Рішення

від 25.02.2020 по справі 126/1611/19

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1611/19

Провадження № 2/126/83/2020

"25" лютого 2020 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Страшок О.В.

представника відповідача Забродець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна нива" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ "Чарівна нива" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди, який обґрунтовує тим , що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданого 01.04.2015 року Реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції Вінницької області з індексним номером 35768652, він є власником земельної ділянки розміром 1,1782 га, кадастровий номер 0520485200:03:003:0125, яка розташована на території Тернівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

28 серпня 2015 року між позивачем та відповідачем ТОВ Чарівна нива було укладено договір оренди землі, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. і зареєстровано в реєстрі за № 794.

Свої обов`язки, згідно умов зазначеного договору, позивач виконав в повному обсязі, а саме передав відповідачу свою земельну ділянку в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 28.08.2015 року, який являється додатком до договору оренди землі.

Згідно п.п. 4.1 та 4.2 Договору за оренду земельної ділянки відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату за весь строк дії Договору в сумі 26 000 (двадцять шість тисяч) грн. (з розрахунку по 1300 (тисяча триста) грн. за 1 (один) рік) одноразовим платежем у грошовій формі готівкою через свою касу протягом 2 (двох) банківських днів з дня державної реєстрації за ним права оренди земельної ділянки. Зазначені обов`язки відповідачем не виконані ні в передбачений Договором термін, ні до теперішнього часу.

На адвокатський запит, здійснений в порядку надання безоплатної правової допомоги, відповідач заявив, що розрахунок з позивачем провів у повному обсязі, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 підписав Договір, а бухгалтерські документи не можуть бути ним надані, оскільки строк їх зберігання закінчився.

Зазначені твердження відповідача не відповідають дійсності, суперечать порядку проведення розрахунків, передбачених п. 4.2 Договору, а в частині закінчення строку зберігання первинних бухгалтерських документів спростовуються положеннями затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів , якими передбачено, що строк зберігання первинних бухгалтерських документів, що містять інформацію про фінансові операції (відповідно і документи про виплату будь-яких коштів), становить 5 років.

Таким чином, внаслідок непроведення з позивачем розрахунку за оренду земельної ділянки, відповідач порушив його права, як орендодавця, передбачені ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі , а також п. 9.1 Договору, тобто вчинив істотне порушення умов договору, на підставі чого позивач вправі в односторонньому порядку вимагати дострокового розірвання Договору за рішенням суду в порядку ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі .

Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу спричинена матеріальна шкода, яка полягає у невиплаті йому орендної плати за час фактичного користування його земельною ділянкою, а саме за чотири роки, на суму 5 200 (п`ять тисяч двісті) грн. (з розрахунку по 1 300 (тисяча триста) грн. за 1 (один) рік, згідно п. 4.2 Договору).

Крім того, п. 4.7 Договору передбачено, що в разі невиплати орендної плати у строки, визначені Договором, з Орендаря справляється пеня у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки згідно п. 4.2 Договору відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату одноразовим платежем у грошовій формі готівкою через свою касу протягом 2 (двох) банківських днів з дня державної реєстрації за ним права оренди земельної ділянки за весь період дії Договору в сумі 26 000 (двадцять шість тисяч) грн., позивач вважає, що пеня повинна нараховуватись саме на цю суму, а внаслідок того, що строк прострочення платежу перевищує 1000 днів, то розрахунок розміру пені повинен здійснюватись відповідно до ст. З Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , якою передбачено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Внаслідок того, що протягом часу, за який повинна нараховуватись пеня, облікова ставка Національного банку України неодноразово змінювалась, в тому числі становила 30 %, тому застосуванню підлягає ставка, яка діє в теперішній час, а саме 18 %, тобто розмір пені, яку повинен сплатити відповідач становить 9 360 (дев`ять тисяч триста шістдесят) грн.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу відповідачем, складає 14 560 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн.

Також внаслідок тривалого порушення прав позивача, крім матеріальної шкоди,

відповідачем йому спричинена також і моральна шкода.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у приниженні її честі та гідності.

Частиною 3 вказаної статті передбачене грошове відшкодування моральної шкоди, розмір якого визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням перенесених моральних страждань, їх характеру та тривалості спричинену моральну шкоду позивач оцінив на суму 10 000 (десять тисяч) грн. і вважає, що спричинена шкода підлягає відшкодуванню в зазначеному розмірі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, не відповідають дійсності.

Так, між позивачем та відповідачем 28.08.2015 року дійсно був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,1782 га, кадастровий номер 0520485200:03:003:0125, яка знаходиться в адміністративних межах Тернівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Вказаний Договір був посвідчений приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко А.В. і зареєстрований в реєстрі за №794.

Право оренди за Договором зареєстровано 28.08.2015 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію іншого речового права 23990505).

Підписуючи договір, позивач повністю усвідомлював значення своїх дій та керував ними, перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам`яті, діючи добровільно й без стороннього примусу; волевиявлення позивача було вільним і воля на укладення договору повністю відповідала внутрішньому волевиявленню позивача. Під час укладення договору позивач не перебував під впливом помилки, чи тяжкої обставини, не був введений в оману щодо істотних умов договору, без будь-якого фізичного чи морального примусу власноручно підписав договір.

При цьому, в день укладення договору відповідач виплатив позивачу орендну плату за весь строк дії договору в повному обсязі у розмірі 21 019,00 грн. (після відрахування необхідних податків і зборів), що підтверджується видатковим касовим ордером №873 від 28.08.2015 соку.

Також про факт отримання повного розрахунку за договором свідчить підписана власноручно позивачем заява, у якій вказується про отримання ним одноразовим платежем орендної плати згідно з договором в сумі 21 019,00 грн. (після утримання від визначеного Договором розміру орендної плати податків та зборів).

Окрім іншого, у згаданій заяві вказується про поінформованість позивача щодо здійснених відрахувань з отриманого ним доходу, відсутність в майбутньому у відповідача обов`язку здійснювати індексацію орендної плати, а також відсутність у позивача будь-яких претензій до відповідача відносно виконання умов договору в частині виплати орендної плати.

Більше того, сам позивач у своїй заяві від 15.01.2018 року, надісланій на адресу відповідача, зазначив про готовність протягом трьох банківських днів повернути отриману наперед від відповідача орендну плату за Договором у випадку згоди на дострокове припинення дії Договору.

Таким чином, відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав передбачений Договором обов`язок з виплати орендної плати. Враховуючи вище викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повній мірі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно між ним та відповідачем було укладено вказаний договір оренди належної йому земельної ділянки. Факт отримання ним грошових коштів в сумі 21 019 грн. він підтвердив. Чи підписував він видатковий ордер від 28.08.2015 року однозначно сказати не може. Зазначив,що вважає одержану орендну плату значно нижчою вона повинна бути. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити.

Представник позивача Адвокат Страшок О.В. підтримав думку свого клієнта, вказавши, що відповідачем належним чином не доведено факт розрахунку з позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, проти їх задоволення заперечив, вказавши, що підписуючи договір, позивач повністю усвідомлював значення своїх дій та керував ними, перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам`яті, діючи добровільно й без стороннього примусу. Волевиявлення позивача було вільним і воля на укладення договору повністю відповідала внутрішньому волевиявленню позивача. Під час укладення договору позивач не перебував під впливом помилки, чи тяжкої обставини, не був введений в оману щодо істотних умов договору, без будь-якого фізичного чи морального примусу власноручно підписав договір.

В день укладення договору відповідач виплатив позивачу орендну плату за весь строк дії договору в повному обсязі у розмірі 21 019,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №873 від 28.08.2015 соку.

Також про факт отримання повного розрахунку за договором свідчить підписана власноручно позивачем заява, у якій вказується про отримання ним одноразовим платежем орендної плати згідно з договором в сумі 21 019,00 грн.

Окрім іншого, у згаданій заяві вказується про поінформованість позивача щодо здійснених відрахувань з отриманого ним доходу, відсутність в майбутньому у відповідача обов`язку здійснювати індексацію орендної плати, а також відсутність у позивача будь-яких претензій до відповідача відносно виконання умов договору в частині виплати орендної плати.

Сам позивач у своїй заяві від 15.01.2018 року, надісланій на адресу відповідача, зазначив про готовність протягом трьох банківських днів повернути отриману наперед від відповідача орендну плату за Договором у випадку згоди на дострокове припинення дії Договору.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності та співставленні, проаналізувавши кожен наданий суду доказ на його належність та допустимість встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданого 01.04.2015 року Реєстраційною службою Бершадського районного управління юстиції Вінницької області з індексним номером 35768652, він є власником земельної ділянки розміром 1,1782 га, кадастровий номер 0520485200:03:003:0125, яка розташована на території Тернівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

28 серпня 2015 року між позивачем та відповідачем ТОВ Чарівна нива було укладено договір оренди землі, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. і зареєстровано в реєстрі за № 794.

Відповідно до п.3.1 оспорюваного договору, договір укладено на 20 років.

Відповідно до п.4.1. вказаного договору розмір орендної плати за весь строк дії договору, що передбачено п.3.1. договору, становить 26000, 00 грн. ( двадцять шість тисяч грн.), з розрахунку 1300, 00 грн. за 1 рік.

Згідно п. 12.4. даного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до умов п. 12.6 договору оренди землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 3ст. 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними,та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладаючи спірний договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з його змістом, а тому спірний договір оренди землі є укладеним.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні, порушень умов договору зі сторони відповідача як-то знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших порушень не допущено.

З приводу порушення умов договору щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою суд виходить з наступного.

У статті 21 Закону України Про оренду землі`передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13,15,21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підтвердження факту проведення розрахунку з позивачем представником відповідача надано копію видаткового касового ордеру №873 від 28.08.2015 соку. Також, даний факт не заперечувався в судовому засіданні самим позивачем. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не може однозначно стверджувати чи підписував власноручно вказаний видатковий касовий ордер, суд розцінює критично як намагання ухилитися від виконання обов`язків згідно договору оренди земельної ділянки так як під час судового розгляду позивачем будь-яких клопотань про проведення почеркознавчої експертизи не заявлялося.

Таким чином, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження порушення відповідачем визначеного в договорі порядку орендної плати чи її несплати.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1ст.15 ЦК України).

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач повинен вказати в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Отже, зміст положень ЦПК України, ЦК України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов`язане виключно з порушенням суб`єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.ст.1,3 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України, абз. 2 п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі").

При цьому обставину дійсного (реального) порушення відповідачами прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач. Порушення прав позивача має існувати на момент розгляду спору в суді.

Тобто, призначенням суду є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.

Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 3 ст.12, ст.ст.76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Розглядаючи дану справу, судом взято до уваги не тільки вимоги національного законодавства України, а і висновки Європейського Суду з прав людини, викладені у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 (остаточне17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини")".

З огляду на те, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено порушеного права позивача поза розумним сумнівом , за наведених вище обґрунтувань, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено порушеного права позивача поза розумним сумнівом на отримання орендної плати згідно укладеного між ним та відповідачем договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1ст.141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають та позивачу було відстрочено сплату судового збору, то з нього слід стягнути судові витрати на користь держави.

Керуючись ст.ст. 13, 15, 21, 24, 32 Закону України Про оренду землі , ст. 651 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна нива" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 1536, 80 грн. судового збору на користь Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В. І. Губко