Рішення

від 28.02.2020 по справі 910/18911/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2020Справа № 910/18911/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон Констракшн , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Профіт Груп , м. Київ

про стягнення 123 302,67 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аквілон Констракшн (далі - ТзОВ Аквілон Констракшн /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Профіт Груп (далі - ТзОВ Мега Профіт Груп /відповідач) про стягнення 123 302,67 грн заборгованості, у тому числі: 112 293,06 грн - основного боргу, 9 107,53 грн - пені, 1 026,58 грн - інфляційних втрат та 875,50 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №9/19 від 18.01.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2019 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Аквілон Констракшн (далі - ТзОВ Аквілон Констракшн /постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мега Профіт Груп (далі - ТзОВ Мега Профіт Груп /покупець/відповідач) укладено договір поставки №9/19 від 18.01.2019 на умовах попередньої оплати, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору ціна товару визначається у рахунках та видаткових накладних. Розрахунки за товар (окрему партію товару) здійснюються покупцем шляхом перерахування 100% передоплати грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п.п. 3.9., 3.10. договору датою продажу товару вважається дата, зазначена у видаткових накладних, підписаних уповноваженим представником покупця. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар на підставі оформленої належним чином довіреності.

За змістом п. 5.3. договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення, до моменту повного виконання покупцем зобов`язання по оплаті.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, при цьому, у разі наявності невиконаних зобов`язань на дату припинення дії договору, термін дії цього договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (п. 7.1. договору).

Водночас, у відповідності до п. 7.2. договору, сторони дійшли згоди, без укладання будь-яких угод вважать даний договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін в місячних термін до дати закінчення строку його дії, не виявить бажання його розірвати та письмово не попередила іншу сторону про свій намір.

На виконання умов цього договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних №РН-0013660 від 04.09.2019 на суму 10 193,06 грн, №РН-0013661 від 04.09.2019 на суму 7 868,90 грн, №РН-0014138 від 17.09.2019 на суму 21 537,00 грн, №РН-0014262 від 20.09.2019 на суму 26 716,80 грн, №РН-0014377 від 24.09.2019 на суму 1 446,40 грн, №РН-0014400 від 24.09.2019 на суму 10 632,90 грн, №РН-0014431 від 26.09.2019 на суму 18 293,62 грн, №РН-0014731 від 02.10.2019 на суму 3 473,40 грн, №РН-0014818 від 04.10.2019 на суму 12 130,98 грн, на загальну суму 112 293,06 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені видаткові накладні підписані з боку покупця та постачальника без зауважень та заперечень.

Проте, в порушення умов договору поставки, ТзОВ Мега Профіт Груп за поставлений товар не розрахувалось, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 112 293,06 грн.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, позивач нараховує також пеню в розмірі 9 107,53 грн, суму інфляційних втрат 1 026,58 грн та 3% річних в розмірі 875,50 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №9/19 від 18.01.2019 на умовах попередньої оплати, відповідно до якого протягом вересня-жовтня 2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 112 293,06 грн. Проте відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим у ТзОВ Мега Профіт Груп виникла заборгованість в розмірі 112 293,06 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, згідно з п. 2.2. договору розрахунки за товар (окрему партію товару) здійснюються покупцем шляхом перерахування 100% передоплати грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач передоплату не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ТзОВ Мега Профіт Груп порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 112 293,06 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 107,53 грн - пені, 1 026,58 грн - інфляційних втрат та 875,50 грн - 3% річних.

Так, пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення, до моменту повного виконання покупцем зобов`язання по оплаті.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних від простроченої суми, а також інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу та встановив, що в останньому розрахунку допущено арифметичну помилку, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню частково.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 9 107,53 грн, 3% річних в сумі 875,50 грн та інфляційних втрат в розмірі 799,35 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон Констракшн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Профіт Груп (03150, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 5-В, кімната 14; ідентифікаційний код 40370299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон Констракшн (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б, офіс 2; ідентифікаційний код 42495254) 112 293 (сто дванадцять тисяч двісті дев`яносто три) грн 06 коп. - основного боргу, 9 107 (дев`ять тисяч сто сім) грн 53 коп. - пені, 875 (вісімсот сімдесят п`ять) грн 50 коп. - 3% річних, 799 (сімсот дев`яносто дев`ять) грн 35 коп. - інфляційних втрат та 1 917 (одну тисячу дев`ятсот сімнадцять) грн 46 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук