Постанова

від 25.02.2020 по справі 910/16220/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа№ 910/16220/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

позивача Тарновецький П.Я.

відповідача Герасименко М.В.

третьої особи 1 не з`явився

третьої особи 2 не з`явився

третьої особи 3 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.11.2019 (повний текст складено 11.12.2019)

у справі № 910/16220/17 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані"

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача :

1) Міністерство фінансів України

2) Національний банк України

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав"

про зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про зобов`язання передати документи, а саме:

- кредитний договір від 17.05.2011 № 4И11316И, виписку по позичковому рахунку ТОВ "Інтерсплав", вказаному у кредитному договорі від 17.05.2011 № 4И11316И, станом на 16.11.2016, договори забезпечення виконання ТОВ "Інтерсплав" кредитного договору від 17.05.2011 № 4И11316И, інші документи, які підтверджують обов`язки ТОВ "Інтерсплав" за кредитним договором від 17.05.2011 № 4И11316И, в тому числі які забезпечують його виконання;

- кредитний договір від 19.02.2012 № 4И12047И, виписку по позичковому рахунку ТОВ "Інтерсплав2, вказаному у кредитному договорі від 19.02.2012 № 4И12047И, станом на 16.11.2016, договори забезпечення виконання ТОВ "Інтерсплав" кредитного договору від 19.02.2012 № 4И12047И, інші документи, які підтверджують обов`язки ТОВ "Інтерсплав" за кредитним договором від 19.02.2012 № 4И12047И, в тому числі які забезпечують його виконання;

- кредитний договір від 24.04.2012 № 4И12125И, виписку по позичковому рахунку ТОВ "Інтерсплав", вказаному у кредитному договорі від 24.04.2012 № 4И12125И, станом на 16.11.2016, договори забезпечення виконання ТОВ "Інтерсплав" кредитного договору від 24.04.2012 № 4И12125И, інші документи, які підтверджують обов`язки ТОВ "Інтерсплав" за кредитним договором від 24.04.2012 № 4И12125И, в тому числі які забезпечують його виконання;

- кредитний договір від 16.04.2013 № 4И13243И, виписку по позичковому рахунку ТОВ "Інтерсплав", вказаному у кредитному договорі від 16.04.2013 № 4И13243И, станом на 16.11.2016, договори забезпечення виконання ТОВ "Інтерсплав" кредитного договору від 16.04.2013 № 4И13243И, інші документи, які підтверджують обов`язки ТОВ "Інтерсплав" за кредитним договором від 16.04.2013 № 4И13243И, в тому числі які забезпечують його виконання;

- кредитний договір від 19.02.2014 № 4И14163И, виписку по позичковому рахунку ТОВ "Інтерсплав", вказаному у кредитному договорі від 19.02.2014 № 4И14163И, станом на 16.11.2016, договори забезпечення виконання ТОВ "Інтерсплав" кредитного договору від 19.02.2014 №4И14163И, інші документи, які підтверджують обов`язки ТОВ "Інтерсплав" за кредитним договором від 19.02.2014 № 4И14163И, в тому числі які забезпечують його виконання;

- кредитний договір від 17.02.2015 № 4И15028И, виписку по позичковому рахунку ТОВ "Інтерсплав", вказаному у кредитному договорі від 17.02.2015 № 4И15028И, станом на 16.11.2016, договори забезпечення виконання ТОВ "Інтерсплав" кредитного договору від 17.02.2015 № 4И15028И, інші документи, які підтверджують обов`язки ТОВ "Інтерсплав" за кредитним договором від 17.02.2015 № 4И15028И, в тому числі які забезпечують його виконання.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.11.2019 у справі №910/16220/17 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2019 у справі №910/16220/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані" задовольнити в повному обсязі. Відшкодувати судові витрати.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог оскільки ним, як поручителем за договором поруки № 4И11316И/П від 11.11.2016, було виконано грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" з повернення кредиту та сплати відсотків відповідачу за вказаними кредитними договорами, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідач зобов`язаний надати йому документи, а саме, оригінали кредитних договорів та інші документи, які підтверджують обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" за цими договорами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16220/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані" та призначено справу до розгляду на 25.02.2020.

В судове засідання, яке відбулось 25.02.2020 з`явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, вся судова кореспонденція направлялась на адреси сторін, згідно відомостей ЄДРПОУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що закінчивши з`ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

Представник скаржника підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити. Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини 9 ст. 270 ГПК України, після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.

Отже, після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані" на рішення Господарського суду міста м. Києва від 20.11.2019 у справі №910/16220/17 залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст . 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, 11 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані" (поручитель за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор за договором, відповідач у справі) було укладено Договір поруки № 4И11316И/П (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1 Договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Інтерсплав" (боржник за договором, третя особа у справі) своїх зобов`язань за: кредитним договором від 17.05.2011 № 4И11316И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до зазначеного кредитного договору; кредитним договором від 19.02.2012 № 4И12047И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до зазначеного кредитного договору; кредитним договором від 24.04.2012 № 4И12125И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до зазначеного кредитного договору; кредитним договором від 16.04.2013 № 4И13243И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до зазначеного кредитного договору; кредитним договором від 19.02.2014 № 4И14163И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до зазначеного кредитного договору; кредитним договором від 17.02.2015 № 4И15028И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до зазначеного кредитного договору.

Згідно п. 11 Договору поруки правочин набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за договором.

Вказаний договір підписаний представниками кредитора та поручителя і скріплений печатками юридичних осіб.

У статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель, а саме кредитними договорами від 17.05.2011 № 4И11316И, від 19.02.2012 № 4И12047И, від 24.04.2012 № 4И12125И, від 16.04.2013 № 4И13243И, від 19.02.2014 № 4И14163И та від 17.02.2015 № 4И15028И.

Сторонами визначено в п. 3 Договору поруки, що поручитель з умовами кредитних договорів ознайомлений.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п. 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (п. 4 Договору поруки).

За умовами п. 5 Договору поруки, у випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 договору, кредитор надсилає на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

У відповідності до п. 6 Договору поруки поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, вказаної у пункті 5 договору.

У випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у банку; договірне списання грошових коштів згідно з умовами даного пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату договору (п. 7 Договору поруки).

На виконання умов укладеного Договору поруки позивач здійснив, а відповідач прийняв оплату кредитних зобов`язань, що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема: № 2 від 15.11.2016 на суму 46690170,28 грн, № 3 від 15.11.2016 на суму 746758500,00 грн, № 4 від 15.11.2016 на суму 85740755,19 грн, № 5 від 15.11.2016 на суму 114195675,82 грн, № 6 від 15.11.2016 на суму 52940434,24 грн № 7 від 15.11.2016 на суму 67686979,76 грн.

Згідно з довідками відповідача про стан позичкової заборгованості ТОВ "Інтерсплав", зобов`язання останнього за кредитними договорами від 17.05.2011 № 4И11316И, від 19.02.2012 № 4И12047И, від 24.04.2012 № 4И12125И, від 16.04.2013 № 4И13243И, від 19.02.2014 № 4И14163И та від 17.02.2015 № 4И15028И були виконані в частині повернення прострочених кредитів, сплати прострочених відсотків у розмірі 1114012515,29 грн. Крім того, банк зазначив, що за вказаними кредитними договорами відсутні зобов`язання з повернення тіла кредиту, відсотків та пені.

При цьому з матеріалів справи також вбачається, що невиплаченою лишилась винагорода банку, однак сплата винагороди не обумовлена порукою.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 10 Договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків, належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

В свою чергу ТОВ "Фініті-Компані" як поручителем було надіслано 18.07.2017 на адресу відповідача лист № 14 з проханням надати позивачу копії кредитних договорів, договорів застави, права за якими перейшли від кредитора до поручителя, а також надати довідки про погашення заборгованості поручителем у відповідності до Договору поруки.

Проте, відповідачем вказаний лист залишений без відповіді та реагування, копії кредитних договорів та договорів застави позивачу передані не були.

Звертаючись до суду з даними позовом позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані" як поручитель виконало обов`язок боржника перед кредитором - АТ "КБ "Приватбанк" за кредитними договорами від 17.05.2011 № 4И11316И, від 19.02.2012 № 4И12047И, від 24.04.2012 № 4И12125И, від 16.04.2013 № 4И13243И, від 19.02.2014 № 4И14163И та від 17.02.2015 № 4И15028И, погасивши борг в сумі 1114012515,29 грн., однак оскільки відповідач, всупереч умовам Договору поруки та приписам чинного законодавства, відмовляється надати позивачу оригінали документів, які засвідчують обов`язок боржника перед новим кредитором, позивачем, позивач вважає дії відповідача неправомірними та такими, що позбавляють його можливості вільно і на власний розсуд здійснювати свої права як кредитора.

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань,як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Доказів визнання недійсним Договору поруки та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення вказаного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (п. 4 Договору поруки).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Положеннями ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави(іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказані положення кореспондуються з положеннями, що містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно копій платіжних доручень № 2 від 15.11.2016 на суму 46690170,28 грн, № 3 від 15.11.2016 на суму 746758500,00 грн, № 4 від 15.11.2016 на суму 85740755,19 грн, № 5 від 15.11.2016 на суму114195675,82 грн, № 6 від 15.11.2016 на суму 52940434,24 грн № 7 від 15.11.2016 на суму 67686979,76 грн, позивачем було перераховано відповідачу кошти в сумі 1114012515,29 грн із зазначенням призначення платежу - виконання зобов`язань по відповідних кредитних договорах, згідно з договором поруки № 4И11316И/П від 11.11.2016.

Відповідач факт отримання коштів від позивача в сумі 1114012515,29 грн не заперечує, однак зазначає, що відповідачем не сплачено винагороду банку, сплата якої не обумовлена порукою, проте є однією з умов за спірними кредитними договорами.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання, зокрема, повного виконання всіх кредитних договорів, визначених у договорі поруки. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Під повним виконанням слід розуміти виконання зобов`язання зроблене належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України). Належне виконання зобов`язання по кредитному договору - це сплата коштів у встановлений договором строк, розмірі з врахуванням відсотків за користування кредитом, на умовах (тобто на рахунки зазначені у кредитному договорі).

Верховний Суд України у постановах від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15 зазначив, що часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Позивач як поручитель за кредитним договором та особа, яка сплатила грошові кошти на виконання договору поруки, повинен бути обізнаним про стан заборгованості боржника, за якого він поручився, в тому числі має право отримувати такі відомості як від банку, так і від боржника на момент сплати кредитної заборгованості, зокрема, враховуючи значний розмір таких оплат.

Належних доказів у підтвердження дійсного обсягу забезпеченого порукою кредитного зобов`язання боржника чи доказів на спростування заборгованості по сплаті винагороди банку за кредитними договорами, яка була повідомлена відповідачем, позивачем до матеріалів справи не надано.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин переходу до останнього всіх прав кредитора за кредитними договорами внаслідок виконання зобов`язань за Договором поруки, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За приписами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до п.10 Договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Ураховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у даній справі, законом не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов`язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного хто виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Умовами договору поруки та чинним законодавством України не передбачено обов`язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов`язок боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/14034/17, від 22.02.2018 у справі №910/14107/17 та від 11.04.2018 у справі №910/15439/17.

Формулювання ТОВ "Фініті - Компані" позовних вимог про передачу документів за кредитними договорами та документів, що підтверджують зобов`язання ТОВ "Інтерсплав" передбачає передачу саме оригіналів документів, про що зазначено в постанові Верховного Суду у даній справі, та в свою чергу, не відповідає п. 10 спірного Договору поруки і наведеним законодавчим положенням і є відступом від умов даного правочину.

Беручи до уваги встановлені судом обставини справи, за висновками суду вимога позивача про зобов`язання відповідача передати ТОВ "Фініті-Компані" кредитні договори та договори, якими забезпечено виконання ТОВ "Інтерсплав" таких кредитних договорів за умови відсутності у нього такого обов`язку судовому захисту не підлягає, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

У зв`язку із викладеним колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача передати ТОВ "Фініті-Компані" кредитні договори та договори, якими забезпечено виконання ТОВ "Інтерсплав" таких кредитних договорів, за умови відсутності у нього такого обов`язку судовому захисту не підлягає, в позові належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, оскільки судом були дотримані всі вимоги щодо повного та всебічного розгляду справи.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/16220/17, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/16220/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фініті-Компані" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 910/16220/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16220/17.

Повний текст постанови складено та підписано 28.02.2020.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло