УХВАЛА
27 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 15/172-б
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого , Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного Управління Державної Податкової Служби у м. Києві
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року
у справі №15/172-б
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступник Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Управління Пенсійного фонду України у Солом`янському районі міста Києва)
до Промислової академії
про банкрутство,-
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 року задоволено клопотання ліквідатора боржника. Скасовано будь-які арешти, накладені на майно та грошові кошти Промислової академії (ідентифікаційний код 14315017) чи інші обмеження, обтяження щодо розпорядження його майном. Заборонено накладення будь-яких нових арештів або інших обмежень, обтяжень щодо розпорядження майном Промислової академії. Припинено обтяження рухомого та нерухомого майна Державного підприємства Промислової академії Скасовано арешт майна Промислової академії накладений Постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2011 року ВП 25450754, виданою Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна внесений запис про арешт всього майна від 29.11.2012 за № 13314308. Скасовано арешт майна Промислової академії накладений Постановою про арешт майна боржника від 18.01.2012 року № 30676721, виданою Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна внесений запис про арешт всього майна від 20.01.2012 за № 12079761.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишино без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 року у справі № 15/172-б, залишено без змін.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного Управління Державної Податкової Служби у м. Києві (надіслана 07.02.2020 року, що підтверджується конвертом з штрих кодом 0411630024129) на ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року у справі №15/172-б, в якій просить суд відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення; скасувати оскаржувані рішення.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, мотивоване неможливістю наразі сплатити судовий збір у зв`язку з тяжким майновим станом.
08.02.2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів скарги, Головне Управління Державної Податкової Служби у м. Києві не погоджується з постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року , якою ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 року у справі №15/172-б щодо задоволення клопотання ліквідатора боржника про скасування арештів з майна боржника, залишено без змін.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Головного Управління Державної Податкової Служби у м. Києві з наступних підстав.
З аналізу статей 55 , 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Згідно Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства , цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII введено в дію з 21.10.2019 року.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" . Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу .
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства , визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства , ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України , з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства , в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведений в частині 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства , перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року, якою ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 року у справі №15/172-б щодо задоволення клопотання ліквідатора боржника про скасування арештів з майна боржника залишено без змін, можливість оскарження якої, не передбачено частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства .
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв`язку з чим, касаційна скарга не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийняті слід відмовити з підстав передбачених пунктом 1 частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України .
У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Головного Управління Державної Податкової Служби у м. Києві на вказані судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.
Крім того у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі, Суд не розглядає клопотання Головного Управління Державної Податкової Служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства , статтями 3 , 234 , 235 , пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України , Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного Управління Державної Податкової Служби у м. Києві на ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року у справі №15/172-б.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.
Дата ухвалення рішення | 26.02.2020 |
Оприлюднено | 01.03.2020 |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні