Ухвала

від 25.02.2020 по справі 991/890/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/890/20

Провадження №11-п/991/18/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про направлення матеріалів кримінального провадження № 52019000000001208 від 26 грудня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України, із Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області,

В С Т А Н О В И Л А:

07.02.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про направлення матеріалів кримінального провадження №52019000000001208 від 26.12.2019 щодо ОСОБА_8 із Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області.

I. Зміст клопотання та заперечень.

1.1. У клопотанні захисник ОСОБА_9 просить направити кримінальне провадження №52019000000001208 від 26.12.2019 із Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області, адже згідно обвинувального акту місцем вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК, є фактичне місце знаходження ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (м. Новий Розділ, Львівської області), що входить до юрисдикції Миколаївського районного суду Львівської області.

Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 надійшло до Вищого антикорупційного суду з порушенням правил предметної підсудності: (1) ОСОБА_8 директор ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та обвинувачені у кримінальному провадженні №52018000000000856 від 06.09.2018 не перебували на посадах, вичерпний перелік яких закріплений у п. 1 ч.5 ст. 216 КПК; (2) ТзОВ «Енергія» та ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» є юридичними особами приватного права, у статутному капіталі яких відсутня частка державної або комунальної власності, що перевищує 50 відсотків, не є органами державної влади або суб`єктами владних повноважень, що виключає наявність вимоги, визначеної п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК; (3) жодному з обвинувачених не інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК; (4) визначення прокурором підслідності не є за змістом тотожним поняттю підсудності та автоматично не визначає підсудність за Вищим антикорупційним судом; (5) під тяжкими наслідками слід розуміти виключно заподіяння шкоди державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб, а не розмір збитків; (6) оскільки кримінальні провадження №52019000000001208 від 26.12.2019 та №52018000000000856 від 06.09.2018 виділені в окремі провадження, це не може негативно вплинути на судовий розгляд провадження №22016000000000243 від 22.06.2016 та свідчить про відсутність підстав у Вищого антикорупційного суду здійснювати розгляд виділених кримінальних проваджень.

1.2. У запереченнях прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання захисника про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за підсудністю до іншого суду.

Свої вимоги мотивує тим, що: (1) кримінальне провадження №52019000000001208 від 26.12.2019 виділене з №52018000000000856 від 06.09.2018, яке виділене з кримінального провадження №22016000000000243 від 22.06.2016, котре підсудне Вищому антикорупційному суду; (2) обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 затверджений прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП), а досудове розслідування здійснювалось НАБУ; (3) учасники організованої групи, у тому числі посадові особи ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», обвинувачуються у чиненні злочинів, у результаті яких державі в особі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» завдано збитків на суму понад 1,4 млрд. грн., що є тяжкими наслідками державним інтересам у контексті п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК; (4) доводи захисника щодо територіальної підсудності суперечать ч. 1 ст. 32 КПК, адже досудовим розслідуванням не встановлено місця, де видано документи, на підставі яких здійснювалися фінансові операції та місця, де вони проводилися.

II. Позиція учасників провадження.

2.1. Особа, яка звернулась із клопотаннями, присутня у судовому засіданні, підтримала подане клопотання, просила направити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 із Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області, посилаючись на доводи, викладені у клопотанні.

2.2. Присутній у судовому засіданні прокурор із посиланням на подані письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні клопотання захисника.

III. Обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду клопотання.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника, обвинуваченого, прокурора, дослідивши матеріали провадження і перевіривши наведені доводи, колегія суддів встановила наступне.

3.1. 22.06.2016 Головним слідчим управлінням Служби безпеки України внесено відомості до ЄРДР за №22016000000000243, яке є підсудним Вищому антикорупційному суду (т. 1 а. с. 4, 117).

3.2. 16.01.2017 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22016000000000243 від 22.06.2016 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК (т. 1 а. с. 117).

3.3. 06.09.2018 із матеріалів досудового розслідування №22016000000000243 від 22.06.2016 виділено у окреме провадження матеріали за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК та ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК, якому присвоєно №52018000000000856 (т. 1 а. с. 118).

3.4. 06.09.2018 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000856 доручено детективам НАБУ (т. 1 а. с. 78-79, 118).

3.5. 10.09.2018 у межах кримінального провадження №52018000000000856 від 06.09.2018 ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 209 КК (т. 1 а. с. 118).

3.6. 18.12.2019 ОСОБА_8 оголошено у розшук і міжнародний розшук, а досудове розслідування зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК (т. 1 а. с. 74, 118).

3.7. 26.12.2019 із матеріалів досудового розслідування №52018000000000856 від 06.09.2018 виділено в окреме провадження матеріали щодо ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК (т. 1 а. с. 74-75, 118).

3.8. Того ж дня визначено групу прокурорів САП та доручено здійснення досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні №52019000000001208 від 26.12.2019 щодо ОСОБА_8 детективам НАБУ (т. 1 а. с. 59-60, 76-77).

3.9. 18.01.2020 досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001208 від 26.12.2019 відновлено на підставі ст. 282 КПК (т. 1 а. с 118).

3.10. 27.01.2020 у кримінальному провадженні №52019000000001208 від 26.12.2019 старшим детективом НАБУ складено, а прокурором САП затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк, Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК (заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим повторно організованою групою), ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК (внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене повторно організованою групою, що спричинило тяжкі наслідки), ч. 3 ст. 209 КК (вчинення фінансової операції та правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування незаконного походження майна та коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненими повторно організованою групою в особливо великому розмірі) (т. 1 а. с. 115-231).

3.11. На час вчинення інкримінованих стороною обвинувачення дій ОСОБА_8 перебував на посаді директора ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (т. 1 а. с. 124).

3.12. 28.01.2020 обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 скеровано до Вищого антикорупційного суду (т. 1 а. с. 63).

3.13. 07.02.2020 захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з клопотанням про направлення матеріалів кримінального провадження №52019000000001208 від 26.12.2019 із Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області (а. с. 1-7).

3.14. 12.02.2020 прокурор у судовому засіданні подав письмові заперечення на клопотання захисника (а. с. 61-67, 83-85).

IV. Мотиви і висновки колегії суддів.

Надаючи оцінку обставинам, встановленим під час вирішення клопотання, колегія суддів виходить з такого.

4.1. У відповідності до ч. 1 ст. 30 КПК «у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом».

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» вказаний суд «здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях…».

4.2. Згідно з ч. 1 ст.33-1 КПК «Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України».

Відповідно до примітки ст. 45 КК «корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 цього Кодексу».

А в п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК міститься перелік умов за наявності хоча б однієї з яких Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці до ст. 45, ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК.

Відповідно до п.20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України № 100-ІХ від 18.09.2019, який набрав чинності 22.09.2019) «підсудність Вищогоантикорупційного суду,передбачена цимКодексом яксуду першоїінстанції,суду апеляційноїінстанції таслідчих суддів,поширюється накримінальні провадження,відомості заякими прокримінальне правопорушеннявнесені доЄдиного реєструдосудових розслідувань: до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ».

Як вбачається із матеріалів судового провадження, досудове розслідування в кримінальному провадженні №52019000000001208 здійснювалося детективами НАБУ та було закінчено прокурорами САП.

Із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи та керованої ОСОБА_10 та невстановленими слідством особами (досудове розслідування стосовно яких здійснюється у кримінальному провадженні №22016000000000243) заволодів на користь ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» протягом 2013-2015 років природним газом НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах у обсязі 128 728,41 тис. м. куб. під прикриттям ліцензованої господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» населенню м. Новий Розділ Львівської області, що завдало матеріальної шкоди державі в особі НАК «Нафтогаз України» у сумі 804 892 343,78 грн. (т. 1 а. с. 219). Крім того, як зазначено стороною обвинувачення, ОСОБА_8 діючи у складі організованої групи, вчинив службове підроблення з метою забезпечення заволодіння природним газом НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 (т. 1 а. с. 219). Також ОСОБА_8 за участі ОСОБА_12 протягом 2013-2015 років легалізував протиправно обернені на користь ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» 128 728,41 тис. м. куб. природного газу на суму 804 892 343,78 грн. (як різниця між фактично сплаченими коштами та сумою, яку необхідно було сплатити НАК «Нафтогаз України»), шляхом приховування його незаконного походження та використавши його на виробництво електричної енергії, яку вони реалізували впродовж 2013-2015 років ДП «Енергоринок», забезпечивши отримання ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» незаконного доходу у загальному обсязі 1 667 019 991,90 грн., частина якого за активної участі тих же учасників організованої групи та за пособництва ОСОБА_13 та невстановленої слідством особи (досудове розслідування стосовно якої здійснюється у кримінальному провадженні №№22016000000000243) у розмірі 232 288 807,07 грн. та є особливо великим розміром (згідно п. 3 примітки ст. 209 КК) була легалізована (відмита) шляхом здійснення правочинів та фінансових операцій з ТзОВ «Корпорація КРТ» замаскованих під «придбання» мазуту та послуг з технічного обслуговування ГТУ, заміни КВОУ на ГТУ та реконструкції ГТУ (т. 1 а. с. 230).

