Рішення

від 27.02.2020 по справі 505/1209/19

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1209/19

Провадження № 2/505/692/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2020 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Івінського О.О.

при секретарі - Самсонюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Подільської міської ради Одеської області (місцезнаходження:пр-т Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область), третя особа: Виконавчий комітет Подільської міської ради Одеської області в особі реєстраційного відділу управління забезпечення діяльності виконавчого комітету та міської ради (місцезнаходження: пр-т Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська область) про визнання права власності в порядку спадкування та на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Котовського міськрайонного суду із позовною заявою в якій просила визнати за нею право власності земельну ділянку площею 0,0497 га, кадастровий номер 5111200000:02:001:0088, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначила, що вона є донькою ОСОБА_2 10 вересня 2010 року рішенням Котовського міськрайонного суду за нею визнано в порядку спадкування право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В 2019 році з`ясувалось, що земельна ділянка площею 0,0497 га, кадастровий номер 5111200000:02:001:0088, на якій розташований вказаний житловий будинок була приватизована її матір`ю ще у 2008 році.

Однак на даний час вона позбавлена можливості звернутись до нотаріуса із вимогою додатково видати свідоцтво про право на спадщину щодо земельної ділянки, оскільки в 2010 році вона набула права власності на спадкове майно шляхом звернення до суду.

У зв`язку з викладеним позивачка вимушена звернутися до суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася надала до суду заяву якою просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов або заяв про розгляд справи у його відсутність не надавав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов або заяв про розгляд справи у його відсутність не надавав.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних

свобод , кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист гарантується також і статтею 55 Конституції України .

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що 29 грудня 2008 року на підставі рішення Котовської міської ради від 28 травня 2008 року за № 268-V, ОСОБА_2 був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0497 га, кадастровий номер 5111200000:02:001:0088, по АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (а.с. 13 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 роки в м. Котовську померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 10 лютого 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області. (а.с. 9).

10 вересня 2010 року рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2 та на 968 грн. 13 коп. неотриманих ОСОБА_2 пенсійних витрат (а.с. 11).

23 вересня 2010 року позивач зареєструвала право власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 31576914, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що на спірній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який позивачка успадкувала на підставі рішення суду (справа № 2-1889/2010 року), а отже земельна ділянка також підлягає спадкуванню у загальному порядку.

Згідно ст.328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-253цс16, за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною

ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За таких обставин суд вважає за необхідне позов задовольнити та визнати за позивачем право власності на спірну земельну ділянку.

Керуючись ст.1218 ЦК України , ст. 81 , 263-265 ЦПК України , суд-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,0497 га, кадастровий номер 5111200000:02:001:0088, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України .

Суддя О.О. Івінський

Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.