Рішення

від 26.02.2020 по справі 911/3075/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. м. Київ

Справа № 911/3075/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

за участю секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітафарм» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам ко» про стягнення 394 884,00грн, за участю представників від:

позивача - Гарбузова Т.А. (ордер серії КВ №7766656 від 04.12.2019);

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітафарм» (далі - ТОВ «Фітафарм» ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам ко» (далі - ТОВ «Фрам ко» ) про стягнення 394 884,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки товару №03-01/15 від 01.01.2015 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк (а.с.3-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2019 відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 15.01.2020, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем 20.12.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103271215782 (а.с.50).

Копія відповідної ухвали, направлена на адресу відповідача, що відповідає адресі, вказаній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.12.2019, повернута з довідкою відділення зв`язку, у якій причиною повернення вказано: за закінченням терміну зберігання (а.с.65-68).

Адреса відповідача, як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.01.2020, 05.02.2019 (а.с.51-54, 69-72, 81-89), не змінювалась під час розгляду даної справи.

15.01.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.02.2020 (а.с.61-62).

Ухвала від 15.01.2020 направлена на адресу відповідача, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, яка відповідає адресі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.73-74).

05.02.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.02.2020 (а.с.76-77).

Копія ухвали від 05.02.2020, направлена відповідачу за адресою, яка відповідає його адресі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута з довідкою відділення зв`язку, у якій причиною повернення вказано: за закінченням встановленого строку зберігання , а на звороті конверта: адресат вибув (а.с.80-83).

Відзиву на позов до прийняття рішення у даній справі суд не отримав.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.

01.01.2015 між ТОВ «Фрам ко» (покупець) та ТОВ «Фітафарм» (постачальник) укладено договір поставки товару №03-01/15 (а.с.9-10, далі - договір).

Відповідно до вказаного договору постачальник зобов`язався систематично постачати та передавати у власність покупця дієтичні добавки та інше (надалі - товар), а покупець зобов`язався приймати та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено, що отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою покупця, повноваження якої на отримання товару підтверджуються довіреністю.

Згідно п. 3.1 договору, сума кожної поставки, асортимент та кількість вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Як передбачено п. 3.5 договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку, у формі платіжного доручення або в іншій формі оплати, передбаченій діючим законодавством. Строк оплати за поставлений товар сторонами у договорі встановлено 60 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (п.3.5 договору).

Згідно п. 4.2 договору покупець зобов`язаний прийняти та сплатити товар у погоджений строк.

Відповідно до п. 6.3 договору, вказаний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2015; якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії вказаного договору жодна з сторін не виявить бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем у період з 16.08.2016 по 23.02.2017 поставлено відповідачу товар на загальну суму 394 884,00грн, що підтверджується поданими накладними (а.с.11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29).

Вказаний товар отриманий представниками відповідача (покупця) на підставі довіреностей (а.с.12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30).

Позивач у позові зазначає, що такий товар відповідачем не оплачений, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача борг за поставлений та неоплачений товар.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити поставлений товар.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами змінено загальне правило, визначене законодавством, та узгоджено, що строк оплати за поставлений товар - 60 календарний днів.

Відповідачем у даній справі не надано доказів оплати товару на суму 394 884,00грн, хоча строк його оплати, встановлений договором, сплив.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, суд зазначає, що, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у даній справі під час її розгляду не подано заяву про застосування позовної давності.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 394 884,00грн, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

При цьому, судом також враховано ту обставину, що відповідач у даній справі знаходиться у стані припинення з 17.10.2018.

Проте, як визначено, ч. 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Проте, як встановлено судом станом на 26.02.2020 запис про припинення юридичної особи не внесено.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач з кредиторськими вимогами у встановлений строк - до 18.12.2018 не звертався, однак, відповідна обставина не є підставою для відмови у задоволені заявлених вимог.

Так, в силу ч.4 ст.112 ЦК України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати понесені позивачем на оплату позову судовим збором у розмірі 5923,26грн підлягають покладенню на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам ко» (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, буд. 16; ідентифікаційний код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітафарм» (75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Братів Коваленко, буд. 54; ідентифікаційний код 37821303) 394 884,00грн основного боргу, а також 5923,26грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.02.2020.

Суддя А.Р. Ейвазова