Вирок

від 24.02.2020 по справі 359/808/20

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/808/20

Провадження №1-кп/359/328/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі суду:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , представника потерпілого директора ТДВ «Ольвія» ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадженнями №12019110100001232, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.07.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Олександрівка Великобурлуцького району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, тимчасово офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , -

за обвинуваченням у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбачених ч.1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за наступних обставин.

Так, в невстановлений час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме металевих контейнерів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме чотирьох металевих контейнерів, що належали ТДВ «Ольвія», з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки і бажаючи їх настання, 19.07.2019 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_4 , домовився з ОСОБА_6 про послуги маніпулятора марки ІVЕCO, н.з. НОМЕР_2 , для забезпечення транспортування вказаних контейнерів, створивши сприятливі умови для реалізації свого умислу.

В подальшому, 21.07.2019 року, приблизно о 07.00 год., точного часу не встановлено, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, а саме чотирьох контейнерів належних ТДВ «Ольвія», перебуваючи на відкритій території указаного товариства, що розташована в м. Борисполі Київської області по вул. Київський Шлях, 16, за допомогою маніпулятора марки ІVЕCO, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , котрий не був повідомлений про дійсні наміри ОСОБА_4 , завантажив чотири металеві контейнери належні ТДВ «Ольвія» вартістю 48400 грн., на маніпулятор, після чого із вказаним майном покинув територію ТДВ «Ольвія», розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав вказаному товариству майнової шкоди на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), тобто скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

У цьому зв`язку, директором ТДВ «Ольвія» ОСОБА_5 заявлено цивільний позов, що прийнятий до спільного розгляду в даному кримінальному провадженні на суму завданих збитків, оскільки контейнери повернуті не були.

У зв`язку з тим, що обвинувачений, а також інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини вчинення злочинів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, та приєднані прокурором матеріали стосовно процесуальних витрат, речових доказів, а також заявленого цивільного позову ТДВ «Ольвія».

Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Під чассудового розгляду, ОСОБА_4 , визнав вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та надав покази, що відповідають обставинам, наведеним в обвинувальному акті.

Так, обвинувачений повідомив, що влітку 2019 року, він дійсно зайшов до території одного з підприємств, що розташовувалось на центральній вулиці Борисполя, недолік від ринку «Зоряний», та помітив там металеві контейнери, як можливо було здати на металобрухт. У цьому зв`язку він зателефонував за оголошенням по послуги маніпулятора для їх завантаження та вивезення, при цьому він та водій маніпулятора визначились з датою завантаження та часом такої дії. Через декілька днів маніпулятор приїхав та забрав металеві контейнери на металобрухт. Виручені кошти витратив на свої нужди.

Свою вину у вчиненні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному, просив не призначати покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, повідомив, що раніше не мав можливості відшкодувати завдані ним збитки, оскільки немає постійного джерела доходу та відповідних можливостей, зважаючи на те, що працює неофіційно, цивільний позов визнав в повному обсязі та не заперечував щодо його задоволення судом.

У цьому зв`язку, на думку суду, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в ході судового розгляду доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим у скоєнні таємного викрадення чужого майна.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Таку кваліфікацію дій ОСОБА_4 суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності інших осіб, або коли це залишалось непоміченим для оточуючих. Залучення ОСОБА_6 відбулось з метою викрадення контейнерів за відсутності обізнаності останнього про справжні наміри ОСОБА_4 та дійсного власника контейнерів. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка.

ОСОБА_4 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. В результаті них він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном. Таким чином, вчинений обвинуваченим злочин є закінченим.

Тому суд вважає, що ОСОБА_4 дійсно вчинив умисні дії, що виразились у таємному викраденні (крадіжка) чужого майна, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

З цього приводу у суду відсутні сумніви щодо засудження обвинуваченого за указаною нормою кримінального закону в межах відповідної санкції.

Відповідно до вимогст.65КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідност.66КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд вважає визнання ним своєї вини та його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення середньої тяжкості. Аналіз даних про його особу вказує на те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності в 2015 році, однак має погашену судимість згідно вимог ст. 89 КК України. За місцем проживання ОСОБА_4 на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за амбулаторною допомогою не звертався. Обвинувачений неодружений, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, оскільки проживає з родиною.

З урахуванням викладеного, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, та зважаючи на обставини, які пом`якшують покарання, правову позицію прокурора та думку представника потерпілого, вартість завданої шкоди, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого,та з огляду на всі обставини в цілому,суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді мінімального строку позбавлення волі.

При цьому, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 має можливість виправитись, а тому покарання йому слід призначити з іспитовим строком із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України та визначенням відповідних обов`язків. Іспитовий строк слід встановити строком на один рік.

Суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, пом`якшуючі його відповідальність обставини, а також відношення ОСОБА_4 до скоєного та бажання відшкодувати завдані ним збитки.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні, як і речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, підстав для його обрання судом також не встановлено до набрання вироком суду законної сили.

Також, в даному кримінальному провадженні представником потерпілого ТДВ «Ольвія» - директором підприємства ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину на суму 48400 грн. (вартості чотирьох металевих контейнерів).

З цього приводу представник потерпілого та прокурор позов підтримали та просили задовольнити. Обвинувачений не заперечував щодо задоволення позову в повному обсязі, оскільки ним не оспорюється вартість викраденого ним майна.

На думку суду, цивільний позов підлягає задоволенню, оскільки сума завданого збитку відповідає балансовій вартості контейнерів, що перебували у власності ТДВ «Ольвія» та доводиться відповідною інвентарною відомістю.

Відповідно до ч. 2 ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено судом, злочини вчинено саме ОСОБА_4 , а тому відшкодуванню завдані збитки підлягають саме ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановлено, що у зв`язку із викраденням майна ТДВ «Ольвія» завдано матеріальної шкоди на суму вартості чотирьох металевих контейнерів в розмірі 48400 грн. (12100 грн. за один контейнер).

Таким чином, позов ТДВ «Ольвія» підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 127, 128, 318, 322, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 15, 20, 65, 70, 72, 76, 79, 93, 94, ч. 1 ст. 185 КК України, ЦК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов товариства з додатковою відповідальністю «Ольвія» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Ольвія» (м. Бориспіль Київської області, вул. Київський Шлях, 16, код ЄДРПОУ 13737937), - 48400 (сорок вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп. завданих матеріальних збитків.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Суддя ОСОБА_1