Рішення

від 26.02.2020 по справі 920/1199/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2020 Справа № 920/1199/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1199/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул.. Кришталева, 5, код ЄДРПОУ 33870417)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-Агро Трейд» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул.. Батуринська, 42/1, код ЄДРПОУ 34072607)

про стягнення 1259473,99 грн.,

представники учасників справи:

позивача: адвокат Горбач М.В. (довіреність № 418 від 24.12.2019),

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій просить суд стягнути 1259473,99, з яких: 1082000,00 грн. заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 27.03.2019, 115405,69 грн. пеня, 38342,00 грн. інфляційні збитки, 23726,30 грн. 3% річних, а також судовий збір в сумі 18892,11 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/1199/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.01.2020.

Ухвалою суду від 03.01.2020 відкладено підготовче засідання на 28.01.2020.

Ухвалою суду від 28.01.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 06.02.2020.

Ухвалою суду від 06.02.2020 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи по суті на 27.02.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.

27.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю Ерідон Тех (позивач - позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Колос-Агро Трейд (відповідач - одержувач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, згідно умов якого позикодавець надає одержувачу поворотну фінансову допомогу, а одержувач зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 1282000,00 грн.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 8.1. цього договору та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих сторонами на себе зобов`язань.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином і в повному обсязі, перерахувавши 28.03.2019 на розрахунковий рахунок відповідача кошти в сумі 1282000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2948 від 28.03.2019 (а.с. 44).

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню згідно наступного графіку: 1282000,00 грн. в строк до 05 квітня 2019 року (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.2. договору за несвоєчасне повернення фінансової допомоги одержувач зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі 18% річних від суми неповернутої фінансової допомоги за кожен день прострочення, з оплатою щомісячно 1,5%.

Відповідно до п. 6.4. договору у разі не повернення перших 50% суми наданої фінансової допомоги у строк до 21.09.2019, одержувач додатково сплачує позикодавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день. У разі не повернення другої частини наданої фінансової допомоги у розмірі 50% від її суми у строк до 21.11.2019, одержувач додатково сплачує позикодавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день.

Відповідач же порушив умови договору і не здійснив повернення коштів в строки, розміри та в порядку, визначені договором.

На виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором, відповідач здійснив повернення грошових коштів, отриманих в якості поворотної фінансової допомоги частково, зокрема: в розмірі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 596 від 25.09.2019, в розмірі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 597 від 25.09.2019.

Також, за несвоєчасне повернення фінансової допомоги відповідач частково здійснив оплату штрафних санкцій в розмірі 16025,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 192 від 23.05.2019, в розмірі 38564,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 557 від 13.09.2019.

У зв`язку з чим, 21.11.2019 позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу (вих. № 302 від 20.11.2019) про сплату заборгованості не пізніше ніж 25.11.2019. Проте відповідач не вчинив жодних дій по виконанню зобов`язання за договором в частині сплати заборгованості за договором, штрафних санкцій, інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Оскільки відповідач порушив терміни повернення фінансової допомоги, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, у відповідача станом на 27.11.2019 виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1082000,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 цього ж Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалося раніше, пунктом 3.1. договору встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 05.04.2019.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 1 частини першої статті 530 названого Кодексу визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт перерахування (надання) поворотної фінансової допомоги в сумі 1282000,00 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечуються відповідачем (відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач до суду не подав), позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості (частини неповернутої фінансової допомоги у строк встановлений договором позики) в сумі 1082000,00 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 1046,1049 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 549, 611, 625 ЦК України та статей 216-218 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені передбачених договором.

Згідно частини першої статті 230 та частини шостої статті 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі № 905/247/18.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, друга статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 197 ГК України, господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Згідно частини першої статті 532 ЦК України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Відповідно до п. 3.2, п. 6.4. договору за несвоєчасне повернення фінансової допомоги одержувач зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі 18% річних від суми неповернутої фінансової допомоги за кожен день прострочення, з оплатою щомісячно 1,5%. У разі не повернення перших 50% суми наданої фінансової допомоги у строк до 21.09.2019, одержувач додатково сплачує позикодавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день.

Відтак, умовами укладеного між сторонами у справі договору позики передбачений один із способів захисту прав та інтересів позивача у відповідності до статті 20 ГК України, а саме застосування штрафних санкцій.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо повернення позики у визначений строк, а саме до 05.04.2019, позивачем нараховано відповідачеві 115405,69 грн. пені (за загальний період з 06.04.2019 по 26.11.2019). В обґрунтування підтвердження зазначених позовних вимог позивачем наведено у позовній заяві обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, розмір яких не заперечується відповідачем, оскільки відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача відповідач до суду не подав.

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи та з`ясувавши факт неналежного виконання відповідачем умов договору у вигляді прострочення зобов`язання з повернення позики за укладеним між сторонами договором, суд дійшов висновку про наявність визначених тим же договором підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум пені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь процентів річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві обґрунтованого розрахунку річних та інфляційних за загальний період з 15.09.2018 по 12.09.2019, сума 3 % річних складає 1131,78 грн, та сума інфляційних втрат складає 3180,00 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в сумі 38342,00 грн. (за період з 06.04.2019 по 31.10.2019) та 3 % річних в сумі 23726,30 грн. (за період з 06.04.2019 по 26.11.2019) на підставі положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному розмірі.

Ухвалою суду від 26.02.2020 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову у справі № 920/1199/19 задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог.

При цьому за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1051,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9747 від 21.02.2020.

Згідно з чинним господарським процесуальним законодавством, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 18892,11 грн. за подання позовної заяви та 1051 грн. 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Агро Трейд (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Батуринська, 42/1, код ЄДРПОУ 34072607) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ерідон Тех (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, 5, код ЄДРПОУ 33870417) заборгованість у розмірі 1082000 грн. 00 коп. основного боргу, 115405 грн. 69 коп. пені, 38342 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 23726 грн. 30 коп. 3% річних, 18892 грн. 11 коп. витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1051 грн. 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2020 року.

Суддя В.В. Яковенко