Постанова

від 17.02.2020 по справі 911/2827/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2827/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Наша родина"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 (судді: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Чорногуз М. Г.)

за позовом Фермерського господарства "Наша родина"

до Лучанської сільської ради

про стягнення 227 226,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фермерське господарство "Наша родина" (далі - ФГ "Наша родина") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Лучанської сільської ради про стягнення 196 400,00 грн, як безпідставно збережених коштів; 23 148,30 грн - пені; 1 969,00 грн - три проценти річних; 5 709,10 грн - інфляційних втрат.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 01.08.2015 між Лучанською сільською радою та ФГ "Наша Родина" не укладено, оскільки не був належним чином зареєстрований, що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2019 у справі №911/2827/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Лучанської сільської ради на користь ФГ "Наша родина" 196 400,00 грн безпідставно отриманих коштів та судовий збір у сумі 2 946,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що правочин між сторонами не було укладено, а тому не породжено жодних прав і обов`язків для сторін, та, як наслідок, у відповідача були відсутні правові підстави одержувати та залишати у себе на рахунках кошти, сплачені позивачем за договором оренди від 01.08.2015. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих позивачем сум: три проценти річних, інфляційних втрат та пені, суд виходив з того, що повернення безпідставно отриманих коштів не є грошовим зобов`язанням, а штрафні санкції у вигляді пені за порушення виконання грошового зобов`язання мають бути встановлені у письмовому договорі.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2019 у справі №911/2827/18 частково задоволено заяву ФГ "Наша родина" про прийняття додаткового рішення. Стягнуто з Лучанської сільської ради на користь ФГ "Наша родина" 8 500,00 грн витрат на послуги адвоката.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2019 у справі №911/2827/18 і прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові та відмовлено у задоволенні заяви ФГ "Наша родина" про стягнення з відповідача 11 350,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.4. Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що висновки, викладені у судовому рішенні у справі №911/3321/17 щодо неукладеності договору оренди земельної ділянки від 01.08.2015, не мають преюдиціального значення у справі, що розглядається, оскільки судом у справі №911/3321/17 досліджувалось питання чинності вказаного договору оренди на час його укладання та відповідність договору вимогам статті 125 Земельного кодексу України, у редакції станом на момент його укладання, з огляду на обов`язковість державної реєстрації такого договору, відсутність якої і було встановлено судом.

Суд зазначив, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває у державній або у комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) та є обов`язковим платежем за користування земельною ділянкою. Не надходження вказаних коштів призводить до позбавлення орендодавця (у даному випадку селищної ради) можливості отримати дохід у розмірі орендної плати, що завдає збитків у вигляді неодержаної орендної плати за землю.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, три проценти річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони є похідними від зазначеної вимоги, а тому також не підлягають задоволенню.

Також суд зазначив, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, понесені витрати по сплаті на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, що, як наслідок, тягне за собою відмову у клопотанні представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та скасування додаткового рішення про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ФГ "Наша родина" звернулося із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2019 у справі №911/2827/18 залишити в силі.

3.2. Вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції не застосував частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, адже рішенням від 11.09.2018 у справі №911/3321/17 договір про оренду землі від 01.08.2015 визнано неукладеним між сторонами, тобто він не породжує ніяких прав та обов`язків для сторін, що його уклали.

Скаржник вважає, що зазначені обставини є преюдиційними, а тому не підлягають доказуванню в іншій справі.

Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував розмір нормативно-грошової оцінки землі, а відтак не дослідив надані відповідачем докази щодо розміру орендної плати з точки зору їх достатності та допустимості для вирішення даного спору.

На думку скаржника, апеляційний суд помилково не застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову.

Разом з цим скаржник вважає, що податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016-2017 роки не підтверджують фактичного використання фермерським господарством спірної земельної ділянки.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Лучанська сільська рада просить відмовити у її задоволенні, а постанову апеляційного суду залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване судове рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити виходячи з наступного.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 01.09.2014 між Лучанською сільською радою (орендодавець) та ФГ "Наша Родина" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності до пунктів 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 39,1 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах населеного пункту села Лука Таращанського району Київської області.

4.3. Договір укладено на 11 місяців та діє до 01.08.2015 у відповідності до пункту 8 договору.

4.4. Рішенням Лучанської сільської ради від 23.07.2015 №432-76-06 "Про розгляд заяви ФГ "Наша Родина" щодо продовження договору на оренду земельної ділянки" Лучанською сільською радою вирішено продовжити оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 39,1 га, яка знаходиться в адміністративних межах, доручити сільському голові Ботвину С.І. з 01.08.2015 укласти договір оренди земельної ділянки з ФГ "Наша Родина" на площу 39,1 га та доручити орендарю виготовити проект відведення земельної ділянки в оренду.

4.5. 01.08.2015 між Лучанською сільською радою (орендодавець) та ФГ "Наша Родина" (орендар) укладено договір оренди б/н земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах населеного пункту села Лука Таращанського району Київської області.

4.6. Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 39,1 га.

4.7. Пунктом 5 договору визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 21304,52 грн за 1 га.

4.8. За умовами пункту 8 договір укладено на 5 років та діє до 01.08.2020.

4.9. Виходячи зі змісту пунктів 9 та 12 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 8 330,06 грн. Прийнятий для розрахунку розміру орендної плати відсоток грошової оцінки становить 12%.

4.10. Відповідно до пункту 19 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3 (три) денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 8 330,06 грн щомісячно (розмір орендної плати: грошової - у гривнях).

4.11. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за 2016 рік, нормативно-грошова оцінка орендованої площі за 2016 рік, з урахуванням коефіцієнта індексації становить 935 694, 37 грн.

4.12. 01.10.2015 рішенням сесії Лучанської сільської ради "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ "Наша Родина", кадастровий номер 32244840001:01:009:0127 та вирішено передати ФГ "Наша Родина" на п`ять років земельну ділянку розміром 39,1 га, яка знаходиться в межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області.

4.13. 04.12.2015 позивач звернувся до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою за реєстраційним номером 14661224, якою просив зареєструвати земельну ділянку, що розташована в селі Лука, Таращанського району, Київської області, кадастровий номер 32244840001:01:009:0127.

4.14. 09.12.2015 державним реєстратором на підставі частини третьої статті 19 Закону України "Про оренду землі", частини четвертої статті 15, статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації права власності та іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку, яка розташована: Київська область, Тращанський район, с/рада Лучанська, кадастровий номер земельної ділянки 3224484001:01:009:0127.

В обґрунтування вказаного рішення державним реєстратором було зазначено, що на підставі частини третьої статті 19 Закону України "Про оренду землі", при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, а відповідно до поданого рішення Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області №440-78-VI від 01.10.2015, земельна ділянка передається на умовах оренди на п`ять років.

4.15. 20.01.2016 рішенням Лучанської сільської ради "Про вилучення земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ФГ "Наша Родина" із користування, для громадських потреб", було вилучено земельну ділянку площею 2,5 га, яка знаходиться в оренді ФГ "Наша Родина" та розміщена в адміністративних межах села та доручено сільському голові Найдичу Р.О. , укласти договір оренди земельної ділянки з ФГ "Наша Родина" загальною площею 36,6 га.

4.16. На підставі цього рішення 10.03.2016 між Лучанською сільською радою та ФГ "Наша Родина" укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки від 01.08.2015, відповідно до пункту 1 якого пункт 2 розділу договору викладено в наступні редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 36,6 га, у тому числі ріллі 36,6 га". Також сторонами погоджено розмір орендної плати за 2016 рік, який становить 112 283,32 грн або 9 356, 94 грн за місяць.

4.17. Рішенням Лучанської сільської ради від 02.03.2017 №198-20-VII "Про відміну рішень сільської ради" відмінено дію наступних рішень сесій сільської ради: від 26.09.2013 №315-54-06 "Про оренду земельної ділянки"; від 23.07.2015 №432-76-06 "Про розгляд заяви ФГ "Наша Родина" щодо продовження договору на оренду земельної ділянки"; від 01.10.2015 №440-78-07 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди".

4.18. 10.03.2017 Рішенням Лучанської сільської ради №206 "Про внесення змін в раніше прийняте рішення сесії сільської ради" вирішено викласти пункт 1.3 рішення 20 сесії VII скликання №198 від 02.03.2017 "Про відміну рішень" в наступній редакції: - "відмінити пункт 2 рішення №440-78-07 від 01.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди", в частині передачі земельної ділянки ФГ "Наша Родина" терміном на 5 (п`ять ) років. Пукт 1 даного рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ "Наша Родина" залишити без змін."

4.19. Згідно рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2017 у справі №911/1439/17, було визнано протиправними та скасовано рішення Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області від 02.03.2017 №198-20-VI "Про відміну рішень сільської ради" в частині рішень сесії сільської ради: № 315-54-06 від 26.09.2013 "Про оренду земельної ділянки", № 432-76-06 від 23.07.2015 "Про розгляд заяви ФГ "Наша Родина" щодо продовження договору на оренду земельної ділянки", №440-78-07 від 01.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди", "Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки: кадастровий номер32244840001:01:009:0127, площею 39,1 га, укладеного 01.08.2015 з ФГ "Наша Родина". Визнано протиправним та скасовано в цілому рішення Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області від 10.03.2017 №206 "Про внесення змін в раніше прийняте рішення сесії сільської ради".

4.20. Водночас ФГ "Наша Родина" звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про визнання дій протиправними та визнання недійсним договору оренди землі від 22.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу Київської області Кошинською Людмилою Олександрівною в державному реєстрі речових прав 04.09.2017 року за номером 36897842.

Рішенням суду від 29.03.2018 у справі №911/3321/17 у задоволенні позову ФГ "Наша Родина" до СГТОВ "Лучанське-2" та Лучанської сільської ради відмовлено у повному обсязі.

4.21. У межах розгляду вказаної справи Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лучанське-2" (далі - СГТОВ "Лучанське-2") подало до господарського суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки під кадастровим номером 32244840001:01:009:0127, площею 39,1 га, укладений 01.08.2015 між Лучанською сільською радою та ФГ "Наша Родина", а також просило визнати протиправними та скасувати рішення Лучанської сільської ради №315-54-06 від 26.09.2013 року та №440-78-VI від 01.10.2015, за якими спірну земельну ділянку було передано в оренду ФГ "Наша Родина" на підставі затвердженого проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди.

4.22. Рішенням суду від 11.09.2018 у справі №911/3321/17 зустрічний позов СГТОВ "Лучанське-2" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області №440-78-VI від 01.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди".

Вказаним рішенням встановлено, що договір оренду землі від 01.08.2015 є неукладеним між сторонами, тобто не породжує ніяких прав та обов`язків для сторін, що його уклали. Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 01.08.2015) передбачалось, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено Законом.

4.23. Разом з цим суди також установили, що на виконання умов спірного договору оренди землі позивачем сплачено відповідачу у 2016 році орендну плату у розмірі 120 000,00 грн, у 2017 році - 76 400,00 грн, що разом складає 196 400,00 грн та підтверджується платіжними дорученнями.

4.24. 12.06.2018 ФГ "Наша Родина" звернулося до Лучанської сільської ради Таращанського району про повернення безпідставно сплачених коштів, на що листом від 26.06.2018 Лучанська сільська рада відмовила.

4.25. Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 196 400,00 грн, як безпідставно збережених коштів на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України та стягнення 23 148,30 грн - пені, 1 969,00 грн - три проценти річних та 5 709,10 грн - інфляційних втрат.

4.26. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

4.27. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

4.28. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

4.29. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

4.30. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

4.31. Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжує такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

4.32. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

4.33. Як установлено місцевим господарським судом, судовим рішенням у справі №911/3321/17 договір оренди землі від 01.08.2015 визнано неукладеним, тобто він не породжує ніяких прав та обов`язків для сторін, що його уклали. Таку позицію суд обґрунтував тим, що відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 01.08.2015) передбачалось, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено Законом. З огляду на викладене, договір оренди вказаної земельної ділянки між Лучанською сільською радою та ФГ "Наша Родина" не укладено.

4.34. Отже факти, встановлені судом у справі №911/3321/17, що договір оренди землі від 01.08.2015 (між Лучанською сільською радою та ФГ "Наша Родина") визнано неукладеним, в силу вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними для цієї справи (№911/2827/18) та не потребують повторного доведення, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

4.35. Разом з цим суд першої інстанції установив, що рішення суду №911/3321/17 від 29.03.2018 сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили, тобто є чинним. При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку, що обставини встановлені господарським судом під час розгляду справи №911/3321/17 щодо сторін спору по відношенню до спірної земельної ділянки, не доказуються при розгляді іншого позову.

4.36. Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку, що встановлені факти у справі №911/3321/17 не є преюдиційними із зазначенням того, що предметом дослідження був договір оренди земельної ділянки від 01.08.2015 без врахування додаткової угоди від 10.03.2016.

4.37. Крім того, апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог врахував правову природу орендної плати та дійшов висновку, що ненадходження таких коштів призводить до позбавлення орендодавця (селищної ради) можливості отримати дохід у розмірі орендної плати, що завдає збитків у вигляді неодержаної орендної плати за землю.

4.38. Однак, ураховуючи предмет та підстави позову ФГ "Наша Родина", колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, оскільки Лучанська сільська рада із зустрічним позовом в межах розгляду цієї справи не зверталась.

4.39. З огляду на встановлені фактичні обставини справи та ураховуючи, що договір оренди землі від 01.08.2015 (між Лучанською сільською радою та ФГ "Наша Родина") є неукладеним між сторонами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він не породжує ніяких прав та обов`язків для сторін, що його уклали.

Таким чином, орендна плата за володіння і користування спірною земельною ділянкою не сплачується, а отже такі обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту шляхом стягнення безпідставно сплачених позивачем коштів.

4.40. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 196 400,00 грн є обґрунтованими.

4.41. Щодо вимог позивача про стягнення 23 148,30 грн - пені; 1 969,00 грн - три проценти річних; 5 709,10 грн - інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

4.42. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення 196 400,00 грн як безпідставно збережених коштів, оскільки вони є необґрунтованими, а тому і вимоги позивача про стягнення пені, три проценти річних та інфляційних втрат як похідні також не підлягають задоволенню.

4.43. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стаття 625 Цивільного кодексу України за своїм змістом поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі у разі прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей.

Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась судами, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

4.44. Однак зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, тобто скаржник погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції.

4.45. Колегія суддів звертає увагу, що касаційна інстанція переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Таким чином, оскільки скаржник погоджується з ухваленим рішенням першої інстанції та у касаційній скарзі не оскаржує позовні вимоги в частині стягнення пені, три проценти річних та інфляційних втрат, Верховний Суд зазначені позовні вимоги у касаційному порядку не переглядає.

4.46. З огляду на імперативні положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.47. За таких обставин, Верховний Суд, в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Наша родина" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 скасувати, рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2019 у справі №911/2827/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова