Рішення

від 28.02.2020 по справі 910/18945/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2020Справа № 910/18945/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Державного підприємства Спортивний комплекс "Атлет" , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бонусс-С , м. Київ

про стягнення 124 437,46 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Спортивний комплекс "Атлет" (далі - ДП Спортивний комплекс "Атлет" /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бонусс-С (далі - ТзОВ Бонусс-С /відповідач) про стягнення 124 437,46 грн, у тому числі: 71 903,23 грн - основного боргу з орендної плати, 20 363,31 грн - витрат з відшкодування комунальних послуг, 4 119,84 грн - витрат з відшкодування земельного податку, 8 689,94 грн - 3% річних, 9 871,59 грн - інфляційних втрат та 9 489,55 грн - пені, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди майна №142/1 від 17.12.2012.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Положеннями статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012 між Державним підприємством Палац Спорту , правонаступником якого є Державне підприємство Спортивний комплекс "Атлет" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бонусс-С (далі - орендар) укладено договір оренди майна № 142/1, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення (надалі майно) загальною площею 140,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1 на другому поверсі будівлі, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена за розрахунком станом на 31.08.2012 і становить 1 824 110 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць 10 715,19 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності до п. 3.3. договору орендна плата перераховується: до державного бюджету та орендодавця у співвідношенні 30% та 70% щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.4. договору).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі 10% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8. договору крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг сплачуються орендарем до 20 числа поточного місяця за рахунками орендодавця.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов`язався, в тому числі: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, відповідно до умов даного договору, та незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У п. 5.7. передбачено щомісяця до 12 числа, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує орендаря).

Даний договір набуває чинності з 17.12.2012 та діє до 16.12.2015. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.1., п. 10.5. договору).

На виконання умов цього договору позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1, що підтверджується актами приймання-передавання орендованого майна від 17.12.2012 та від 31.12.2015.

Проте, відповідачем систематично порушувались умови договору щодо своєчасної та повної оплати за орендоване майно, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та випискою щодо здійснення відповідачем оплат по договору оренди майна № 142/1 за період з 01.12.2012 по 31.12.2016.

Таким чином, станом на день розгляду справи у відповідача існує перед позивачем заборгованість з орендної плати в розмірі 71 903,23 грн, заборгованість з відшкодування комунальних послуг, заборгованість з відшкодування земельного податку в сумі 4 119,84 грн, а разом 96 386,38 грн за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 489,55 грн - пені, 8 689,94 грн - 3% річних та 9 871,59 грн - інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з положеннями статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем укладений договір оренди майна № 142/1, відповідно до якого позивач передав в строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 140,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1 на другому поверсі будівлі. Проте, відповідачем систематично порушувались умови договору щодо своєчасної та повної оплати за орендоване майно, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та випискою щодо здійснення відповідачем оплат по договору оренди майна № 142/1 за період з 01.12.2012 по 31.12.2016 .

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Ураховуючи викладене вище, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Спортивний комплекс "Атлет" до Товариства з обмеженою відповідальністю Бонусс-С про стягнення заборгованості з орендної плати за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 96 386,38 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9 489,55 грн - пені, 8 689,94 грн - 3% річних та 9 871,59 грн - інфляційних втрат, нарахованих по кожному акту окремо з урахування часткової оплати, суд відзначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі 10% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% та інфляційних втрат та встановив, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлена сума також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства Спортивний комплекс "Атлет" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бонусс-С (03680, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 86-Н; ідентифікаційний код 31239382) на користь Державного підприємства Спортивний комплекс "Атлет" (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 7-А; ідентифікаційний код 39351532) заборгованість в розмірі 96 386 (дев`яносто шість тисяч триста вісімдесят шість) грн 38 коп., пеню в сумі 9 489 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 55 коп., 3% річних в розмірі 8 689 (вісім тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 94 коп., інфляційних втрат в сумі 9 871 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 59 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук