а також те, що позивач не має дозволу на надання послуг із зберігання майна.

Позивач 25.02.2020 року подав відповідь на відзив, в якій спростовує викладені відповідачем заперечення на позов, зазначаючи, що акти приймання-передачі майна та наданих послуг підписані без зауважень та заперечень зі сторони відповідача, а твердження щодо необхідності ліцензії на надання послуг із зберігання не відповідають нормам чинного законодавства та є безпідставними і необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2018 року між Державним виробництвом «Преса України» Державного управління справами (далі - Зберігач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айватрейд» (далі - Власник, відповідач) укладено Договір зберігання № 15/3/06/18 (далі - Договір) з Додатковими угодами.

Відповідно п. 1.1 Договору Власник передає товарно-матеріальні цінності (далі - Майно) Зберігачу на зберігання на складі Зберігача за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 50.

Оплата за зберігання Майна становить:

з 20.06.2018 року по 19.07.2018 року включно - 25 000,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ;

з 20.07.2018 року по 31.07.2018 року включно - 40 000,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ;

з 01.08.2018 року - 65 000,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ (п. 3.1 Договору).

Оплата за зберігання Майна здійснюється щомісяця авансовим платежем до 10 числа такого звітного місяця на підставі рахунка-фактури виставленого Зберігачем Власнику (п. 3.2 Договору).

Договір набирає чинності з 20.06.2018 року і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання грошового зобов`язання (п. 9.1 Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на наступний рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 9.1.1 Договору).

Згідно Акту приймання-передачі майна на зберігання б/н від 20.06.2018 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, Власник передав, а Зберігач прийняв на зберігання Майно (овочі, фрукти).

Згідно Акту приймання-передачі майна на зберігання № 2 від 20.07.2018 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, Власник передав, а Зберігач прийняв на зберігання Майно (транспортні засоби).

Пунктом 1 Додаткової угоди до Договору б/н від 27.06.2019 року сторони внесли зміни в п. 3.1 Договору та виклали його в наступній редакції: Оплата за зберігання Майна становить 55 000,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ .

Пунктом 3 Додаткової угоди до Договору б/н від 27.06.2019 року сторони погодили, що дана угода набирає чинності з 01.07.2019 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди до Договору б/н від 19.07.2019 року сторони внесли зміни в п. 3.1 Договору та виклали його в наступній редакції: Оплата за зберігання Майна становить 30 000,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ .

Пунктом 3 Додаткової угоди до Договору б/н від 19.07.2019 року сторони погодили, що дана угода набирає чинності з 01.08.2019 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди до Договору б/н від 18.10.2019 року сторони внесли зміни в п. 3.1 Договору та виклали його в наступній редакції: Оплата за зберігання Майна становить 15 000,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ .

Пунктом 3 Додаткової угоди до Договору б/н від 18.10.2019 року сторони погодили, що дана угода набирає чинності з 01.11.2019 року.

Додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивачем за період травень-листопад 2019 року були надані відповідачу послуги із зберігання Майна на загальну суму 290 000,00 грн. згідно Актів приймання-передачі: № 1779 від 31.05.2019 року на суму 65 000,00 грн., № 1769 від 30.06.2019 року на суму 65 000,00 грн., № 2190 від 31.07.2019 року на суму 55 000,00 грн., № 2590 від 31.08.2019 року на суму 30 000,00 грн., № 3111 від 30.09.2019 року на суму 30 000,00 грн., № 3570 від 31.10.2019 року на суму 30 000,00 грн., № 4082 від 30.11.2019 року на суму 15 000,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання п. 3.2 Договору позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату: № 1706 від 02.05.2019 року на суму 65 000,00 грн., № 1778 від 03.06.2019 року на суму 65 000,00 грн., № 2194 від 01.07.2019 року на суму 55 000,00 грн., № 2602 від 01.08.2019 року на суму 30 000,00 грн., № 3104 від 02.09.2019 року на суму 30 000,00 грн., № 3540 від 01.10.2019 року на суму 30 000,00 грн., № 4156 від 01.11.2019 року на суму 15 000,00 грн.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі спірні послуги за період травень-листопад 2019 року не оплатив, провів лише часткову оплату за травень 2019 року, у зв`язку з чим неоплаченими, як зазначає позивач, залишились послуги на загальну суму 220 847,29 грн. (травень 2019 року на суму 847,29 грн., червень 2019 року - листопад 2019 року залишились повністю неоплаченими).

В підтвердження вказаного позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, по спірному Договору за період з 01.01.2019 року по 01.11.2019 року, в якому відповідачем визнано заборгованість перед позивачем станом на 01.11.2019 року в сумі 220 847,29 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відтак, за відповідачем, як зазначає позивач, за період травень-листопад 2019 року рахується заборгованість в сумі 220 847,29 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 220 847,29 грн. боргу за Договором.

В ході розгляду спору відповідачем було подано відзив, в якому останній проти позову заперечуває та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що відсутні належні докази передачі майна на зберігання, оскільки спірні акти приймання-передачі майна не оформлені належним чином, а також те, що позивач не має дозволу на надання послуг із зберігання майна.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якому останній спростовує викладені відповідачем заперечення на позов, зазначаючи, що акти приймання-передачі майна та наданих послуг підписані без зауважень та заперечень зі сторони відповідача, а твердження щодо необхідності ліцензії на надання послуг із зберігання не відповідають нормам чинного законодавства та є безпідставними і необґрунтованими.

Суд погоджується із викладеними твердженнями позивача та зазначає, що наявність незначних недоліків (за умови їх існування) не виключає обов`язок відповідача оплатити надані йому послуги, згідно підписаних останнім актів приймання-передачі наданих послуг.

Окрім того, посилання відповідача на необхідність наявності у позивача ліцензії на надання послуг із зберігання не підтверджені ні нормами чинного законодавства, ні належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторонни та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за спірний період.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу, судом виявлено те, що позивачем при обрахунку суми боргу було допущено наступні помилки.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення неоплачених відповідачем послуг за період травень-листопад 2019 року.

Згідно наданих Актів приймання-передачі за період травень-листопад 2019 року позивачем були надані відповідачу послуги із зберігання Майна на загальну суму 290 000,00 грн.

Відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2019 року сума боргу відповідача за надані послуги, з врахуванням часткових оплат станом на 01.11.2019 року включно, складала 220 847,29 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, після підписання Акту звірки відповідачем було проведено дві оплати по спірному Договору на загальну суму 13 400,00 грн., зокрема 11.11.2019 року - 10 000,00 грн., 14.11.2019 року - 3 400,00 грн.

Також, 30.11.2019 року сторонами підписано ще один спірний Акт приймання-передачі послуг за листопад 2019 року на суму 15 000,00 грн.

Таким чином, як вбачається з наявних в справі матеріалів, станом на момент прийняття рішення, за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 222 447,29 грн. (220 847,29 грн. (визнаний відповідачем в Акті звірки борг станом на 01.11.2019 року) + 15 000,00 грн. (надані послуги в листопаді 2019 року після підписання Акту звірки) - 13 400,00 грн. (часткова оплата за період з 11.11.2019 року по 14.11.2019 року після підписання Акту звірки).

Однак, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, заборгованість відповідача за надані послуги за спірний період підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме 220 847,29 грн.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.4 Договору 19 487,11 грн. пені, 1 988,44 грн. 3% річних та 1 339,28 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 11.05.2019 року по 18.11.2019 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 7.4 Договору за прострочення термінів оплати Власник сплачує неустойку в розмірі 3% від суми неоплачених послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено помилки в наданих позивачем розрахунках пені, 3% річних та інфляційних, а саме помилки в періоді прострочення, який в розрахунку по акту за травень 2019 року перевищує строк встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також арифметичні помилки. Судом було здійснено правильний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, який за розрахунком суду є більшим ніж заявлено позивачем, однак суд не може виходити за межі позовних вимог, у зв`язку з чим пеня, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню в заявлених сумах. Пеня нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в розмірі 3 654,93 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного виробництва «Преса України» Державного управління справами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айватрейд» про стягнення 243 662,12 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айватрейд» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул.Героїв небесної Сотні, буд. 32, офіс 5, ідентифікаційний код 40315552) на користь Державного виробництва «Преса України» Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 05905668) 220 847 (двісті двадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 29 коп. боргу, 19 487 (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 11 коп. пені, 1 988 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 44 коп. 3% річних, 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев`ять) грн. 28 коп. інфляційних та 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 93 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.02.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін