Рішення

від 26.02.2020 по справі 491/673/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/673/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку здійсненим та набуття права власності на нього, третя особа Ананьївська Перша сільська рада Ананьївського району Одеської області

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку здійсненим та набуття права власності на нього, третя особа Ананьївська Перша сільська рада Ананьївського району Одеської області.

З позовної заяви вбачається, що в травні 2019 року між позивачкою та відповідачем - ОСОБА_2 , була досягнута домовленість про продаж позивачці житлового будинку, належного відповідачу на праві власності, за 200 000 грн., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого Ананьївською Першою сільською радою, Ананьївського району Одеської області. 28 травня 2019 року ОСОБА_2 позивачкою була передана обумовлена сума грошей, про що складена відповідна розписка.

Однак, як зазначає позивачка, при зверненні до нотаріальної контори, для юридичного оформлення угоди, виявилось, що в нотаріальному порядку ця угода не може бути оформлена, оскільки земельна ділянка, на якій розташований зазначений житловий будинок, відповідачем не приватизована.

Згідно позовної заяви, при спілкуванні з відповідачем, позивачка з`ясувала, що він не бажає використовувати своє право стосовно приватизації вказаної земельної ділянки, а відтак дана обставина, на думку позивачки, перешкоджає їй в оформленні законного права власності на придбаний житловий будинок.

Позивачка зазначає, що відповідно до ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення не вимагається.

Згідно позовної заяви, в даному разі, на переконання позивачки, мова не йде про формальне ухилення однієї сторони, тобто відповідача, від нотаріального посвідчення правочину, оскільки саме він і звертався до державного нотаріуса з цим питанням, а про неможливість нотаріального оформлення договору купівлі-продажу з іншої поважної причини. Такою причиною, на думку позивачки, є те, що відповідач не бажає використовувати своє право на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований фактично проданий ним житловий будинок, мотивуючи бажанням використати таке право на приватизацію іншої земельної ділянки.

Як зазначає, позивачка, виходячи з наведеного, вона змушена звернутись до суду та просить винести судове рішення, яким визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично здійсненого 28 травня 2019 року між позивачкою і ОСОБА_2 , та про набуття нею права власності на зазначений житловий будинок.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року у справі відкрито провадження та прийнято рішення про здійснення її розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено у справі проведення підготовчого судового засідання. Відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, роз`яснено порядок та строки його подання, а також право звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу з супровідним листом від 30 жовтня 2019 року за вихідним №491/637/19/9120/2019 (а.с.49) та отримано ним 7 листопада 2019 року, про що свідчить розписка у Рекомендованому поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.52).

20 листопада 2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.53-54) з додатками (а.с.50-74).

В зазначеному відзиві відповідач зазначив, що ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до нього, про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку здійсненим та набуття права власності на нього, він повністю визнає пред`явленні позовні вимоги і жодних заперечень, щодо їх повного задоволення, не має.

Також, у відзиві позивач зазначив, що всі обставини, викладені позивачкою в позовній заяві, зокрема: про отримання від позивачки вказаної суми коштів за фактично проданий будинок, та про неможливість оформлення нашої угоди в нотаріальному порядку із-за його небажання приватизувати земельну ділянку на якій розташований будинок, відповідач повністю підтверджує.

Крім того, відповідач зазначив, що він повністю погоджується із правовою оцінкою зазначених обставин, викладених в позовній заяві, і вважає, що в даному випадку є всі підстави для задоволення позову, оскільки угода між сторонами фактично, відбулась, а її нотаріальному оформленню перешкоджає небажання однієї сторони використати своє конституційне право на приватизацію конкретної земельної ділянки. Своє небажання, стосовно приватизації саме цієї земельної ділянки, відповідач пояснює необхідністю приватизації, в майбутньому, іншої земельної ділянки та уникнення можливих звинувачень в торгівлі землею.

Також, разом з відзивом відповідачем надано до суду оригінали документів та інших доказів, зокрема: власної розписки про отримання від позивачки коштів за фактично проданий будинок (а.с.55); свідоцтва про право власності на житловий будинок №1 від 20 вересня 2006 року (а.с.56); витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2006 року №12111907 (а.с.57); витягу з реєстру прав на нерухоме майно від 10 жовтня 2006 року №12112446 (а.с.58); технічного паспорту на житловий будинок (а.с.59-67); довідки Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області від 6 червня 2019 року №381, щодо земельних ділянок (а.с.68); відповіді Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 2 липня 2019 року вихідний №1195/01-16 (а.с.69-71).

Враховуючи викладене, у відзиві відповідач зазначив, що він просить суд винести судове рішення, яким визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично здійсненого 28 травня 2019 року між відповідачем і ОСОБА_1 , та про набуття нею права власності на зазначений житловий будинок.

Також, до відзиву відповідачем додано заяву-клопотання (а.с.74), в якій він зазначив, що свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву, щодо повного визнання заявлених до нього вимог він підтверджує, просить суд розгляд справи провести за його відсутності, з прийняття рішення у підготовчому судовому засідання, оскільки ним позовні вимоги повністю визнаються.

25 листопада 2019 року на адресу суду надійшли пояснення представника третьої особи - в.о. сільського голови Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області Мирза Н.А. (а.с.76), в яких представник зазначив, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву повідомляє, що дійсно відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В червні 2019 року ОСОБА_2 звертався до сільської ради з приводу отримання довідки по земельним ділянкам, що перебувають в його користуванні, яка була йому видана.

Як зазначає представник третьої особи, у поясненнях, із тексту відзиву вбачається, що відповідач не бажає використовувати своє право на приватизацію земельної ділянки, на котрій розташований належний йому житловий будинок, а має намір використати вказане право стосовно іншої земельної ділянки. Враховуючи, що відповідач належний йому житловий будинок фактично продав позивачці, яка і звернулася до суду із відповідним позовом, Ананьївська Перша сільська рада не заперечує проти його задоволення та прийняття відповідного судового рішення.

Також, до вказаних пояснень додано заяву-клопотання представника третьої особи - в.о. сільського голови Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області Мирза Н.А. (а.с.77), в яких представник зазначає, що проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує, просить суд розглядати справу за відсутності представника сільської ради.

25 листопада 2019 року на адресу суду надійшла заява-клопотання позивачки (а.с.79), в яких вона зазначила, що на своїх позовних вимогах наполягає, просить справу розглядати за її відсутності, ухвалити в підготовчому судовому засіданні рішення, оскільки відповідачем її позовні вимоги визнані повністю.

2 грудня 2019 року учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, при цьому, суд враховуючи відомості про належне їх сповіщення про дату, час та місце проведення засідання, наявність заяв учасників справи по суті справи та клопотань про розгляд справи за їх відсутності, вважав за можливе провести підготовче судове засідання.

При цьому, судом з дотриманням положень ч.4 ст.206 ЦПК України було розглянуто питання про ухвалення рішення по справі у підготовчому судовому засіданні, та після виконання завдань підготовчого судового засідання, визначених ст.189 ЦПК України, постановлено ухвалу (а.с.82-83), якою відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 позову, як такому, що суперечить закону, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Копію ухвали суду за результатами проведення підготовчого судового засідання від 2 грудня 2019 року з відповідними супровідними листами рекомендованою кореспонденцією було направлено учасникам справи, а саме: позивачу - листом від 2 грудня 2019 року за вихідним №491/673/19/10066/2019 (а.с.84); відповідачу - листом від 2 грудня 2019 року за вихідним №491/673/19/10067/2019 (а.с.85); третій особі - листом від 2 грудня 2019 року за вихідним №491/673/19/10068/2019 (а.с.86).

16 грудня 2019 року на адресу суду надійшла заява-клопотання представника третьої особи - в.о. сільського голови Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області Мирза Н.А. (а.с.93), в яких представник зазначає, що проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує, просить суд розглядати справу за відсутності представника сільської ради.

Також, 16 грудня 2019 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи - в.о. сільського голови Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області Мирза Н.А. (а.с.91), в яких вона зазначила, що ознайомившись з ухвалою суду від 2 грудня 2019 року вона хоче пояснити суду, що при оформленні та видачі ОСОБА_2 довідки по земельним ділянкам, що перебувають в його користуванні, ним також обговорювалось питання про можливість передачі вказаних ділянок покупцеві житлового будинку. На вказане питання працівниками сільської ради була надана усна відповідь про те, що така можливість існує, шляхом прийняття відповідного рішення сільської ради, після розгляду заяв: ОСОБА_2 - про відмову від виділеної в свій час, земельно

Крім того, 17 грудня 2019 року на адресу суду надійшла заява-клопотання позивачки від 16 грудня 2019 року (а.с.95), в якій позивачка зазначила, що на своїх позовних вимогах наполягає, просить справу розглядати за її відсутності з прийняттям рішення про задоволення позову в повному обсязі, оскільки заявлені нею позовні вимоги відповідачем повністю визнані.

Також, 17 грудня 2019 року до Ананьївського районного суду Одеської області надійшли письмові пояснення позивачки (а.с.97), в яких вона зазначила, що ознайомившись з ухвалою суду від 2 грудня 2019 року вона хоче пояснити суду, що із відповідачем вони домовились про купівлю продаж належного відповідачу житлового будинку, без присадибної земельної ділянки, позивачкою відповідачу сплачено лише вартість будівлі. Під час проведення перемовин стосовно купівлі-продажу будинку, позивачка цілком погодилась з думкою відповідача про те, що присадибна ділянка буде передана позивачці рішенням місцевої сільської ради, після розгляду заяв відповідача про відмову від виділеної йому земельної ділянки під забудову та позивачки про виділення їй присадибної земельної ділянки, біля придбаного житлового будинку. Як зазначає позивачка, свою позицію відповідач мотивував ти, що він не бажає використовувати своє право на приватизацію вказаної земельної ділянки, оскільки має намір скористатись цим правом в майбутньому стосовно іншої земельної ділянки. У зв`язку з викладеним, на переконання позивачки є всі для задоволення її позову, у відповідності до ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, виходячи з того, що сторони домовились стосовно усіх істотних умов договору, відбулося повне його виконання, однак нотаріальне посвідчення договору неможливе. Тому, позивачка наполягає на позовних вимогах та просить суд їх задовольнити.

26 лютого 2020 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Проте, суд з урахуванням неодноразових заяв учасників справи про розгляд позовної заяви без їх участі, наявності заяв учасників справи, в яких вони висловлюють свою позицію щодо позовних вимог, вважає за можливе розглянути справу за відсутності всіх учасників справи.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, з урахуванням заяв учасників справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Позивачкою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Куяльник Котовського району Одеської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що підтверджується доданими до позовної заяви копіями: паспорту громадянина України у формі НОМЕР_2 -картки № НОМЕР_3 , виданого 18 серпня 2017 року органом №5136 (Подільським РВ ГУ ДМС України в Одеській області) (а.с.4), копією витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 19 вересня 2017 року №5136-835337-2017 (а.с.5) та картки платника податків №1504-13-0417 від 15 березня 2013 року.

Відповідачем є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Сінне Балтського району Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , що підтверджується доданими до позовної заяви копіями: паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 11 березня 1997 року (а.с.7) та картки платника податків №1504-12-00415 від 20 квітня 2012 року (а.с.7 - зворотній бік).

Позивачка зазначає, що між нею та відповідачем - ОСОБА_2 була досягнута домовленість про продаж позивачці житлового будинку, належного відповідачу на праві власності, за 200 000 грн., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого Ананьївською Першою сільською радою, Ананьївського району Одеської області. 28 травня 2019 року ОСОБА_2 позивачкою була передана обумовлена сума грошей.

На підтвердження вказаного факту, позивачкою додано до позовної заяви копію розписки від 28 травня 2019 року (а.с.8), згідно якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200000 гривень (двісті тисяч) гривень за проданий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності №1 від 20 вересня 2006 року.

Як зазначає позивачка, при зверненні до нотаріальної контори, для юридичного оформлення угоди, виявилось, що в нотаріальному порядку ця угода не може бути оформлена, оскільки земельна ділянка, на якій розташований зазначений житловий будинок, відповідачем не приватизована.

Зазначений факт підтверджується доданою до позовної заяви копією листа державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 2 липня 2019 року №1195/01-16 (а.с.20).

У зв`язку з викладеним, позивачка просить суд, на підставі ч.2 ст.220 ЦК України, винести судове рішення, яким визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично здійсненого 28 травня 2019 року між позивачкою і ОСОБА_2 , та про набуття нею права власності на зазначений житловий будинок.

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

З наведеного вбачається, що спірні правовідносини в даній справі підпадають під визначення цивільних.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Частиною 3 статті 12 ЦК України передбачено, що особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що особа має право відмовитись або передати своє право на майно шляхом укладення, зокрема, договору.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З позовної заяви вбачається, що позивачка вважає, що її права не визнані та обрала відповідний спосіб його захисту, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до позовної заяви спірні правовідносини полягають у передачі відповідачем позивачу майнового права на житловий будинок.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

В рамках розглядуваної справи правочин є двостороннім, тобто договором.

Частиною 4 статті 202 ЦК України визначено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 4 статті 203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить суд визнати вчиненим правочин - договір згідно з яким до неї від відповідача переходить право власності на житловий будинок, за що вона передала відповідачу певну суму грошових коштів - плату.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З наведеного вбачається, що правочин, який просить визнати суд позивачка підпадає під визначення договору купівлі продажу.

Зі змісту статті 640 ЦК України вбачається, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

При цьому, майно, яке має передати продавець у власність покупцю, є житловим будинком.

Частиною 1 статті 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З наведеного вбачається, що Цивільним кодексом України встановлено особливий порядок укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, зокрема його нотаріальне посвідчення.

З матеріалів справи вбачаться, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, проте він не був нотаріально посвідчений, тобто укладений у неналежні формі, як зазначає позивачка у зв`язку з відмовою відповідача.

Частиною 1 статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

На положення частини 2 статті 220 ЦК України, зокрема, посилається позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог.

При цьому, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначив, що при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України.

З матеріалів справи, зокрема, з доданої до позовної заяви копії листа державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 2 липня 2019 року №1195/01-16 (а.с.20) вбачається, що особисто відповідач звернувся до нотаріальної контори з метою нотаріального посвідчення, проте йому було відмовлено у такому посвідченні у зв`язку з необхідністю надання витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок, що передається у власність позивачу.

При цьому, як зазначають сторони у своїх поясненнях, відсутність витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку спричинена не будь-якими об`єктивними причинами, а лише небажанням відповідача реалізувати його законне право на приватизацію зазначеної земельної ділянки.

Тобто, за умови реалізації відповідачем права на приватизацію земельної ділянки, існуватиме можливість нотаріального посвідчення договору, що свідчить про те, що відсутня незворотня втрата можливості нотаріального посвідчення договору.

З наведеного вбачається, що в даному випадку відсутній факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, в розумінні Цивільного кодексу України, з урахуванням Постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року, що в свою чергу виключає застосування в даному випадку положень ч.2 ст.220 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку здійсненим та набуття права власності на нього, третя особа Ананьївська Перша сільська рада Ананьївського району Одеської області, є безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними доказами, у зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку здійсненим та набуття права власності на нього, третя особа Ананьївська Перша сільська рада Ананьївського району Одеської області - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

У відповідності до ч.2 ст.272 ЦПК України, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2020 року.

Після складення повного тексту рішення, копію повного тексту рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; Відповідач:ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ; Третя особа:Ананьївська Перша сільська рада Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04380927, яка знаходиться за адресою: 66421, Одеська область, Ананьївський район, с.Ананьїв, Перший.

Суддя: О. О. Желясков

Рішення набуло законної сили „___»