Постанова

від 26.02.2020 по справі 5019/2547/11

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Справа №5019/2547/11

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Савченко Г.І. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

заявника: представник Удовиченко О.Ю.

боржника: представник не з`явився

арбітражного керуючого: представник не з`явився

громадянин ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на ухвалу господарського суду Рівненської області, постановлену 11.12.19р. суддею Церковною Н.Ф. у м.Рівному, повний текст складено 12.12.19р. у справі №5019/2547/11

за заявою Головного управління ДПС у Рівненській області

до Закритого акціонерного товариства "Агротех"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

Додатковою ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.12.2019р. у справі №5019/2547/11 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Агротех" клопотання ліквідатора про стягнення грошової винагороди задоволено; стягнуто з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 307137,51 коп. грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора; стягнуто з Острозького міськрайонного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 215,15 грн. грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

2.1. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що неможливість оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) за рахунок майна банкрута, через відсутність у нього будь-яких інших активів та відсутність фонду на оплату грошової винагороди, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо задоволення клопотання ліквідатора про стягнення грошової винагороди з кредиторів.

2.2. Оскільки діяльність кредитора - ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено з 15.10.2019 року, у зв`язку з чим відповідні зобов`язання боржника перед такою особою є припиненими, відтак неможливо покласти на нього відшкодування грошової винагороди арбітражного керуючого.

2.3. З огляду на зазначене суд першої інстанції, стягнув з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 307137,51 коп. грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора, а також стягнув з Острозького міськрайонного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 215,15 грн. грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з постановлено ухвалою, Головне управління ДФС у Рівненській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати повністю і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про стягнення грошової винагороди.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалу суду першої інстанції незаконна та необґрунтована. Зазначає, що провадження за клопотанням, поданим арбітражним керуючим ОСОБА_1 підлягає закриттю.

3.3. Вважає, що примусове стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого у спосіб, не передбачений чинним законодавством, з кредитора, який звернувся до суду за захистом порушеного банкрутом права, завдає останньому не передбачених додаткових матеріальних збитків та фактично таке стягнення призведе до порушення публічного порядку у суспільстві, порушення права власності кредитора на належні йому матеріальні засоби, в тому числі кошти.

3.4. З посиланням на позицію Касаційного господарського суду у справі №912/1783/16 постановою від 01.08.2018р. вказує, що у випадку, коли оплата арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

3.5. Відтак вважає, що відсоткове співвідношення вимог боржника становить:

- ПАТ "Брокбізнесбанк" - 3823103,3 грн. - 89,96%;

- ГУ ДФС у Рівненській області - 426265,34 грн. - 10,03%;

- Острозький міськрайонний центр зайнятості - 307,81 грн. - 0,01%.

3.6. Крім того, звертає увагу суду на те, що у даній справі кредиторські вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області не задоволенні навіть частково, натомість частково задоволено вимоги іншого кредитора - ПАТ "Брокбізнесбанк", який чинив перешкоди у продажі майна ЗАТ "Агротех", що призвело до значного затягування процедур банкрутства.

4 . Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020р. клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про заміну кредитора правонаступником (вх.№286/19 від 29.01.2020р.) задоволено. Замінено ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ його правонаступником - ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДПС У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (33023, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ ВІДІНСЬКА, будинок 12, код ЄДРПОУ 43142449).

4.2. 20.02.2020р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 . надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги; ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

4.3. В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Просила апеляційну скаргу задоволити.

4.4. ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

4.5. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області на додаткову ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.12.2019 року у справі №5019/2547/11 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19.02.2013 року (далі по тексту постанови також - Закон про банкрутство);

Кодексу України з процедур банкрутства;

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні господарського суду Рівненської області на стадії ліквідаційної процедури перебувала справа №5019/2547/11 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Агротех".

7.2.1. Постановою господарського суду Рівненської області від 10.01.2012 року Закрите акціонерне товариство "Агротех" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру боржника строком на 6 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

7.2.2. Ухвалою суду від 23.10.2019 року, зокрема, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Закритого акціонерного товариства "Агротех", затверджено звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 11.01.2012 року по 30.09.2019 року в сумі 388811,00 грн., затверджено звіт ліквідатора про здійснення та відшкодування витрат за період з 11.01.2012 року по 30.09.2019 року в сумі 98896,79 грн., ліквідовано юридичну особу - Закрите акціонерне товариство "Агротех", закрито провадження у справі №5019/2547/11.

7.3. 30 жовтня 2019 року ліквідатором до суду першої інстанції подано клопотання (вх.№2229/19 від 30.10.2019р.), відповідно у якому просить стягнути з ініціюючого кредитора - Головного управління ДФС у Рівненській області кошти в якості виплати арбітражному керуючому ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошової винагороди по справі №5019/2547/11 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Агротех" в сумі 307352,66 грн. та видати відповідний наказ.

7.3.1. 06 листопада 2019 року Головним управлінням ДФС у Рівненській області до суду першої інстанції подано заперечення на клопотання ліквідатора, відповідно до яких ініціюючий кредитор вважає, що підстав для стягнення з Головного управління ДФС у Рівненській області грошової винагороди ліквідатора немає.

7.3.2. 11 грудня 2019 року від ОСОБА_1, який виконував повноваження ліквідатора банкрута - ЗАТ "Агротех", на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що виходячи з принципу пропорційності залишок невиплаченої основної грошової винагороди ліквідатора в сумі 307352,66 грн. необхідно розподілити таким чином:

- Острозький міськрайонний центр зайнятості - 215,15 грн.;

- Головне управління ДФС у Рівненській області - 307137,51 грн.

7.4. За результатами розгляду клопотання ліквідатора про стягнення грошової винагороди, господарський суд Рівненської області ухвалив додаткове рішення (додаткову ухвалу) про задоволення такого клопотання. Підстави такого задоволення наведенні, судом апеляційної інстанції наведено у пунктах 2.1-2.3 даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, прийняття чи відхилення доводів апеляційної скарги.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

8.3. Як зазначалося у пункті 7.2.2. цієї постанови, ухвалою суду від 23.10.2019 року, зокрема, затверджено звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 11.01.2012 року по 30.09.2019 року в сумі 388811,00 грн.

8.3.1. Однак, даною ухвалою не вирішено питання здійснення оплати арбітражному керуючому ОСОБА_1 невідшкодованої грошової винагороди при здійсненні повноважень ліквідатора в сумі 307352,66 грн. у справі №5019/2547/11.

8.4. Згідно статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв, зокрема, в період нарахування ліквідатором ОСОБА_1 грошової винагороди, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

8.5. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора.

8.6. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ніш повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

8.7. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

8.8. Окрім того, Закон про банкрутство передбачає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим на затвердження до господарського суду.

8.9. Господарським судом Рівненської області була надана оцінка звіту ліквідатора ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 11.01.2012 року по 30.09.2019 року в сумі 388811,00 грн., та за результатами його розгляду ухвалою суду від 23.10.2019 року було затверджено звіт. Вказана ухвала суду у встановленому законом порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

8.10. Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, за період ліквідаційної процедури грошова винагорода ліквідатора ОСОБА_1 була лише частково погашено в сумі 81458,34 грн., у зв`язку з чим неоплаченою залишилася грошова винагорода ліквідатора в сумі 307352,66 грн.

8.11. Як встановлено судом першої інстанції, у банкрута відсутні будь-які інші активи, а саме майно, грошові кошти, за рахунок яких можливе було б створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого, а тому у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі №265/2б-02/14/13-08).

8.12. Крім того, у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 року у справі №916/1503/17 судом касаційної інстанції констатовано наступне (пункт 17): "Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого /розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора/, разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

8.12.1. При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті cт. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить cт. 43 Конституції України."

8.12.2. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року та від 01.03.2018 року у справі №910/32824/15.

8.13. Крім того, необхідно зазначити, що 18.10.2018 року Верховною Радою України було прийнято Кодекс України з процедур банкрутства, а його офіційне опублікування відбулось у газеті "Голос України" №77 від 20.04.2019 року .

8.13.1. Відповідно до ч. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться у дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

8.13.2. Отже, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.10.2019 року.

8.13.3. Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення у дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, у тому числі, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 року, №31, ст. 440 із наступними змінами).

8.14. Кодексом України з процедур банкрутства питання оплати послуг арбітражного керуючого вирішено таким же чином, як було унормовано і ст. 115 Закону про банкрутство.

8.15. За приписами ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

8.16. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

8.17. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

8.18. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

8.18. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

8.19. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого визначається в розмірі:

- 5 відсотків вартості стягнутого на користь боржника майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб;

- 3 відсотки суми погашених вимог кредиторів.

8.20. Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

8.21. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

8.22. Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

8.23. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

8.24. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

8.25. Верховним Судом було визначено єдність судової практики для забезпечення однакового та правильного застосування норм права в питанні оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у випадку коли така оплата здійснюється не за рахунок ліквідаційної маси, а шляхом її оплати за рахунок коштів кредиторів.

8.26. Відповідно до приписів статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

8.27. Рішенням Конституційного Суду України від 29.01.2008 року №2-рп/2008 проголошено:

"У міжнародному праві вироблено систему прав людини як визначальних засад правового статусу фізичної особи. Наразі цю систему складають: Загальна декларація прав людини 1948 року, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Енцикліка прав людини (Pacem in terris) 1963 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року тощо. Сукупність прав, зазначених у названих документах, дістала відображення у Конституції України 1996 року. За змістом вказаних документів природні права є винятковими, невід`ємними від людини, невідчужуваними і непорушними будь-ким, зокрема державою.

Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Право на працю закладено у самій людській природі. Його має кожна людина, воно є невідчужуваним, тому самій особі належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці.

Визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя."

8.28. Частина 4 статті 11 ГПК України визначає, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

8.29. Разом з тим, й відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

8.29.1. Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 року за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

8.30. При цьому, відсутність майна у підприємства-банкрута або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на оплату послуг арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

8.31. Відповідно до п. 64 Рішення Європейського суду з прав людини "Меньшакова проти України" від 04.10.2010 року - "Майном" може бути або існуюче майно , або активи, включаючи право вимоги, щодо яких заявники можуть стверджувати, що вони мають щонайменше законне сподівання отримати можливість ефективної реалізації права на майно.

8.32. Арбітражний керуючий (ліквідатор) закономірно має право вважати, що його сподівання на отримання оплати послуг при виконанні повноважень ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Агротех" є легітимними сподіваннями , передбаченими нормами чинного законодавства і на них поширюється режим існуючого майна .

8.33. Керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про розподіл оплат послуг арбітражного керуючого між кредиторами пропорційно розміру їх кредиторських вимог (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №04/5026/1438/2012).

8.34. Відтак, з огляду на вищезазначене, врахувавши обставину, що на час розгляду клопотання ліквідатора грошова винагорода в сумі 307352,66 грн. відшкодована не була, враховуючи відсутність у банкрута будь-яких інших майнових активів, обов`язок здійснення оплати послуг та відшкодування витрат має бути покладено на кредиторів Закритого акціонерного товариства "Агротех" пропорційно розміру їх кредиторських вимог.

8.35. Як вбачається з матеріалів, до реєстру вимог кредиторів включено грошові вимоги на загальну суму 4512079,52 грн.:

- ПАТ "Брокбізнесбанк" на суму 3823103, 30 грн.;

- Острозький міськрайонний центр зайнятості - 215,15 грн.;

- Головне управління ДФС у Рівненській області - 307137,51 грн.

8.36. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, що ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено з 15.10.2019 року, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №10731110121000818 (т.6 а.с.99), у зв`язку з чим відповідні зобов`язання боржника перед такою особою є припиненими в силу ст.609 ЦК України. Зважаючи на припинення такої особи, неможливо покласти на неї відшкодування грошової винагороди арбітражного керуючого.

8.37. Відтак, на час розгляду клопотання про стягнення грошової винагороди, вимоги кредиторів складали суму 426573,15 грн., що розподіляються наступним чином:

- Острозький міськрайонний центр зайнятості - 215,15 грн. (0,07% визнаних кредиторських вимог);

- Головне управління ДФС у Рівненській області - 307137,51 грн. (99,93% визнаних кредиторських вимог);

8.39. Врахувавши неможливість оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) за рахунок майна банкрута, через відсутність у нього будь-яких інших активів та відсутність фонду на оплату грошової винагороди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо задоволення клопотання ліквідатора про стягнення грошової винагороди.

8.40. За таких обставин Північно-західний апеляційний господарський суд вважає наведені доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

8.41. Інших письмових доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.

8.42. Як визначено ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.43. Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.44. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - господарський суд Рівненської області - постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.45. За таких обставин апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.12.2019р. у справі №5019/2547/11 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, Головне управління ДПС у Рівненській області за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року у справі №5019/2547/11 сплатило платіжним дорученням №40 від 24.01.2020р. судовий збір у розмірі 1921,00 грн. в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області від 21.12.19р., правонаступником якого є Головне управління ДПС у Рівненській області, залишити без задоволення.

Додаткову ухвалу господарського суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року у справі №5019/2547/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №5019/2547/11 повернути господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "27" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.