Рішення

від 27.02.2020 по справі 824/46/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/46/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. 13.01.2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Чернівецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, оформлену листом від 18.12.2019 року №637, якою відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій;

- зобов`язати Чернівецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби

1.2. 13.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19.02.2019 року №53 ОСОБА_1 за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас. Наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату від 26.02.2019 року № 47 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, виплачено грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік, виплачено щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірів 53% посадового окладу за період з 01 лютого по 26 лютого 2019 року, виплачено надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу за період з 01 лютого по 26 лютого 2019 року, виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарів років служби; зазначено, що за 2019 рік отримав грошову допомогу на оздоровлення та зазначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік не отримав.

2.2. Разом з цим, представник позивач вказує, що грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2015-2019 роки даним наказом не передбачено та позивачеві сплачено не було.

2.3. З такою бездіяльність позивач не згідний, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби в Збройних Силах України 18.08.2015 року отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .

3.2. Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19.02.2019 року №53 позивача звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

3.3. Наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату від 26.02.2019 року №47, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Також відповідно до даного наказу йому виплачено грошову компенсацію за 45 діб щорічної основної відпустки за 2019 рік, щомісячну премію, надбавку за особливості проходження служби, одноразову грошову допомогу по звільненню. Жодних інших виплат та компенсацій ІНФОРМАЦІЯ_3 не проводилось.

3.4. В грудні 2019 року позивачем направлено на адресу відповідача заяву про надання інформації, нарахування та виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки.

3.5. Відповідач листом від 18.12.2019 року №637 відмовив у задоволенні заяви позивача, оскільки «відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, позивач не звертався з відповідним рапортом про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки».

3.6. Водночас, представник позивача вказує, що відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

3.7. В свою чергу п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, встановлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

3.8. На думку позивача норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та й вимоги Порядку не обмежують та не припиняють його права як учасника бойових дій, на отримання виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто ним під час проходження військової служби, а навпаки встановлюють обов`язок відповідача щодо виплати грошової компенсації при звільненні позивача з військової служби та виключення його із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Разом з тим, вищезазначені нормативно правові акти не встановлюють обов`язкової вимоги для військовослужбовця звернутись з відповідним рапортом про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, на який посилався відповідач у своєму листі від 18.12.2019 року № 637.

3.9. Оскільки статус учасника бойових дій позивач отримав у липні 2015 року, а звільнення з військової служби відбулось в лютому 2019 року, тому позивач вважає, що при прийнятті наказу про виключення його зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з ним необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2019 рік.

3.10. Окрім цього, позивач робить посилання на рішення Верховного Суду від 16.05.2019 року у зразковій справі №620/4218/18, адміністративне провадження №Пз9901/4/19 на таке, що стосуються спірних правовідносин.

Позиція відповідача

3.11. 28.01.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні. Зокрема, представник відповідач вказує, що в пунктах 17 та 19 статті 10-1 Закону України № 2011-XII визначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

3.12. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям- жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

3.13. Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон України № 3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів.

3.14. Згідно з абзацом 1 пункту 8 статті 10-1 Закон України № 3551-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

3.15. Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", на території України з 17.03.2014 і до теперішнього часу діє особливий період, що підтверджується постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц.

3.16. Відповідно до Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

3.17. Тобто, представник відповідача, посилаючись на нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, вказує, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової відпустки як учасникам бойових дій.

3.18. Вказує, що оскільки під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів припинено (тобто у військовослужбовців права на отримання такої відпустки немає), то компенсація за невикористану додаткову відпустку (що є похідною від права на додаткову відпустку) не виплачується.

3.19. Така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення військовослужбовця, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки.

3.20. Заперечуючи проти позову звертав увагу суду на те, що згідно з абзацом другим пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок), іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

3.21. Виплата компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснюється у випадках визначених пунктом 3 розділу XXXI Порядку, тобто за відповідним рапортом військовослужбовця на підставі наказу військового комісара. При звільненні позивач з відповідним рапортом до військового комісара не звертався, відповідно - підстав нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки немає.

V. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. 29.01.2020 року представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів, які судом було долучено до матеріалів справи.

4.2. Окрім цього, 29.01.2020 року представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у задоволенні якого ухвалою суду від 30.01.2020 року відмовлено.

4.3. Заяв та клопотань іншого характеру від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 23.12.1996 року Кельменецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 7).

5.2. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.11).

5.3. Згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19.02.2019 року №53 ОСОБА_1 за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас (а.с. 12).

5.4. Наказом військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату від 26.02.2019 року № 47 ОСОБА_1 з 26.02.2019 року виключено зі списків особового складу військового комісаріату та всіх видів забезпечення.

Окрім цього, вказаним наказом визначено наступне:

«Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 20 років 05 місяців 23 дні, пільгова 23 роки 04 місяці 07 днів

Припинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю.

Виплатити грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік.

Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 в розмірів 53% посадового окладу за період з 01 лютого по 26 лютого 2019 року.

Виплатити надбавку за особливості проходження служби згідно рішення Міністра оборони України від 28.12.2018 №248/9240 в розмірі 65% посадового окладу за період з 01 лютого по 26 лютого 2019 року.

Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарів років служби.

Грошову допомогу на оздоровлення, відповідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 за 2019 рік отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 за 2019 рік, не отримав» (а.с. 14).

5.5. Окрім цього, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою від 11.12.2019 року, згідно змісту якої, просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за період 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби у запас, а саме 26 лютого 2019 року (а.с. 15).

5.6. Листом від 18.12.2019 року №637 ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу повідомлено, що згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військового комісаріату та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Виплата компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснюється у випадках визначених пунктом 3 розділу XXXI Порядку, тобто за відповідним рапортом військовослужбовця на підставі наказу військового комісара.

Таким чином вказано, що при звільненні ОСОБА_1 з відповідним рапортом до військового комісара не звертався, відповідно підстав нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки немає (а.с. 16).

5.7. Судом також дослідженні наявні у матеріалах справи довідки №2267 від 24.05.2016 року та №43 від 10.01.2019 року, видані ОСОБА_1 . Військовою частиною Польова пошта НОМЕР_4 та Військовою частиною НОМЕР_5 про те, що він дійсно в період з 26.04.2015 р. по 27.05.2015 р., з 31.08.2015 р. по 13.02.2016 р., з 20.07.2017 р. по 16.08.2017 р., з 07.09.2017 р. по 10.09.2017 р., з 29.09.2019 р. по 05.11.2017 р., з 17.12.2017 р. по 25.02.2018 р., з 19.03.2018 р. по 20.03.2018 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 8-9).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати такій бездіяльності оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

6.2. Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України Про відпустки від 05.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР), Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 року №3551-ХІІ(далі Закон№3551-ХІІ), Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

6.3. Так, статтею 4 Закону 504/96-ВР встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.

6.4. Згідно статті 16-2 Закону №504/96-ВР встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

6.5. Положеннями статті 12 Закону №3551-ХІІ встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них. Зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12).

6.6. Згідно статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

6.7. Статтею 10 Закону №504/96-ВР розділу ІІ Щорічні відпустки регламентований порядок надання щорічних відпусток.

6.8. Згідно з пункту 8 частини 13 статті 10 Закону №504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Вказані норми аналогічні нормам пункту 12 статті 12 Закону №3551-ХІІ.

6.9. Системний аналіз наведеного вище, дає підстави вважати, що позивачеві, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідачем повинно нараховуватись та виплачуватись компенсація за невикористану відпустку.

6.10. Слід зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

6.11. Крім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року, залишено без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18, та зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

6.12. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правові позиції Верховного Суду , які викладені у рішенні від 16.06.2019 року та постанові від 21.08.2019 року по зразковій справі №620/4218/18 та не вбачає підстав для відступлення від них.

6.13. За таких обставин, суд вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військового комісаріату та всіх видів грошового забезпечення, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з 2015 року по 2019 рік.

6.14. При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

7.2. Відповідачем не доведено суду правомірність своєї відмови щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, а тому суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану грошову компенсацію підлягають задоволенню у повному обсязі.

7.3. Разом з цим, щодо ефективного способу захисту порушених прав позивача суд зазначає наступне.

7.4. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

7.5. Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

7.6. В рамках адміністративного судочинства дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень варто розуміти наступним чином:

- дії певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

- бездіяльність певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

7.7. Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

7.8. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

7.9. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

7.10. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

7.11. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

7.12. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

7.13. Згідно положень частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

7.14. Таким чином, стосовно позовних вимог про визнання протиправною та скасування відмови Чернівецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, оформлену листом від 18.12.2019 року №637, якою відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, суд зазначає, що права позивача порушенні саме внаслідок бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, яка допущена під час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військового комісаріату та всіх видів грошового забезпечення.

7.15. А тому, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, з метою відновлення порушених прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправною саме бездіяльності відповідача, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік.

7.16. При цьому, суд зазначає, що така зміна способу захисту порушеного права позивача не впливає на обсяг задоволення позовних вимог, водночас відповідає завданням та меті адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2. Пунктом 7 статті 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

8.3. Таким чином, суд не вирішує питання щодо стягнення судового збору, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору згідно пункту 7 частини 1 статті 5 вказаного Закону та такий ним не сплачувався.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

3. Зобов`язати Чернівецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Чернівецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України (58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 32, код ЄДРПОУ 08118534).

Суддя О.В. Анісімов