Рішення

від 27.02.2020 по справі 240/11841/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/11841/19

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Головне управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 147267,40 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" рахується податковий борг на загальну суму 147267,40 грн., з них: 101246,32 грн. з податку на додану вартість (в тому числі: 58204,66 грн. - основний платіж, 21939,85 грн. - штрафні санкції, 21101,81 грн. - пеня) та 46021,08 з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (в тому числі: 26456,67 грн. - основний платіж, 9972,67 грн. - штрафні санкції та 9591,74 грн. - пеня). У зв`язку з тим, що вказана заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" в добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/11841/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі на 16 грудня 2019 року о 12:00.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з судовими повістками 27 листопада 2019 року було надіслано на адресу місцезнаходження Головного управління ДФС у Житомирській та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк", що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивач отримав 29.11.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду (а.с.28).

Разом з тим, рекомендований лист, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі №240/11841/19 та судову повістку про призначення підготовчого судового засідання на 16.12.2019 о 12:00, 09 грудня 2019 року повернувся на адресу суду із зазначенням в довідці Укрпошти про причини повернення - "з інших причин" (а.с.32).

16 грудня 2019 року до суду з`явився представник позивача - Волинець Б.О., натомість відповідач в підготовче судове засідання не прибув. З огляду на зазначене, підготовче судове засідання було відкладено на 15.01.2020 о 12:00.

Судову повістку про призначення підготовчого судового засідання на 15 січня 2020 року було надіслано на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк", що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, рекомендований лист, яким відповідачу надсилалась вищезазначена судова повістка 27 грудня 2019 року повернувся на адресу суду із зазначенням в довідці Укрпошти про причини повернення - "інші причини" (а.с.36).

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

В судове засідання 15 січня 2020 року сторони, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, не з`явились про причини неявки суд не повідомляли.

Враховуючи вищезазначені обставини, судом було винесено ухвалу від 15.01.2020, якою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 лютого 2020 року о 11:00.

Судову повістку про призначення судового засідання на 05 лютого 2020 року рекомендованим листом було надіслано на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк", що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, рекомендований лист, яким відповідачу було надіслано вищезазначену судову повістку, 24 січня 2020 року повернувся на адресу суду із зазначенням в довідці Укрпошти про причини повернення - "з інших причин" (а.с.50).

05 лютого 2020 року представником позивача до відділу документального забезпечення суду було подано клопотання про розгляд адміністративної справи №240/11841/19 в порядку письмового провадження (а.с.55).

В свою чергу, відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, в судове засідання, що було призначено на 05 лютого 2020 року, не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає за можливе здійснити розгляд адміністративної справи №240/11841/19 в письмовому провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

При цьому, оскільки станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав, суд згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" (код ЄДРПОУ 38527651) є платником податків та перебуває на обліку в Житомирському управлінні ГУ ДФС у Житомирській області (а.с.9-10). Крім того, відповідач є платником податку на додану вартість.

З наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку вбачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" рахується податковий борг на загальну суму 147267,40 грн., з них: 101246,32 грн. з податку на додану вартість (в тому числі: 58204,66 грн. - основний платіж, 21939,85 грн. - штрафні санкції, 21101,81 грн. - пеня) та 46021,08 з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (в тому числі: 26456,67 грн. - основний платіж, 9972,67 грн. - штрафні санкції та 9591,74 грн. - пеня), стягнення якого і є предметом спору у даній справі (а.с.8).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 54.3.1 , 54.1.2, 54.1.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Під час розгляду справи судом встановлено, що контролюючим органом на підставі акту перевірки №823/06-30-14-09/38527651 від 20.11.2017, яким встановлено порушення відповідачем п. 2 ч. 2 ст. 52, п. 1 ч. 1 ст. 279 Митного кодексу, та відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58 ПК України було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0027301409, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк" було збільшено суму грошового зобов`язання на 13022,70 грн. за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, а також застосовано до відповідача штрафні санкції у розмірі 3255,68 грн. (а.с.18-19).

Крім того, 04.04.2018 контролюючим органом на підставі акту перевірки №251/06-30-14-09/38527651 від 26.02.2018, яким встановлено порушення відповідачем п.2 ч. 2 ст. 52, п. 1 ч. 1 ст. 279 Митного кодексу, та відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58 ПК України було винесено податкове повідомлення-рішення №0007341409, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк" було збільшено суму грошового зобов`язання на 13433,97 грн. за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, а також застосовано до відповідача штрафні санкції у розмірі 6716,99 грн. (а.с.22).

Відповідно до пункту 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так п. 42.2. ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог п.58.2 ст. 58, п.58.3 ст. 58, п. 42.2. ст. 42 ПК України податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0027301409 та від 04.04.2018 №0007341409 були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк".

Однак, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень рекомендовані листи, якими податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0027301409 та від 04.04.2018 №0007341409 надсилались відповідачу, повернулись на адресу позивача з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання" (а.с.21, 22 зворотній бік).

Згідно з абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З огляду на вищезазначені положення абз. 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0027301409 та від 04.04.2018 №0007341409 вважаються врученими відповідачу.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Доказів того, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0027301409 та від 04.04.2018 №0007341409 оскаржувались відповідачем в адміністративному та/чи судовому порядку матеріали справи не містять, а отже визначене у них грошове зобов`язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 36429,34 гривень (з них: 26456,67 грн. за основним зобов`язанням та 9972,67 грн. за штрафними санкціями) є узгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що вищезазначена податковими повідомленнями-рішеннями від 28.12.2017 №0027301409 та від 04.04.2018 №0007341409 сума узгодженого грошового зобов`язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в загальному розмірі 36429,34 гривень відповідачем сплачена не була.

Підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. ст. 129 ПК України передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) здійснюється нарахування пені.

З наявного у матеріалах справи розрахунку (а.с.12) вбачається, що контролюючим органом відповідно до пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 ПК України була нарахована Товариству з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк" пеня в розмірі 9591,74 гривень.

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов`язків платника податків є обов`язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

У визначені законом строки податкове зобов`язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в загальному розмірі 46021,08 гривень, з них: 26456,67 грн. за основним зобов`язанням, 9972,67 грн. за штрафними санкціями та 9591,74 грн. - пеня) відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині наявності у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), суд зазначає наступне.

З наявних у справі матеріалів судом встановлено, що 28.12.2017 Головним управлінням ДФС у Житомирській області відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58 ПК України та на підставі акту перевірки №823/06-30-14-09/38527651 від 20.11.2017, було винесено податкове повідомлення-рішення №0027291409, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк" було нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів в загальному розмірі 35812,44 гривень, з яких: 28649,95 грн. за основним платежем та 7162,49 грн. за штрафними санкціями (а.с.13-14).

Крім того, на підставі акту перевірки від 26.02.2018 №251/06-30-14-09/38527651, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк" п.2 ч.2 ст.52, п.1 ч.1 ст.279 Митного кодексу України та п.190.1 ст. 190 ПК України, та відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54, п.58.1 ст. 58, п.123.1 ст.123 ПК України, Головне управління ДФС України в Житомирській області 04.04.2018 винесло податкове повідомлення рішення №0007351409, яким відповідачу нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів в загальному розмірі 44338,07 гривень, з яких: 29554,71 грн. за основним платежем та 14777,36 грн. за штрафними санкціями (а.с.17).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог п.58.2 ст. 58, п.58.3 ст.58, п. 42.2. ст. 42 ПК України податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0027291409 та від 26.02.2018 №0007351409 були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк".

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень рекомендовані листи, якими податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0027291409 та від 26.02.2018 №0007351409 надслались відповідачу, повернувся на адресу позивача з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання" (а.с.16, 17 зворотній бік).

З огляду на абз. 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0027291409 та від 26.02.2018 №0007351409 вважаються врученими відповідачу.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Доказів того, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0027291409 та від 26.02.2018 №0007351409 оскаржувались відповідачем в адміністративному та/чи судовому порядку матеріали справи не містять, а отже визначене у них грошове зобов`язання на загальну суму 80144,51 гривень (35812,44 грн. + 44338,07 грн. = 80144,51 грн.) є узгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що вищезазначена податковими повідомленнями-рішеннями від 28.12.2017 №0027291409 та від 26.02.2018 №0007351409 сума узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 80144,51 гривень відповідачем сплачена не була.

Крім того, з наявного у матеріалах справи розрахунку (а.с.11) вбачається, що контролюючим органом відповідно до пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 ПК України була нарахована Товариству з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк" пеня в розмірі 21101,81 гривень.

Як вже зазначалося судом, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Оскільки, у визначені законом строки податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 101246,32 гривень (з них: 58204,66 грн. - основний платіж, 21939,85 грн. - штрафні санкції, 21101,81 грн. - пеня) відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем було сформовано та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк" податкову вимогу форми "Ю" №1888-17 від 13.02.2018 на суму боргу 65179,97 грн. (а.с.23).

Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг на загальну суму 147267,40 гривень, з якої: 101246,32 грн. - з податку на додану вартість та 46021,08 грн. - за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.11 ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, суд визнає позовні вимоги про стягнення податкового боргу в розмірі 147267,40 грн. такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи зазначене та беручи до уваги те, що доказів погашення податкового боргу в розмірі 147267,40 грн. відповідач до суду не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Луцьк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Головного управлінням ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39459195) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" (вул. Степана Бандери, 7, м. Житомир, 10000; код ЄДРПОУ 38527651) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" (вул. Степана Бандери, 7, м. Житомир, 10000; код ЄДРПОУ 38527651) податкову заборгованість в загальному розмірі 147267,40 гривень (сто сорок сім тисяч двісті шістдесят сім гривень, сорок копійок) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович