Рішення

від 28.02.2020 по справі 128/191/20

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/191/20

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2020 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся, ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить: земельна ділянка площею 2,5339 га, кадастровий номер: 0520684600:01:006:0055, яка розташована на території Оленівської сільської ради, Вінницького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належна померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

При житті, 10.03.2017 року, ОСОБА_2 , склала заповіт, згідно з яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право, заповіла своєму онукові - позивачу ОСОБА_1 .

Спадкоємців першої черги за законом та які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, чи інших спадкоємців за заповітом немає: чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщину після смерті ОСОБА_2 позивач прийняв відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України шляхом подання у встановлений ст. 1270 ЦК України строк нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, позивач має право на все спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку позивач оформив у нотаріуса, однак оформити спадкові права на житловий будинок не має змоги, зважаючи на наступне.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на будинковолодіння, виданого 31 жовтня 1990 року виконкомом Оленівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Вінницької районної Ради народних депутатів № 128 від 19.05.1988 року, належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 . Крім того, у зазначеному свідоцтві відсутній відбиток гербової печатки та підпис посадової особи.

Відповідно до записів в погосподарських книгах станом на 15 квітня 1991 року двір, в якому розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, відносився до категорії колгоспних.

Членами колгоспного двору на цю дату, згідно з записами в погосподарській книзі за 1991-1995 роки, значилися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року право власності на майно колгоспного двору, зокрема, на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , набули ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно з діючим на той час Законом України Про власність від 15.04.1991 року, постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності №20 від 22.12.1995 року право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів

Таким чином, частка кожного члена колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року складала 1/2.

Право власності кожного члена колгоспного двору на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 про право особистої власності на будинковолодіння, які слід визнавати в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла, відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), його дружина - ОСОБА_2 , оскільки вступила в оперативне управління спадковим будинком, приймала участь в похоронах чоловіка, поточних ремонтах будинку, обробляла земельну ділянку, була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем в одному будинку.

Право власності на грошові вклади в порядку спадкування за законом ОСОБА_2 оформила у нотаріуса.

Однак, свої спадкові права на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка вона у нотаріуса не оформила.

Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилась спадщина на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 : 1/2 частка житлового будинку належала їй як члену колгоспного двору і 1/2 частка житлового будинку належала їй в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Вінницької районної нотаріальної контори від 18.12.2019 року за № 2548/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок під АДРЕСА_1 з тих підстав, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння житловий будинок належить колгоспному двору, голова якого ОСОБА_3 , та на зазначеному свідоцтві відсутні відбиток гербової печатки і підпис посадової особи.

Оскільки позивач не в змозі оформити свої спадкові права на житловий будинок у нотаріуса, він змушений звернутись до суду з даним позовом.

За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 кв. м, житловою площею 35,8 кв. м, до складу якого входять: житловий будинок А , веранда а , сарай Б , сарай б , погріб В , огорожа № 1-3, 1/2 колодязю К , інвентаризаційною вартістю 179611 гривень.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність зі стадії підготовчого судового засідання, позовні вимоги підтримує, змін та доповнень не має, просить суд їх задоволити.

Представник відповідача Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області в підготовче судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, позов ОСОБА_1 визнає та не заперечує щодо його задоволення.

Відзив на позовну заяву позивача відповідачем у встановлений судом строк не подавався, а тому відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, оглянувши копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_2 та після смерті ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Оленівка, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13.08.2018 року (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входять: земельна ділянка площею 2,5339 га, кадастровий номер: 0520684600:01:006:0055, яка розташована на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належна померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №213972 від 28.10.2004 року (копія акту знаходиться в матеріалах спадкової справи); житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

При житті, 10 березня 2017 року, ОСОБА_2 склала заповіт, згідно з яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла своєму онукові - позивачу ОСОБА_1 (а.с.13).

Спадкоємців першої черги за законом та які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, чи інших спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_2 немає: чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28.08.1995 року (а.с. 11).

Спадщину після смерті ОСОБА_2 позивач прийняв відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України шляхом подання у встановлений ст. 1270 ЦК України строк нотаріусу заяви про прийняття спадщини та оформив право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 31.10.2019 року (а.с. 20).

Оформити у нотаріуса спадкові права після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 позивач не має змоги, оскільки вказаний житловий будинок, відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на будинковолодіння, виданого 31.10.1990 року виконкомом Оленівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Вінницької районної Ради народних депутатів № 128 від 19.05.1988 року, належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 (а.с. 22 - 23). Крім того, у зазначеному свідоцтві відсутній відбиток гербової печатки та підпис посадової особи.

Відповідно до записів в погосподарських книгах станом на 15 квітня 1991 року двір, в якому розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , відносився до категорії колгоспних (а.с. 34 - 41). Членами колгоспного двору на цю дату згідно з записами в погосподарській книзі за 1991-1995 роки значилися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року право власності на майно колгоспного двору, зокрема, на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , набули ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів. Таким чином, частка кожного члена колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року складала 1/2.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дружина - ОСОБА_2 , оскільки вступила в оперативне управління спадковим будинком, приймала участь в похоронах чоловіка, поточних ремонтах будинку, обробляла земельну ділянку, була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем в одному будинку (а.с. 31).

Право власності на грошові вклади в порядку спадкування за законом ОСОБА_2 оформила у нотаріуса, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 17), однак свої спадкові права на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 після смерті чоловіка вона у нотаріуса не оформила.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 та ст. 123 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Згідно Закону України Про власність від 15.04.1991 року, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22.12.1995 року за № 20, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

У визначений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі на житловий будинок, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено, оскільки відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння житловий будинок належить колгоспному двору, голова якого ОСОБА_3 , та на зазначеному свідоцтві відсутні відбиток гербової печатки і підпис посадової особи , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.12.2019 року за № 2548/02-31 (а.с. 42).

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 - відсутні.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Ч.1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають ті особи, які визначені у заповіті.

Встановленим фактам відповідають правовідносини, визначені національним законодавством та такі, що захищають порушені, невизнані або оспорюванні права, а саме майнові права позивача щодо спадкового майна підлягають судовому захисту шляхом визнання права на підставі ст.ст.1223, 1268 ЦК України (спадкування за заповітом).

За даних обставин суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), ст. ст. 328, 1218, 1223, 1268 - 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 82, 200, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 кв. м, житловою площею 35,8 кв. м, до складу якого входять: житловий будинок А , веранда а , сарай Б , сарай б , погріб В , огорожа № 1-3, 1/2 колодязю К , інвентаризаційною вартістю 179611 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.І. Бондаренко