Рішення

від 25.02.2020 по справі 917/2044/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020 Справа № 917/2044/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Корпоративний фонд Укртранснафта , 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7; поштова адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Наомік-Трейд , 39630, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9,

про стягнення 3 421 452,37 грн.

Суддя: Мацко О.С.

Секретар судового засідання: Дяченко Д.Б.

Представники:

від позивача: Васютович О.В.

від відповідача: відсутні

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Корпоративний фонд Укртранснафта до Товариства з обмеженою відповідальністю Наомік-Трейд про стягнення 3 421 452,37 грн., з яких 1 480 000,00 грн. - заборгованість за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р., 826 372,20 грн. - заборгованість за отримані комунальні та інші послуги, 774 467,73 грн. - пеня за несвоєчасно виконані грошові зобов`язання, 130 637,20 грн. - штраф, 137 784,53 грн. - втрати від інфляції, 72 190,71 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.11.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

16.01.2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2020р.; у засіданні 13.02.2020р. протокольною ухвалою оголошена перерва до 25.02.2020р. У засіданні 25.02.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, роз"яснено строк та порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження, повідомлено дату складання повного рішення.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не вносив орендну плату за користування майном у строк, визначений договором оренди № 17 від 01.06.2018 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував. Копії процесуальних документів у даній справі, що направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Наомік-Трейд , були повернуті до суду з відмітками поштового відділення за закінченням строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою із зазначенням причини невручення.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи, що копії процесуальних документів у даній справі направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Наомік-Трейд , вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, воно вважається таким, що повідомлене належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвали суду в даній справі були своєчасно розміщені судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відомості про іншу адресу відповідача у суду відсутні; за телефонами, вказаними у позові, працівникам апарату суду не вдалося зв"язатися з відповідачем. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.06.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Корпоративний фонд Укртранснафта та Товариством з обмеженою відповідальністю Наомік-Трейд було укладено договір оренди (а.с. 31-35).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Орендодавець (ТОВ Корпоративний фонд Укртранснафта ) зобов`язувався передати, а Орендар (ТОВ Наомік-Трейд ) - прийняти у користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9, а також обладнання, що зазначене у Додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 2.1. договору майно вважається переданим Орендодавцем Орендарю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (в разі використання) Акта приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до вищевказаного положення договору 01.06.2018 року сторонами підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі майна, зазначеного у Додатку № 1 до договору оренди № 17 від 01.06.2018 р. (а.с. 60-81).

Також відповідно до п. 2.2 договору № 17 від 01.06.2018 р. майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання Акта приймання-передачі майна уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (в разі використання).

За відповідним Актом приймання-передачі майна від 31.12.2018 р. (а.с. 82-101) майно, оренда якого є предметом договору № 17 від 01.06.2018 р., було повернуто Орендодавцю.

За даними ТОВ Корпоративний фонд Укртранснафта відповідач розрахунки за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р. здійснював з порушенням строків, визначених вказаним договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Наомік-Трейд 3 421 452,37 грн., з яких 1 480 000,00 грн. - заборгованість за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р., 826 372,20 грн. - заборгованість за отримані комунальні та інші послуги, 774 467,73 грн. - пеня за несвоєчасно виконані грошові зобов`язання, 130 637,20 грн. - штраф, 137 784,53 грн. - втрати від інфляції, 72 190,71 грн. - 3% річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір оренди № 17 від 01.06.2018 р., акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2018 р., акти приймання-передачі майна від 01.06.2018 р. та від 31.12.2018 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000162 від 30.06.2018 р., № ОУ-0000196 від 31.07.2018 р., № ОУ-0000231 від 31.08.2018 р., № ОУ-0000268 від 30.09.2018 р., № ОУ-0000183 від 30.06.2018 р., № ОУ-0000211 від 31.07.2018 р., № ОУ-0000246 від 310.08.2018 р., № ОУ-0000281 від 30.09.2018 р., банківська виписка по рахунку ТОВ Корпоративний фонд Укртранснафта за період з 01.06.2018 р. по 31.12.2018 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно з п. 3.1 договору оренди № 17 від 01.06.2018 р. розмір орендної плати за користування майном складає 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн. за 1 (один) місяць.

Орендар зобов`язаний щомісячно, у відповідності до умов цього договору, не пізніше 15 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити плату за користування майном відповідно до Розділу 3 цього договору (п. 5.1.2. договору).

Також відповідно до п. 3.6 договору № 17 від 01.06.2018 р. вартість наданих комунальних та інших послуг (електропостачання, водопостачання, газопостачання, водовідведення, експлуатаційні витрати, вивіз твердих побутових відходів) не входить до складу орендної плати.

Вартість фактично спожитих Орендарем комунальних та інших послуг підлягає відшкодуванню (компенсації) Орендарем Орендодавцю до 20-го числа кожного місяця, на підставі показників встановлених у приміщенні приладів обліку та виставлених Орендодавцем рахунків, що формуються на підставі рахунків організацій-постачальників таких комунальних та інших послуг, та підтверджуючих документів (рахунків, квитанцій тощо) (п. 3.7 договору).

Таким чином, в період червня-грудня 2018 року вартість оренди майна за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р. склала 3 500 000,00 грн.

Із банківської виписки по рахунку ТОВ Корпоративний фонд Укртранснафта за період з 01.06.2018 р. по 31.12.2018 р., наданої позивачем (а.с. 15), вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату за користування майном за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р. в сумі 2 020 000,00 грн.

Також в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акта звіряння взаємних розрахунків між ТОВ Корпоративний фонд Укртранснафта і ТОВ Наомік-Трейд за договором № 17 від 01.06.2018 р. за період з 01.06.2018 р. по 31.12.2018 р. (а.с. 125).

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків підписаний уповноваженими на це особами (директором ТОВ Корпоративний фонд Укртранснафта та директором ТОВ Наомік-Трейд , згідно отриманого судом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час підписання Акту директором та підписантом відповідача вказано саме Яковенка Є.І.), а інформація, відображена в ньому, підтверджена первинними документами (зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), даний акт приймається судом як доказ у справі в підтвердження наявності заборгованості ТОВ Наомік-Трейд перед ТОВ Корпоративний фонд Укртранснафта за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р.

Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2018 р. відповідач мав заборгованість перед позивачем за оренду майна за договором № 17 від 01.06.2018 р. у розмірі 1 480 000,00 грн.

Крім того, згідно з вказаним актом заборгованість ТОВ Наомік-Трейд за отримані комунальні та інші послуги за договором № 17 від 01.06.2018 р. становить 826 372,20 грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання з внесення плати за користування майном та відшкодування комунальних та інших послуг за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р. в сумі 1 480 000,00 грн. та 826 372,20 грн. відповідно, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Корпоративний фонд Укртранснафта про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Наомік-Трейд зазначеної заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2 договору № 17 від 01.06.2018 р. визначено, що за несплату або несвоєчасну сплату орендної плати та спожиті комунальні та інші послуги (в тому числі електропостачання, водопостачання, газопостачання, водовідведення, експлуатаційні витрати, вивіз твердих побутових відходів тощо) Орендар сплачує Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період нарахування пені, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення здійснення оплати за користування майном та відшкодування комунальних та інших послуг за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р. в розмірі 774 467,73 грн. за період з 19.11.2018 р. по 19.11.2019 р. (розрахунок в матеріалах справи).

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням вказаної норми, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 773 241,12 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).

Також пунктом 6.3 договору № 17 від 01.06.2018 р. передбачено, що при простроченні плати за користування майном, що передбачена Розділом 3 цього договору понад 30 календарних днів, Орендар додатково до пені, передбаченої п. 6.2 договору, сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми непогашеного боргу.

З огляду на вказане положення договору та з урахуванням встановленої законом позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ТОВ Наомік-Трейд 130 637,20 грн. штрафу за прострочення здійснення оплати за користування майном, яка визнається судом правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 137 784,53 грн. та 3% річних - в розмірі 72 190,71 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 25-30).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, врахувавши положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних за прострочення сплати орендних платежів за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р. за період з 16.08.2018 р. по 19.11.2019 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 72 021,46 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 51 300,85 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Наомік-Трейд (39630, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 9, код ЄДРПОУ 41907407, р/р НОМЕР_1 ПАТ КБ Приватбанк , МФО 300711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корпоративний фонд Укртранснафта , 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7; поштова адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 32074529, п/р НОМЕР_2 ) 3 420 056,51 грн., з яких 1 480 000,00 грн. - заборгованість за договором оренди № 17 від 01.06.2018 р., 826 372,20 грн. - заборгованість за отримані комунальні та інші послуги, 773 241,12 грн. - пеня за несвоєчасно виконані грошові зобов`язання, 130 637,20 грн. - штраф, 137 784,53 грн. - втрати від інфляції, 72 021,46 грн. - 3% річних, 51 300,85 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.02.2020 р.

Суддя О.С. Мацко