Ухвала

від 24.02.2020 по справі 322/268/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 322/268/18

провадження № 61-7743св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , фермерське господарство Форт ,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області, у складі судді

Кофанова А. В., від 20 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З., від 12 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , фермерського господарства Форт (далі - ФГ Форт ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, про визнання договорів недійсними.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 квітня 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких він отримав у користування належні відповідачу дві земельні ділянки, площею 6,66 га кожна, строком на 49 років. Державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок відбулася 20 травня

2009 року. Вказав, що йому стало відомо про існування інших договорів оренди тих самих земельних ділянок, які були укладені між відповідачами 03 лютого 2018 року.

Посилаючись на те, що на момент укладання спірних договорів оренди, земельні ділянки перебували та продовжують перебувають у його користуванні, строк їхньої дії не закінчився, позивач просив визнати недійсними договори оренди землі, укладені між ОСОБА_4

та ФГ Форт 20 лютого 2018 року.

У квітні 2018 року ОСОБА_3 пред`явила зустрічний позов до

ОСОБА_1 про розірвання договорів.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно статей 15, 21 Закону України Про оренду землі та розділу 4 договорів оренди землі

від 30 квітня 2009 року позивач зобов`язався сплачувати орендну плату у грошовій формі не рідше, ніж один раз на рік, але з грудня 2009 року ця орендна плата орендарем не вносилася.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила суд розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені між нею та ОСОБА_1

30 квітня 2009 року.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2323684000:14:009:0007, площею 6,66 га, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 30 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Розірвано договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2323684000:14:009:0008, площею 6,66 га, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений

30 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з моменту укладення договорів оренди земельних ділянок у квітні 2009 року ОСОБА_1 не сплачував орендодавцю оренду плату, а тому наявні підстави для розірвання укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договорів оренди землі. Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалено у цій частині нове рішення.Позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Форт від 03 лютого 2018 року, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 лютого 2018 року за № 24985586.Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Форт від 03 лютого 2018 року, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 лютого 2018 року за № 24986423.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що укладення ОСОБА_3 договорів оренди землі з ФГ Форт під час дії договорів оренди, укладених з позивачем ОСОБА_1 , без їх розірвання чи припинення порушує право позивача, як орендаря земельної ділянки,

у період його дії, а тому порушене право підлягає захисту. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині вирішення зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості зі сплати орендної плати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач за зустрічним позовом не надала належних та допустимих доказів наявності у орендаря заборгованості зі сплати орендної плати. ОСОБА_3 пропустила строк позовної давності для звернення до суду з позовом про розірвання договорів оренди. Заявник вказав, що відповідач за зустрічним позовом не довела підстави для розірвання спірних договорів оренди земельних ділянок.

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкликання поданої касаційної скарги на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2019 року й закриття касаційного провадження .

У заяві ОСОБА_1 вказав, що касаційну скаргу від його імені подано ОСОБА_2 , який не є його представником, оскільки він не укладав з ним договір про надання правової допомоги.

Листом Верховного Суду від 26 липня 2019 року ОСОБА_2 запропоновано надіслати на адресу суду касаційної інстанції документи на підтвердження повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 (для огляду оригінал договору про надання правової допомоги

від 12 березня 2019 року № 29/2019).

Відповідно до зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 01 та 03 серпня 2019 року отримав лист Верхового Суду від 26 липня 2019 року, проте документи для огляду на підтвердження своїх повноважень представляти ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції не надав.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 396 ЦПК України (тут і далі

у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Ураховуючи те, що після відкриття касаційного провадження встановлено, що особа, від імені якої подано касаційну скаргу, заперечує повноваження представника на представництво її інтересів, а представником не надано суду документів на підтвердження своїх повноважень, взявши до уваги, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , від імені якого була подана касаційна скарга, звернувся із заявою про відкликання касаційної скарги, в якій просить постановити ухвалу про закриття касаційного провадження, наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі.

За таких обставин касаційне провадження у справі необхідно закрити.

Керуючись статтею 260, пунктами 1, 2 частини першої статті 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

закрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , фермерського господарства Форт , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, про визнання договорів недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договорів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 березня 2019 року .

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович