Рішення

від 20.11.2019 по справі 160/8344/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року Справа № 160/8344/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Прохорова О.О Гармаш І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Ларго» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2019 року Мале приватне підприємство «Ларго» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- № 0021001420 від 17.07.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3456967,50 грн.;

- № 0020981420 від 17.07.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 133128,00 грн.;

- № 0020911420 від 17.07.2019 p. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які власниками об`єктів нерухомості, у розмірі 76511,71 грн.;

- № 0021241420 від 17.07.2019 р. про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 469701,00 грн., прийняті відповідачем за результатами проведення планової виїзної перевірки позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 17.07.2019 р. № 0021001420, № 0020981420, № 0020911420 та № 0021241420 є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки від 07.06.2019 року № 31690/04-36-14-20/20193053. Вказує, що висновки акта перевірки про заниження податку на прибуток на загальну суму 2765574 грн., податку на додану вартість на 2873847,00 грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагентів ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 , які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, та внаслідок завищення витрат за рахунок віднесення до їх складу нарахованої амортизації на об`єкт нерухомості - житловий будинок, який не використовується в господарській діяльності, є невірними, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту. Об`єкт нерухомості, на який було нараховано амортизацію, використовується позивачем у господарській діяльності - для розміщення працівників, підприємства та залучених підрядних організацій, отже не може вважатися таким, що не використовується господарській діяльності. Також в акті перевірки не доведено чому майновий комплекс позивача є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і не звільняється від оподаткування за п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 26.09.2019 року було відкрито провадження у справі, та призначений розгляд справи за правилами за правилами загального позовного провадження.

16.10.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки від 07.06.2019 року № 31690/04-36-14-20/20193053, а саме: щодо завищення витрат, у зв`язку з відображенням у їх складі обсягів придбання товарів (соняшника) у ризикових контрагентів ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР (код ЄДРПОУ 37091711), ТОВ АРЕНДАТЕХ (код ЄДРПОУ 38677568), ТОВ САНГРУПП (код ЄДРПОУ 38683393), ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 (код ЄДРПОУ 24615746). Вказує, що до перевірки не надані документи щодо підтвердження оприбуткування товару на склад по кількості та якості. Згідно тільки наданих видаткових накладних не можливо зробити висновки про оприбуткування, потрапляння, зберігання, та здійснення подальшої реалізації або інший рух товарів. В ході проведення перевірки не надано документів (сертифікатів, паспортів якості), що посвідчують походження товарів, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість. Також вказує, що за результатами аналізу ЄРПН за період, що перевірявся по ланцюгу взаємопов`язаних господарських операцій з руху товару (соняшник), встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Окрім того посилається на те, що вказані контрагенти є фігурантами в кримінальних провадженнях, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 32015100090000138 від 20.07.2015 р., № 42015100010000215 від 01.07.2015 р., № 12015100070005764 від 13.08.2015 р., № 32015100020000086 від 21.04.2015 р., № 32015220000000051 від 26.03.2015 р., № 32016040000000043, що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з контрагентами позивача. Також перевіркою встановлено завищення витрат за рахунок віднесення до їх складу нарахованої амортизації на об`єкт нерухомості - житловий будинок, який не використовується у господарській діяльності, на суму 357464 грн.. Також вказує, що оскільки позивач не виконує сільськогосподарські роботи (не має готової продукції та не займається виробництвом), отже не є промисловим підприємством, не є сільськогосподарським виробником, дія п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України на нього не поширюється, отже на майновий комплекс, який розташований на землях сільськогосподарського призначення та здається в оренду, має бути нарахований податок на нерухоме майно на суму 63386,71 грн. Також перевіркою встановлено порушення п.11 розд. II Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148: не оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі фіскального звітного чеку від 28.06.2018 року № 1054 (фіскальний № 3000140562) у сумі 3059,90 грн. За дане порушення передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно вимог ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

30.10.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в які наголошено, що ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами позивача, не підтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними. Наявність дефектів, допущених при оформленні первинних документів, відсутність документів, що підтверджують транспортування товару, документів, що посвідчують походження товарів, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Також посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року у справі № 160/7702/18, в рамках якої досліджувались взаємовідносини позивача з ФГ «Сокільське 2012» (код ЄДРПОУ 24615746) за період з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р., та підтверджено правомірність від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 88752,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2019 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Мале приватне підприємство «Ларго» (ІК в ЄДРПОУ 20193053) зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради 13.12.1991 року та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість; основним видом діяльності є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код ВЕД - 46.21).

Судом встановлено, що у період з 13.05.2019 року по 31.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.04.2019 року №2532-п було проведено документальну планову виїзну перевірку МПП «Ларго» з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019 р.

За результатами перевірки 07.06.2019 року складено акт № 31690/04-36-14-20/20193053, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

- п.п.14.1.36 п. 14.1 ст.14 , п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.3.2 п.138.3 ст. 138, п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2765574 грн., в т.ч. за: 2016 рік на суму 2711411 грн.; 1 квартал 2019 року на суму 54163 грн.,

- п.п. а п.198.1 та абзаців першого і другого п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 2873847 грн., в т.ч.: за березень 2016 року - 891275 грн.; за квітень 2016 року - 1581019 грн., за травень 2016 року - 312801 грн., за березень 2019 року - 88752 грн.,

- п.п.266.1.1 п.266.1, п.п. 266.2.2 п. 266.2, п.п. 266.3.1 п. 263.1, п.п.266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 63386,71 грн., в т.ч.: за 2016 рік - 8888,79 грн.; за 2017 року - 21891,52 грн., за 2018 рік - 25469,42 грн., за 1 квартал 2019 року - 7136,98 грн.,

- п.11 розд. II Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, а саме: не оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі фіскального звітного чеку у сумі 3059,90 грн.;

- ст. 2, ст. 4 Закону України Про порядок здійснення рахунків в іноземній валюті на суму 609,59 євро. Відповідно до ст. 4 вищевказаного Закону порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставленого товару, урахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку гріши на день виникнення заборгованості;

- абз. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, податкові розрахунки за формою 1-ДФ за II- 21 кв.2016 р., III-IV кв.2017 р., IV кв.2018 р., підприємством надано з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: нараховані доходи фізичним особам підприємцям за ознакою доходу 157 - дохід, виплачений самозайнятій особі менші ніж виплачені, також у ІІ, ІV кв. 2018 р. та І кв. 2019 р. не вірно вказаний реєстраційний номер облікової картки платника податку 304972196, а повинно бути 3049721306 з ознакою доходу 157 - дохід, шалений самозайнятій особі , що призвело до зміни платника податку.

На підставі акта перевірки від 07.06.2019 року № 31690/04-36-14-20/20193053 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0021001420 від 17.07.2019 р. про збільшення МПП «Ларго» суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3456967,50 грн.;

- № 0020981420 від 17.07.2019 р. про збільшення МПП «Ларго» суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 133128,00 грн.;

- № 0020911420 від 17.07.2019 p. про збільшення МПП «Ларго» суми грошового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які власниками об`єктів нерухомості, у розмірі 76511,71 грн.;

- № 0021241420 від 17.07.2019 р. про зменшення МПП «Ларго» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 469701,00 грн.

Досліджуючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та взаємовідносин МПП «Ларго» із контрагентами-постачальниками ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 за період, що перевірявся, які мали вплив на формування податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до суми податкового кредиту наступного звітного періоду, а також валових витрат та оподатковуваного доходу, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел:

вартість гудвілу;

витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку".

Згідно пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування);

- на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу;

- на суму уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму субсидій, отриманих платником податку - суб`єктом кінематографії України для повернення частини кваліфікованих витрат відповідно до Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні", здійснених при виробництві (створенні) фільму та включених до складу доходів звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 за період, що перевірявся.

Судом встановлено, що 09.03.2016 року між МПП Ларго (покупець) та ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 40, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю соняшник українського походження, врожаю 2015 року (товар).

В рамках вказаного договору ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР поставлено на адресу позивача товар (соняшник українського походження, врожаю 2015 року), що підтверджено рахунками на оплату № 11 від 09.03.2016 р., № 15 від 10.03.2016 р., № 16 від 11.03.2016 р., № 17 від 14.03.2016 р., № 18 від 15.03.2016 р., видатковими накладними № 23 від 09.03.2016 р., № 26 від 10.03.2016 р., № 27 від 11.03.2016 р., № 26 від 14.03.2016 р., № 30 від 15.03.2016 р., № 31 від 16.03.2016 р., № 31 від 16.03.2016 р., № 32 від 18.03.2016 р.

24.03.2016 року між МПП Ларго (покупець) та ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 54, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю соняшник українського походження, врожаю 2015 року (товар).

До вказаного договору сторонами було погоджено специфікація № 1 від 25.03.2016 р. на постачання товару на суму 332539,43 грн., специфікація № 2 від 01.04.2016 р. на постачання товару на суму 180596,58 грн., специфікація № 3 від 04.04.2016 р. на постачання товару на суму 467960,38 грн., специфікація № 4 від 06.04.2016 р. на постачання товару на суму 290358,13 грн., специфікація № 5 від 07.04.2016 р. на постачання товару на суму 695434,64 грн., специфікація № 6 від 08.04.2016 р. на постачання товару на суму 238276,09 грн., специфікація № 7 від 09.04.2016 р. на постачання товару на суму 516587,21 грн., специфікація № 8 від 10.04.2016 р. на постачання товару на суму 581378,20 грн., специфікація № 9 від 11.04.2016 р. на постачання товару на суму 994203,13 грн., специфікація № 10 від 12.04.2016 р. на постачання товару на суму 346680,11 грн.

В рамках вказаного договору ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР поставлено на адресу позивача товар (соняшник), що підтверджено рахунками на оплату № 36 від 25.03.2016 р., № 45 від 01.04.2016 р., № 46 від 04.04.2016 р., № 47 від 06.04.2016 р., № 48 від 07.04.2016 р., № 52 від 08.04.2016 р., № 53 від 09.04.2016 р., № 54 від 10.04.2016 р., № 55 від 11.04.2016 р., № 56 від 12.04.2016 р., видатковими накладними № 52 від 25.03.2016 р., № 61 від 01.04.2016 р., № 62 від 04.04.2016 р., № 63 від 06.04.2016 р., № 64 від 07.04.2016 р., № 68 від 08.04.2016 р., № 69 від 09.04.2016 р., № 70 від 10.04.2016 р., № 71 від 11.04.2016 р., № 72 від 12.04.2016 р.

Судом встановлено, що 18.05.2016 року між МПП Ларго (покупець) та ТОВ АРЕНДАТЕХ (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 78, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю соняшник українського походження, врожаю 2015 року (товар).

До вказаного договору сторонами було погоджено специфікація № 1 від 18.05.2016 р. на постачання товару на суму 763902,00 грн., специфікація № 2 від 19.05.2016 р. на постачання товару на суму 1645416,49 грн.

В рамках вказаного договору ТОВ АРЕНДАТЕХ поставлено на адресу позивача товар (соняшник), що підтверджено рахунками на оплату № 15 від 08.05.2016 р., № 16 від 18.05.2016 р., видатковими накладними № 9 від 18.05.2016 р., № 10 від 18.05.2016 р.

04.05.2016 року між МПП Ларго (покупець) та ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 (постачальник) було укладено договір поставки від №71, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та продати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2015 року.

Відповідно до п.1.2. Договору, постачальник гарантує покупцю, що товар є його власністю і вільний від прав на нього третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар, який поставляється, повинен відповідати наступним якісним показникам:- вологість - 8,0%; сміттєва домішка - 3,0%; маслянична домішка - макс. 15,0%. Товар має бути здоровим, не пошкодженим шкідниками (хлібних) запасів, мати здоровий колір та запах. Інші показники якості Товару мають відповідати діючому ДСТУ, а також медико - біологічним вимогам, фітосанітарним та ветеринарним нормам якості, прийнятим в Україні і мають супроводжуватися сертифікатами і дозволами встановленого зразка.

Відповідно до п.5.1 договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку автомобільним транспортом товару на підставі власних товарно - транспортних накладних, до пункту призначення - зерновий склад ТОВ «Елеваторзернопром» за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Киснева, 3-а (далі - Пункт Завантаження або Пункт Поставки), відповідно до правил Інкотермс 2010, з урахуванням особливостей, які визначені цим договором, та здійснити оформлення товару на особову картку покупця, відкриту на зерновому складі.

До вказаного договору сторонами було погоджено специфікація № 1 від 18.05.2016 р. на постачання товару на суму 765125,16 грн.

На виконання умов даного договору ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 було здійснено постачання товару, а саме: насіння соняшника власного виробництва, врожаю 2015 року, що підтверджується видатковими накладними від 18.05.2016 р. № 14-05, від 19.05.2016 р. № 15-05 та від 20.05.2016 р. № 16-05, рахунком - фактурою № 14-05 від 18.05.2016 р. на суму 765125,16 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Транспортування товару здійснено ПП Колос на замовлення ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 , що підтверджено товарно-транспортними накладними № 2 від 17.05.2016 р., № 001 від 19.05.2016 р., № 201 від 19.05.2016 р.

Представником позивача в ході розгляду справи зазначалось, що вказаний товар в подальшому було реалізовано на адресу покупця ДП з ІІ Сантрейд на підставі договорів № 60098653 від 13.05.2016 року, № 60095377 від 21.04.2016 року, № 60099413 від 18.05.2016 року, № 60087954 від 04.03.2016 року До пояснень надано: видаткову накладну № РН-0000154 від 24.05.2016 р., довіреність № 949/6 від 13.05.2016 р., акт прийому-передачі зерна при переоформленні № 66 від 24.05.2016 р., за яким зерно було передано від зернового складу ТОВ «Елеваторзернопром» до нового власника ДП Сантрейд через поклажодавця МПП Ларго , рахунок-фактура № СФ-0000209 від 24.05.2016 р., складська квитанція на зерно № 192 від 24.05.2016 р., виписана зерновим складом ТОВ «Елеваторзернопром» , реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку № 520 за 18.05.2016 р., № 533 за 19.05.2016 р., № 553 за 20.05.2016 р.

12.04.2016 року між МПП Ларго (покупець) та ТОВ САНГРУПП (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 67, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю соняшник українського походження, врожаю 2015 року (товар).

В рамках вказаного договору ТОВ САНГРУПП поставлено на адресу позивача товар (соняшник), що підтверджено видатковими накладними № 34 від 13.04.2016 р., № 35 від 15.04.2016 р., № 36 від 18.04.2016 р., № 37 від 19.04.2016 р., № 38 від 20.04.2016 р., № 40 від 21.04.2016 р.

Судом встановлено, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 у період, що перевірявся, а також подальшої реалізації товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаними контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Слід вказати, що основним видом господарської діяльності МПП Ларго є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що, в свою чергу, пояснює необхідність придбання великого обсягу вище наведених зернових культур, які були придбані в рамках договорів поставки, укладених з ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 .

Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаного у ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 товару, оскільки придбаний товар використаний позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені продавцю кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, внаслідок чого сформовано від`ємний фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Також суд зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача документального підтвердження якості (відповідності) придбаних ТМЦ, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару, оскільки чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов`язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо товару, який постачався позивачу згідно з наведеним договором поставки. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ РАНТЬЄ , оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, про що зазначено у акті приймання продукції (товару) за кількістю та якістю.

Щодо відсутності факту реєстрації податкових накладних з відповідною номенклатурою, складених на адресу постачальників ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 , з огляду на що неможливо встановити походження товару, суд вказує, що взаємовідносини між постачальниками наведених контрагентів та контрагентами ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 не можуть бути впливом на взаємовідносини останніх, оскільки чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по придбанню товарів (виконанню робіт, послуг), а також за поданням до податкового органу будь-яких документів первинного обліку, зокрема, відповідної реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд також зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, наявність в них усіх обов`язкових реквізитів є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність чи їх недоліки товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами. Але, в кожному конкретному випадку слід дослідити господарську операцію у повному обсязі, перевірити, чи всі етапи підтверджено належними первинними документами.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі № 814/1561/14.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

В свою чергу, порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Також судом відхиляються і доводи відповідача про те, що ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 здійснюється фіктивне підприємництво з посиланням на те, що останні є фігурантами в кримінальних провадженнях, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32015100090000138 від 20.07.2015 р., № 42015100010000215 від 01.07.2015 р., № 12015100070005764 від 13.08.2015 р., № 32015100020000086 від 21.04.2015 р., № 32015220000000051 від 26.03.2015 р., № 32016040000000043, що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з контрагентами позивача, оскільки такі кримінальні провадження не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між МПП Ларго та ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17 (провадження №К/9901/47560/18).

Окрім того, слід зазначити, що позивач взагалі не є фігурантом вищенаведених кримінальних проваджень, доказів цього відповідачем суду не надано, а тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за дії контрагентів по всьому ланцюгу постачання товару, оскільки така відповідальність жодними нормами чинного законодавства України не передбачена.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом» , є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом» , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 , а також право на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів поставки, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит та валові витрати за господарськими операціями з ТОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАР , ТОВ АРЕНДАТЕХ , ТОВ САНГРУПП , ФГ СОКІЛЬСЬКЕ 2012 сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Судом встановлено, що у власності МПП Ларго перебуває комплекс будівель та споруд за адресою: вул..Садова, буд. 1а, с.Райполе, Софіївський район, Дніпропетровська область, до складу якого входять: будівля складу, адміністративна будівля, зерносховище, будівля хозблоку, будівля гаражу, будівля ангару, котельня, сховище, промисловий цех, маслоцех, птичник.

На вказаний об`єкт нерухомості протягом періоду, що перевірявся, МПП Ларго нараховано амортизацію, яку віднесено до складу витрат (адміністративні витрати) відповідних періодів: 2016 рік - 97646,52 грн., 2017 рік - 115474,44 грн., 2018 рік - 115474,44 грн., 1 квартал 2019 року - 28868,61 грн.

При цьому, відповідач, вказуючи на безпідставне віднесення амортизації на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 буд АДРЕСА_2 1 АДРЕСА_1 , посилається на те, що такий об`єкт є житловим будинком та не може використовуватись МПП Ларго у господарській діяльності.

Проте суд вказує, що означений об`єкт нерухомості класифіковано як комплекс, до складу якого не входять житлові приміщення, що підтверджено даними свідоцтва про право власності № 19007334 від 14.03.2014 року серія номер № САК № 364149, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень віл 14.03.2014 року № 19022991.

Зважаючи на характеристики об`єкту нерухомості за адресою: вул..Садова, буд. 1а, с.Райполе, Софіївський район, Дніпропетровська область (будівля складу, адміністративна будівля, зерносховище, будівля хозблоку, будівля гаражу, будівля ангару, котельня, сховище, промисловий цех, маслоцех, птичник) та співвідношуючи їх з видами діяльності МПП Ларго можливо стверджувати, що такий об`єкт нерухомості призначений саме для використання в господарській діяльності платника податку та використовується останнім у господарській діяльності.

Разом з тим, судом не встановлено, що така амортизація нарахована МПП Ларго на витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів або на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги МПП Ларго в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 17.07.2019 р. № 0021001420 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3456967,50 грн., № 0020981420 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 133128,00 грн., № 0021241420 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 469701,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0020911420 від 17.07.2019 p. про збільшення МПП «Ларго» суми грошового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які власниками об`єктів нерухомості, у розмірі 76511,71 грн. суд вказує, що таке винесено з огляду на порушення п.п.266.1.1 п.266.1, п.п. 266.2.2 п. 266.2, п.п. 266.3.1 п. 263.1, п.п.266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.

Згідно акта перевірки від 07.06.2019 року № 31690/04-36-14-20/20193053, МПП Ларго не декларує та не сплачує до бюджету податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єкту нерухомості: комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 ..Садова, буд. 1 АДРЕСА_4 Райполе, Софіївський район АДРЕСА_5 Дніпропетровська область.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 статті 266 Податкового кодексу України).

Підпунктом 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України наведено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування, зокрема до таких належать: об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках; будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 статті 266 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507 (ДК 018-2000), будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства .

Судом не встановлено, що МПП Ларго є сільськогосподарським товаровиробником, який займається виробництвом сільськогосподарської продукції, тобто вирощує, збирає, виготовляє, виробляє або переробляє товари (продукцію), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції). Також МПП Ларго не є платником - сільськогосподарським підприємством, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України.

Також судом не встановлено віднесення об`єкту нерухомості МПП Ларго за адресою: вул..Садова, буд. 1а, с.Райполе, Софіївський район, Дніпропетровська область до переліку об`єктів, які не є об`єктом оподаткування, вичерпний перелік яких наведено у підпункті 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України.

За викладених обставин МПП Ларго є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єкту нерухомості: комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 .. АДРЕСА_1 буд. 1 АДРЕСА_6 , Софіївський АДРЕСА_7 .

На підставі викладеного податкове повідомлення-рішення № 0020911420 від 17.07.2019 p. про збільшення МПП «Ларго» суми грошового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які власниками об`єктів нерухомості, у розмірі 76511,71 грн. винесено на законних підставах та є таким, що не підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене позовна заява Малого приватного підприємства «Ларго» підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 964 від 14.08.2019 року.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 18854,61 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства "Ларго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесені у відношенні Малого приватного підприємства "Ларго":

- № 0021001420 від 17.07.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 456 967,50 грн.;

- № 0020981420 від 17.07.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 133 128,00 грн.;

- № 0021241420 від 17.07.2019р. про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 469 701,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Малого приватного підприємства "Ларго" (код ЄДРПОУ 20193053) понесені позивачем судові витрати в сумі 18 854,61 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 грудня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков