Постанова

від 24.02.2020 по справі 917/1655/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа № 917/1655/18

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Ільїн О.В. , суддя Слободін М.М.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача : Геньбач Н.О., довіреність, адвокат

від відповідача : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» , с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області (вх. № 3371 П/1)

на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р., повний текст складено 30.09.2019р. (суддя Ціленко В.А.),

у справі №917/1655/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» , м. Харків

до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» , с.Розсошенці Полтавського району Полтавської області

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення заборгованості за договором № 211 від 01.01.2006року у сумі 8 169 978,5грн., штрафу в сумі 1 633 995,7грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором на поставку товарів №211 від 01.01.2006р. в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, що також стало підставою для нарахування штрафу.

У зв`язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу, позивач зменшив розмір позовних вимог, та просив стягнути з відповідача 5 973 979,86 грн. заборгованості та 1 194 795,97 грн. штрафу.

За результатами розгляду спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.03.2019 року у справі №917/1655/18 затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Фіто-Лек та Полтавським обласним комунальним підприємством Полтавафарм у редакції, яка викладена в резолютивній частині ухвали. Провадження у справі №917/1655/18 закрито.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019року у справі №917/1655/18 апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального підприємства Полтавафарм задоволено. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.03.2019 року по справі №917/1655/18 скасовано. Справу №917/1655/18 направлено до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.06.2019року прийнято справу № 917/1655/18 до провадження.

Заявою № 02072019 від 02.07.2019року про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5 685 979,86грн.; штраф у сумі 1 137 195,97грн.

Вказану заяву прийнято судом першої інстанції до розгляду, про що зазначено в ухвалі господарського суду Полтавської області від 02.07.2019р. у справі №917/1655/18.

Відповідачем до суду подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 30% у сумі 341 158,80 грн. та розстрочення виконання рішення рівними частинами на 1 рік, у зв`язку з тяжким фінансовим станом.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі №917/1655/18 позов задоволено.

Стягнуто з Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» , (вул. Горбанівська, 2, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, код ЄДРПОУ 32986923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» , (вул. Катерининська, 46, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 21194014) основного боргу 5 685 979,86 грн., 1 137 195,97 грн. штрафу та 147 059,61 грн. судового збору.

Рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених позивачем вимог.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафу на 70% та розстрочення виконання рішення суду на 1 рік, оскільки, з урахуванням наданих боржником доказів, не вбачається від`ємне сальдо або особливо важкий фінансовий стан Підприємства чим відповідач обґрунтовує необхідність надання розстрочки. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено виняткових обставин, які можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, а надані докази про боргові зобов`язання перед кредиторами та порушені виконавчі провадження за рішеннями судів не є підставою щодо її задоволення. Вказані докази не можуть бути враховані і при вирішенні питання часткового звільнення від додаткової відповідальності за порушення договірних зобов`язань, так як вони не мають істотного значення, а заявлений до стягнення штраф не перевищує розміру збитків, як це передбачено частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Полтавське обласне комунальне підприємство «Полтавафарм» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі №917/1655/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» про стягнення 5 685 979,86 грн. боргу за договором поставки товару № 211 від 01.01.2006 року та 1 137 195,97 грн. штрафу за прострочення платежу.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги надані відповідачем докази важкого фінансового стану Підприємства, надзвичайно низької рентабельності господарської діяльності. Судом неправильно застосовані положення ст.331 Господарського процесуального кодексу України та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду. Наполягає, що вказані обставини також мали бути враховані судом при розгляді клопотання про зменшення штрафних санкцій, втім, судом безпідставно не взято їх до уваги, не повністю досліджено обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що зумовило невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

До апеляційної скарги додано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду, в якому апелянт просить зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» до 30% в розмірі 341 158,8 грн.; розстрочити виконання рішення суду у справі № 917/1655/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» рівними частинами строком на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 р. сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 11.11.2019р. про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі №917/1655/18; встановлено строк для подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» відзиву на апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» проти вимог апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019 року у справі №917/1655/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» без задоволення.

Вважає, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, в розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України, щодо наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду на даний час і які відпадуть з моменту набрання чинності рішенням суду про надання розстрочки і не з`являться протягом року (строк, на який відповідач просить розстрочити виконання рішення суду). Наголошує, що штраф у розмірі 1 137 195,97грн. є санкцією за невиконання грошового зобов`язання у великому розмірі 5 685 979,86грн., який в певній мірі компенсує знецінення несплачених коштів відповідачем протягом тривалого строку.

В запереченнях на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» наголошує на безпідставності зазначеного клопотання, просить суд відмовити у зменшенні розміру штрафу та у розстроченні виконання рішення суду.

Щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу позивач зазначає, що дійсно протягом розгляду справи у суді сума боргу зменшилась до 5 685 979,86грн., проте заборгованість за отриманий товар відповідачем не погашається майже два роки. Наголошує, що відповідач не має наміру виконувати зобов`язання щодо погашення боргу. Так, ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.03.2019р. у цій справі затверджено мирову угоду, якою відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити суму боргу у розмірі 5 933 979,86грн. протягом 7 місяців, починаючи з лютого 2019року до 23 серпня 2019року; позивач при цьому відмовився від стягнення штрафу у розмірі 1 186 795,97грн. у повному обсязі.

З 27.01.2019р. по 12.03.2019р. погашення боргу відбувалося згідно до графіку наданого сторонами в спільній заяві про затвердження мирової угоди. Після 13.03.2019р. погашення боргу згідно графіку припинилося, а ухвала про затвердження мирової угоди була оскаржена відповідачем та скасована апеляційним господарським судом.

Зазначає про звернення відповідача до позивача з листом-пропозицією щодо укладення мирової угоди на стадії виконавчого провадження щодо розстрочення виконання рішення суду без врахування штрафу протягом 10 місяців(01.11.2019р. до 01.09.2020р.), на що позивачем надано відповідь про можливість укладення мирової угоди після отримання часткової оплати боргу у розмірі 2 600 000,00грн. Втім, відповідачем часткового погашення здійснено не було.

Крім того, просить суд врахувати інтереси позивача, а саме скрутне фінансове і матеріальне становище. Наголошує, що непогашення боргу за поставлений товар у розмірі 5 685 979,86грн. протягом тривалого часу призвело до погіршення фінансового стану позивача, яке відображається у відсутності коштів на оплату постачальникам за отриманий товар та на погашення кредитів та процентів Банкам. Несплата відповідачем боргу протягом тривалого часу також може призвести до негативних наслідків в тому числі і до банкрутства позивача.

Звертає увагу апеляційного суду, що відповідач просить розстрочити виконання рішення суду протягом одного року посилаючись на скрутний фінансовий стан Підприємства, відсутність вільних коштів, одночасно не пояснюючи, за рахунок яких коштів у період розстрочки він планує здійснювати погашення боргу майже у розмірі 515 000,00грн. щомісяця. Вказане свідчить про те, що відповідач не має наміру погашати борг, а спрямований на уникнення від погашення боргу протягом року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2019р. призначено розгляд апеляційної скарги Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019 р. у справі №917/1655/18 на 28.01.2020 р. о 12:00 год.

У зв`язку з перебуванням на навчанні на дату розгляду справи членів колегії, суддів Гетьмана Р.А. та Склярук О.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020 р. визначено колегію суддів у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Ільїн О.В., Слободін М.М.

28.01.2020 р. на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Полтавського обласного комунального підприємства Полтавафарм про відкладення судового розгляду, у зв`язку з неможливістю представника взяти участь у судовому засіданні по справі № 917/1655/18 через його участь в іншому судовому процесі в Другому апеляційному адміністративному суді, до клопотання додано копію судової повістки по справі № 440/951/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі №917/1655/18 клопотання Полтавського обласного комунального підприємства Полтавафарм задоволено; розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.02.2020р. об 11:30год.

24.02.2020р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження, яким відповідач просить зупинити апеляційне провадження у справі №917/1655/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/219/20 за позовом ПОКП Полтавафарм до ТОВ Фіто-Лек про визнання недійсною Додаткової угоди б/н від 31.12.2015р. до договору №211 від 01.01.2006року, укладеного між Полтавським обласним комунальним підприємством Полтавафарм (код ЄДРПОУ 32986923) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фіто-Лек (код ЄДРПОУ 21194014). До клопотання додано копію ухвали Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 року про відкриття провадження у справі № 922/219/20.

Полтавське обласне комунальне підприємство «Полтавафарм» в клопотанні про зупинення апеляційного провадження у справі зазначає, що з укладенням додаткової угоди б/н від 31.12.2015р. пов`язаний предмет позову у справі №917/1655/18 - стягнення заборгованості за відвантажені та отримані відповідачем товарно-матеріальні цінності(лікарські засоби) в період 2018року.

Позивач у запереченнях на клопотання (вх.№1902 від 25.02.2020) просив суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №917/1655/18 до закінчення розгляду іншої справи №922/219/20. Вважає, що звернення ПОКП Полтавафарм до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Фіто-Лек про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 31.12.2015р. до договору №211 від 01.01.2006р., укладеного між ТОВ Фіто-Лек та ПОКП Полтавафарм є свідченням зловживання ПОКП Полтавафарм процесуальними правами з метою зупинення розгляду справи №917/1655/18.

Клопотання про зупинення провадження у справі залишено колегією Східного апеляційного господарського суду без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з приписами ст.195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Колегією встановлено, що матеріали справи (зібрані докази) дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а отже суд апеляційної інстанції не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи. Фактичний розгляд апеляційної скарги по суті розпочато в судовому засіданні 28.01.2020р., тому суд апеляційної інстанції позбавлений права зупинення апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі №917/1655/18.

У судових засіданнях 28.01.2020р. та 25.02.2020р. представник позивача, проти задоволення апеляційної скарги Полтавського обласного комунального підприємства Полтавафарм , клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду, про зупинення апеляційного провадження заперечував, просив рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019року залишити без змін, а апеляційну скаргу та клопотання відповідача без задоволення.

Відповідач не скористався правом участі представника в судових засіданнях апеляційної інстанції, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№1868 від 25.02.2020р.) про відкладення судового розгляду на іншу дату, у зв`язку з неможливістю з`явитися у судове засідання за станом здоров`я (бронхіт), з додаванням копії листка непрацездатності.

Наведене клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги залишено колегією суддів без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника в судовому засіданні, є правом учасника справи, а не обов`язком.

Явка представників в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі №917/1655/18 вже задовольнялося клопотання Полтавського обласного комунального підприємства Полтавафарм про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги заявлено відповідачем вдруге.

Позиція Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» є викладеною в апеляційній скарзі, що в сукупності з матеріалами справи № 917/1655/18 є достатнім для розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019року у справі № 917/1655/18.

Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, не був позбавлений права, у відповідності до положень ст.ст. 56, 58 Господарського процесуального кодексу України, вирішити питання щодо участі іншого його представника та/або керівника, в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судових засіданнях позицію представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.01.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (далі - постачальник) та Полтавським обласним комунальним підприємством «Полтавафарм» (далі - покупець) укладено договір № 211, відповідно до п.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті та кількості вказаній у накладних, які є невід`ємною частиною договору. Покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених договором.

Сторонами до наведеного договору були укладені додаткові угоди №1 від 18.01.2007р., №1 від 04.06.2010р., б/н від 21.06.2011р., б/н від 04.07.2011р., б/н від 03.01.2012р., б/н від 31.12.2013р., б/н від 31.12.2015р., б/н від 22.11.2016р., б/н від 01.01.2017р., б/н від 26.01.2018р., тощо.

Відповідно до п.1.2 договору з урахуванням додаткової угоди б/н від 31.12.2013р., предметом поставки є лікарські засоби (відповідно до Закону України Про лікарські засоби ); супутні товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи(згідно Переліку , затвердженому наказом МОЗ України).

Положеннями п.1.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється за взаємною згодою сторін.

Накладні є документом, який замінює специфікацію та протокол узгодження цін, і є невід`ємною частиною договору(п.1.4 договору).

За умовами п.2.1 договору кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Ціни на товар вказуються в рахунку-фактурі або в кожній видатковій накладній, що є додатком до договору(п.3.3 договору).

Порядок здійснення розрахунків за товар визначений у п.3.5 договору, з урахуванням додаткової угоди б/н від 31.12.2015р. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Постачальник поставляє покупцю товар, який є в наявності на складі після письмового або усного узгодження асортименту, ціни і якості товару, що поставляється(п.5.1 договору).

Поставка товару здійснюється за домовленістю сторін на умовах: Франко-завод(EXW). Місце відвантаження - склад постачальника: м.Харків, вул.Гіршмана,16. ; перевезення оплачені до…*(CPT) ; Поставка без сплати мита…*(DDU) ; * - назва місця призначення обумовлюється сторонами при кожній поставці товарів; у відповідності до Інкотермс - 2000р.( п.5.3. договору).

