Рішення

від 17.02.2020 по справі 922/4020/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4020/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1", м. Харків про стягнення 320198,88 грн за участю представників:

позивача - Зучека Є.Н., довіреність №64 від 26.12.2019 року;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" 320198,88 грн. неустойки за період з 01.06.2018 року по 11.02.2019 року.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю »Основа-1» (орендар) 01.10.2003 року було укладено договір оренди № 442-ЦМК. З 04.02.2014 року договір оренди № 442-ЦМК від 01.10.2003 року розірвано. Позивач зазначає, що відповідач фактично продовжує використання цілісного майнового комплексу. Відповідно до розрахунку позивача за період фактичного користування державним майном з 01.06.2018 року по 11.02.2019 року підлягає стягненню неустойка в розмірі 320198,88 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.12.2019 року на 11:00 год.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 26.12.2019 року до 09.01.2020 року та з 09.01.2020 року до 27.01.2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2020 року на 11:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2020 року підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив не надав, своїм правом на участь в розгляді справи не скористався, свого уповноваженого представника до суду не направляв, про причини неприбуття не повідомив.

Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "інші причини".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 09.12.2019 року, місцезнаходження відповідача - м. Харків, вул. Штерівська, 6, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/4020/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив такі обставини.

01.10.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю »Основа-1» (орендар) було укладено договір оренди № 442 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського хлібозаводу № 1 - структурний підрозділ Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташований за адресою: м. Харків, вул. Штерівська, 6, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31 липня 2003 року, вартість якого становить: первісна - 245825,98 грн., залишкова - 228023,0 грн.

Відповідно до п. 1.7 договору орендар виступає правонаступником усіх прав та обов`язків Харківського хлібозаводу № 1 - структурного підрозділу Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці у частині активів і пасивів останнього, переданих відповідно до передавального балансу Підприємства.

Згідно з п. 1.8 договору майно підприємства враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі із зазначенням того, що це майно є орендованим.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання - передачі орендованого майна від 01.10.2003 року (додаток № 2 до договору оренди № 442 від 01.10.2003 року), підписаний сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - серпень 2003 року, 1561,13 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2003 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень 2003 року.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору оренди № 442 від 01 жовтня 2003 року встановлено, що орендна плата перераховується орендарем безпосередньо до державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітнім, на рахунки, визначені фінансовими органами.

За умовами п. 5.2. укладеного договору оренди, відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Крім вказаних договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі відповідно до ч. Зет. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктами 10.1, 10.2 договору сторонами передбачено, що цей договір укладено строком на три роки, що діє з 01.10.2003 року до 30.09.2006 року. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що порушують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

У подальшому договір оренди № 442 від 01.10.2003 року сторонами неодноразово продовжувався.

Зокрема, додатковою угодою № 4 від 28.07.2010 року, укладеною між сторонами до договору оренди, цей договір продовжено строком на 2 роки, тобто з 28.07.2010 року до 28.07.2012 року.

Додатковою угодою № 6 від 23.04.2012 року, укладеною між сторонами до договору оренди № 442 від 01.10.2003 року, розділ 3 "Орендна плата" п. 3.1 викладено в новій редакції з 20.09.2011 року: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - вересень 2011 року - 5946,92 грн. (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 20.09.2011 року до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після ЇЇ підписання".

Додатковою угодою № 7 від 25.05.2012 року, укладеною між сторонами до договору оренди № 442 від 01.10.2003 року, розділ 3 "Орендна плата" абзац 3 п. 3.1 викладено в новій редакції: "Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, повинна бути сплачена орендарем в термін до 01.11.2012 року".

Додатковою угодою № 8 від 10.01.2013 року, укладеною між сторонами до договору оренди № 442 від 01.10.2003 року, розділ 3 "Орендна плата" абзац 3 п. 3.1 викладено в новій редакції: "Різниця по сплаті орендної плати, що виникла внаслідок зміни орендної ставки, повинна бути сплачена орендарем рівними частками щомісячно в термін до 01.07.2013 року".

Додатковою угодою № 9 від 29.03.2013 року, укладеною між сторонами до договору оренди № 442 від 01.10.2003 року, розділ 3 "Орендна плата" п. 3.1 викладено в новій редакції з 30.09.2013 року: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від

04.10.1995 року № 786, зі змінами, (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку - вересень 2012 року - 8712,70 грн. (з урахуванням індексу інфляції за вересень 2012 року) (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне, повинна бути сплачена орендарем протягом трьох місяців з дати підписання цієї додаткової угоди.".

Додатковою угодою № 10 від 11.04.2013 року, укладеною між сторонами до договору оренди, цей договір продовжено строком на 1 рік, тобто з 28.07.2012 року до 28.07.2013 року"

Пунктом 10.6. договору оренди № 442 від 01.10.2003 сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір підлягає продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2013 по справі №922/4535/13 позов РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ "Основа-1" про стягнення заборгованості з орендної плати за період з червня 2012 року по вересень 2013 року у сумі 128522,06 грн., пені у сумі 16292,22 грн. та розірвання договору оренди задоволено у повному обсязі.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2014 року.

З 04.02.2014 року договір оренди № 442 від 01.10.2003 року розірвано.

Разом з цим, як зазначають прокурор та позивач, та, що не спростовано відповідачем, вищевказане рішення суду на сьогодні ТОВ "Основа-1" не виконано. Відповідач фактично продовжує використання цілісного майнового комплексу, у зв`язку з чим рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2014 року по справі № 922/5186/14 з ТОВ "Основа-1" стягнуто заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2013 року по 04.02.2014 року у сумі 36233,75 грн., пені у сумі 6580,47 грн. та неустойки у сумі 150572,72 грн.

У подальшому рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2015 року по справі № 922/4994/15 стягнуто з ТОВ "Основа-1" неустойку за період з 01.10.2014 року по 31.07.2015 року у сумі 258639,09 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2016 року по справі № 922/2470/16 стягнуто з ТОВ "Основа-1" неустойку за період з 01.08.2015 року по 31.05.2016 року у сумі 311099,92 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2017 року по справі № 922/333/17 стягнуто з ТОВ "Основа-1" неустойку за період з 01.06.2016 року по 30.11.2016 року у сумі 188217,48 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2017 року по справі №922/1080/17 стягнуто з ТОВ "Основа-1" неустойку за період 01.12.2016 року по 28.02.2017 року у сумі 95116,02 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.10.2018 року по справі №922/2042/18 стягнуто з ТОВ "Основа-1" неустойку за період 01.03.2017 року по 31.05.2018 року в сумі 525115, 66 грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа-1" систематично порушувались умови договору оренди та не виконувались вимоги Регіонального віддання, як орендодавця за договором.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі Закону), так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обов`язку в мазурі (присудження до виконання обов`язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 1ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. З ст. 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського Кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний негайно повернути орендодавцю майно. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із її. 2.4. договору оренди № 442 від 01.10.2003 року підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Проте, до теперішнього часу орендар фактично не повернув об`єкт оренди.

Так, регіональним відділенням нараховано орендарю неустойку за період з 01.06.2018 року (наступний після стягнутого за рішенням Господарського суду Харківської області від 04.10.2018 року у справі № 922/2042/18 за період з 01.03.2017 року по 31.05.2018 року включно) по 11.02.2019 року (по дату переходу права власності на об`єкт оренди (об`єкт приватизації) за договором купівлі-продажу №1352 від 07.02.2019 року), яка включно складає 320498,88 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що від відповідає дійсності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 525, 530, 610-611, ч. 1 ст. 759, ч. 5 ст. 762, ст. 782, 783, 785 Цивільного кодексу України; ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст. 232 Господарського кодексу України; та керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" (вул. Штерівська, буд. 6, м. Харків, 61009, ідентифікаційний код: 32238463) на користь Державного бюджету (отримувач: УК мХаркові/мХарків/22080100,код отримувача: 37999649, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA628999980000031113092020002, код класифікації доходів бюджету: 22080100, найменування коду класифікації доходів бюджету надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом) 320198,88 грн. неустойки за період з 01.06.2018 року по 11.02.2019 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" (вул. Штерівська, буд. 6, м. Харків, 61009, ідентифікаційний код: 32238463) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 43023403) витрати зі сплати судового збору в сумі 4802,98 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.02.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова