Постанова

від 25.02.2020 по справі 357/11336/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 357/1336/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3328/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Кошель Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

25 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Хоменко І.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова Вячеслава Анатолійовича, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1093 га з кадастровим номером 3220483500:01:001:0022, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

6 серпня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду вказану земельну ділянку.

7 лютого 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Кулик В.О. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 19168072.

Зазначив, що позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення від 14 лютого 2018 року про розірвання договору оренди №б/н від 6 серпня 2014 року з позивачем в односторонньому порядку, яке мотивоване тим, що нібито ТОВ Агрофірма Матюші не виконало належним чином зобов`язання щодо сплати ОСОБА_1 орендної плати за 2016, 2017 роки.

Вважає, що підстав для розірвання договору оренди в односторонньому порядку у орендодавця не було, оскільки ТОВ Агрофірма Матюші належним чином сплатило відповідачу орендну плату за 2016, 2017 роки.

В березні 2018 року з відомостей ДРРПНМ позивачу стало відомо, що 17 лютого 2018 року на підставі повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку з індексним номером 39731121.

Крім того, позивачу стало відомо, що 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТДВ Шамраївський цукровий завод договір оренди № б/н, за яким передала останньому в оренду вказану земельну ділянку, 5 березня 2018 року реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод з індексним номером 40006370.

Вважає, що внаслідок розірвання ОСОБА_1 договору оренди з позивачем в односторонньому порядку за відсутності правових підстав і передачі земельної ділянки в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод за оспорюваним договором ТОВ Агрофірма Матюші незаконно позбавлено права оренди земельної ділянки.

У зв`язку із викладеним, позивач просив суд визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 6 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 за вих. № б/н від 14 лютого 2018 року, скасувати рішення реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В.А. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди індексний номер: 39731121 від 17.02.2018 10:44:30, визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 2,1093 га з кадастровим номером 3220483500:01:001:0022, скасувати рішення реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В.А. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди індексний номер: 40006370 від 05.03.2018 17:35:27 та стягнути солідарно з відповідачів понесені ним судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним, вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 6 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 за вих. № б/н від 14 лютого 2018 року.

Визнано недійсним Договір оренди землі № б/н від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 2,1093 га з кадастровим номером 3220483500:01:001:0022.

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі 7 248,93 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі 7 248,93 грн.

Стягнуто з Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова Вячеслава Анатолійовича судові витрати в розмірі 7 248,93 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ Агрофірма Матюші подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В.А. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер 39731121 від 17.02.2018 10:44:30; та скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В.А. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 40006370 від 05.03.2018 17:35:27, та прийняти у цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Також просить суд змінити рішення в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання недійсним вчиненого ОСОБА_1 одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 6 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірмою Матюші , оформленого повідомленням ОСОБА_1 за вих. № б/н від 14 лютого 2018 року.

Крім того, просить суд за результатами апеляційного провадження надати правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам належного виконання ТОВ Агрофірмою Матюші зобов`язань із виплати орендної плати ОСОБА_1 за договором оренди № б/н від 6 серпня 2014 року та встановити відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди № б/н від 6 серпня 2014 року орендодавцем в односторонньому порядку. Здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 43 493,59 грн., стягнувши на користь ТОВ Агрофірми Матюші по 14 497,86 грн. з кожного відповідача.Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на відповідачів, стягнувши на користь ТОВ Агрофірми Матюші понесені ним судові витрати.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, 6 серпня 2014 року між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №б/н, за яким остання передала позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,1093 га з кадастровим номером: 3220483500:01:001:0022 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) гривень, в разі смерті орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін.

За пунктом 32 договору оренди землі, дія договору припиняється шляхом його розірвання за : взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до п. 33 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки, встановлені договором.

У березні 2018 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди з позивачем в односторонньому порядку за вих. № б/н від 14 лютого 2018 року, яке мотивоване невиконанням ТОВ Агрофірма Матюші зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2016, 2017 роки.

17 лютого 2018 року на підставі повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку з індексним номером 39731121.

19 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТДВ Шамраївський цукровий завод договір оренди землі №б/н, за яким передала останньому в оренду вищевказану земельну ділянку.

5 березня 2018 року на підставі повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди ТДВ Шамраївський цукровий завод на земельну ділянку з індексним номером 40006370.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст.11 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За частиною 2 статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України та Законом України Про оренду землі , який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

За статтею 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 792 ЦК України, статті 13 Закону України Про оренду землі , за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України. (Статтю 31 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 1533-VIII від 20 вересня 2016 року).

За частиною 1,частиною 3 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2, частини 3 статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За статтею 27 Закону України Про оренду землі , орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема і шляхом визнання угоди недійсною.

Визнаючи недійсними договори оренди від 6 серпня 2014 року та 19 лютого 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що договір зареєстрований у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка була передана орендодавцем орендареві у володіння і користування на визначений ними строк, повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору в односторонньому порядку від 14 лютого 2018 року не може вважатися правомірним одностороннім правочином, оскільки в договорі не прописана процедура його реалізації, ОСОБА_1 діяла на власний розсуд,

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора Міхачова В.А. про державну реєстрацію припинення права оренди, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав чи їх припинення із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

Проте з таким висновком суду першої інстанції повною мірою погодитися не можна з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову щодо скасування рішень державних реєстраторів, з огляду на наступне.

Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Разом з цим, реєстратор Міхачов В.А. не перевірив та залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвала договір оренди, направивши позивачу, лише повідомлення без будь-яких доказів та не надала часу ТОВ Агрофірма Матюші для відповіді чи заперечення таких вимог, а відтак позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В.А. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер 39731121 від 17.02.2018 10:44:30та індексний номер 40006370 від 05.03.2018 17:35:27 є обґрунтованими.

Таким чином, на час укладення та реєстрації договору оренди землі від 19 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:001:0022, був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма Матюші від 6 серпня 2014 року, який зареєстрований 7 лютого 2015 року зі строком дії 10 років і в установленому законом порядку не припинений.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Під час судового розгляду позивачем була доведена неправомірність розірвання у односторонньому порядку договору оренди від 7 серпня 2014 року та укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендарем, тому звернення до суду з позовом до орендодавця та нового орендаря про визнання недійсним укладеного ними договору оренди земельної ділянки, яка раніше перебувала в оренді в позивача, є належним способом захисту своїх прав.

Відповідно до положень пункту в статті 152 ЗК України та статтей 203, 215 ЦК України оспорюваний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря, визначені законом та договором підстави для розірвання договору оренди з позивачем судом не встановлені.

У порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод державний реєстратор Міхачов В.А. залишив поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на спірну земельну ділянку, не перевірив відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняв рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 вищевказаного Закону.

Згідно з частини 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин, скасування державної реєстрації договору оренди від 19 лютого 2018 року та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод з індексним номером 40006370є належним способом захисту прав позивача та узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

При цьому, скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди є наслідком визнання договору недійсним, так як державна реєстрація цього договору не може залишатися чинною. Реєстрація права оренди є наслідком укладення договору та без наявності договору така реєстрація не може зберігати чинність.

Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги апеляційної скарги з приводу зміни рішення в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання недійсним вчиненого правочину та визнання, що орендна плата за 2016-2017 року сплачувалась орендарем вчасно і в повному розмірі, оскільки питання щодо сплати позивачем орендної плати за 2016 рік та 2017 рік не підтверджені належними та допустимими доказами.

В матеріалах справи відсутні відомості за 2017 рік про виплату орендної плати ОСОБА_1 , питання щодо дати виплати та отримання відповідачем орендної плати, а також її розміру судом першої інстанції не досліджувалося

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог та скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В.А. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер 39731121 від 17.02.2018 10:44:30,скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В.А. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 40006370 від 05.03.2018 17:35:27.

Згідно частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідачів у рівних частинах на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви у сумі 7 048 грн., 881 грн., 1921 грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 10 572 грн.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу ТОВ Агрофірма Матюші надало суду першої інстанції копію договору про надання правової допомоги від 7 серпня 2017 року та додаткову угоду до договору від 10 грудня 2018 року, укладених із АО Еверлігал , розрахунок наданих послуг та платіжні доручення про оплату витрат на правничу допомогу у сумі 26489 грн. 32 коп. та 7154 грн. 27 коп.

Також позивачем було заявлено про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу при розгляді справи апеляційним судом у сумі 15795 грн. 82 коп., у підтвердження чого надано додаткову угоду з АО Еверлігал від 16 грудня 2019 року, розрахунок витрат та платіжне доручення про оплату послуг в розмірі 15795 грн. 82 коп.

Відповідачами не було зазначено, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, або обсягом наданих адвокатом послуг.

Також відповідачі не заявили клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, тому з відповідачів у рівних частинах на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу.

Всього з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати в розмірі по 23273 грн. 19 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора скасувати та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту.

Скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова Вячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер 39731121 від 17.02.2018 10:44:30.

Скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова Вячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 40006370 від 05.03.2018 17:35:27.

Стягнути з ОСОБА_1 , Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова Вячеслава Анатолійовича, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші понесені судові витрати в розмірі по 23273 грн. 19 коп. з кожного.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року.

Головуючий

Судді