Постанова

від 09.08.2007 по справі 11/317ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/317ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.08.07                                                                                 Справа № 11/317ад.

Суддя господарського суду Луганської області Москаленко М.О., при секретарі Мелеховій О.С., розглянувши матеріали справи № 11/317ад за позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,             м. Луганськ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт», м. Лисичаньск Луганської області  

про стягнення 7140 грн. 85 коп.

за участю представників сторін:

від позивача – Щербакова Ю.В., дов. № 03-01/73 від 15.01.2007

від відповідача –  не прибув

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача                 штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у сумі 7140 грн. 85 коп.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що  в порушення вимог  чинного законодавства, яке регулює питання працевлаштуванні інвалідів в Україні, у  2006 році відповідачем не був виконаний 4% норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджено, зокрема, звітом відповідача форми № 10-ПІ за 2006 рік, іншими доданими до адміністративного позову матеріалами.

Відзив на адміністративний позов та інші витребувані судом матеріали відповідачем у справі ненадані.   

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом –Закон                                    № 875), п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" (далі за текстом –Постанова № 314) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з  п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою № 314 (далі за текстом –Положення), підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону № 875 Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив     "Порядок     сплати     підприємства- ми     (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" (далі за текстом –Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

У відповідності з приписами ч.1  ст. 18 Закону № 875 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забезпечення  прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу,  в тому числі з умовою про виконання  роботи вдома,   здійснюється   шляхом  їх  безпосереднього  звернення  до підприємств,  установ,  організацій   чи   до   державної   служби зайнятості.

Ч.3 ст. 18 Закону № 875 у вказаній редакції встановлює, що       підприємства, установи,  організації,  фізичні   особи,   які використовують  найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі  місця  для  працевлаштування  інвалідів,  у   тому   числі спеціальні   робочі  місця,  створювати  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати інші    соціально-економічні    гарантії,    передбачені    чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості  інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  і звітувати Фонду   соціального   захисту   інвалідів   про   зайнятість    та працевлаштування  інвалідів  у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.20 Закону № 875 підприємства, установи  й організації (незалежно від форм власності і господарювання), на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати до відділення Фонду України соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та на здійснення заходів по їх соціально-трудовій та професійній реабілітації. Розмір відрахування визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві, в установі і організації за кожне незайняте інвалідом робоче місце. При цьому підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з п.п. 5, 10-14 Положення підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до поданого відповідачем звіту за формою державної статистичної звітності  № 10-ПІ за 2006 рік (а.с. 20) середньооблікова чисельність  штатних працівників у цьому періоді становила 17 особу, фонд оплати їх праці становив 507,0 тис. грн.

За даними звіту відповідача форми № 10-ПІ на підприємстві відповідача  у 2006 році працювало 2 інваліда.

П. 3.2 Інструкції визначений механізм обчислення середньооблікової чисельності  працівників за звітний період, згідно з яким  середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

З урахуванням вимог зазначеної вище норми Закону № 875 та середньооблікової чисельності штатних працівників відповідач у 2006 році  повинен був працевлаштувати  3 інваліда. Та обставина, що на підприємстві відповідача у 2006 році працювало лише 2 інваліда, дає підстави стверджувати про фактичну відсутність встановленого чинним законодавством нормативу.

Зі змісту наявних у матеріалах справи звітів відповідача форми № 3-ПН про наявність  вільних робочих місць (вакантних посад) станом на 28.01.2006, 28.02.2006, 28.03.2006, 17.04.2006, 28.05.2006, 28.06.2006, 28.07.2006, 28.08.2006, 28.12.2006 (а.с. 8-16) випливає, що  у січні 2006 року відповідач надав відомості про наявність одного вакантного місця для працевлаштування інваліда, у період з лютого по грудень 2006 року включно  відомості про наявність вакантні місця для працевлаштування інвалідів у відповідача були відсутні. Таким чином, відповідачем на початку року були вжиті заходи щодо працевлаштування одного інваліда, проте  заходи щодо повідомлення відповідних державних установ про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості, встановленій чинним законодавством, відповідачем вжиті не були.

Таким чином, внаслідок відсутності у 2006 році на підприємстві відповідача належної кількості вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (надавалась інформація тільки у січні 2006 року) у органу державної служби зайнятості була відсутня можливість для направлення не підприємство відпвоіадча з метою працевлаштування встановленої законом кількості інвалідів.

Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, адже у відповідності з вимогами Закону № 875 на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів покладений обов'язок безпосереднього працевлаштування інвалідів, проте здійсненню такого обов'язку передують дії підприємства (об'єднання), установи та організації з інформування зазначених державних органів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році є обґрунтованою, оскільки позивачем  доведено суду, що порушення норм Закону № 875 відбулося саме з вини відповідача у справі.

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, з забезпечення встановленої кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством заходи з забезпечення працевлаштування інвалідів: у 2006 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство не інформувало центр зайнятості стосовно наявності встановленої кількості вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З урахуванням викладеного позивачем  доведено суду виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові  адміністративно - господарських санкцій у сумі 7140 грн. 85 коп., тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

 Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що повний текст постанови буде виготовлений та підписаний у п'ятиденний строк з моменту закінчення розгляду справи.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт», вул. Орджонікідзе, 103, м. Лисичанськ, Луганська область, код 24844122, на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, одержувач: Державний бюджет м. Лисичанськ, р/ 31218230700051 в УДК у Луганській області, МФО 804013, код 24180679, код платежу 50070000,  адміністративно-господарські санкції у сумі 7140 грн.                     85 коп.

          Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

          Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

          Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржене судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову складено у повному обсязі та підписано 14.08.2007.

Суддя                                                                               М.О. Москаленко