Рішення

від 27.02.2020 по справі 640/943/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2020 року №640/943/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.12.2018 р. №0128254202, №0128264202, №0128274202 та №0128284202.

Ухвалою суду від 20.01.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/943/20 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Оберіг ІТ (код 41529580) (далі - ТОВ Оберіг ІТ ) платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 30.10.2018 №4359/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

- п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- вимог п.п. а п. 176.1 п. 176 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п. 168.2.1 п.168.2, п.п.168.1.3 п.168.1 ст. 168 Кодексу з урахуванням вимог п.п.164.2.9 п. 164.2 ст.164, п.п.170.2.6 п.170.2 ст.170 Кодексу, не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 1 000 000,00грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 180 000,00грн з отриманого доходу;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 15 000,00 гривень.

На підставі акту від 30.10.2018 №4359/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.12.2018:

1) №0128254202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 225 000,00 грн., з яких 180 000,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 45 000,00 грн. - штрафні санкції;

2) №0128264202, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.;

3) №0128274202, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 510 грн.;

4) №0128284202, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов`язання зі сплати військового збору в розмірі 18 750,00 грн., з яких 15 000,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 3 750,00 грн. - штрафні санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Отже, інвестиційний прибуток, розрахований як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, тобто сумою витрат, понесених у зв`язку з придбанням такого активу, є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в 2017 році відповідно даних ЦБД ДРФО ДФС України отримав оподатковуваний дохід у вигляді інвестиційного прибутку в сумі 1 000 000,00грн., що підтверджується інформацією приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. (Лист від 23.07.2018 №95/01-16). Відповідно до отриманої інформації фізична особа ОСОБА_1 отримав інвестиційний дохід від продажу частки у статутному капіталі ТОВ Оберіг ІТ , на підставі договору купівлі-продажу частки від продажу частки у статутному капіталі за реєстровим номером 1164.

Водночас, не погоджуючись з даним твердженням відповідача, позивач зазначає, що у 2017 році ОСОБА_1 придбав частку в розмірі 33,34 відсотків Статутного складеного капіталу Товариства, що становить 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок, а не продав, як стверджують посадові особи Головного управління ДПС у м. Києві у складених ними податкових повідомленнях-рішеннях від 17.12.2018 р. №0128254202, від 17.12.2018 р. №0128264202, від 17.12.2018 р. №0128274202, від 17.12.2018 р. №0128284202 та Акту від 30.10.2018 №4359/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .

А продаж частки в розмірі 33,34 відсотків Статутного складеного капіталу Товариства, що становить 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок ОСОБА_2 відбувся у 2018 році.

Аналізуючи вказані правовідносини, суд зазначає наступне.

Підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до Закону України Про господарські товариства , господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 16 Закону України Про господарські товариства передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про господарські товариства , вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Як вже вказано вище, відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Оберіг ІТ від 13.12.2017 року, протоколу №3 Загальних зборів учасників ТОВ Оберіг ІТ від 13.12.2017 та банківських документів підтверджується придбання ОСОБА_1 частки в розмірі 33,34 відсотків Статутного складеного капіталу Товариства, що становить 1 000 000,00грн.

У свою чергу, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання інвестиційного активу, тобто є витратами платника податку на придбання такого активу - частки у статутному капіталі.

При цьому, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, з урахуванням норм пп. 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

В даному випадку, позивач поніс лише інвестиційні витрати на придбання, отже, така позитивна різниця в понятті інвестиційного прибутку відсутня.

Відтак, у даному випадку, об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб відсутній, а, відповідно, і висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170,п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України є безпідставним.

Отже, і нарахування відповідачем грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є неправомірним.

Оскільки у позивача не утворилось інвестиційного прибутку у 2017 році, відповідно, і відсутній обов`язок подавати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та надання Книги обліку і витрат.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначені грошові зобов`язання з військового збору, суд зазначає, що, оскільки підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи, то, з огляду на протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, відповідно, відсутні і правові підстави для визначення позивачу грошових зобов`язань з військового збору.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2444,30 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.12.2018 р. №0128254202, №0128264202, №0128274202 та №0128284202.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 2444,30 грн. (дві тисячі чотириста сорок чотири гривні тридцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко