Рішення

від 27.02.2020 по справі 420/697/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/697/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 76 від 29.11.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 29.11.2019 року № 76;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 05.08.2019 року з урахуванням заробітної плати за період роботи з квітня 1986 року по березень 1987 року та з квітня 1992 року по травень 1996 року включно, згідно з довідкою про заробіток для обчислення пенсії від 02.07.2002 року № 332, виданої акціонерною транспортною компанією «Альфа-транс» з урахуванням вже отриманих сум пенсії;

звернути постанову до негайного виконання в межах одного місяця.

Ухвалою від 04.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст. 263 КАС України.

20.02.2020 року (вх. № 7755/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

20.02.2020 року (вх. № 7758/20) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії пенсійної справи позивача.

24.02.2020 року (вх. № 8336/20) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії із заробітної плати за 60 календарних місяців підряд до 2000 року згідно з довідкою про заробіток для обчислення пенсії від 02.07.2002 року № 332, виданої АТК «Альфа-Транс». Однак, Рішенням від 29.11.2019 року № 76 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», через відсутність в Департаменті архівної справи та діловодства Одеської міської ради відомості про нарахування позивачу заробітної плати за вказаною довідкою, тобто вона не підтверджена первинними документами. Крім того, зазначено, що згідно із записами трудової книжки у періоди з 26.01.1993р. по 01.11.1995р. та з 01.04.1994р. по 29.06.1996р. ОСОБА_1 працював в фірмі «Інтроп», а довідка про заробітну плату від 02.07.2002 року № 332 видана за періоди з квітня 1986р. по березень 1987р. та з квітня 1992р. по травень 1996р., що на думку відповідача суперечить записам трудової книжки. Позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.11.2019 року № 76, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що з огляду на неможливість підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, відповідачем було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, 05.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії із заробітної плати за 60 календарних місяців підряд до 2000 року згідно з довідкою про заробіток для обчислення пенсії від 02.07.2002 року № 332, виданої АТК «Альфа-Транс». Однак, Рішенням від 29.11.2019 року № 76 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», через відсутність в Департаменті архівної справи та діловодства Одеської міської ради відомості про нарахування позивачу заробітної плати за вказаною довідкою, тобто вона не підтверджена первинними документами. Крім того, зазначено, що згідно із записами трудової книжки у періоди з 26.01.1993р. по 01.11.1995р. та з 01.04.1994р. по 29.06.1996р. ОСОБА_1 працював в фірмі «Інтроп», а довідка про заробітну плату від 02.07.2002 року № 332 видана за періоди з квітня 1986р. по березень 1987р. та з квітня 1992р. по травень 1996р., що на думку відповідача суперечить записам трудової книжки (а.с. 27-28).

Крім того, позивач зауважив на тому, що при зверненні із заявою про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 подавались оригінали довідки про заробіток для обчислення пенсії від 02.07.2002 року № 332, видана АТК «Альфа-Транс», довідка про перейменування АТК «Альфа-Транс» від 02.07.2002 року № 333, довідку про роботу ОСОБА_1 за сумісництвом в АТК «Альфа-Транс» від 02.07.2002 року № 334, довідки від 17.06.2011 року № 62 з додатком та довідка від 17.06.2011 року № 63 (а.с. 17-22).

Також, згідно із записів трудової книжки ОСОБА_1 , останній почав свою трудову діяльність з 01.04.1986 року в Одеському автоуправлінні Автоколонна № 2212, звільнений був 19.03.1987 року за переведенням до АТП 35106 (записи №№ 16, 17), з 01.04.1992 року був прийнятий на посаду водія в Автотранспортне підприємство 15155 і працював на даному підприємстві до 25.01.1993 року (записи №№ 22, 23), з 01.11.1993 року був прийнятий на посаду водія в Автотранспортне підприємство 15155 і працював на даному підприємстві до 31.03.1994 року (записи №№ 26, 27) (а.с. 12-16).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з вимогами п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 у редакції постанови правління від 07.07.2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає памятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до п.2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

За змістом пп."в" п.7 Порядку, заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 01 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Як видно із довідки про заробіток для обчислення пенсії №332 від 02.07.2002 року, виданої Акціонерною Транспортною Компанією «Альфа-Транс», вона була складена у відповідності до вимог вказаного порядку, а саме: в ній зазначено розмір заробітної плати по місяцям, довідка видана на підставі особових рахунків (а.с. 17).

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що Порядком визначення заробітної плати визначення заробітної плати (доходу) обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженим Постановою КМУ №919 від 05 липня 2006 року запроваджено механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування та підприємствами заробітної плати за основним місцем роботи застрахованої особи за страхового стажу до 01 липня 2000 року.

Так, за період до 01 січня 1998 року заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні, визначається за наявності підприємства, де працювала особа, або його правонаступника-виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).

За відсутності на підприємстві або в його правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається, виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на такому підприємстві або в його правонаступника. Довідка про середню заробітну плату за відповідною або аналогічною їй професією (посадою) надається підприємством, де працює (працювала) особа, або його правонаступником.

Згідно відомостей Департаменту архівної справи та діловодства від 28.11.2019 року № 4136-11.1-33 провести перевірку довідки про заробітну плату від 02.07.2002 року № 332 неможливо так як, розрахунково-платіжні відомості з нарахування заробітної плати передані на збереження за 1995-1996рр.

Також, за даними Єдиного Державного реєстру підприємств організацій України, що міститься на офіційному сайті Міністерства юстиції України на сьогоднішній день в ЄДРПОУ значиться: Акціонерна Транспортна Компанія «Альфа-Транс» код ЄДРПОУ 03120035, як засновник Акціонерної Транспортної Компанії «Альфа-Транс» ЗАТ код ЄДРПОУ 25044211, тобто на момент звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії дане підприємство є засновником Акціонерної Транспортної Компанії «Альфа-Транс» ЗАТ код ЄДРПОУ 25044211, яке є діючим (а.с. 29-32).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Арбітражного суду Одеської області від 11.08.2000 року у справі № 17-2-3/6 про банкрутство АТК «Альфа-Транс» ліквідатором підприємства був призначений арбітражний керуючий ОСОБА_2 . У зв`язку із незаконністю дій арбітражного керуючого Гриба Є.Г. та порушення ним процедури ліквідації (в тому числі за невжиття заходів щодо збереження документації підприємства), наказом Міністра економіки від 07.04.2003 року була анульована ліцензія на право проведення господарської діяльності арбітражних керуючих серії АА № 249687 від 19.10.2001 року, видано ОСОБА_2 (а.с. 22).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, з`ясування відповідності розміру заробітної плати, зазначених в довідці, має бути перевірено саме управлінням, відсутність доступу до підприємства не є безумовною підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки не підтверджує невідповідності заробітної плати у вказаний період.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача, що згідно із записами трудової книжки у періоди з 26.01.1993р. по 01.11.1995р. та з 01.04.1994р. по 29.06.1996р. ОСОБА_1 працював в фірмі «Інтроп», а довідка про заробітну плату від 02.07.2002 року № 332 видана за періоди з квітня 1986р. по березень 1987р. та з квітня 1992р. по травень 1996р., що на думку відповідача суперечить записам трудової книжки, оскільки відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи, а в матеріалах справи наявна довідка про роботу ОСОБА_1 за сумісництвом в АТК «Альфа-Транс» від 02.07.2002 року № 334.

Відповідно ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про порушення прав позивача, у зв`язку чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 29.11.2019 року № 76 підлягає задоволенню, у зв`язку з чим підлягає задоволенню похідна позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 05.08.2019 року з урахуванням заробітної плати за період роботи з квітня 1986 року по березень 1987 року та з квітня 1992 року по травень 1996 року включно, згідно з довідкою про заробіток для обчислення пенсії від 02.07.2002 року № 332, виданої акціонерною транспортною компанією «Альфа-транс» з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Щодо позовної вимоги про звернення постанови до негайного виконання в межах одного місяця, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що в даному випадку судом не ухвалено рішення про стягнення певних сум з відповідача, відсутні підстави для звернення до негайного виконання цього рішення суду.

Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем не понесені судові витрати відсутні підстави для компенсування останніх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та несплати компенсації за невикористану додаткову відпустку та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 29.11.2019 року № 76.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 05.08.2019 року з урахуванням заробітної плати за період роботи з квітня 1986 року по березень 1987 року та з квітня 1992 року по травень 1996 року включно, згідно з довідкою про заробіток для обчислення пенсії від 02.07.2002 року № 332, виданої акціонерною транспортною компанією «Альфа-транс» з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2020 р.

СуддяО.М. Тарасишина

.