Постанова

від 26.02.2020 по справі 357/11231/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/1309/2020

Справа № 357/11231/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 лютого 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Кошель Л.М., ухвалене в м. Біла Церква 12 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачова В`ячеслава Анатолійовича, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ТОВ Агрофірма Матюші звернулося до суду із позовом про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки пл. 2,105 га. з кадастровим номером 3220483500:03:002:0037, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 24 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі б/н, за яким передав в оренду позивачу земельну ділянку, 04 березня 2015 року державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Бурімська Н.І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку за товариством.

14 лютого 2018 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди з позивачем від 24 серпня 2014 року в односторонньому порядку б/н, мотивоване тим, що нібито ТОВ Агрофірма Матюші не виконало належним чином зобов`язання щодо сплати ОСОБА_1 орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим ОСОБА_1 розриває договір оренди з позивачем в односторонньому порядку на підставі п. 33 цього договору. Однак, підстав для розірвання договору оренди з позивачем в односторонньому порядку у ОСОБА_1 не було, оскільки позивач належним чином сплатив йому орендну плату за вказаний період.

У березні 2018 року з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 17 лютого 2018 року на підставі повідомлення про розірвання державний реєстратор Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку.

Крім того, з відомостей вищевказаного реєстру позивачу стало відомо, що 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТДВ Шамраївський цукровий завод договір оренди б/н, за яким передав останньому в оренду земельну ділянку, а 05 березня 2018 року державний реєстратор Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з ТДВ Шамраївський цукровий завод . Таким чином, внаслідок розірвання ОСОБА_1 договору оренди з позивачем в односторонньому порядку за відсутності правових підстав і передачі земельної ділянки в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод за оспорюваним договором позивача незаконно було позбавлено права оренди земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного просив визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди б/н від 24 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 б/н від 14 лютого 2018 року; визнати недійсним договір оренди землі б/н від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки пл. 2,105 га., скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди від 17 лютого 2018 року та про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди 05 березня 2018 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2019 року позов частково задоволено, визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди б/н від 24 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 б/н від 14 лютого 2018 року; визнано недійсним договір оренди землі б/н від 19 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки пл. 2,105 га. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Позивач ТОВ Агрофірма Матюші , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 12 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позову та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову, змінити судове рішення в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 24 серпня 2014 року.

За результатами апеляційного провадження надати правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам належного виконання ТОВ Агрофірма Матюші зобов`язань із виплати орендної плати ОСОБА_1 та встановити відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди орендодавцем в односторонньому порядку. Здійснити новий розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судове рішення про задоволення позову про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди мотивоване виключно недотриманням ОСОБА_1 процедури розірвання договору від 24 серпня 2014 року. Суд першої інстанції констатував наявність між сторонами спору щодо належного виконання орендарем своїх зобов`язань із виплати орендної плати орендодавцю, однак безпідставно самоусунувся від вирішення даного питання в межах розгляду даної справи і надання оцінки доказам належного виконання позивачем своїх обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішень державного реєстратора, суд першої інстанції зазначив про невірно обраний позивачем спосіб захисту і виходив з того, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав чи їх припинення вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. У своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що рішення суду про скасування правочинів щодо спірної земельної ділянки є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому позовні вимоги в частині скасування рішень державного реєстратора не підлягають до задоволення саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту. При цьому суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 357/2022/15-ц.

Вказував, що в оскарженому рішення взагалі не знайшли свого відображення доводи позивача про порушення державним реєстратором порядку вчинення реєстраційних дій, встановленого Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень порушення строків здійснення таких реєстраційних дій та бездіяльність у зв`язку з неприйняттям рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій після встановлення наявного у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про вже зареєстроване право власності на земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші .

Невірні висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі призвели до помилкових висновків щодо стягнення на користь позивача лише частини заявлених судових витрат.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ТОВ Агрофірма Матюші в частині визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди та визнання недійсним договору оренди, суд першої інстанції виходив із того, що повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору в односторонньому порядку від 14 лютого 2018 року не може вважатися правомірним одностороннім правочином, відтак не є правомірним і передача спірної земельної ділянки в оренду відповідачеві, та прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині. Відмовляючи в іншій частині вимог про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 357/2022/15-ц, вказав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх припинення із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи, 24 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Матюші уклали договір оренди землі б/н, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Матюшівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на землю серія ЯД № 713088, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 16 жовтня 2007 року (а. с. 10 - 11 т. 1).

Згідно п. п. 2, 5 договору оренди в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер 3220483500:03:002:0037, розташована на території Матюшівської сільської ради, загальною площею 2,1050 га. Договір укладено на десять років.

Згідно п. п. 6 - 11 договору оренди орендна плата нараховується на видається орендарем в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84 грн. Додаткові умови: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га. буде проводитись безкоштовно, надання автомобіль для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 грн., в разі смерті орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 грн. або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без урахування індексів інфляції. Орендна плата видається до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін. Орендна плата, видана несвоєчасно або в неповному обсязі з вини орендаря, стягується з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми орендної плати за кожний день прострочення.

Згідно п. 32 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 33 договору оренди розірвання договору оренди в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки, встановлені договором.

04 березня 2015 року державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімська Н.І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 19783832, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку за товариством (а. с. 12 т. 1).

14 лютого 2018 року ТОВ Агрофірма Матюші отримало від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, згідно якого ТОВ Агрофірма Матюші взяло на себе зобов`язання сплачувати орендну плату за користування відповідною земельною ділянкою у строк до 31 грудня кожного поточного року у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки відповідної землі. Крім того, ТОВ Агрофірма Матюші зобов`язалось безкоштовно здійснювати оранку, культивацію та обмолот на присадибних ділянках орендодавця, надавати автомобіль для доставки хворого до лікувального закладу, допомогу на лікування тощо. Станом на дату направлення цього повідомлення, відповідні зобов`язання орендаря за 2016 та 2017 роки належним чином виконані не були. Враховуючи зазначене, керуючись п. 33 договору оренди, повідомляє про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагає повернути (звільнити) відповідну земельну ділянку (а. с. 13 т. 1).

На а. с. 14 - 16 т. 1 знаходяться копії відомостей на виплату грошей, із розписками від імені ОСОБА_1 про отримання: за серпень 2016 року - 1000 грн., за вересень 2016 року - 6000 грн., за квітень 2017 року - 3500 грн.

На а. с. 230 - 236 т. 1 знаходяться копії відомостей, із розписками від імені ОСОБА_1 про отримання: за вересень 2014 року - орендної плати в розмірі 1715 грн., за 2015 рік - 700 кг. пшениці загальною вартістю 1960 грн., за 2015 рік - 50 кг. Муки загальною вартістю 50 грн., за вересень 2016 року - орендної плати в розмірі 6000 грн., за квітень 2017 року - орендної плати у розмірі 3500 грн., за травень 2017 року - орендної плати у розмірі 2500 грн., за серпень 2017 року - орендної плати у розмірі 1000 грн.

17 лютого 2018 року на підставі повідомлення про розірвання державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку з індексним номером 39730948 (а. с. 18 т. 1 зворот).

19 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТДВ Шамраївський цукровий завод договір оренди б/н, за яким передав останньому в оренду на десять років земельну ділянку пл. 2,105 га. з кадастровим номером 3220483500:03:002:0037 (а. с. 143 т. 1).

05 березня 2018 року державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачов В.А. прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод з індексним номером 40004768 (а. с. 18 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону України Про оренду землі за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Положеннями ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Позивачем в суді першої інстанції доведено недійсність одностороннього правочину від 14 лютого 2018 року, вчиненого ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди, із чого суд дійшов висновку про обґрунтованість його вимог в цій частині.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивач заперечує наявність підстав у ОСОБА_1 для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку за ст. 33 цього договору, доводячи належну виплату орендної плати, та прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Наведені висновки підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме згідно наданих ТОВ Агрофірма Матюші відомостей за 2016 - 2017 роки, ТОВ Агрофірма Матюші виплачувала ОСОБА_1 орендну плату в грошовій формі. В цілому за 2016 рік ОСОБА_1 було виплачено 6000 грн., а за 2017 рік - 7000 грн., що є більшим за встановлену орендну плату 1913,84 грн.

Дані обставини підтверджуються особистим підписом ОСОБА_1 у відомостях про оплату грошей.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечував належність свого підпису у відомостях, однак будь-яких доказів на підтвердження цих обставин не надав і клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи ним не заявлялось.

Також відповідачем ОСОБА_1 надано висновок економічної експертизи від 02 травня 2019 року № 569, складений СП Західно-Український Експертно-Консультативний Центр (а. с. 208 - 216 т. 1), згідно якого не підтверджується документально первинними документами, які складені ТОВ Агрофірма Матюші код ЄДРПОУ 03755348, здійснення господарської операції згідно договору оренди землі б/н від 24 серпня 2014 року щодо своєчасного та повного розрахунку з орендної плати, який укладено між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Надані позивачем відомості на виплату орендної плати містять обов`язкові реквізити, передбачені чинним законодавством України та містять необхідну інформацію про предмет доказування.

Апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, згідно яких неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції.

При цьому матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Матюші з приводу виконання додаткових умов, передбачених договором оренди, в задоволенні яких відповідачем йому було б відмовлено.

Виконання цих додаткових умов неможливе без волевиявлення ОСОБА_1 та доведення його до відома ТОВ Агрофірма Матюші , оскільки позивач не обізнаний про наявність у відповідача присадибної ділянки, про місце її знаходження, не може знати, які саме роботи необхідно виконати та у який час.

Таким чином, позивачем доведено під час розгляду справи в суді першої інстанції, що вказані у повідомленні відповідача ОСОБА_1 підстави для розірвання договору оренди не знайшли свого підтвердження, орендна плата виплачувалася останньому у встановлені договором строки та розмірах, що у свою чергу свідчить про порушення прав позивача і незаконність одностороннього розірвання договору.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору в односторонньому порядку від 14 лютого 2018 року не може вважатися правомірним одностороннім правочином, оскільки в договорі не прописана процедура його реалізації, ОСОБА_1 діяв на власний розсуд, бо п. 33 договору не обумовлено порядку його дій у разі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

За таких обставин апеляційний суд погоджується із правильним в цілому висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного правочину щодо розірвання договору оренди недійсним.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно самоусунувся від встановлення обставин належного виконання орендарем своїх зобов`язань із виплати орендної плати орендодавцю, правильних висновків суду про задоволення позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину від 14 лютого 2018 року щодо розірвання договору оренди від 14 серпня 2014 року, не спростовують і відхиляються апеляційним судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, оскільки незначні процесуальні порушення в частині оцінки доказів судом першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи, це не є підставою для скасування або зміни законного і обґрунтованого рішення, а тому доводи позивача відхиляються в цій частині апеляційним судом.

Враховуючи, що правочин щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 28 серпня 2014 року судом першої інстанції визнано недійсним, судом першої інстанції також обґрунтовано визнано недійсним наступний договір оренди від 19 лютого 2018 року, укладений відповідачами щодо цієї ж земельної ділянки.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що хоча позивач не є стороною даного договору оренди землі від 19 лютого 2018 року, разом з тим як орендар цієї земельної ділянки має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2540цс16.

Також судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора, виходячи з того, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав чи їх припинення із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. При цьому суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанову від 29 травня 2019 року у справі № 357/2022/15-ц.

Апеляційний суд погоджується із даними висновками, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (ЦК України чи іншим актом цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини за договором.

В даній справі позивач, який є орендарем земельної ділянки, посилається на порушення його прав внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення його права і підтвердження права оренди відповідача на підставі рішення реєстратора, яке просить скасувати. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а відтак належним способом захисту прав позивача є скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди, а не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, як помилково вважає позивач.

Відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, де Велика Палата вказала, що право або інтерес позивача, який вважає себе орендарем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 5.17).

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (п. 32).

Отже, обраний позивачем спосіб захисту свого права - скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію, не ґрунтується на законі і не веде до поновлення його прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що такий спосіб захисту порушених прав прямо передбачений положенням ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , є похідним від вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними, є ефективним з огляду на потенційну можливість відновити порушені права ТОВ Агрофірма Матюші у зв`язку із скасуванням таких рішень державного реєстратора та відповідає приписам ст. 216 ЦК України, а також щодо відсутності в оскарженому рішенні належної оцінки дій державного реєстратора при прийнятті рішення про державну реєстрацію припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку, на думку апеляційного суду, не є підставою для відступу від вищенаведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду та відхиляються апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі щодо нібито безпідставного зменшення судом розміру судових витрат, які судом стягнуто пропорційно до задоволених позовних вимог, не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судом першої інстанції, а також до незгоди із судовим рішенням і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.