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК при визначенні критеріїв здійснення досудового розслідування детективами НАБУ та подальшого можливого визначення підсудності Вищому антикорупційному суду застосовується поняття «злочин».

Згідно з ч. 1 ст. 11 КК «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину».

Крім того, КК допускає вчинення злочину у співучасті, що відображено у Розділі VI КК, у якому визначено форми такої співучасті.

Отже, умови ст. 33-1 КПК для цілей визначення підсудності Вищим антикорупційним судом будуть дотримані, коли один із злочинів, вказаних у ст. 33-1 КПК, буде вчинений за участю одного із суб`єктів, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК, при тому, що решта співучасників може не займати посади, визначені у п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК, але дії всіх співучасників охоплені єдиним умислом.

Колегією суддів встановлено, що кримінальне провадження №52019000000001208 від 26.12.2019 щодо ОСОБА_8 виділене із кримінального провадження №52018000000000856 від 06.09.2018, яке у свою чергу виділене з кримінального провадження №22016000000000243 від 22.06.2016 щодо особи, котра відповідає критерію п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК, та підсудного Вищому антикорупційному суду. Зазначені обставини підтверджені доводами клопотання адвоката та не заперечувались іншими учасниками судового розгляду.

Крім того, досудове розслідування кримінальних проваджень №22016000000000243 від 22.06.2016, №52018000000000856 від 06.09.2018, №52019000000001208 від 26.12.2019 стосувалося одних і тих же епізодів кримінальних правопорушень, вчинених за одних і тих же обставин організованою групою, пов`язаних єдиним умислом. Натомість виділення у окремі кримінальні провадження відбулося не у зв`язку з різною правовою природою інкримінованих злочинів, а було здійснено з суто формальних підстав із метою сприяння досудовому розслідуванню та виконанню завдань, передбачених ст. 2 КПК.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 підсудне Вищому антикорупційному суду за критеріями, визначеними у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК.

Щодо доводів адвоката ОСОБА_9 про те, що визначення прокурором підслідності досудового розслідування не є за змістом тотожним поняттю підсудності та автоматично не визначає підсудність за Вищим антикорупційним судом, колегія суддів зазначає, що справді здійснення у кримінальному провадженні, яке не відноситься до корупційних злочинів, досудового розслідування НАБУ, а процесуального керівництва - прокурорами САП, у тому числі з урахуванням положень ч.7 ст.216 КПК, не є зобов`язуючою підставою для визначення підсудності даного кримінального провадження за Вищим антикорупційним судом відповідно до положень ст.33-1 КПК. При цьому, постанова прокурора, якою визначено підслідність, є правозастосовчим актом, який не може впливати на предметну підсудність Вищого антикорупційного суду, а у випадку, передбаченому абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК, уповноважений прокурор такою постановою визначає лише підслідність кримінального провадження, що відповідно до абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК закріплює виключно процесуальний прядок зміни підслідності прокурором, при цьому, предметна підсудність Вищого антикорупційного суду визначається належністю заподіяння або можливістю заподіяти тяжкі наслідки відповідними злочинами.

Отже,за обставин,наведених вище,колегія суддіввважає необґрунтованими доводиклопотання захисника ОСОБА_9 ,що кримінальнепровадження №52019000000001208від 26.12.2019щодо ОСОБА_8 надійшло доВищого антикорупційногосуду зпорушенням правилпредметної підсудностіта наявнанеобхідність йогонаправлення до Миколаївського районного суду Львівської області.

Приписами ч. 2 ст. 34 КПК встановлено, що «питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала».

Таким чином, оскільки кримінальне провадження №52019000000001208 від 26.12.2019 належить розглядати у Вищому антикорупційному суді, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , слід відмовити.

Керуючись ч. 1 ст. 32, ст. 33, ст. 33-1, ст. 34, ст. 110, ст. 216, ч. 2 ст. 369, ст. ст. 370, 371, 372, 376, 424, ч. 4 ст. 532, п. 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про направлення матеріалів кримінального провадження № 52019000000001208 від 26 грудня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України, із Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5