Рішення

від 17.02.2020 по справі 910/17919/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2020Справа № 910/17919/19

За позовом Київського зоологічного парку загальнодержавного значення

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮНЕТ

про стягнення 844 560,79 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський зоологічний парк загальнодержавного значення (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮНЕТ (відповідач) про стягнення 844560,79 грн на підставі Договору № 001 про відшкодування витрат за використання електроенергії, водопостачання та водовідведення від 21.07.2017 (далі - Договір), з яких: 718230,78 грн основного боргу, 69420,48 грн інфляційних нарахувань, 33058,29 грн 3% річних, 23851,24 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною та неповною оплатою відповідачем вартості спожитої ним на підставі Договору електроенергії, водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 позовну заяву Київського зоологічного парку загальнодержавного значення залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

17.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист - заява від 17.01.2020 № 07/29 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 про залишення позовної заяви без руху (далі - заява від 17.01.2020 № 07/29). У наведеній заяві позивач зазначив, що ухвалу суду від 23.12.2019 отримав 14.01.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача. Згідно наведеної заяви позивач також повідомив, що при здійсненні ним перерахунку сум пені, інфляційних нарахувань (витрат) та 3% річних, змінилися (зменшилися) їх загальні суми, відповідно змінилася (зменшилася) ціна позову з суми 844560,79 грн на суму 791407,65 грн, а тому позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог, врахувати уточнені розрахунки позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 791407,65 грн, з яких: 718230,78 грн основного боргу, 33921,67 грн інфляційних нарахувань, 17926,16 грн 3% річних, 21329,04 грн пені.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Разом з цим, виходячи зі змісту заяви від 17.01.2020 № 07/29, поданої позивачем на усунення недоліків позовної заяви, а також змісту поданої позовної заяви від 13.12.2019 № 07/845 та конкретних обставин справи, суд розцінив подану позивачем заяву від 17.01.2020 № 07/29 як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийняв її до розгляду, враховуючи при цьому, що позивач дотримався порядку подання відповідної заяви, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд розглядає позовні вимоги у редакції заяви від 17.01.2020 № 07/29.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

29.01.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позову.

29.01.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін подано відповідачем у строк, що відповідає приписам ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 задоволене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮНЕТ про розгляд справи судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 17.02.2020 об 11:20 год.

У судове засідання, призначене на 17.02.2020, представники позивача та відповідача не з`явилися.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у судовому засіданні 17.02.2020 за відсутності позивача та відповідача (їх представників).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 17.02.2020 судом досліджено позовну заяву, відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, призначеному на 17.02.2020, в нарадчій кімнаті суд прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

21.07.2017 між Київським зоологічним парком загальнодержавного значення (балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮНЕТ (користувач, відповідач) був укладений Договір № 001 про відшкодування витрат за використання електроенергії, водопостачання та водовідведення (далі - Договір або Договір № 001 від 21.07.2017).

Відповідно до п. 1.1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.03.2018 до Договору про відшкодування витрат за використання електроенергії, водопостачання та водовідведення № 001 від 21.07.2017) для можливості виконання ТОВ ЛЮНЕТ за Договором підряду № 4/1244 від 05.12.2017 робіт з Реконструкції об`єктів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення по просп. Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва та на підставі Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) від 27.02.2017 року № 216 робіт з Реконструкції об`єктів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення по просп. Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва балансоутримувач надає користувачу точки підключення (доступу) до мереж електроенергії, водопостачання та водовідведення балансоутримувача, для приєднання токоприймачів та споживання послуг, а користувач зобов`язується відшкодувати балансоутримувачу вартість спожитої електроенергії, води та послуг з водовідведення у строк та в розмірі визначеному у даному Договорі та рахунках.

Користувач зобов`язується не пізніше 20 календарних днів після отримання рахунку вносити плату на поточний рахунок балансоутримувача за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми відповідно до рахунку за кожен день прострочення (п. 2.2.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що оплата вартості використаної електроенергії, водопостачання та водовідведення здійснюється користувачем на підставі виставленого рахунку. Плата вноситься на поточний рахунок балансоутримувача, вказаний у рахунку.

Згідно п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату вартості спожитої електроенергії, водопостачання та водовідведення користувач сплачує балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку затримки оплати, від суми, зазначеної у рахунку, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.03.2018 до Договору про відшкодування витрат за використання електроенергії, водопостачання та водовідведення № 001 від 21.07.2017) цей Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до дати фактичного завершення робіт користувачем по Договору підряду № 4/1244 від 05.12.2017 та на підставі Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) від 27.02.2017 року № 216 робіт з Реконструкції об`єктів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення по просп. Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва , але у будь-якому випадку до повного виконання користувачем зобов`язання щодо сплати вартості використаної електроенергії, водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 242 від 28.02.2018, № 342 від 31.03.2018, № 539 від 30.04.2018, № 774 від 31.05.2018, № 998 від 30.06.2018, № 1258 від 31.07.2018, № 1453 від 31.08.2018, № 1460 від 19.09.2018, № 1663 від 30.09.2018, № 1877 від 31.10.2018, № 1977 від 30.11.2018, № 2067 від 31.12.2018, № 13 від 31.01.2019, № 22 від 28.02.2019, № 35 від 31.03.2019, № 45 від 30.04.2019, № 79 від 31.05.2019, № 98 від 30.06.2019, № 140 від 31.07.2019 на загальну суму 1 117 901,79 грн підтверджено факт користування відповідачем електроенергією, водопостачанням та водовідведенням.

Судом встановлено, що зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Зі змісту вказаних актів вбачається, що відповідач претензій щодо наданих послуг не має.

Матеріали справи також містять копії рахунків на оплату № 544 від 30.04.2018, № 766 від 31.05.2018, № 998 від 30.06.2018, № 1254 від 31.07.2018, № 1442 від 31.08.2018, № 1446 від 19.09.2018, № 1654 від 30.09.2018, № 1867 від 31.10.2018, № 1962 від 30.11.2018, № 2059 від 31.12.2018, № 11 від 31.01.2019, № 21 від 28.02.2019, № 35 від 31.03.2019, № 39 від 30.04.2019, № 74 від 31.05.2019, № 86 від 30.06.2019, № 115 від 31.07.2019, № 145 від 31.08.2019.

Пунктом 2.2.3. Договору сторони погодили, що користувач зобов`язується не пізніше 20 календарних днів після отримання рахунку вносити плату на поточний рахунок балансоутримувача за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, погоджений сторонами строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, а саме банківськими виписками по особовому рахунку позивача за 19.04.2018, за 28.12.2018 та за 24.04.2019, підтверджується часткове виконання відповідачем зобов`язання за Договором у загальній сумі 399 671,01 грн. Так відповідачем було сплачено:

- 225 229,61 грн 19.04.2018 на підставі акту надання послуг № 242 від 28.02.2018;

- 92 811,31 грн 19.04.2018 на підставі акту надання послуг № 342 від 31.03.2018;

- 40 000,00 грн 28.12.2018 на підставі акту надання послуг № 1977 від 30.11.2018;

- 41 630,09 грн 24.04.2019 на підставі акту надання послуг № 35 від 31.03.2019.

З метою досудового врегулювання спору 04.10.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 07/550 від 03.10.2019, відповідно до якої просив останнього у семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги перерахувати на поточний рахунок позивача плату (заборгованість) за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення у розмірі 718 230,78 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 23.10.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02002 4403390 2. Однак вимога № 07/550 від 03.10.2019 залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи зазначене, станом на момент розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення становить 718 230,78 грн (1 117 901,79 грн - 339 671,01 грн = 718 230,78 грн).

Доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві, стосовно того, що позивачем не доведено факт понесення ним витрат на водопостачання та водовідведення.

Враховуючи положення статей 6, 626, 627 та 628 Цивільного кодексу України, суд звертає увагу відповідача на те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

Тобто, підписавши Договір № 001 від 21.07.2017 про відшкодування витрат за використання електроенергії, водопостачання та водовідведення, позивач та відповідач визначили на власний розсуд та погодили умови вказаного договору. З огляду на зазначене, умови Договору № 001 від 21.07.2017, погоджені сторонами, є обов`язковими до виконання його сторонами відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд також відхиляє твердження відповідача стосовно того, що позивач у акті надання послуг № 342 від 31.03.2018 самовільно збільшив вартість електроенергії на одну копійку за кіловат.

По матеріалам справи судом встановлено, що акт надання послуг № 342 від 31.03.2018 підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою відповідача, що, в свою чергу, свідчить про факт прийняття відповідачем наданих позивачем послуг за вказаним актом без претензій по об`єму, якості та строку надання послуг.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що акт надання послуг № 342 від 31.03.2018 на суму 92 811, 31 грн був оплачений відповідачем 19.04.2018.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 718 230,78 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у загальній сумі 33 921,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що інфляційні збитки за вказані позивачем періоди складають 28 115,94 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 921,67 грн інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 28 115,94 грн .

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в загальній сумі 17 926,16 грн .

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 17 926,16 грн, з урахуванням визначених позивачем у розрахунку періодів нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за вказані позивачем періоди складає 17 926,00 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 926,16 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 17 926,00 грн .

Щодо вимог позивача про стягнення пені в загальній сумі 21 329,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.2 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату вартості спожитої електроенергії, водопостачання та водовідведення користувач сплачує балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку затримки оплати, від суми, зазначеної у рахунку, за кожний день прострочення.

Отже, укладеним між сторонами Договором № 001 від 21.07.2017 не передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Дослідивши розрахунок пені, поданий позивачем 17.01.2020 через відділ діловодства суду разом із супровідним листом-заяви, судом встановлено, що по акту наданих послуг № 45 від 30.04.2019 позивач здійснив розрахунок пені за строк більший, ніж передбачений положеннями п. 6 ст. 232 ГК України, а саме за період з 21.05.2019 по 30.11.2019.

З огляду на зазначене, вірним періодом нарахування пені по акту наданих послуг № 45 від 30.04.2019 є період з 21.05.2019 по 20.11.2019.

З урахуванням вищенаведеного, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга здійснивши власний розрахунок пені по актам наданих послуг № 45 від 30.04.2019, № 79 від 31.05.2019, № 98 від 30.06.2019, № 140 від 31.07.2019 та № 175 від 31.08.2019, встановив, що вірною сумою пені є 21 073,67 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 329,04 грн пені підлягають задоволенню частково в сумі 21 073,67 грн.

Приписами стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із стст 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Київського зоологічного парку загальнодержавного значення частково.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем не подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що за розгляд позовних вимог (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 17.01.2020 через відділ діловодства суду) в сумі 791 407,65 грн позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 11 871,11 грн, тоді як ним фактично сплачено 12 668,41 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Позивачем подане клопотання, викладене в заяві про зменшення розміру позовних вимог, про повернення надміру сплаченого судового збору. Судовий збір повернутий позивачу ухвалою Господарського суду міста Києва.

З огляду на наведене та приписи ст.129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в сумі 11 780,84 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86,124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮНЕТ (04116, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 1; ідентифікаційний код 31956217) на користь Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (04116, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код 02221171) 718 230,78 грн (сімсот вісімнадцять тисяч двісті тридцять гривень 78 коп.) основного боргу, 21 073,67 грн (двадцять одну тисячу сімдесят три гривні 67 коп.) пені, 17 926,00 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість гривень 00 коп.) 3% річних, 28 115,94 грн (двадцять вісім тисяч сто п`ятнадцять гривень 94 коп.) інфляційних втрат та 11 780,84 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 84 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 24.02.2020.

Суддя Гумега О.В.