Рішення

від 18.02.2020 по справі 160/11177/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Справа № 160/11177/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В. за участі: представника позивача представник відповідача Стрюк С.В. не з`явився (належно повідомлений); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 54, кв. 43 код ЄДРПОУ 31477264) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, б. 21-а код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрохим звернулося з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС та просить визнати протиправними та скасувати рішення №UA500010/2019/000074/2 від 11.06.2019 року про коригування митної вартості товарів, картку відмову у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA500010/2019/00241 від 11.06.2019 року; рішення №UA500010/2019/000027/1 від 06.04.2019 року, картку відмову в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00118 від 06.04.2019 року; рішення № UA500010/2019/000042/2 від 06.05.2019 року про коригування митної вартості товарів, картка відмова у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA500010/2019/00156 від 07.05.2019 Одеської митниці ДФС.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі контракту на поставку №RCHВ-06/11-1-2017 від 06.11.2017 року, укладеного між компанією Rostchem Baltija UAB (Литва) та товариством з обмеженою відповідальністю Дніпрохим , був поставлений товар: полімерні матеріали. Для підтвердження митної вартості товарів позивачем були подані документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 11.06.2019 року відповідачу були надані зовнішньоекономічний договір (контракт) № RCHB-06/11-1-2017 від 06.11.2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору - контракту №RHB22/03002 від 22.03.2019 року, рахунок - фактура (інвойс) № RHB11/06002 від 11.06.2019 року, коносамент (Bill of lading) NAM9216198 від 22.03.2019 року, навантажувальний документ (Bordereau) 379 від 11.06.2019 року, митна декларація UA500010.2019.015057 від 11.06.2019 року; декларація про походження товару RHB11/06002 від 11.06.2019 року, договір №04082017 від 04.08.2017 року про надання послуг митним брокером, та інші некласифіковані документи. 04.04.2019 року позивачем на підставі вищезазначеного контракту до митного оформлення для підтвердження митної вартості наступної партії товару були подані документи : зовнішньоекономічний договір (контракт) № RCHB-06/11-1-2017 від 06.11.2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору - контракту №RHB11/02003 від 11.02.2019 року, рахунок - фактура (інвойс) № RHB04/04003 від 04.04.2019 року, коносамент (Bill of lading) NAM 3385260 від 12.02.2019 року, навантажувальний документ (Bordereau) 329 від 04.04.2019 року, митна декларація UA500010.2019.008196 від 04.04.2019 року, декларація про походження товару RHB04|04003 від 24.12.2018 року, договір №04082017 від 04.08.2017 року про надання послуг митного брокеру, а також інші некласифіковані документи. Окрім того, 05.05.2019 року позивачем для підтвердження заявленої митної вартості були надані документи зовнішньоекономічний Договір (контракт) № RCHB-06/11-1-2017 від 06.11.2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору - контракту №RHB01/04001 від 01.04.2019 року, рахунок - фактура (інвойс) № RHB05/05001 від 05.05.2019 року, коносамент (Bill of lading) MEDUBW433438 від 01.04.2019 року, навантажувальний документ (Bordereau) 362 від 05.05.2019 року, митна декларація UA500010.2019.011043 від 05.05.2019 року, декларація про походження товару RHB05/05001 від 05.05.2019 року, договір №04082017 від 04.08.2017 року про надання послуг митного брокеру, інші некласифіковані документи. За наслідками перевірки поданих документів митницею було витребувано додаткові документи. У виконання вимог відповідача позивачем були направлені додаткові документи та інформація, проте, відповідачем були прийняті оспорювані рішення про коригування митної вартості та картка відмова, за якими було скориговано заявлену митну вартість ввезеного позивачем товару.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, бо митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Ухвалою Дніпропетровського окржуного адміністративного суду від 12 листопада 2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, підготовче засідання призначено на 03 грудня 2019 року, в подальшому підготовче засідання перенесено на 12.12.2019 року та на 26.12.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окржуного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 160/11177/19 на 30 днів, підготовче засідання прихначено на 23.01.2020 року о 11:00 год

Ухвалою Дніпропетровського окржуного адміністративного суду від 23 січня 2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/11177/19 та розпочато розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 18.02.2020 року.

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року було замінено відповідача у справі Одеську митницю ДФС на її правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи наявні у справі; у відзиві на позов просив відмовити позивачеві у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що декларант позивача подав до митного оформлення товар. За результатами здійснення митного контролю було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що впливають на числові значення складових митної вартості товару, а отже, оспорюване рішення прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства. У запереченнях проти відзиву відповідач зазначив про ті ж обставини, які наведені у відзиві.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрохим зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старокозацька б. 54 кв.43, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань (а.с. ).

Згідно з умовами контракту №RCHВ-06/11-1-2017 від 06 листопада 2017 року укладеного між компанією Rostchem Baltija UAB (Литва) позивачу були поставлений товар - полімерні матеріали. Умовами п.3.1. контракту року було передбачено, що до ціни товару включено вартість пакування та маркування продукції, що погоджується окремо на кожну поставку, що зазначається в окремому додатку на кожну поставку. До митного оформлення позивачем було надано інвойси №RHB 11/06002 від 06.11.2019 року, № RHB04/04003 від 04.04.2019 року; № RHB05/05001 від 05.05.2019 року, що відповідає умовам контракту №RCHB-06/11-1-2017 від 06.11.2017 року. Позивач, як покупець, повинен був нести відповідальність за митну очистку товару в країні імпорту та сплатити необхідні імпортні мита та збори. Усі розрахунки по даному контракту повинні здійснюватися у доларах США. За контрактом передбачені умови поставки товару у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010. Для підтвердження правильності розрахунків митної вартості товару позивачем відповідачу було надано біржова інформація ICIS від 08.03.2019 року, від 01.02.2019 року та висновки експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-856 від 05.04.2019 року, та №ГО-1049 від 06.05.2019 р.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів разом із митною декларацією позивачем були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезених товарів, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, містять повні відомості про ціну товару.

Оглянувши подані позивачем документи Одеською митницею ДФС прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2019 року № UA 500010/2019/000074/2 та картка відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA 500010/2019/00241 від 11.06.2019 року; рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2019 року № UA 500010/2019/000027/1 та картка відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA 500010/2019/00118 від 06.04.2019 року; рішення про коригування митної вартості товарів від 06.05.2019 року № UA 500010/2019/000042/2 та картка відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA 500010/2019/00156 від 07.05.2019 року, які стали предметом позову.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням та карткоами відмови, просить їх визнати протиправними та скасувати, посилаючись на те, що вказані рішення оформлені із порушенням вимог ст.55 Митного кодексу України, оскільки не містять відомостей, яка саме інформація містить розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, яка не дозволила здійснити митну вартість ввезених товарів за ціною договору, не містять обґрунтувань того, які недоліки впливають на митну вартість товарів з урахуванням того, що розбіжності у назвах товарів не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 Митного кодексу України.

Вирішуючи спір по суті судом застосовано наступні норми чинних на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннямистатей 59і60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно з п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту направлених на адресу позивача повідомлень про витребування митницею у декларанта додаткових документів та змісту оспорюваних рішення про коригування митної вартості товару, карток відмов, такі документи не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованих товарів.

В той же час, проаналізовані судом додані до митної декларації документи, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, контракт № RCHB-06/11-1-2017 від 06.11.2017 року, доповнення до контракту №RHB22/03002 від 22.03.2019 року, №RHB11/02003 від 11.02.2019 року, №RHB01/04001 від 01.04.2019 року; та рахунки - інвойси № RHB11/06002 від 11.06.2019 року; № RHB04/04003 від 04.04.2019 року; № RHB05/05001 від 05.05.2019 року не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом.

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару про що свідчать аналіз змісту оспорюваних рішень про коригування митної вартості товару та карток відмов, а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна зробити висновок, що оспорювані картки відмови та рішення про коригування митної вартості ввезеного товару є протиправними, так як наведені оспорювані рішення суб`єкта владних повноважень не містять обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорювані рішення не містять причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у них також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Також, слід зазначити, що відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи у відповідності до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

Разом з тим, у переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, які саме недоліки (розбіжності) у числових значеннях складових митної вартості товарів не дозволяли погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки (розбіжності) можливо усунути.

Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені ч.6 ст.54 Митного кодексу України не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі Рисовський проти України у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача, зокрема, на це вказує формальне виконання процедури консультацій та витребування додаткових документів всіх, які перелічені у ч.3 ст.53 Митного кодексу України, без конкретизації, яких саме документів не вистачає, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваних рішеннях обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

При цьому, судом відхиляються доводи представника відповідача з приводу розкриття суті недоліків у оформленні документів лише у своєму відзиві на позов, оскільки суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень виходячи з вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними та необґрунтованими доводи представника відповідача щодо розбіжностей.

Також, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення твердження відповідача про те, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу у рішенні зазначається лише докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, оскільки нормами ст.256 Митного кодексу України регламентовано, що відмова у митному оформленні, у тому числі і коригування митної вартості повинно бути обґрунтовано із зазначенням причин відмови, а, відповідно, і наведення докладної інформації щодо оцінюваного товару та мотивів правомірності коригування за митними деклараціями які застосовані митним органом є обов`язком митного органу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведених оспорюваних рішень, суд приходить до висновку, що оскаржувані картка відмови та рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оспорюваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості від 23.01.2019р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування наведених рішень, тому даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці Держмитслужби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5763, 00 грн.,понесені позивачем згідно платіжного доручення №9005 від 05.11.2019 року.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 54, кв. 43 код ЄДРПОУ 31477264) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, б. 21-а код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №UA500010/2019/000074/2 від 11.06.2019 року про коригування митної вартості товарів, картку відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA500010/2019/00241 від 11.06.2019 року; рішення №UA500010/2019/000027/1 від 06.04.2019 року, картку відмову в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/000118 від 06.04.2019 року; рішення №UA500010/2019/000042/2 від 06.05.2019 року про коригування митної вартості товарів, картка відмова у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA500010/2019/00156 від 07.05.2019 Одеської митниці ДФС.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 54, кв. 43 код ЄДРПОУ 31477264) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, б. 21-а код ЄДРПОУ 39441717) судові витрати у розмірі 5763,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28 лютого 2020 року.

Суддя С.В. Ніколайчук