Рішення

від 28.02.2020 по справі 160/10455/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Справа № 160/10455/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Авісбуд" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства "Авісбуд" (далі - ПП "Авісбуд", позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №000200511 від 01.10.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №000201511 від 01.10.2019 року.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 01.10.2019 року №000200511 та №000201511 є протиправними, оскільки прийняті на підставі хибних висновків акта перевірки № 36872/04-36-14-11/38433270 від 05.07.2019 року, які не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що висновки акта перевірки щодо недійсності правовідносин з контрагентами ТОВ "Марксвел" (код ЄДРПОУ 42098305) за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р., ТОВ "Хайтбуд" (код ЄДРПОУ 40673159) за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. та з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., ТОВ "Менор Трейд" (код ЄДРПОУ 41535442) за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., ТОВ "Автотрансіндустріал" (код ЄДРПОУ 41928668) за період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р., ТОВ "Гемера-С" (код ЄДРПОУ 41501570) за період з 01.04.2018 р. по 30.04.2018 р., ТОВ "Юнеска ЛТД" (код ЄДРПОУ 41890210) за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., ТОВ "Айронкем" (код ЄДРПОУ 42099466) за період з 01.06.2018 р. по 31.07.2018 р., ТОВ "Брікмап" (код ЄДРПОУ 42098200) за період з 01.06.2018 р. по 30.06.2018 р., ТОВ "Ватербрік" (код ЄДРПОУ 42169810) за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., ТОВ ВКФ "Гокрід ЛТД" (код ЄДРПОУ 20192734) за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин вказані контрагенти мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст.14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту. Отже ПП "Авісбуд" вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства, тому звернулось до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10.12.2019 року закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті 16.01.2020 року о 14:00 год.

20.12.2019 року відповідачем було подано відзив на позов, в якому Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області позов не визнало, зазначило, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення податкового законодавства, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся, на загальну суму 4407403 грн., у тому числі: за березень 2018 року на суму 321730 грн.; за квітень 2018 року на суму 3059735 грн.; за червень 2018 року на суму 533439 грн.; за грудень 2018 року на суму 492499 грн., та порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1132069 грн., у тому числі за червень 2018 року на суму 308131 грн.; за серпень 2018 року на суму 615648 грн.; за лютий 2019 року на суму 208290 грн. Вказує, що проведеною перевіркою та зібраною доказовою базою не підтверджено реальність взаємовідносин між ПП "Авісбуд" та контрагентами ТОВ "Марксвел" за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р., ТОВ "Хайтбуд" за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. та з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., ТОВ "Менор Трейд" за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., ТОВ "Автотрансіндустріал" за період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р., ТОВ "Гемера-С" за період з 01.04.2018 р. по 30.04.2018 р., ТОВ "Юнеска ЛТД" за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., ТОВ "Айронкем" за період з 01.06.2018 р. по 31.07.2018 р., ТОВ "Брікмап" за період з 01.06.2018 р. по 30.06.2018 р., ТОВ "Ватербрік" за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., ТОВ ВКФ "Гокрід ЛТД" за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р.. Надані до перевірки документи не є достатніми доказами фактичного виконання поставок, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці що виключає правомірність їх відображення у складі витрат. Також посилається на те, що ТОВ "Марксвел" є фігурантом в кримінальних провадженнях, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: №32018100060000023 від 28.02.2018 р., № 12018220540000457 від 21.02.2018 р., ТОВ "Хайтбуд" є фігурантом в кримінальних провадженнях, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 32019041670000015 від 09.04.2019 р., № 42017000000004294 від 17.11.2017 р., ТОВ "Менор Трейд" є фігурантом в кримінальних провадженнях, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 12017000000001344 від 13.09.2017 р., № 32018100060000023 від 28.02.2018 р., № 42017000000004294 від 17.11.2017 р., ТОВ "Автотрансіндустріал" є фігурантом в кримінальних провадженнях, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 12017000000001344 від 13.09.2017 р., № 32018100060000023 від 28.02.2018 р., № 42017100000000256 від 27.02.2017 р., № 32018000000000039 від 30.05.2018 р., ТОВ "Гемера-С" є фігурантом в кримінальних провадженнях, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 42019000000000054 від 10.01.2019 р., ТОВ "Юнеска ЛТД" є фігурантом в кримінальних провадженнях, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 42018100000000946 від 08.10.2018 р., № 12017000000001344 від 13.09.2017 р., № 32018100060000023 від 28.02.2018 р., № 42019000000000054 від 10.01.2019 р., ТОВ "Айронкем" є фігурантом в кримінальних провадженнях, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 32018000000000039 від 30.05.2018 р., ТОВ "Брікмап" є фігурантом в кримінальних провадженнях, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 32018000000000039 від 30.05.2018 р., № 32016100110000171 від 25.07.2016 р., що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з контрагентом позивача.

В судове засідання 16.01.2020 року представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Приватне підприємство "Авісбуд" (ІК в ЄДРПОУ 38433270; 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Генерала Пушкіна, буд.1) зареєстроване 13.11.2012 року, та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що у період з 27.06.2019 року по 04.07.2019 року на підставі наказу від 26.06.2019 року № 3870-п Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Авісбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Марксвел" (код ЄДРПОУ 42098305) за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р., ТОВ "Гемера-С" (код ЄДРПОУ 41501570) за період з 01.04.2018 р. по 30.04.2018 р., ТОВ "Хайтбуд" (код ЄДРПОУ 40673159) за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. та з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., ТОВ "Менор Трейд" (код ЄДРПОУ 41535442) за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., ТОВ "Автотрансіндустріал" (код ЄДРПОУ 41928668) за період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р., ТОВ "Юнеска ЛТД" (код ЄДРПОУ 41890210) за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., ТОВ "Айронкем" (код ЄДРПОУ 42099466) за період з 01.06.2018 р. по 31.07.2018 р., ТОВ "Брікмап" (код ЄДРПОУ 42098200) за період з 01.06.2018 р. по 30.06.2018 р., ТОВ "Ватербрік" (код ЄДРПОУ 42169810) за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., ТОВ ВКФ "Гокрід ЛТД" (код ЄДРПОУ 20192734) за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., за результатами якої складено акт № 36872/04-36-14-11/38433270 від 05.07.2019 року.

Відповідно до розділу ІV акта, перевіркою встановлено порушення ПП "Авісбуд":

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся, на загальну суму 4407403 грн., у тому числі: за березень 2018 року на суму 321730 грн.; за квітень 2018 року на суму 3059735 грн.; за червень 2018 року на суму 533439 грн.; за грудень 2018 року на суму 492499 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1132069 грн., у тому числі за червень 2018 року на суму 308131 грн.; за серпень 2018 року на суму 615648 грн.; за лютий 2019 року на суму 208290 грн.

Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області на підставі акта № 36872/04-36-14-11/38433270 від 05.07.2019 року було винесено:

- податкове повідомлення-рішення №000200511 від 01.10.2019 року, яким ПП "Авісбуд" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1132069 грн.,

- податкове повідомлення-рішення №000201511 від 01.10.2019 року, яким ПП "Авісбуд" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на 4407403 грн., за штрафними санкціями на 1101850,75 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням чинного законодавства, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п. 198.3 ст.198 ППК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності формування від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за спірний період, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Марксвел" за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р., ТОВ "Хайтбуд" за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. та з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., ТОВ "Менор Трейд" за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., ТОВ "Автотрансіндустріал" за період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р., ТОВ "Гемера-С" за період з 01.04.2018 р. по 30.04.2018 р., ТОВ "Юнеска ЛТД" за період з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., ТОВ "Айронкем" за період з 01.06.2018 р. по 31.07.2018 р., ТОВ "Брікмап" за період з 01.06.2018 р. по 30.06.2018 р., ТОВ "Ватербрік" за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., ТОВ ВКФ "Гокрід ЛТД" за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р..

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Марксвел» (постачальник) було укладено договір постачання № 282 від 28 травня 2018 року, відповідно до умов якого ТОВ «Марксвел» (постачальник) зобов`язується передати у власність ПП «Авісбуд» (покупця) товар, ціна якого, умови поставки та терміни розрахунку визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити у повному обсязі. Оплата здійснюється на умовах 100% передоплати протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не оговорено сторонами у специфікаціях.

Відповідно до специфікацій № 1 від 28 травня 2018 року та № 2 від 28 травня 2018 року, ТОВ «Марксвел» було поставлено на адресу позивача асфальтобетонна суміш типу А та Б-10, що підтверджено видатковими накладними №420337/1 від 16.08.2018 року, № 38860 від 01.06.2018 року, №420362 від 16.08.2018 року, №420336 від 16.08.2018 року, №420337 від 16.08.2018 року, №420363 від 16.08.2018 року, №420339 від 16.08.2018 року, №420361 від 16.08.2018 року, №420344 від 17.08.2018 року, № 420339/1 від 17.08.2018 року, №420342/1 від 17.08.2018 року, №420342 від 17.08.2018 року, № 420341 від 17.08.2018 року, №420345 від 18.08.2018 року, № 420358 від 18.08.2018 року, № 420359 від 18.08.2018 року, № 420357 від 18.08.2018 року, № 420356 від 18.08.2018 року, № 420355 від 18.08.2018 року, № 420349 від 20.08.2018 року, №420347 від 20.08.2018 року, №420348 від 20.08.2018 року, №420345 від 20.08.2018 року, №420351 від 19.08.2018 року, №420352 від 19.08.2018 року, №420354 від 19.08.2018 року, №420353 від 19.08.2018 року, №420350 від 19.08.2018 року, рахунком на оплату №21822009 від 01.07.2018 року.

Транспортування здійснювалось за рахунок та за замовленням ПП «Авісбуд» із залученням перевізника ОСОБА_1 , що підтверджено товарно-транспортними накладними №27153 від 16.08.2018 року, №29 від 21.08.2018 року, №31 від 21.08.2018 року, №27151 від 16.08.2018 року, №27152 від 16.08.2018 року, №32 від 21.08.2018 року, №27154 від 16.08.2018 року, № 30 від 21.08.2018 року, № 27159 від 17.08.2018 року, №27155 від 17.08.2018 року, №27156 від 17.08.2018 року, №27157 від 17.08.2018 року, №27158 від 17.08.2018 року, №27160 від 18.08.2018 року, №27161 від 18.08.2018 року, №28 від 21.08.2018 року, №27163 від 18.08.2018 року, №27164 від 18.08.2018 року, №27170 від 20.08.2018 року, №27172 від 20.08.2018 року, №27171 від 20.08.2018 року, №27173 від 20.08.2018 року, №27168 від 19.08.2018 року, №27167 від 19.08.2018 року, № 27165 від 19.08.2018 року, №27166 від 19.08.2018 року, №27169 від 19.08.2018 року.

ПП «Авісбуд» 23 березня 2018 року укладено з ТОВ «Хайтбуд» (постачальник) договір постачання № 23032018, згідно умов якого ТОВ «Хайтбуд» зобов`язується передати у власність ПП «Авісбуд» будівельні матеріали, що визначаються сторонами у специфікаціях та/або у додаткових угодах, а ПП «Авісбуд» , в свою чергу, зобов`язується отримати товар та сплатити за нього передбачену договором ціну. Загальна сума цього Договору дорівнює сумі усіх специфікацій, що були підписані постачальником та покупцем. Поставка товару здійснюється на протязі 40 робочих днів з моменту отримання 100% передоплати від покупця.

На виконання умов договору ТОВ «Хайтбуд» було поставлено на адресу позивача плити базальтові, приливно-витяжну установку, клапан з електроприводом та інше будівельне обладнання, що підтверджено рахунками-фактури № СФ-00103288 від 28.03.2018 року та № СФ-00103288, видатковими накладними № 002830 від 29.03.2018 року, №002635 від 28.03.2018 року, №002635 від 28.03.2018 року.

Крім того, між ТОВ «Хайтбуд» та ПП «Авісбуд» було укладено договір будівельного підряду № 17/1098 від 01 вересня 2018 року, відповідно до умов якого ТОВ «Хайтбуд» прийняв на себе зобов`язання власними або залученими силами та з матеріалів ПП «Авісбуд» (замовника) надати послуги з монтажу опалення та вентиляції на об`єкті: Реконструкція будівлі решіток із заміною обладнання на Лівобережній станції аерації у м.Дніпро, а ПП «Авісбуд» (замовник) прийняв на себе зобов`язання прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов Договору.

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем було надано: локальний кошторис на залізобетонні конструкції, локальний кошторис на демонтажні роботи, договірна ціна на будівництво, довідка про вартість будівельних робіт за формою КБ-3 за грудень 2018 року, локальний кошторис на загально будівельні роботи.

Також між ТОВ «Хайтбуд» та ПП «Авісбуд» було укладено договір будівельного підряду № 17/1022 від 01 вересня 2018 року, предметом якого виступало виконання робіт з монтажу опалення та вентиляції на об`єкті «Технічне переоснащення фільтрів 1983 року виробництва на Ломівській насосно-фільтрувальній станції» .

В рамках вказаного договору сторонами було підписано локальний кошторис на ремонтні роботи, договірну ціну, локальний кошторис на монтаж електроустаткування та матеріалів, локальний кошторис на технологічну частину. Виконання договірних зобов`язань підтверджено актом № 1 приймання будівельних робіт за формою КБ-2В за грудень 2018 року, підсумковою ресурсною відомістю, довідкою про вартість будівельних робіт за формою КБ-3.

01 вересня 2018 року між ТОВ «Хайтбуд» та ПП «Авісбуд» було укладено договір будівельного підряду № 17/100, предметом якого виступало виконання робіт з монтажу опалення та вентиляції на об`єкті «Капітальний ремонт фільтрів 1961 року будівництва на Кайдацькій насосно-фільтрувальній станції м.Дніпро» .

На підтвердження реальності виконання даного договору надано: локальний кошторис на загально будівельні роботи, локальний кошторис на демонтажні роботи, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за період грудень 2018 року, довідка про вартість будівельних робіт за формою КБ-3 за грудень 2018 року, локальний кошторис на технологічні трубопроводи та обладнання, договірна ціна, підсумкові ресурсні відомості.

Окрім того TOB «Хайтбуд» та ПП «Авісбуд» 01 вересня 2018 року укладено договір підряду № 17/155, умовами якого передбачено виконання силами ТОВ «Хайтбуд» з матеріалів ПП «Авісбуд» послуг з монтажу опалення та вентиляції на об`єкті: «Реконструкція стадіону КЗО ССЗШ №126 з поглибленим вивченням французької мови, місто Дніпро» .

На підтвердження реальності виконання умов цього договору сторонами складено акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В за період грудень 2018 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В за період грудень 2018 року, локальний кошторис на зовнішнє електроосвітлення, локальний кошторис на залізобетонні конструкції, договірну ціну, довідку про вартість будівельних робіт за формою КБ-3 за грудень 2018 року.

28 березня 2018 року між ТОВ «Менор Трейд» (постачальник) та ПП «Авісбуд» було укладено договір постачання № 210418, згідно положень якого ТОВ «Менор Трейд» (постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність ПП «Авісбуд» (покупця) будівельні матеріали, що визначаються сторонами у специфікаціях та/або додаткових угодах, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар. Загальна сума цього договору дорівнює сумі усіх накладних, що були підписані постачальником та покупцем. Поставка здійснюється на протязі 40 днів з моменту отримання 100% передоплати.

Реальність виконання умов даного договору підтверджено специфікацією № 1 від 04 квітня 2018 року, рахунком-фактурою № СФ-21204003-01 від 28 березня 2018 року, видатковою накладною № 3106 від 13 квітня 2018 року, видатковою накладною № 3104 від 12 квітня 2018 року та видатковою накладною № 3009 від 10 квітня 2018 року.

Між ПП «Авісбуд» та ТОВ «Автоіндустріал» (постачальник) було укладено договір постачання № 02042018 від 02 квітня 2018 року, предметом якого є поставка цеоліту природного молотого фракції 1-3мм та фракції 3-5мм, фасованого в біг-беги, асортимент, ціна та обсяг поставок визначається сторонами у специфікаціях. Загальна сума цього Договору дорівнює сумі усіх Специфікацій.

Також між ПП «Авісбуд» та ТОВ «Автоіндустріал» було укладено договір постачання № 02052018 від 02 травня 2018 року на поставку будівельних матеріалів, обсяг, асортимент, вартість та умови поставки яких аналогічно оновлюються сторонами у специфікаціях.

На підтвердження обґрунтованості відображення господарських операцій із ТОВ «Автоіндустріал» у податковому обліку, позивачем надано: специфікацію № 1 від 2 квітня 2018 року, специфікацію № 1 від 2 травня 2018 року, видаткову накладну № 285 від 19 квітня 2018 року, видаткову накладну № 280 від 5 квітня 2018 року, рахунок-фактуру № СФ-0000021 від 18 квітня 2018 року, видаткову накладну №00002853 від 2 травня 2018 року, видаткову накладну № 00002853 від 2 травня 2018 року, рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 4 квітня 2018 року, рахунок на оплату № СФ-0003321 від 18 квітня 2018 року, рахунок-фактуру № СФ-0003321 від 18 квітня 2018 року.

Судом встановлено, що між TOB «Юнеска ЛТД» (постачальник) та ПП «Авісбуд» укладено договір постачання № 02052018 від 02 травня 2018 року, предметом якого є зобов`язання ТОВ «Юнеска ЛТД» поставити на адресу ПП «Авісбуд» антрацит-фільтрант фр.0,8-2,0 мм. в кількості та за цінами, що визначаються сторонами в специфікаціях та/бо додаткових угодах, а ПП «Авісбуд» , в свою чергу, зобов`язується прийняти товар та оплатити в повному обсязі.

Крім того, між ТОВ «Юнеска ЛТД» та ПП «Авісбуд» було укладено договір постачання № 04052018 року від 04 травня 2018 року на поставку шлаку гранульованого, в кількості та за цінами, що визначаються сторонами в специфікаціях та/бо додаткових угодах

Виконання вказаних договорів підтверджено: специфікацією №1 від 02 травня 2018 року, специфікацією № 1 від 04 травня 2018 року, рахунком-фактурою № СФ-0000239 від 05 травня 2018 року, рахунком-фактурою № СФ-00001115 від 02 травня 2018 року, видатковою накладною № 1046 від 02 травня 2018 року, видатковою накладною № 248 від 05 травня 2018 року.

01 червня 2018 року між ТОВ «Айронкем» (постачальник) та ПП «Авісбуд» було укладено договір постачання № 01.06-18, відповідно до положень якого ТОВ «Айронкем» зобов`язується поставити на адресу ПП «Авісбуд» будівельні матеріали, що визначаються сторонами у специфікаціях, а ПП Авісбуд» зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього передбачену договором ціну. Ціна товару та умови поставки визначаються за домовленістю сторін у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Виконання умов вказаного договору підтверджено наданими документами: специфікації від 01 червня 2018 року № 1, № 2, № 3, № 4, рахунок-фактуру №СФ-0000270 від 1 червня 2018 року, рахунок-фактуру №СФ-0000266 від 1 червня 2018 року, рахунок-фактуру №СФ-0000261 від 1 червня 2018 року, рахунок-фактуру №СФ-0000239 від 1 червня 2018 року, рахунок-фактуру №СФ-0000255 від 1 червня 2018 року, рахунок-фактуру №СФ-0000700 від 19 липня 2018 року, видаткову накладну № 200 від 1 червня 2018 року, видаткову накладну №146 від 4 червня 2018 року, видаткову накладну №256 від 5 червня 2018 року, видаткову накладну №255 від 5 червня 2018 року, видаткову накладну №299 від 16 червня 2018 року, видаткову накладну №631 від 19 липня 2018 року.

Транспортування придбаних у ТОВ «Айронкем» будівельних сумішей здійснювалось на замовлення ПП «Авісбуд» із залученням перевізника ОСОБА_1 , що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (том 1 а.с. 203-250, том 2 а.с. 1-80).

Судом встановлено, що між ПП «Авісбуд» та ТОВ «Брікмап» (постачальник) укладено договір поставки №А_№37/18 від 19 травня 2018 року, відповідно до умов якого ТОВ «Брікмап» зобов`язується поставити у власність ПП «Авісбуд» матеріали у відповідності до видаткових накладних, виписаних постачальником на підставі замовлення покупця, а ПП «Авісбуд» , в свою чергу, прийняв на себе зобов`язання прийняти та оплатити отриманий товар. Асортимент, сортамент, номенклатура та ціна визначаються сторонами у специфікаціях та видаткових накладних за згодою сторін на підставі попередніх замовлень Покупця. Товар поставляється постачальником на умовах самовивозу.

Крім того, 18 травня 2018 року між ПП «Авісбуд» та ТОВ «Брікмап» було укладено договір поставки №А_№36/18, відповідно до умов якого ТОВ «Брікмап» зобов`язується передати у власність ПП «Авісбуд» матеріали (товар) у відповідності до видаткових накладних, виписаних постачальником на підставі замовлення (заявки) покупця, а ПП «Авісбуд» , в свою чергу, прийняв на себе зобов`язання прийняти та оплатити отриманий товар. Асортимент, сортамент, номенклатура та ціна визначаються сторонами у специфікаціях та видаткових накладних за згодою сторін на підставі попередніх замовлень Покупця. Товар поставляється постачальником на умовах самовивозу.

Реальність виконання даних договорів підтверджено наступними первинними документами: специфікація №1 від 19 травня 2018 року, специфікація №1 від 18 травня 2018 року, специфікація №2 від 18 травня 2018 року, специфікація №3 від 18 травня 2018 року, рахунок на оплату № 328044 від 26 травня 2018 року, рахунок на оплату №21805009 від 18 травня 2018 року, видаткова накладна № Б-0000000328 від 1 червня 2018 року, видаткова накладна № Б-00000000048 від 18 травня 2018 року.

03 грудня 2018 року між ТОВ «Ватербрік» (постачальник) та ПП «Авісбуд» було укладено договір поставки б/н, згідно умов якого ТОВ «Ватербрік» (постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність ПП «Авісбуд» (покупця) товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, що засвідчують приймання-передачу товару та є невід`ємними частинами цього договору, а покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар. Постачання товару здійснюється на умовах EXW Інкотермс 2010: склад покупця. Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно замовлень покупця. Оплата товару здійснюється в розмірі 100% вартості товару на протязі 90 банківських днів після отримання товару.

На підтвердження реальності виконання обумовлених договором зобов`язань позивачем було надано: видаткову накладну №6 від 3 грудня 2018 року, видаткову накладну №5 від 3 грудня 2018 року, видаткову накладну №7 від 3 грудня 2018 року.

Також судом встановлено, що на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року у справі №757/13584/19-к в рамках кримінального провадження № 42019000000000054 вилучено в оригіналах документи, які перебували у володінні ПП «Авісбуд» (код ЄДРПОУ 38433270), а саме: фінансово-господарських документів, по взаємовідносинах ПП «Авісбуд» з ТОВ "ГЕМЕРА-С"(код ЄДРПОУ 41501570), а саме: первинні фінансово-господарські документи: договір постачання № 02-04/18 від 20.08.2018 року (+ специфікація № 1), видаткові накладні № 6284 від 03.08.2018 року, № 3683 від 01.08.2018 року, № 3669 від 31.07.2018 року, № 3645 від 30.07.2018 року, № 3334 від 27.07.2018 року, № 3335 від 28.07.2018 року, товарно-транспортні накладні № 15/10 від 03.08.2018 року, № 15/67 від 01.08.2018 року, № 13/99 від 31.07.2018 року, № 13/69 від 30.07.2018 року, № 13/01 від 27.07.2018 року, № 15/30 від 28.07.2018 року.

Досліджені судом первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як договори, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, акти приймання-передачі, та встановлено реальне здійснення господарських операцій, зокрема від контрагентів отримано товар, продукцію та роботи.

Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Марксвел", ТОВ "Хайтбуд", ТОВ "Менор Трейд", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Гемера-С", ТОВ "Юнеска ЛТД", ТОВ "Айронкем", ТОВ "Брікмап", ТОВ "Ватербрік", ТОВ ВКФ "Гокрід ЛТД" у перевіряємий період.

Також суд зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача документального підтвердження якості (відповідності) придбаних ТМЦ, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару, оскільки чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов`язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо товару, який постачався позивачу згідно з наведеним договором поставки. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ПП «Авісбуд» , оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, про що зазначено у акті приймання продукції (товару) за кількістю та якістю.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ "Марксвел", ТОВ "Хайтбуд", ТОВ "Менор Трейд", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Гемера-С", ТОВ "Юнеска ЛТД", ТОВ "Айронкем", ТОВ "Брікмап", ТОВ "Ватербрік", ТОВ ВКФ "Гокрід ЛТД" були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію про наявність у контрагентів ТОВ "Марксвел", ТОВ "Хайтбуд", ТОВ "Менор Трейд", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Гемера-С", ТОВ "Юнеска ЛТД", ТОВ "Айронкем", ТОВ "Брікмап" ознак фіктивності, зроблених на підставі кримінальних проваджень, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 32018100060000023 від 28.02.2018 р., № 12018220540000457 від 21.02.2018 р., № 32019041670000015 від 09.04.2019 р., № 42017000000004294 від 17.11.2017 р., № 12017000000001344 від 13.09.2017 р., № 42017100000000256 від 27.02.2017 р., № 32018000000000039 від 30.05.2018 р., № 42019000000000054 від 10.01.2019 р., № 42018100000000946 від 08.10.2018 р., № 32016100110000171 від 25.07.2016 р., суд зазначає, що наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, у частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Суд зазначає, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 822/787/18.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів та послуг у ТОВ "Марксвел", ТОВ "Хайтбуд", ТОВ "Менор Трейд", ТОВ "Автотрансіндустріал", ТОВ "Гемера-С", ТОВ "Юнеска ЛТД", ТОВ "Айронкем", ТОВ "Брікмап", ТОВ "Ватербрік", ТОВ ВКФ "Гокрід ЛТД" сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: « ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес СепортСентре проти Болгарії» , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом» , є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом» , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №000200511 від 01.10.2019 року та №000201511 від 01.10.2019 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги Приватного підприємства "Авісбуд" задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 2310 від 21.10.2019 року.

Отже, судовий збір у сумі 19210,00 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Також, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що між адвокатом Корніловою Е.Ю. та позивачем - Приватним підприємством "Авісбуд" укладено договір про надання правової допомоги від 29.09.2017 року, відповідно до пп.1.1. ст.1 якого адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Додатковою угодою від 10.07.2019 року до договору про надання правової допомоги від 29.09.2017 року сторони узгодили, що адвокат надає клієнту правову (правничу) допомогу: досудове та судове оскарження результатів документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Авісбуд" згідно наказу № 3870-п від 26.06.2019 р. Гонорар адвоката за надання правничої допомоги, визначеній у п. 1 даної додаткової угоди складає 8100 грн.

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг, правничої допомоги) від 03.12.2019 року, відповідно до умов договору надання правової допомоги, вартість наданої правничої допомоги становить 8100,00 грн.

На підтвердження оплати наданих послуг до суду подано копію платіжного доручення від 15.07.2019 року на суму 8100,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі « East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Враховуючи не надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також відсутність у наданому до суду акті виконаних робіт витрат часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), що унеможливлює перевірку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокату у порядку пункту 5 статті 134 КАС України, внаслідок чого суд вважає необґрунтованою суму витрат у розмірі 8100,00 грн. на правову допомогу, отже відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8100,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №000200511 від 01.10.2019 року та №000201511 від 01.10.2019 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Авісбуд" (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Генерала Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 38433270) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн. з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17А, код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко