Постанова

від 27.02.2020 по справі 904/1983/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 904/1983/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі - Локотков Б.О. - представник за довіреністю від 18.11.2019 №870,

відповідача - управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради-не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2019 (суддя Юзіков С.Г.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 (колегія суддів: Березкіна О.В. (головуючий), Дармін М.О., Іванов О.Г.)

зі справи № 904/1983/19

за позовом акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі (далі - Товариство)

до управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради (далі - Управління)

про врегулювання переддоговірного спору.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до Управління з позовом про врегулювання переддоговірного спору шляхом визнання Договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 0050115639 в частині дати його укладення та пункту 4.4, укладеними в редакції позивача, а саме:

- дата Договору № 005011569 - 01.04.2019 ;

- зміст пункту 4.4 Договору: Замовник сплачує попередню оплату за приєднання на поточний рахунок Виконавця послуг у розмірі 100 відсотків плати, визначеної пунктом 4.1 цього розділу упродовж 5 робочих днів від дати підписання цього Договору Сторонами .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, зокрема на те, що договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу відноситься до тих договорів, укладення яких є обов`язковим для сторін, у зв`язку з чим позивач, як суб`єкт правовідносин у сфері електроенергетики звернуся до відповідача, який також має статус суб`єкта правовідносин у сфері електроенергетики з пропозицією (офертою) щодо укладення договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу. Відповідач підписав договір з протоколом розбіжностей, з пропозицією змінити дату договору та викласти в іншій редакції його пункти 1.1 та 4.4. Позивач не погодився з пропозиціями відповідача щодо дати договору та редакції пункту 4.4, які викладені у протоколі розбіжностей до договору, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду з метою врегулювання у судовому порядку розбіжностей, які залишилися неврегульованими.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2019 у справі № 904/1983/19, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, зокрема, щодо дати його укладення (01.04.2019, тобто про її дію до дати підписання договору) та змісту пункту 4.4 Договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову. При цьому суди вказали, що типова форма договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу не містить жодних обов`язкових умов щодо дати його укладення. Крім того, посилаючись на типову форму договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, а саме на розділ 4, який регламентує плату за приєднання та порядок розрахунків, суди вказали як про можливість здійснення попередньої оплати послуг у розмірі 100 відсотків плати (пункт 4.4), як зазначав в оферті позивач, так і про можливість встановлення іншого порядку оплати за домовленістю сторін ( пункт 4.5), як зазначав у протоколі розбіжностей відповідач, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про те, що пропозиція відповідача не суперечить положенням типової форми договору, як вважає позивач, і не змінює змісту відповідного положення типового договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи не спростували довід Товариства про те, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, викликані об`єктивними умовами функціонування галузі, тому, у визначених законом випадках та відповідно до частини другої статті 179 Господарського кодексу України, встановлена обов`язковість укладення конкретних видів господарських договорів та затверджені типові договори, зокрема, договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу. Оскільки договірні відносини у сфері приєднання до електричних мереж системи розподілу мають свої особливості, укладання договорів повинно здійснюватися на основі примірних і типових договорів, право на затвердження яких надано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постановою від 14.03.2018 № 310 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено Типовий договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу.

Суди не досліджували умови спірного Договору на їх відповідність типовому договору, тобто, не встановлювали, чи відповідають умови запропонованого до укладення позивачем договору умовам типового договору, що, у свою чергу, свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про конкретизацію відповідачем умов запропонованого позивачем договору, оскільки відповідач у власній редакції пункту 4.4 спірного договору фактично імперативно нав`язує відмінний та безальтернативний варіант порядку оплати вартості за приєднання до електричних мереж системи розподілу електричної енергії, який не уточнює передбачений типовим договором порядок, а фактично змінює його, змінюючи зміст відповідного положення типового договору. Разом з тим, спірний договір повинен укладатися сторонами на основі типового договору, а сторони не можуть відступати від його змісту.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи

Ухвалою Суду від 17.02.2020 клопотання Товариства від 11.02.2020, яке надійшло до Суду 17.02.2020, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:

- з метою врегулювання відносин у сфері електроенергетики, позивач направив відповідачу оферту - пропозицію щодо укладення договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу від 01.04.2019 № 0050115639 (далі - Договір);

- відповідач листом від 17.04.2019 №16/8-40/386 повернув позивачу підписаний договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу від 01.04.2019 № 0050115639 з протоколом розбіжностей ;

- у протоколі розбіжностей відповідач запропонував змінити дату Договору, а також його пункти 1.1 та 4.4, виклавши їх в такій редакції:

- дата Договору має бути виставлена в день його двостороннього підписання;

- пункт 1.1: За цим Договором до електричних мереж системи розподілу Виконавця послуг, оператора малої системи розподілу або іншого власника електричних мереж (основного споживача) приєднується електроустановка об`єкту Нове будівництво дороги від вул. Гетьманської до вул. Електроніки в Саксаганському та Центрально-Міському районах м. Кривого рогу Дніпропетровської області, 50000 , а саме: світлофорний об`єкт ;

- пункт 4.4: Оплата здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України за виконані роботи (надані послуги) впродовж 10-ти робочих днів після підписання акту здачі-приймання робіт, на підставі самостійно отриманого рахунку ;

- в свою чергу, з пропозиціями відповідача щодо зміни дати Договору та його пункту 4.4 позивач не погодився;

- листом від 03.05.2019 № 19683/1001 позивач повідомив відповідача про те, що не може погодитися з його пропозиціями стосовно дати Договору та змісту його пункту 4.4, так як останні є неприйнятними з огляду на положення чинного законодавства, а саме Закону України Про ринок електричної енергії , Кодексу систем розподілу та інших нормативних актів;

Товариство, звертаючись до Управління з позовом про врегулювання переддоговірного спору шляхом викладення дати та пункту 4.4 Договору в редакції позивача, посилалося на те, що вказані розбіжності між сторонами залишилися неврегульованими з вини відповідача, оскільки пропозиції останнього не відповідають чинному законодавству України.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Закон України Про ринок електричної енергії (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

стаття 21:

- оператор системи передачі та оператори систем розподілу не мають права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу за умови дотримання замовником кодексу системи передачі та кодексу систем розподілу (пункт 1);

- приєднання електроустановок до електричних мереж не має призводити до порушення нормативних вимог щодо надійності електропостачання та якості електричної енергії для користувачів електричної системи (пункт 2);

- послуга з приєднання електроустановок замовника до системи передачі та системи розподілу є платною послугою та надається оператором системи передачі або оператором системи розподілу відповідно до договору про приєднання (пункт 3);

- порядок приєднання до електричних мереж оператора системи передачі та операторів систем розподілу визначається кодексом системи передачі та кодексом систем розподілу і має бути прозорим, забезпечувати ефективне та недискримінаційне приєднання до системи передачі та систем розподілу. Порядок приєднання має визначати, у тому числі, процедурні питання, умови приєднання, типові форми договорів про приєднання (пункт 4).

Кодекс систем розподілу, затверджений постановою від 14.03.2018 № 310 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

пункт 2.1:

- договір про приєднання до електричних мереж (договір про приєднання) - це письмова домовленість сторін, що є документом установленої форми, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовника до електричних мереж ОСР, ОМСР або іншого власника електричних мереж (основного споживача);

підпункт 4.5.5. пункту 4.5:

- технічні умови на стандартне приєднання, підписані ОРС, разом з проектом договору про стандартне приєднання надаються Замовнику ОСР протягом 10 робочих днів від дня реєстрації заяви про приєднання.

Договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу (типова форма) - додаток № 1 до Кодексу систем розподілу (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

пункт 4.4:

- Замовник сплачує попередню оплату за приєднання на поточний рахунок Виконавця послуг у розмірі 100 відсотків плати, визначеної пунктом 4.1 цього розділу упродовж 5 робочих днів від дати підписання цього Договору Сторонами.

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

стаття 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша);

стаття 631:

- строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору;

- договір набирає чинності з моменту його укладення;

- сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення;

стаття 638:

- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

- договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

частина перша статті 640:

- договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина перша).

Господарський кодекс України (далі - ГК України):

стаття 179:

- Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (частина друга);

- укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина третя);

- при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (частина четверта);

стаття 180:

- зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства;

- господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода;

- при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору;

стаття 181:

- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів;

- проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках;

- сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору;

- за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором;

- сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони;

- у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо);

- якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими;

- у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України;

стаття 184:

- укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 1 79 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина третя);

стаття 187:

- спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору;

- день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше .

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

стаття 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша);

стаття 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша);

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша);

стаття 79 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 79 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

стаття 86 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 236:

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша);

- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга);

- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя);

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта);

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята);

стаття 308 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої);

стаття 311(в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша);

- неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання Договору в частині його дати та змісту пункту 4.4 , укладеним в редакції позивача.

Суд враховує, що предметом спору є саме розбіжності у Договорі, а не Договір в цілому.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, зокрема, на те, що договірні відносини у сфері приєднання до електричних мереж системи розподілу мають свої особливості, а тому укладання договорів повинно здійснюватися на основі примірних і типових договорів , право на затвердження яких надано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Так, постановою від 14.03.2018 № 310 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено Типовий договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, і сторони не можуть відступати від його змісту. Запропонований Товариством проект договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу повністю відповідає типовій формі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, зокрема, щодо дати його укладення (01.04.2019, тобто про її дію до дати підписання договору) та змісту пункту 4.4 Договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову. При цьому суди вказали, що типова форма Договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу не містить жодних обов`язкових умов щодо дати укладення Договору. Крім того, посилаючись на типову форму Договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, а саме на розділ 4, який регламентує плату за приєднання та порядок розрахунків, суди вказали як про можливість здійснення попередньої оплати послуг у розмірі 100 відсотків плати (пункт 4.4), як зазначав в оферті позивач, так і про можливість встановлення іншого порядку оплати за домовленістю сторін (пункт 4.5), як зазначав у протоколі розбіжностей відповідач, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про те, що пропозиція відповідача не суперечить положенням типової форми договору, як вважає позивач, і не змінює змісту відповідного положення типового договору.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Так, відповідно до приписів статті 21 Про ринок електричної енергії оператор системи передачі та оператори системи розподілу не мають права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу за умови дотримання замовником кодексу системи передачі та кодексу системи розподілу. Послуга з приєднання електроустановок замовника до системи передачі та системи розподілу є платною послугою та надається оператором системи передачі або оператором системи розподілу відповідно до договору про приєднання. Порядок приєднання до електричних мереж оператора системи передачі та операторів системи розподілу визначається Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу і має бути прозорим, забезпечувати ефективне та недискримінаційне приєднання до системи передачі та системи розподілу. Порядок приєднання має визначити, у тому числі, процедурні питання, умови приєднання, типові форми договорів про приєднання . Оператор системи розподілу надає послугу із стандартного приєднання відповідно до умов договору про приєднання, а саме готує технічне завдання на проектування, забезпечує розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання електроустановок замовника), здійснює заходи щодо відведення земельних ділянок для розміщення об`єктів електроенергетики, забезпечує виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також здійснює первинне підключення об`єкта замовника у строки, визначені Кодексом системи розподілу.

Пунктом 2.1 Кодексу системи розподілу визначено, що договір про приєднання до електричних мереж - це письмова домовленість сторін, що є документом установленої форми, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовника до електричних мереж ОСР, ОМСР або іншого власника електричних мереж (основного споживача).

Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існують правовідносини, в силу яких сторони зобов`язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідних правовідносин, а саме - прямого законодавчого обов`язку сторони щодо укладення договору. Подібний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2018 у справі № 910/15590/17.

Частиною четвертою статті 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Водночас, слід мати на увазі, що відповідно до статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Тобто, в даному випадку, спірний Договір має бути оформлений відповідно до вимог Кодексу систем розподілу, яким передбачено укладення договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу на основі типового договору.

Отже, спірний Договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (частина четверта статті 179 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 зі справи № 921/375/17-г/14.

Проте, судами у розгляді справи залишено поза увагою те, що відповідно до змісту протоколу розбіжностей, який наданий відповідачем, останній в редакції пункту 4.4 договору змінює спосіб оплати зі 100% попередньої оплати упродовж 5 робочих днів від дати підписання Договору (істотна умова, яка є обов`язковою відповідно до актів законодавства та визначена типовим договором), на такий: Оплата здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України за виконані роботи (надані послуги) впродовж 10-ти робочих днів після підписання акту здачі-приймання робіт, на підставі самостійно отриманого рахунку , що не відповідає типовій формі , затвердженій постановою від 14.03.2018 № 310 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та не є конкретизацією його умов.

Верховний Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в цій справі невірно тлумачилося право сторін конкретизувати умови типового договору, як таке, що може призводити до зміни змісту умов такого типового договору на фактично протилежні. Конкретизацією порядку оплати в даному випадку може бути уточнення, деталізація або доповнення існуючих (визначених) умов здійснення саме попередньої оплати (наприклад, сплата попередньої оплати не одним, а кількома платежами в рамках граничного строку для попередньої оплати встановленого в типовому договорі, деталізація порядку надання рахунків на сплату тощо).

Викладене спростовує як твердження Управління, так і висновки судів попередніх судових інстанцій про те, що пропозиція Управління стосовно викладення змісту пункту 4.4 Договору не суперечить умовам типового Договору.

З огляду на викладене, обґрунтованими є доводи скаржника про те, що відповідач пропонує відмінний варіант порядку оплати вартості за приєднання до електричних мереж системи розподілу електричної енергії, який не уточнює передбачений типовим договором порядок, а фактично змінює його, змінюючи зміст відповідного положення типового договору.

У свою чергу, редакція пункту 4.4 Договору, яка запропонована позивачем щодо порядку здійснення оплати за приєднання, відповідає змісту типового договору (в редакції постанови від 14.03.2018 № 310 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

При цьому, Верховний суд вважає, що суди попередніх судових інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову (стосовно змісту пункту 4.4 Договору), неправомірно відхилили посилання Товариства на підпункт 4 - 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2017 № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти , обґрунтовуючи відмову тим, що відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів, рішення про попередню оплату за приєднання електроустановок до електричних мереж систем розподілу не приймав, тому застосування положень Бюджетного кодексу України (приписів статті 49 Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань ) має перевагу над застосуванням положень названої постанови Кабінету Міністрів України.

Проте, Верховний Суд вважає, що зазначена постанова Кабінету Міністрів України не створює для Управління жодних перешкод для укладення з Товариством договору саме у типовій формі, як це передбачено чинним законодавством України; прийняття відповідного рішення, у разі необхідності укладення відповідних договорів, покладено саме на Управління.

Запропонована Товариством дата спірного Договору (01.04.2019) також відповідає вимогам Кодексу систем розподілу, оскільки згідно з підпунктом 4.5.5. пункту 4.5 технічні умови на стандартне приєднання, підписані ОРС, разом з проектом договору про стандартне приєднання надаються Замовнику ОСР протягом 10 робочих днів від дня реєстрації заяви про приєднання; заява Управління про приєднання зареєстрована 20.03.2019, тому пропозиція Товариства щодо дати Договору (01.04.2019) узгоджується з чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи касаційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, а аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо правильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, спростовуються викладеним вище.

Враховуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та встановлення ними всіх фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції вважає за можливе ухвалити нове рішення про задоволення позову, скасувавши судові акти попередніх інстанцій зі справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових актів попередніх інстанцій, з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судових актів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову в позові, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також підлягають розподілу судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Так, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Судовий збір, сплачений Товариством з апеляційної та касаційної скарг підлягає стягненню з Управління на користь Товариства.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі задовольнити.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 зі справи № 904/1983/19 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, відповідно до якого позов акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі задовольнити повністю.

4. Визнати договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 0050115639 в частині його дати та змісту пункту 4.4, укладеним в редакції акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі , а саме:

- дата Договору № 005011569 - 01.04.2019 ;

- пункт 4.4 Договору: Замовник сплачує попередню оплату за приєднання на поточний рахунок Виконавця послуг у розмірі 100 відсотків плати, визначеної пунктом 4.1 цього розділу упродовж 5 робочих днів від дати підписання цього Договору Сторонами .

5. Стягнути з управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 36220643) на користь акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі (код ЄДРПОУ 23359034) 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 2881,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 3842,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова