Рішення

від 19.02.2020 по справі 280/3935/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2020 року 15 год. 16 хв.Справа № 280/3935/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А., та сторін

від позивача: адвокати Носова Л.І., Калниш В.Г.,

від відповідача: Радова С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин (юридична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 113, код ЄДРПОУ 39827883)

до відповідача - Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166)

про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.07.2019 №0010951402,-

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:

- скасувати податкове - повідомлення рішення відповідача від 25.07.2019 №0010951402 в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки від 24.06.2019 № 383/08-01-14-02/39827883 про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин (ЄДРПОУ 39827883) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при по взаємовідносинам з постачальником ТОВ Сотта Трейдинг (ЄДРПОУ 40878936) та контрагентами-покупцями при визначенні показників, включених до декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2018, 2019 роки. На думку позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним, складеним з порушеннями чинного законодавства України та таким, що порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин як платника податків. Позивач зазначає, що фактично вся правова позиція відповідача, на думку позивача, ґрунтується на помилкових і суб`єктивних висновках про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів між ТОВ Сотта Трейдинг та ТОВ Запоріжмлин . Також зазначив, що реальність господарських операцій Позивача з його контрагентами підтверджується достатньою кількістю документів, які надавались відповідачу в ході перевірки. Документи складені за результатами проведених господарських операцій з дотриманням вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статей 44, 201 ПК України, містять у собі всі необхідні відомості щодо змісту та обсягу проведених господарських операцій, які узгоджуються між собою. Отже, позивач вважає, що висновки відповідача про вчинення порушень податкового законодавства мають характер припущень та є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам, зроблені без належного дослідження всіх наявних документів та спростовуються наявними первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства. Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками господарських операцій з ТОВ Сотта Трейдниг . Господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують перевезення придбаного товару та його подальший експорт. З урахуванням наведеного позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про нереальність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є помилковими, такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а прийняте за результатами розгляду акту перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню. Позивач просить суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.08.2019 позовну заяву залишено без руху та надано 10 - ти денний строк на усунення недоліків.

У термін, встановлений ухвалою суду від 15.08.2019 позивачем виправлені недоліки.

02.09.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 26 вересня 2019 року об 15 год. 15 хв.

29.10.2019 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №44873) надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що задекларовані господарські операції з придбання товарі у постачальника Сотта Трейлдінг , по яким сформований податковий кредит грудня 2018 р. в розмірі 243384,40 грн не відбувався у дійсності, тобто, не відбувся рух активів. Надані ТОВ Запоріжмлин документи, не опосередковувалися реальним рухом товарі в подальшому між ТОВ Запоріжмлин і вищевказаним постачальником. При цьому, товар ідентичний задекларованим ТОВ Запоріжмлин по взаємовідносинах із ТОВ Сотта Трейдінг , був використаний в господарській діяльності. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

07.11.2019 від представника позивача була надана відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26.02.2019 зупинено провадження по справі для примирення сторін до 18.12.2019.

Ухвалою суду від 18.12.2019 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 18.12.2019 о/об 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 18.12.2019 зупинено провадження по справі до 19.02.2020 о/об 14 год. 00 хв. та витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин (юридична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 113, код ЄДРПОУ 39827883) оригінали товарно-транспортних накладних, завірені копії яких долучені до позовної заяви.

Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин (юридична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 113, код ЄДРПОУ 39827883) витребувані судом оригінали доказів (товарно-транспортних накладних) надати до суду для огляду в судове засідання, яке відбудеться 19 лютого 2020 року об 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 19.02.2020 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 19.02.2020 о/об 14 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду від 19.02.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, після наданих сторонами клопотань про закриття підготовчого провадження, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у цей же день.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні.

Вивчивши наявні у справі докази у їх сукупності, заслухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 10.06.2019 по 14.06.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірки ТОВ Запоріжмлин з питань дотримання вимог податкового законодавства Українипри по взаємовідносинам з постачальником ТОВ Сотта Трейдинг (ЄДРПОУ 40878936) та контрагентами-покупцями при визначенні показників, включених до декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2018, 2019 роки.

За результами перевірки складений акт від 24.06.2019 № 383/08-01-14-02/37827883. Перевіркою встановлено порушення ТОВ Запоріжмлин вимог п.п. 14.1.36 п.п. 14.1.181 п.п. 14.1.231 п. 14.1. ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість 243 384 грн, в т.ч. по періодам: - грудень 2018 р.- 243 384 грн.

За результатами перевірки на підставі Акту перевірки 24.06.2019 № 383/08-01-14-02/37827883 винесено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2019 № 0010951402, яким визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 243 384,00 грн.

Висновок контролюючого органу про порушення податкового законодавства ґрунтується на ненаданні до перевірки певних документів (товарно-транспортних накладних, складських квитанцій) та наявності податкової інформації про неможливість підтвердження реальності товарних операцій та простеження руху товару по ланцюгу придбання.

На підставі Акту перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 25.07.2019 № 0010951402, яким визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 243 384,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджувалися, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підставі для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування покупцем товарів/послуг сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2. ст. 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення №88, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не спростовано представником відповідача, що Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин до перевірки були надані договори (поставки, доручення) зовнішньоекономічний контракт, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, акти прийому-передачі, що, в свою чергу, підтверджує рух активів та зміну зобов`язань чи власного капіталу, податковий кредит за результатами господарських операцій позивача з ТОВ Сотта рейдинг був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ Сотта Трейдинг відбувалися на підставі наступних документів:

21 листопада 2018 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ Сотта Трейдинг (Постачальник) укладено договір поставки №21/11/2018-4, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури).

Відповідно до п. 1.2. укладеної Сторонами додаткової угоди № 1 від 21.11.2018 до Договору поставки №21/11/2018-4, Сторони домовились про поставку 350,00 т +/- 10% кукурудзи, українського походження, за ціною 4905,00 грн з ПДВ за одну тонну.

Пунктом 1.4. вказаної додаткової угоди № 1 до Договору поставки №21/11/2018-4, визначено базисні умови поставки товару СРТ-Миколаїв, Одеса, Чорноморськ, Южний. Остаточні базисні умови визначаються за заявою Покупця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 21.11.2018 №21/11/2018-4 ТОВ Сотта Трейдниг поставило позивачеві кукурудзу, 3 класу, українського походження у загальній кількості 362,18 т, що підтверджується видатковими накладними: від 08.05.2019 №38 на суму 227 886,30 грн з ПДВ, від 14.05.2019 № 39 на суму 250 056,90 грн з ПДВ, від 15.05.2019 № 40 на суму 510 218,10 грн ПДВ, від 16.05.2019 № 41 на суму 261 338,40 грн з ПДВ, від 17.05.2019 № 42 на суму 276 740,10 грн з ПДВ, від 22.05.2019 № 44 на суму 250 253,10 грн з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1 (термінал ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл ).

На підтвердження перевезення Товару до адреси Позивачем додано до позовної заяви копії ТТН:

- ТТН від 13.05.2019 серія 19АТТ № 600635;

- ТТН від 13.05.2019 серія 19АТТ № 600634;

- ТТН від 14.05.2019 серія 19АТТ № 600652;

- ТТН від 14.05.2019 серія 19АТТ № 600607;

- ТТН від 15.05.2019 серія 19АТТ № 600653;

- ТТН від 15.05.2019 серія 19АТТ № 600651;

- ТТН від 16.05.2019 серія 19АТТ № 600654;

- ТТН від 16.05.2019 серія 19АТТ № 600655;

- ТТН від 15.05.2019 серія 19АТТ № 600650;

- ТТН від 07.05.2019 серія 19АТТ № 600638;

- ТТН від 07.05.2019 серія 19АТТ № 600637;

- ТТН від 13.05.2019 серія 19АТТ № 600636.

В ході розгляду справи Відповідачем заявлено усне клопотання про витребування у Позивача для огляду оригіналів ТТН. Клопотання задоволено судом ухвалою від 18 грудня 2019 року.

На виконання зазначеної ухвали Позивач в судове засідання, що відбулося 19 лютого 2020 року надав для огляду суду оригінали зазначених документів.

Під час огляду оригіналів ТТН судом встановлена відповідність долучених до позовної заяви копій вказаних документів їх оригіналам.

Під час огляду оригіналів ТТН представник Відповідача заявив про те, що зазначені ТТН не є належним доказом і не можуть бути взяті до уваги судом через порушення порядку їх одержання.

Зазначене твердження Відповідача відхиляється судом з наступних причин.

Згідно частини 1 статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Позивач є суб`єктом господарювання та юридичною особою приватного права. Для Позивача не встановлено законом конкретного порядку і способу отримання доказів, зокрема отримання оригіналів документів від інших суб`єктів господарювання, способу листування. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати надані Позивачем ТТН такими, що не відповідають статті 74 КАС України.

В оплату за поставлений товар позивач платіжними дорученнями перерахував на користь ТОВ Сотта Трейдниг кошти у загальній сумі 1 776 492,90 грн, у тому числі ПДВ 296 082,15 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

20 грудня 2018 року позивачем було сплачено попередню оплату в сумі 1 460 306,38 грн в т.ч. ПДВ 243 384,40 грн, у зв`язку з чим ТОВ Сотта Трейдниг було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 (сума ПДВ - 243 384,40 грн).

Як вбачається з акту перевірки, суму податку на додану вартість за вказаною податковою накладною, виписаною ТОВ Сотта Трейдниг , було включено позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2018 року.

Придбану у ТОВ Сотта Трейдинг кукурудзу позивачем було реалізовано нерезиденту шляхом укладення зовнішньоекономічного контракту.

Так, 21 листопада 2018 року між ТОВ Запоріжмлин (Продавець) та ARBERTRADE LIGHT INDUSTRY LLC (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 211118, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався поставити Покупцеві сільськогосподарську продукцію українського походження, а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах та в строки, визначені контрактом.

Згідно додатку № 1 до контракту № 211118, Сторони домовились про поставку 350 метричних тон +/-5% кукурудзи, 3 класу, українського походження, врожай 2018 року, насипом, за ціною 152,00 долари США за 1 метричну тону.

Пунктом 6.1. додатку № 1 до контракту № 211118 визначено базисні умови поставки товару СРТ-Миколаїв, Одеса, Чорноморськ, Южний. Інші умови визначаються у заявці Покупця.

Судом встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 211118 в період з 08.05.2019 по 22.05.2019 Покупцю за зовнішньоекономічним контрактом на умовах СРТ Одеський морський порт, термінал Олімпекс (Митна площа, 1, 65000, м. Одеса, Україна) було передано кукурудзу 3 класу в загальній кількості 362,18 т, що підтверджується актами прийому-передачі: від 08.05.2019 у № 1 - 46,460 т, від 14.05.2019 № 2 - 50,980 т, від 15.05.2019 № 3 - 104,020 т, від 16.05.2019 № 4 - 53,280 т, від 17.05.2019 № 5 - 56,420 т, від 22.05.2019 № 6 - 51,020 т.

Оплату за товар Покупець за зовнішньоекономічним контрактом платіжним дорученням перерахував на користь ТОВ Запоріжмлин грошові кошти в загальній сумі 53 120,00 дол. США, гривневий еквівалент 1 479 282,73 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується рух активів, зв`язок господарських операцій з основними видами економічної діяльності ТОВ Запоріжмлин та використання придбаного у ТОВ Сотта Трейдинг товару у власній господарській діяльності.

В свою чергу, твердження відповідача про незаконне набуття позивачем у власність товару та використання позивачем у господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлене не підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

На підставі зазначених документів, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги ПК України та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Сотта Трейдинг по операціям, ППР за якими є предметом оскарження.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірної суми податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

На момент здійснення фінансово-господарської операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин та його контрагентом, останній був зареєстрований в установленому законом порядку, був платником ПДВ, відповідні відомості містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, реєстрі платників ПДВ на сайті Державної фіскальної служби України

Суд зазначає, що відсутності у контрагентів достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і наявність або відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб`єкта господарювання перевірки, не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у таких суб`єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) (Постанова ВС від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17).

Суд зосереджує увагу на тому, що жодні негативні обставини, які мають місце у контрагентів позивача, не є підставою для позбавлення платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки, як було встановлено судом, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованих трудових ресурсів тощо. В разі порушення контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (Постанова ВС від12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а)

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише результатами проведених зустрічних звірок чи перевірок податкової звітності контрагентів, а також посиланнями на відсутність контрагента за податковою адресою та відсутністю в нього матеріальних та трудових ресурсів тощо, оскільки підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Отже, безпідставними є і посилання Відповідача на відсутність реального характеру господарських операцій та відсутність настання правових наслідків, обумовлених договором, укладеними між Позивачем та ТОВ Сотта Трейдинг , з підстав відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не є передумовою для визначення господарської компетенції останніх та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Посилання Відповідача на відсутність у контрагента Позивача об`єктивної можливості для виконання поставки товарів у силу браку персоналу та відсутності зареєстрованих транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на даних аналізу податкової звітності контрагента Позивача і не підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Також суд зазначає, що у висновку контролюючий орган в Акті перевірки посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі ІС Податковий блок , за даними якої у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів ставить під сумнів та унеможливлює здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а (адмін. провадження № К/9901/4022/18) з цього приводу зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер

Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватися за договорами цивільно-правового характеру.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Фактично висновки відповідача про безтоварність (нереальність) розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ Сотта Трейдинг ґрунтуються виключно на податковій інформації, отриманій з власних інформаційних джерел, де містяться твердження про здійснення контрагентами позивача діяльності, пов`язаної з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам шляхом документального оформлення безтоварних (фіктивних) господарських операцій.

З цього приводу суд зазначає, що інформація про фіктивний характер діяльності контрагента, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації; може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (Постанова ВС від 27.02.2018 у справі № 811/2154/13-а).

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також враховує висновок Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зроблений у постанові від 23.05.2018 у справі № 804853/14 - дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Отже, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури. Висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин , як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни, у разі якщо платниками податків були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З огляду на норми Податкового кодексу України слід дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Твердження фіскального органу про наявність кримінальних проваджень не повинні братись судом до уваги, оскільки в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на викладене, суд вважає, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що реальність виконання договору підтверджується належними первинними документами.

При цьому, законом не передбачено обов`язку суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів.

Податковим органом не надано суду будь-яких доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються його контрагентом, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання позивачем підприємством податкової вигоди

Таким чином, Суд зазначає, що наведені в Акті перевірки факти не дають підстав для висновку, що вчинені Позивачем господарські операції з контрагентом ТОВ Сотта Трейдниг є не реальними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Судом під час судового розгляду встановлено, що всі господарські операції були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При укладанні договорів, зазначених в акті, сторонами були виконані необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентами.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (Постанова ВС від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17).

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (Постанова ВС від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов`язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі суб`єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв`язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ТОВ Сотта Трейдинг , або ж доказів того, що фінансово-господарські операції позивача з вказаним контрагентом були направлені на отримання незаконної податкової вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ Сотта Трейдинг правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 243 384,00 грн, є необґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.07.2019 № 0010951402 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та їх використання у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Калниш, Носова і партнери (адвокатським об`єднанням) було укладено договір про надання юридичної допомоги, за яким адвокатське об`єднання зобов`язався надавати за дорученням клієнта юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

18 лютого 2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про залучення до матеріалів справи доказів витрат на професійну правничу допомогу. До клопотання, на підтвердження вартості понесених витрат, додані наступні документи: копію додатковї угоди від 08.08.2019, копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 18.02.2020, копії платіжних доручень від 21.11.2019 № 1764 та від 03.02.2020 № 213.

Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку здійснив позивач, складає 12 300,00 грн вказана сума складається з: збирання, аналізування та систематизація документів (10 робочих годин) - 5000,00 грн; підготовка позовної заяви, з розрахунком штрафних санкцій та судових витрат (5 робочих годин) - 2500,00 грн; підготовка клопотання про залучення попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу (0,3 робочі години) - 150,00 грн; підготовка клопотання про залучення акту виконаних робіт та додаткової угоди до справи (0,3 робочі години) - 150,00 грн; гонорар адвоката за участь в одному судовому засіданні - 1500,00 грн * 3 = 4500,00 грн.

Оцінивши надані докази, суд вказує, що обсяг, види та вартість правничої допомоги є неспівмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягу.

З наданого представником позивача розрахунку вбачається, що ряд послуг, як - то: підготовка клопотання про залучення акту виконаних робіт та додаткової угоди до справи, підготовка клопотання про залучення попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу (0,3 робочі години) - 150,00 грн дублюють одна одну та не потребують спеціальних професійних навичок. Щодо послуги збирання, аналізування та систематизації документів, за яку заявлено адвокатом 5000,00 грн, то на думку суду вона є неспівмірною із обсягом роботи, тоді як на складення позовної заяви адвокат заявляє 2500,00 грн.

Щодо трьох явок до Запорізького окружного адміністративного суду, за яку заявлено 1500,00 грн, за однин судодень, суд зазначає, що судове засідання по даній справі відбулося тільки 18.12.2019 та 19.02.2020.

Отже, з урахуванням всього викладено, суд вирішив стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Запорізькій області витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3650,77 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1200 від 12.08.2019.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин (юридична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 113, код ЄДРПОУ 39827883) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.07.2019 №0010951402 - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове - повідомлення рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) від 25.07.2019 №0010951402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин (юридична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 113, код ЄДРПОУ 39827883) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжмлин (юридична адреса: 69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 113, код ЄДРПОУ 39827883) судовий збір у розмірі 3650 (три тисячі шістсот п`ятдесят) грн 77 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписане суддею 27.02.2020.

Суддя Р.В. Сацький