Постанова

від 30.07.2007 по справі 8/310ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/310ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30.07.07                                                                                 Справа № 8/310ад.

          Суддя  господарського суду Луганської області  Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Сватове  Луганської області,

до Селянського фермерського господарства «Воля», село Верхня Дуванка  Сватівського району Луганської області, -

про стягнення  18046  грн.  29 коп.,

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (далі –ПДФО) у сумі 18046 грн. 29 коп., який у нього мається станом на 16.04.07 року  за період з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року.

          Згідно ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 14.06.07 року; відповідач до цього засідання не прибув.

Позивач до судового засідання, призначеного на  30.07.07 року, не прибув, але звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника (вих. №б/н від 25.0-7.07 року).

Враховуючи, що  частиною 3 ст. 122 КАСУ стороні надано право  заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, - суд його задовольняє.

Позивач також звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог (вих. №5085/10 від 25.07.07 року),  якою просить суд стягнути з відповідача  заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 12041 грн. 19 коп., - згідно акту взаємозвірки №3983/17, складеному сторонами 12.06.07 року.

          Враховуючи, що ст.ст.49 та 51 КАСУ стороні надано право зменшити свої позровні вимоги, суд приймає зміни позивачем до своїх позовних вимог та враховує їх при прийнятті кінцевого рішення по справі.

Відповідач до судового засідання не прибув, але звернувся до суду з заявою (вих. №б/н від 19.07.07 року), в якому ставить суд до відома про повне визнання позову у сумі 12041 грн. 19 коп. та просить розглянути спір по суті за відсутності його представника.

Розглянувши цю заяву, суд вважає, що вона відповідає вимогам частини 3 ст.122 КАСУ, а тому викладене у ній клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись частиною 3 ст. 122 КАСУ, - суд  здійснив розгляд спору по суті за відсутності сторін.

          Дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1. 24.07.2000 року Сватівською районною державною адміністрацією  Луганської області Селянське фермерське господарство «Воля»(далі –СФГ «Воля», - відповідач), ідентифікаційний код 31010034, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що до ЄДР внесено реєстраційний запис за № 1 374 120 0000 000262, - що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та іншими матеріалами справи.

          04.08.2000 року Сватівською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області (далі –МДПІ, - позивач)  підприємство  взято на облік в якості платника податків, реєстраційний №442.  

         2. Фахівцями МДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДФО СФГ «Воля» за період з 01.04.05 року по 31.12.06 року, - за результатами якої 16.04.07 року складено довідку №б/н, - згідно якій відповідачем стягнуто, але не перераховано до бюджету ПДФО у сумі 18046,29 грн.

         Того ж дня з довідкою ознайомилися та отримали його примірник керівник та головний бухгалтер підприємства, які підписали його без заяв та застережень.

          12.06.07 року сторони здійснили взаємозвірку  заборгованості відповідача до бюджету з ПДФО за станом на 01.06.07 року та дійшли згоди про те, що на вказану дату сума податкового боргу становить 12041,19 грн.

            3.Факт наявності  у відповідача сум стягнутого з найманих працівників –громадян та орендної плати за користування земельними паями, але не сплаченого до бюджету ПДФО підтверджується:

           вищезгаданою довідкою перевірки;

          актом звірення сум заборгованості з ПДФО між СФГ «Воля»та МДПІ за станом на 01.06.07 року, згідно якому відповідач визнав наявність у нього боргу з ПДФО у сумі 12041,19 грн.;

          розрахунками суми податкового боргу, наданими позивачем;

          заявою відповідача на адресу суду (вих. №б/н від 19.07.07 року).

          Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволенню у повному обсязі з таких підстав.          

          ІІ.1. 1.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону  податок з доходів фізичних осіб  віднесено до загальнодержавних податків.

          2.Порядок нарахування, стягнення та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в період, впродовж  якого у відповідача  виник борг зі сплати до бюджету цього виду податку, регулювався Законом України від 22.05.03 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі –ЗУ №889-ІУ).

             Як сказано у п. 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ, - платниками цього податку є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

          нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ).

          Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, здійснюється податковим агентом.

          Пунктом 1.15 ст. 1. ЗУ №889-ІУ визначено, що податковим агентом  є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

          Звідси виходить, що відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.

          Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи  на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2  пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2 ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що  даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.

          Особою, відповідальною за нарахування, утримання та  сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).

          Відповідно до пункту 19.2 ст.19 того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів, зобов'язані:

          своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої виплати та за її рахунок.

          Фінансово  відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:

          а)при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи (пункт 2.2 ЗУ №889-ІУ).

          Особами, відповідальними за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є:

          а)при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент (підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).

           Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення  вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту 6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7;  підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону, - а тому МДПІ цілком правомірно  щодо нього поставлено вимогу про сплату боргу  з податку з доходів фізичних осіб.

          ЗУ №889-ІУ прямо не передбачає  можливості примусового стягнення боргу з ПДФО.  

          3.Спірна сума згідно пункту 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181) є бюджетним фондом, що прямо витікає із змісту  підпункту 3.2.1 названого Закону, де сказано, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування  уповноважений утримувати податок..., яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, ...сума таких податків ... вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від  їх імені.

          У підпункті 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 цього Закону, далі, сказано, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

          Оскільки заявник та позивач звернулися з позовом до суду саме з приводу примусового стягнення цього боргу, то суд, враховуючи, що  податковий борг у судовому порядку не може бути стягнений у інший спосіб, ніж передбачено підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, при вирішенні цього спору керується саме ним.

           Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181), активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДФО, а також факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Селянського фермерського господарства «Воля», ідентифікаційний код 31010034, яке знаходиться за адресою: село Верхня Дуванка Сватівського району Луганської області, - на користь бюджету - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 12041 (дванадцять тисяч сорок одна) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 03.08.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа