Рішення

від 24.02.2020 по справі 914/2575/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 справа № 914/2575/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонбуд» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдінгз» , м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 333 394, 53 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Медвідь В.О. - представник;

від відповідача: не з`явився

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2575/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдінгз» про стягнення заборгованості у розмірі 333 394, 53 грн.

Ухвалою суду від 13.12.2019 було відкрито провадження у справі № 914/2575/19 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.01.2020.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 13.01.2020 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, докази отримання ними ухвали суду в матеріалах справи були відсутні, тому підготовче засідання було відкладено на 27.01.2020.

Представник позивача у судове засідання 27.01.2020 з`явився. Представник відповідача у судове засідання 27.01.2020 не з`явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою суду від 27.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 24.02.2020.

В судове засідання 24.02.2020 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях. Відповідач в судове засідання не з`явився, на адресу суду повернувся поштовий конверт, скерований відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з відміткою відділення поштового зв`язку За закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 24.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонбуд» (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдінгз» (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 333 394, 53 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 04.07.2017 року між сторонами справи було укладено договір купівлі - продажу (поставки), (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, сторони домовились про те, що позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити, доставити та передати у власність відповідача піщано цементний розчин, бетон, бетонну суміш (далі - товар) в кількості та на умовах, зазначених в цьому договорі, а відповідач зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно із п. 3.1. договору, загальна сума договору визначається виходячи з вартості фактично поставленого товару, що підтверджено видатковими накладними, протягом терміну дії договору.

Як вбачається із видаткових накладних за період з травня 2018 по листопад 2018 позивач поставив (продав) відповідачу товар на загальну суму 1 744 980, 16 грн. Разом з тим, згідно виписки із банківського рахунку позивача у вказаний період відповідачем було проведено оплату за товар із врахуванням початкового сальдо, станом на травень 2018 року, на загальну суму 1 481 352,09 грн. Таким чином, станом на 25.11.2019 заборгованість у відповідача перед позивачем, згідно договору купівлі - продажу (поставки) від 04.07.2017, становить 263 628,07 грн, яку останній просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім, основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати в розмірі 17 033, 63 грн, 3% річних в розмірі 8 125, 52 грн та на підставі п. 7.3 договору, пеню в розмірі 44 607, 31 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.

Обставини справи встановлені судом.

Між сторонами у справі 04.07.2017 року було укладено договір купівлі - продажу (поставки). Відповідно до п. 1.1. договору, сторони домовились про те, що позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити, доставити та передати у власність відповідача піщано цементний розчин, бетон, бетонну суміш (далі - товар) в кількості та на умовах, зазначених в цьому договорі, а відповідач зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його співвідношення за видами, марками, типами визначаються замовленнями відповідача на кожну партію товару.

Згідно п. 3.1. договору, загальна сума договору визначається виходячи з вартості фактично поставленого товару, що підтверджено видатковими накладними, протягом терміну дії договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що ціна товару за одиницю, найменування товару по позиціях, марках, видах вказуються сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Продавець поставляє покупцяю товар виключно по 100 % передоплаті за кожну партію товару, яка здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку, виставленого продавцем.

Відповідно до п. 3.4. договору, вид розрахунку між сторонами - безготівковий.

Як вбачається із видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, за період з травня 2018 року по листопад 2018 року позивач поставив (продав) відповідачу товар на загальну суму 1 744 980,16 грн.

Разом з тим, згідно виписки із банківського рахунку позивача у вказаний період відповідачем було проведено оплату за товар, із врахуванням початкового позитивного сальдо, станом на травень 2018 року, на користь відповідача у сумі 347 474, 03 грн, на загальну суму 1 481 352, 09 грн. Таким чином, станом на 25.11.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 263 628, 07 грн.

03.05.2019 представником позивача з метою добровільного погашення заборгованості було надіслано на адресу відповідача претензію, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.3. договору, за прострочення платежу відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В результаті невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 263 628, 07 грн заборгованості, а також, нарахованих на суму боргу пені в розмірі 44 607, 31 грн, 3 % річних на суму 8 125, 52 грн та інфляційних втрат в розмірі 17 033, 63 грн.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно із ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки позивачем до матеріалів справи долучені докази належного виконання ним зобов`язання щодо поставки товару, а відповідачем доказів сплати основного боргу не подано, позовні вимоги про стягнення з відповідача 263 628, 07 грн основної заборгованості підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно пункту 7.3. договору сторони погодили, що за прострочення платежу відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вказане нарахування проведено у відповідності до чинного законодавства, а нарахована сума пені за період з 21.11.2018 по 11.05.2019 в розмірі 44 607, 31 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, вважає його правильним. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 8 125, 52 грн та інфляційних втрат на суму 17 033, 63 грн підлягають до задоволення.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з`явився, відзиву у справі не подав, позовні вимоги не заперечив.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Білдінгз (79019, м. Львів, проспект В. Чорновола, 57, кімн. 404, код ЄДРПОУ 40226227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонбуд» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 242, код ЄДРПОУ 32181428) суму в розмірі 338 395, 47 грн, з яких:

- 263 628, 07 грн основного боргу;

- 44 607, 31 грн пені;

- 17 033, 63 грн інфляційних втрат;

- 8 125, 52 грн 3% річних;

- 5 000, 94 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 28.02.2020 року.

Суддя Манюк П.Т.