Рішення

від 28.02.2020 по справі 916/3920/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3920/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1);

до відповідача: Громадської організації Дитячо-юнацької спортивної школи „СК Зеніт» (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 42)

про стягнення 28894,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 27.12.2019 року позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №4044/19 до відповідача - Громадської організації Дитячо-юнацької спортивної школи „СК Зеніт» , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28894,91 грн., з яких: 22854,04 грн. - неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди та 6040,87 грн. - заборгованість з орендної плати, а також покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди №544/К від 21.07.2017р. в частині повної та своєчасно сплати орендної плати, а також не повернення орендованого приміщення після припинення дії договору, що стало підставою для нарахування позивачем на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, неустойки про стягнення якої також позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 02.01.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3920/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 02.01.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 14.01.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При цьому, суд зазначає, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи «Закінчення строку зберігання» „Інші причини» , суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 21.07.2017р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець) та Громадською організації Дитячо-юнацька спортивна школи "СК Зеніт" (надалі - орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №544/К (надалі - договір), згідно умов якого орендодавець передав, а орендар приймняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 305,8 кв.м. - 29 годин на місяць, що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка,1/6 - ОНВК № 84 (об`єкт оренди).

За умовами п.1.3 договору термін дії цього договору: з 21.07.2017р. - до 21.07.2020р.

Згідно з п. 2.1 договору, орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» , Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №1846 зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

Умовами п. 2.2 договору встановлено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1226,73 грн.(без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно умов п. 2.4 договору, орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що розмір орендної плати змінюються у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Положеннями п. 3.3 договору передбачено право орендодавця виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

За умовами п. 4.1 договору, вказані у п. 1.1 приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для розміщення громадської організації, що проводить заняття з тенісу.

Відповідно до п. 4.2 договору, на протязі дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобов`язаний, зокрема, протягом місяця з дати укладення договору оренди застрахувати об`єкт оренди на термін 1 рік з наступними щорічними продовженнями дії договору страхування протягом всього терміну дії договору оренди на користь орендодавця у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, та таким чином, щоб весь час об`єкт оренди було застраховано на повну вартість об`єкта оренди, визначеної у п. 1.1 цього договору, та щороку надавати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують належне виконання зазначеного зобов`язання.

Пунктом п. 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю нежилі приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Положеннями п. 5.3 договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Умовами п. 7.5 договору встановлено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вноситься до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.

Згідно з умовами п. 7.6 договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди в продовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованих нежилих приміщень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без нанесення їм збитків, здійснених орендарем при проведені капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

У відповідності до п. 7.9 договору, заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.

Пунктом 7.11 договору передбачено, зокрема, що дія договору оренди припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Відповідно до п. 7.15 договору, у випадку зміни: юридичної адреси, номерів розрахункових рахунків, місцезнаходження та інших реквізитів, сторони зобов`язані у 10-денний термін повідомити один одного про зміни, що відбулися. У разі невиконання цього пункту всі повідомлення, які направленні за юридичною адресою, вважаються отриманими.

21 липня 2017 року між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення (а.с.14).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Разом з тим, як стверджує позивач, у період з 01.04.2018 року по 23.07.2018 року, відповідач не сплачував орендну плату належним чином, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість за зазначений період у розмірі 6040,87 грн., яка не входить у межі заборгованості стягнутої за результатом розгляду господарської справи №916/3920/19.

Враховуючи, що наявність заборгованості з орендної плати у сумі 6040,87 грн., підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, позовні вимоги про стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 6040,87 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.06.2018р. по справі №916/557/18 (а.с.15-18), яке є чинним та набрало законної сили 24.07.2018р. договір оренди нежитлового приміщення №544/К від 21.07.2017р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією Дитячо-юнацькою спортивною школою „СК Зеніт» було розірвано, а також виселено громадську організацію із займаних приміщень.

У відповідності до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, зокрема, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про припинення договору оренди 24.07.2018 року у зв`язку з його розірванням у судовому порядку та набранням рішення суду у справі №916/557/18 законної сили 24.07.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка цілком кореспондується з ч. 1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Із вказаною нормою цілком кореспондуються також положення п.4.7 договору, яким встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Водночас, як встановлено матеріалами справи, в порядку примусового виконання рішення суду у справі №916/557/18, згідно акту головного державного виконавця Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 18.02.2019 року (а.с.20) було здійснено примусове виселення відповідача із займаних приміщень.

Разом з тим, як вказує позивач, у період з 24.07.2018 року до 18.02.2019 року зазначені приміщення використовувались відповідачем без належних правових підстав.

При цьому, суд зазначає, що оскільки доказів передачі приміщення в порядку, встановленому п. 4.7 договору матеріали справи не містять, тоді як з матеріалів справи вбачається, що відповідне приміщення було в примусовому порядку повернуто орендарю лише 18.02.2019 року згідно зазначеного вище акту державного виконавця, відповідач до зазначеної дати без правових підстав займав орендовані приміщення.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення неустойки за період з з 24.07.2018 року до 18.02.2019 року у сумі 22854,04 грн., суд вказує, що у відповідності зі ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, суд зазначає, що частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов`язку повернення речі, неустойки.

Разом з тим, суд також зауважує, що важливим при здійсненні оцінки правомірності заявлення вимог про стягнення неустойки та початку нарахування такої неустойки, є також врахування умов договору щодо строку, встановленого для повернення орендованого майна.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування неустойки в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 22854,04 грн. (а.с. 19) встановив його помилковість, оскільки позивачем невірно визначено правомірний період з якого має нараховуватись відповідна неустойка, адже не врахував положення п. 4.7 договору щодо обов`язку орендаря повернути приміщення у 15-денний термін.

З огляду на викладене суд зазначає, що правомірним періодом нарахування неустойки за несвоєчасне повернення приміщення є з 08.08.2018 року по 18.02.2019 року та розмір якої за підрахунком суду становить 21293,53 грн. (24 (кількість днів з 08.08.-31.08.18) * 103,64 (розмір неустойки у серпні в день) + 18806,08 (розмір неустойки у вересні 2018-лютому 2019 року, згідно розрахунку позивача).

Враховуючи, що матеріалами справи достеменно підтверджено що, в порушення п.4.7 договору та ст.785 Цивільного кодексу України, орендар не повернув об`єкт оренди протягом 15 днів з моменту розірвання договору, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про стягнення неустойки, в зв`язку з чим розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача за період з 08.08.2018 року по 18.02.2019 року становить 21293,53 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягненням з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 6040,87 грн. та неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 21293,53 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Громадської організації Дитячо-юнацької спортивної школи „СК Зеніт» (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 42; код ЄДРПОУ 26166850) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 6040/шість тисяч сорок/грн. 87 коп. заборгованості з орендної плати та 21293,53/двадцять одна тисяча двісті дев`яносто три/грн. 53 коп. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

3.В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Громадської організації Дитячо-юнацької спортивної школи „СК Зеніт» (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 42; код ЄДРПОУ 26166850) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 1817/одна тисяча вісімсот сімнадцять/грн. 27 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 28 лютого 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська