Рішення від 25.02.2020 по справі 902/82/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2020 р. Cправа № 902/82/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

до Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, б.3, м.Вінниця, 21100) в особі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету (вул. Графа Львова, 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124)

про стягнення 13901,66 грн.

Представники сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Чернега В.С. - за довіреністю № 01.1-62-03 від 24.02.2020.

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Вінницького національного аграрного університету в особі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету про стягнення 13901,66 грн., з яких: 7395,78 грн - пеня, 427,05 грн - 3% річних, 6078,83 грн. - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №1663/15-ТЕ-1 від 02.03.2015 про постачання природного газу.

За вказаним позовом ухвалою суду від 06.02.2020 відкрито провадження у справі №902/82/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 25.02.2020.

24.02.2020 на адресу суду надійшла заява представника позивача №14/4-1203-20 від 21.02.2020 про розгляд справи за його відсутності. При цьому останній зазначає, що підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

На визначену судом дату (25.02.2020) з`явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечив. У письмовому відзиві, поданому до суду 24.02.2020, відповідач покликався на те, що Чернятинський коледж Вінницького національного аграрного університету повністю розрахувався за спожитий природній газ за спірний період, однак з незначним простроченням платежу лише в окремі місяці. Також представник відповідача зазначив, що заявлена позивачем штрафна санкція у вигляді 7395,78 грн пені є достатньо великою для відповідача і сплата фінансових санкцій в заявленій сумі нанесе суттєвої шкоди майновому стану відповідача. Представник останнього покликався на те, що відповідач являється неприбутковою бюджетною установою, основним видом діяльності якого є вища освіта, та повністю утримується за рахунок державного бюджету, а можливість оплати залежить від фактичного обсягу видатків. Оскільки фінансування з державного бюджету зумовлює необхідність виключно цільового використання виділених коштів, саме факт відсутності належного фінансування унеможливив своєчасне виконання грошових зобов`язань за договором.

При цьому посилаючись на обставини, аналогічні тим, які зазначені у відзиві, 24.02.2020 відповідач подав до суду клопотання, в якому просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 80%, до 1479,16 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.01.2017 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту також - продавець, позивач) та Вінницьким національним аграрним університетом в особі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету (далі по тексту також - покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1663/15-ТЕ-1 (далі по тексту - Договір).

Загальна вартість Договору визначена пунктом 5.5. Розділу 5. Ціна газу на дату укладення становила 99 499,20 грн. з урахуванням ПДВ. Сторонами також були укладені Додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу №1 від 02 березня 2015 року №1662/15-ТЕ-1 від 02.03.2015 року, №2 від 14 вересня 2015, №3 від 14 вересня 2015 року, №4 та № 5 від 01 жовтня 2015 року, якими, зокрема змінювалась сума договору.

Згідно пункту 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

На виконання умов Договору, в період з березня 2015 року по грудень 2015 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 107441,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 29-35).

Разом з тим, відповідач оплату за отриманий газ здійснював несвоєчасно, з порушенням строків, визначених пунктом 6.1 Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою (а.с. 37) і не заперечується відповідачем.

Пунктом 7.1 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених законодавством і цим договором. Так, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.2 Договору).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині дотримання строків при проведенні розрахунків стало підставою для застосування АТ "НАК "Нафтогаз України" відносно відповідача визначеної п.7.2 Договору та ст.625 Цивільного кодексу України відповідальності та звернення з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

За змістом ст.655 Цивільного кодексу України (далі по тексту також - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як зазначалось раніше, сторони в п.7.2 Договору визначили міру відповідальності споживача за прострочення останнім обумовлених п.6.1 Договору строків оплати товару, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

При цьому, у пункті 9.3 Договору сторонами погоджено строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, який становить 5 років.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення споживачем оплати вартості отриманого природного газу, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені згідно доданого позивачем до позовної заяви розрахунку (а.с.27-28) із врахуванням положень ч.5 ст.254 ЦК України, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що сума пені за прострочення грошових зобов`язань за листопад 2015 року складає 1665,60 грн, а за розрахунком позивача вона становить меншу суму 1663,28 грн. Інші розрахунки позивача є правильними та арифметично вірними.

Оцінивши подані позивачем докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7395,78 грн пені, 427,05 грн річних, 6078,83 грн втрат від інфляції є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог на загальну суму 13901,66 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%, суд відзначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту статей 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи і їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80% не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 194-202, 218-221, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Вінницького національного аграрного університету (адреса: вул. Сонячна, б.3, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 00497236) в особі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету (адреса: вул. Графа Львова, 28, с.Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124; код ЄДРПОУ 05471922) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (адреса: вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ: 20077720) 7395,78 грн пені, 427,05 грн річних, 6078,83 грн втрат від інфляції та 2102,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення згідно переліку.

Повне рішення складено 27 лютого 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

3 - Вінницькому національному аграрному університету (вул. Сонячна, б.3, м. Вінниця, 21100)

4 - Чернятинському коледжу Вінницького національного аграрного університету (вул. Графа Львова, 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124)