Рішення

від 28.02.2020 по справі 911/3049/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2020 р. Справа № 911/3049/19

За позовом Приватного підприємства "Адлєр", 10007, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Авіаторів, будинок 9

до Селянського фермерського господарства "Тризуб", 08531, Київська область, Фастівський район, село Веприк, вулиця Калініна, будинок 12 В

про стягнення 63 259,44 грн за договором поставки товару № 357/АДЛ від 04.06.2018

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Приватне підприємство "Адлєр" звернулось до господарського суду з позовом до Селянського фермерського господарства "Тризуб" про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 357/АДЛ від 04.06.2018 у розмірі 63 259,44 грн, яка складається з 27 909,96 грн заборгованості за товар, 14 495,54 грн пені, 5 581,99 грн штрафу, 12 508,86 грн 30% річних та 2 763,09 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати з урахуванням відстрочення платежу за отриманий товар (засоби захисту рослин, та/або мікродобрива, та/або міндобрива, та/або насіння).

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За клопотанням позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження ухвалою суду від 13.12.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та визначено строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відзиву на позовну заяву.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому саттею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08531, Київська область, Фастівський район, село Веприк, вулиця Калініна, будинок 12 В.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Однак станом на 11.02.2020 (дата закінчення шестидесятиденного строку) ні поштового повернення, ні рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з невідомих причин до суду не повернулось, а тому судом 11.02.2020 зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження відправлення за трек-номером 0103271641579, відповідно до якого на юридичну адресу відповідача було надіслано поштове відправлення про відкриття провадження у даній справі.

Згідно інформації з витягу із офіційного веб-сайту Укрпошти за вказаним трек-номеров останній запис зроблено 19.12.2019 о 10:01:04 та зазначено "Відправлено до точки видачі/доставки. 08531 с. Веприк Україна" (витяг знаходиться в матеріалах справи).

Супровідним листом Господарського суду Київської області від 11.02.2020 судом повторно надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.12.2019 з позначкою "Судова повістка" на адресу місцезнаходження відповідача.

Відстеживши повторне відправлення за трек-номером 0103272352929 судом 25.02.2020 отримано витяг із офіційного веб-сайту Укрпошти, відповідно до якого останній запис зроблено 13.02.2020 о 11:00:01 із зазначенням "Відправлено до точки видачі/доставки. 08531 с. Веприк Україна" (витяг знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99 1 , 99 2 , 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 2 ).

Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається до суду (пункт 106).

Одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою (пункт 114).

Аналізуючи положення нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку, та обставини справи щодо відсутності інформації про повідомлення відповідача, судом розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про розгляд в Господарському суді Київської області справи № 911/3049/19.

Крім того позивачем в позовній заяві зазначено відомі останньому номери засобів зв`язку СФГ "Тризуб" (+380988130000), однак при передачі судом телефонограми встановлено, що "даний номер знаходиться поза межами досягнення".

В зв`язку з викладеним суд зазначає, що всі учасники процесу були повідомлені про розгляд справи в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

04 червня 2018 року між Приватним підприємством "Адлєр" (Постачальник) та Селянським фермерським господарством "Тризуб" (Покупець) було укладено договір поставки товару №357/АДЛ, відповідно до умов якого предметом договору є поставка товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння), який належить Постачальнику на момент укладання Договору або буде набутий Постачальником у майбутньому на умовах відстрочення платежу (пункти 1.1 та 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару. Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного Договору є його невід`ємною частиною.

Загальна сума даного Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані в період дії даного Договору (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.4 Договору ціна товару, що є предметом даного Договору, вказується в додатках до даного Договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на товар у гривнях, а також визначають її еквівалент у доларах США та/або Євро.

Згідно із пунктом 2.7 Договору підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного Договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Згідно із пунктом 4.4 Договору, якщо Постачальнику протягом трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим Покупцем, як такий, що відповідає вимогам.

Відповідно до пункту 5.4 Договору сторони визначили та погодили, що оплата товару проводиться згідно додатків до даного Договору.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення круглими печатками із найменуванням Сторін та кодом ЄДРПОУ обома Сторонами до повного виконання Сторонами обов`язків по Договору (пункт 11.1 Договору).

Відповідно до Додатку № 2 до Договору поставки товару № 357/АДЛ від 04.06.2018 сторони погоди асортимент товару, його кількість, ціну та встановили строк оплати даного товару до 07.06.2018.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 27 909,96 грн, що підтверджується наступними документами:

- згідно видаткової накладної № 1591 від 04.06.2018, акту прийому-передачі № 1591 від 04.06.2018 та товарно-транспортної накладної № 1954 від 04.06.2018 перевізником відправлено, а вантажоодержувачем прийнято товар: геліос (каністра 20л) в кількості 240 л на загальну суму 22 008,96 грн;

- згідно видаткової накладної № 1592 від 04.06.2018, акту прийому-передачі № 1592 від 04.06.2018 та товарно-транспортної накладної № 1955 від 04.06.2018 перевізником відправлено, а вантажоодержувачем прийнято товар: сульфат магнію 25 кг в кількості 0,5 т на загальну суму 5 901,00 грн.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, а тому станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 27 909,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують поставку товару відповідачу.

Первинний документ відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних, актів прийому-передачі та товарно-транспортних накладних вбачається, що вони оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, містять ПІБ відповідальної особи - Коломієць О.Л, підпис особи, дату - 04.06.2018 та штамп підприємства, а тому сприймаються судом належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця, в даних правовідносинах - на Селянське фермерське господарство "Тризуб".

Однак відповідачем в свою чергу належних доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлений товар не надано.

Докази повної оплати товару, отриманого відповідачем за договором поставки товару №357/АДЛ від 04.06.2018, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, повідомлень про недоліки товару, що є підставою для його повернення згідно умов Договору, в матеріалах справи не міститься, а тому товар вважається прийнятим Покупцем та таким, що відповідає вимогам.

Враховуючи, що заборгованість за Договором на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази її оплати відсутні, вимога про стягнення з відповідача 27 909,96 грн боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім того за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 14 495,54 грн пені, 5 581,99 грн штрафу, 12 508,86 грн 30% річних та 2 763,09 грн інфляційних втрат.

Умовами Договору поставки товару № 357/АДЛ від 04.06.2018 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (пункт 8.1 Договору).

Відповідно до пункту 8.2 Договору за прострочення виконання зобов`язання Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючою в період прострочення) від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Пунктом 8.3 Договору Сторони відповідно до статті 259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п`ять років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, Сторони,відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором здійснюється протягом п`яти років з моменту підписання даного Договору.

Відповідно до пункту 8.4 Договору Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Згідно із пунктом 8.6 Договору Сторони, згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Постачальника сплачує на користь останнього 30% річних.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, оплата поставленого товару відповідачем не здійснена у визначений Договором строк, а тому такі дії Покупця (відповідача) є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 549 Господарського кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною другою цієї статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною третьою цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що умовами договору передбачено нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу) із збільшеним до п`яти років строком позовної давності щодо їх стягнення, а також встановлено інший розмір процентів річних, які Покупець у випадку прострочення оплати товару сплачує на користь Постачальника.

Перевіривши наявні в позовній заяві розрахунки пені, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат суд встановив, що вірно розраховані розміри належних до стягнення з відповідача на користь позивача пені, 30% річних та інфляційних втрат становлять більший розмір, однак при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 14 495,54 грн пені, 12 508,86 грн 30% річних та 2 763,09 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Розрахунок заявленого до стягнення штрафу у розмірі 5 581,99 грн виконаний позивачем вірно, а тому також підлягає задоволенню.

Відповідачем доводи позивача не спростовані, докази сплати заборгованості за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, і з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 63 259,44 грн, з яких: заборгованість за товар складає 27 909,96 грн, нарахована пеня за період з 08.06.2018 по 05.12.2019 складає 14 495,54 грн, штраф у розмірі 5 581,99 грн, 30% річних - 12 508,86 грн та інфляційні втрати - 2 763,09 грн.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Тризуб" (08531, Київська область, Фастівський район, село Веприк, вулиця Калініна, будинок 12 В, код 38070540) на користь Приватного підприємства "Адлєр" (10007, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Авіаторів, будинок 9, код 35954742) 63 259 (шістедят три тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн 44 коп. заборгованості (з яких 27 909,96 грн заборгованість за товар, 14 495,54 грн пеня, 5 581,99 грн штраф, 12 508,86 грн 30% річних та 2 763,09 грн інфляційних втрат), а також судовий збір у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 28.02.2020