Рішення

від 21.02.2020 по справі 902/835/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2020 р. Cправа № 902/835/19

за позовом :Приватного підприємства "Гранфарм" (вул. Івана Франка, 33, м. Калинівка, Вінницька обл., 24000)

до :Приватного акціонерного товариства "Іванівський спеціалізований кар"єр" (вул. Заводська,1, с. Іванів, Калинівського району, Вінницька обл., 22432)

про стягнення 162109,78 грн.

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: Катрич П.С., Омельчук Д.В.

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

03.10.2019 р. Приватне підприємство "Гранфарм" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Іванівський спеціалізований кар'єр" про стягнення 162 109,78 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2019 р. позовну заяву Приватного підприємства "Гранфарм" до Приватного акціонерного товариства "Іванівський спеціалізований кар'єр" про стягнення 162109,78 грн - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22.10.2019 р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків до позовної заяви.

Суд дослідивши дану заяву, дійшов висновку, що остання подана в строк встановлений ухвалою суду від 07.10.2019 р., а тому є такою яка приймається судом.

Ухвалою суду від 24.10.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/835/19. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 20.11.2019 р.

Ухвалою суду від 20.11.2019 р. розгляд справи було відкладено на 11.12.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 11.12.2019 р. суд дійшов висновку про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження згідно ч.6 ст. 250 ГПК України та продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів ч. 3 ст. 177 ГПК України, про що винесено ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 11.12.2019 р. було повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, яке відбудеться 13.01.2020 р.

За результатами проведеного судового засідання 13.01.2020 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2020 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 06.02.2020 р.

При цьому, судове засідання 06.02.2020 р. у справі № 902/835/19 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Яремчука Ю.О. на лікарняному.

Ухвалою суду від 10.02.2020 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 21.02.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача.

Представник відповідача не з'явився, при цьому про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлявся ухвалою суду від 10.02.2020 р. Також на офіційному сайті Господарського суду Вінницької області було розміщено повідомлення для відповідача Приватного акціонерного товариства "Іванівський спеціалізований кар'єр" (вул. Заводська,1, с. Іванів, Калинівського району, Вінницька обл., 22432) про розгляд справи № 902/835/19, що відбудеться 21.02.2020 р. 0 10:00 год.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка на даний час є чинною).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/835/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Представники позивача позов підтримали в повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.02.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог позивач зазначає наступне: 02.03.2015 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №3 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача, замовлений останнім щебінь фракції 5-10 мм, 10-20 мм, 20-40 мм та відсів гранітний фракції 0-5 мм, надалі - товар, а позивач зобов'язується прийняти товар, та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Предметом договору є постачання щебеню та відсіву гранітного у відповідності з вимогами ДСТУ Б.В.2.7.-75-98, ДСТУ Б.В.2.7.-32-95 (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1 даного договору позивач здійснює 100% попередню оплату замовленої партії товару за ціною, що визначається згідно п. 2.4 даного договору не пізніше ніж за два дні до поставки товару.

Позивач на підставі рахунків відповідача на загальну суму 3 670 869,50 грн, здійснив оплату замовленого товару з доставкою, в тому числі і оплату залізничного тарифу та супутніх послуг, що підтверджується відповідними банківськими виписками за період з 05.03.2015 р. по 08.10.2015 р., на загальну суму 3 831 397, 23 грн.

В свою чергу відповідач здійснив поставку замовленого позивачем товару на суму 3 714 451,19 грн, що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

З урахуванням проведених взаємних розрахунків, відображених в бухгалтерському обліку сторін згідно оборотно-сальдової відомості, розмір заборгованості відповідача, за непоставлений позивачу згідно договору товар становить 116 946, 04 грн.

Крім цього, позивач в позові зазначає, що у відповідача станом на 01.01.2015 р., залишився залишок заборгованості в загальній сумі 45 163, 74 грн за непоставлений позивачу товар, за який останнім були сплачені кошти згідно виставлених відповідачем, рахунків а саме від: 17.12.2014 р. - сплачено 35 163,74 грн, згідно банківських виписок: від 18.12.2014 р. в сумі 10 163,74 грн, від 19.12.2014 р. в сумі 15000 грн, від 24.12.2014 р. в сумі 10000 грн; 29.12.2014 р. - сплачено 10 000,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного позивач зазначає, що загальна сума заборгованості становить 162 109,78 грн, при цьому розмір даної заборгованості підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2016р. за період з 01.01.2016-01.11.2016 рік, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється на умовах EXW (Інкотермс 2010р.) на підставі наданої покупцем заявки, в якій серед іншого, обов'язково зазначається асортимент товару, об'єм поставки та поштові реквізити отримувача.

Враховуючи наявність у відповідача отриманої від позивача попередньої оплати за поставку товару, останній звернувся до позивача із відповідною заявкою від 10.09.2019 р., відповідно до якої просив поставити, зазначений у ній товар відповідному отримувачу, а у випадку неможливості поставити, зазначений у заявці товар просив повернути попередню оплату на банківський рахунок зазначений в цій заявці.

Дану заявку було надіслано відповідачу 10.09.2019 р., що підтверджується фіскальним чеком від 10.09.2019 р., накладною від 10.09.2019 р., та описом вкладення до цінного листа від 10.09.2019 р., про відправлення листа з оголошеною цінністю №2240001415130. Позивач в позові зазначає, що даний лист відповідач отримав 11.09.2019 року, що підтверджується, відстеженням проходження та отримання листа з оголошеною цінністю № 2240001415130, отриманого з офіційного веб сайту У Укрпошта.

Враховуючи те, що строк поставки в договорі зазначений не був, а також вартість товару була оплачена позивачем з доставкою, тому відповідач, відповідно до ст. 530 ЦК, повинен був на протязі 7-ми днів, з дня отримання заявки - 11.09.2019 р., а саме до 18.09.2019 р. здійснити доставку товару відповідно до поданої позивачем заявки від 10.09.2019 р.

Натомість відповідач товару не поставив, кошти не повернув, відповіді, щодо невиконання заявки від 09.09.2019 р. №15 - не надав.

Враховуючи, те що відповідач в установлений законом строк не виконав своє зобов'язання тому, позивач відмовляється від отримання товару та вимагає повернення попередньої оплати. Враховуючи загальну суму попередньої оплати, сума основного боргу станом на 27.09.2019 р. складає 162 109, 78 грн.

Відповідач позов не визнає, зокрема заперечує проти твердження позивача щодо того, що відповідач зобов'язаний був здійснити відвантаження товару згідно заявки відповідача від 10.09.2019 р. У позовній заяві позивач стверджує, що оскільки ним була здійснена попередня оплата на користь відповідача в розмірі 162 109,78 гривень, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2016 р., за період з 01.01.2016 р. до 01.11.2016р., то відповідач зобов'язаний був поставити товар (щебінь фракції 5-10 мм, 10-20 мм, 20-40 мм та відсів гранітний фракції 0-5 мм) згідно заявки позивача від 10.09.2019 р.

Проте, дане твердження суперечить самій правовій природі договору купівлі-продажу №3 від 02.03.2015 р., оскільки відповідно до пункту 4.1 вищезгаданого договору покупець здійснює 100%-у передоплату замовленої партії товару. При цьому в самій позовній заяві позивач визнає, що вищезгадана оплата була здійснена в період з 05.03.2015 р. по 08.10.2015 р., тож дані кошти були попередньою оплатою за попередні заявки позивача, що надавались відповідачем протягом 2015 р.

При цьому, в разі потреби в постачанні товару згідно договору купівлі-продажу № 3 від 02.03.2015 р. позивач мав здійснити попередню оплату згідно виставлених відповідачем рахунків.

Отже, відповідач не мав зобов 'язання згідно договору купівлі-продажу №3 від 02.03.2015 р. здійснювати поставку щебеню гранітного та відсіву згідно заявки позивача від 10.09.2019 р.

Крім того зазначає, що на момент звернення позивача до суду ним були пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості в розмірі 162 109,78 гривень, в зв'язку з чим ПП Гранфарм не мав права на звернення до суду з підстав, що містяться в позовній заяві.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події..

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено, що між сторонами у справі 02.03.2015 р. було укладено договір купівлі-продажу №3.

Судом встановлено, що відповідачем було змінено найменування на Публічне акціонерне товариство Іванівський спецкар єр , що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, яка наявна в матеріалах справи.

Предметом договору є постачання щебеню та відсіву гранітного у відповідності з вимогами ДСТУ Б.В.2.7.-75-98, ДСТУ Б.В.2.7.-32-95 (п.1.2. договору).

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач, на підставі рахунків відповідача на загальну суму 3 670 869,50 грн (а.с. 18-43), здійснив оплату замовленого товару з доставкою, в тому числі і оплату залізничного тарифу та супутніх послуг, що підтверджується відповідними банківськими виписками за період з 05.03.2015 р. по 08.10.2015 р., на загальну суму 3 831 397, 23 грн.

В свою чергу відповідач здійснив поставку замовленого позивачем товару на суму 3 714 451,19 грн, що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 57 -125).

З врахуванням викладеного суд встановив, що розмір заборгованості відповідача, за непоставлений позивачу згідно договору товар становить 116 946, 04 грн.

Крім цього, судом встановлено, що у відповідача станом на 01.01.2015 р., залишився залишок заборгованості в загальній сумі 45 163, 74 грн за непоставлений позивачу товар, за який останнім були сплачені кошти згідно виставлених відповідачем, рахунків а саме від: 17.12.2014 р. - сплачено 35 163,74 грн, згідно банківських виписок: від 18.12.2014 р. в сумі 10 163,74 грн, від 19.12.2014 р. в сумі 15000 грн, від 24.12.2014 р. в сумі 10000 грн; 29.12.2014 р. - сплачено 10 000,00 грн.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 162 109,78 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є також безпідставними.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено: перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Підписуючи акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2016 р. по 01.11.2016 р." (а. с. 126), відповідач в розумінні ст. 264 ЦК України вчинив дію що свідчить про визнання ним свого обов'язку по сплаті існуючої заборгованості в сумі 162 109,78 грн перед позивачем.

Після підписання зазначеного акту строк позовної давності за вимогами про стягнення вказаного боргу почався заново, а тому позивач при зверненні до суду з даним позовом такий строк не пропустив.

У постанові Верховного Суду України від 24.04.2007 у справі № 26/271 та у п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" наведена правова позиція, відповідно до якої акт звірки взаєморозрахунків, підписаний з боку відповідача уповноваженою на це особою, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути обставиною, що свідчить про визнання боргу, а отже підставою для переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідачем не подано до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому числі доказів погашення заборгованості перед позивачем.

Враховуючи викладене, заявлений позов підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Іванівський спеціалізований кар"єр" (вул. Заводська,1, с. Іванів, Калинівського району, Вінницька обл., 22432, ідент. код 05471750) на користь Приватного підприємства "Гранфарм" (вул. Івана Франка, 33, м. Калинівка, Вінницька обл., 24000, ідент код 37663093) 162 109,78 грн заборгованості та 2431,64 грн відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 лютого 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Івана Франка, 33, м. Калинівка, Вінницька обл., 24000)

3 - відповідачу (вул. Заводська,1, с. Іванів, Калинівського району, Вінницька обл., 22432)