Рішення

від 26.02.2020 по справі 703/3531/19

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3531/19

2/703/252/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк Н.А.

при секретарі Римському Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області цивільну справу № 703/3531/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , якому на праві власності належала 1/4 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Спадщину вона прийняла шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою, однак одержати свідоцтво про право на спадщину вона не може у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Підставою для відмови у видачі наведеного свідоцтва стало те, що договір міни, на підставі якого померлий набув права власності на будинок, було зареєстровано на товарній біржі і не посвідчено нотаріально.

В зв`язку з цим ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/4 частину успадкованого будинку в судовому порядку.

Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року замінено відповідачів по справі на належного - Костянтинівську сільську раду Смілянського району Черкаської області.

В судове засідання сторони не з`явилися. Представник позивача у направленій до суду заяві позовні вимоги підтримав, просив справу розглядати без його участі та участі позивача. Представник відповідача, у направленій на адресу суду заяві, проти задоволення позову не заперечував, просив справу розглядати без участі представника відповідача.

За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Будки Смілянського району Черкаської області, помер ОСОБА_4 .

Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 17 вересня 1983 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу дружина взяла прізвище чоловіка.

04 січня 1999 року було укладено договір обміну, за умовами якого ОСОБА_4 , який діяв від свого імені та імені неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 міняють належну їм 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на жилий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 .

Наведений договір зареєстрований за № 1-05/99 Смілянською біржею (філією ТБ Київська біржа нерухомості Джі-Ай-Пі ) згідно статуту Біржі та Положення про проведення біржових операцій.

Відповідно до статті 241 ЦК УРСР(1963 року) за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Як встановлено ст. 242 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, до договору міни застосовують відповідні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР (1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору, відповідно до статті 47 цього Кодексу.

За змістом статей 128,153 ЦК УРСР(1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 15 Закону України Про товарну біржу від 10.12.1991 року № 1956 XII ( в редакції чинній на момент укладання спірного правочину) не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Частиною 2 ст. 47 ЦК УРСР(1963 року) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 р. (з наступними змінами) за № 1952-1, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, реєстрація Смілянським відділком бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на будинок АДРЕСА_1 на підставі договору обміну, посвідченого Смілянською біржею (філією ТБ Київська біржа нерухомості Джі-Ай-Пі ), а не нотаріусом, станом на січень 1999 року не суперечило чинному законодавству.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Оскільки, сторони договору обміну досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований Смілянським відділком бюро технічної інвентаризації, тому ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України Про власність , який діяв на той час, набули право власності на спірний будинок та правомірно володіли ним.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як встановлено ст. 1218, ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України вся спадщина вважається належною позивачу з часу смерті спадкодавця.

З постанови приватного нотаріуса Смілянського районного нотаріального округу Компанієць О.Г. від 29 травня 2019 року встановлено, що після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 . На підставі поданої заяви була заведена спадкова справа № 3/2019. Заяви від інших спадкоємців до нотаріуса не надходили і не зареєстровані.

При цьому суд враховує, що інші спадкоємці, які б прийняли спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України шляхом спільного проживання відсутні, оскільки у відповідності з довідкою виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради від 26 лютого 2020 року на день смерті ОСОБА_4 з ним була зареєстрована та проживала дружина ОСОБА_1 .

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вбачається з постанови нотаріуса від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

Вимог про стягнення з відповідача судового збору позивач не заявив, а тому їх слід віднести на його рахунок.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Костянтинівської сільської ради (с. Костянтинівка Смілянський район Черкаська область, вул. Костянтина Вишневецького, 169а, ЄДРПОУ 26357886) про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Н. А. Кирилюк