Покупець, в порядку визначеному п.7.2 договору, сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості отриманого товару за який допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно статті 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення.

За умовами п.10.1 договору, в редакції додаткової угоди від 04.06.2010року та додаткової угоди б/н від 31.12.2015р., цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2020р., а щодо зобов`язань за договором - до повного виконання.

Положеннями п.10.6 договору сторони домовилися про збільшення спеціального строку позовної давності по додатковій вимозі про стягнення неустойки(штрафу, пені) та встановили його тривалістю у три роки.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" у період 2018року, у т.ч. з вересня по грудень 2018 року, здійснено поставку товарів на суму 8 328 901,63грн., що підтверджується реєстром видаткових накладних, видатковими накладними та не заперечується відповідачем.

Як наголошує позивач, вбачається з матеріалів справи, засвідчено актами звірки розрахунків за період 1 квартал 2018р.; з 01.04.2018 по 18.09.2018р.; з 01.01.2018 по 17.12.2018, підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств, розрахунком суми боргу, станом на 17.12.2018 заборгованість ПОКП Полтавафарм перед ТОВ Фіто-Лек , з урахуванням боргу станом на 19.09.2018р. у сумі 6 337 457,34грн., та часткового погашення в сумі 6 496 380,47грн., складала 8 289 931,71 грн. За твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, станом на 26.12.2018 заборгованість склала 8 169 978,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фіто-Лек , наполягаючи на невиконанні відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати за отриманий товар за договором, звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, яка, з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог складає 5 685 979,86 грн. та штрафу у сумі 1 137 195,97грн.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами(ст. 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір №211 від 01.01.2006р., з урахуванням додаткових угод, є договором поставки, згідно з яким за приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими в розумінні наведеного Закону є документи, які містять відомості про господарську операцію (ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

Перелік обов`язкових реквізитів первинних та облікових документів визначений у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, вимогам яких відповідають видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, прийняття відповідачем товару та підписання видаткових накладних є підставою виникнення у відповідача обов`язку здійснення розрахунків за отриманий товар у строки обумовлені сторонами в договорі.

Відповідачем не надано до суду доказів оплати отриманого товару у сумі 5 685 979,86 грн. Підтвердження сплати товару у сумі 5 685 979,86 грн. не містять і матеріали справи.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 5 685 979,86 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) ( ст.231 Господарського кодексу України).

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості отриманого покупцем товару, за який допущено прострочення оплати, у сумі 1 137 195,97грн.

Проаналізувавши обставини, які склалися між учасниками справи, докази та обґрунтування, наведені в ході розгляду справи, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що відповідачем неналежним чином виконувалися прийняті на себе зобов`язання за договором, не здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений товар, та правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення оплати отриманого товару в сумі 1 137 195,97грн.

Відповідачем, під час розгляду справи у суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду (вх.№7302 від 16.07.2019р.), яким Полтавське обласне комунальне підприємство Полтавафарм просило зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення до 30% в розмірі 341 158,80грн., а також розстрочити виконання рішення суду у справі № 917/1655/18 рівними частинами строком на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.

Аналогічні клопотання повторно заявлені Відповідачем і до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилався на погашення ПОКП Полтавафарм протягом 2018-2019рр. близько 40% первісно існуючого розміру заборгованості, вказуючи на наявність дебіторської заборгованості Підприємства, яка за даними звіту про фінансовий стан на 31 березня 2019р. (на початок звітного періоду) складає більше 42 млн.грн.; поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги (на початок звітного періоду) становить більше 53 млн.грн. Водночас, згідно звіту про фінансові результати(звіт про сукупний дохід) за I квартал 2019р., підприємство отримало 94 млн.грн. чистого доходу від реалізації продукції, не отримавши при цьому прибутку(збиток становить більше 4 млн.грн.).

Зазначено також, що Полтавське обласне комунальне підприємство Полтавафарм є стратегічним об`єктом інфраструктури Полтавської області, адже реалізує низку соціально значущих завдань і урядових програм, як то Доступні ліки . Завдяки діяльності ПОКП Полтавафарм в межах Полтавської області реалізується Закон України Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори , тощо. Окрім наведеного, відповідач відповідальний за реалізацію Концепції розвитку системи громадського здоров`я, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016р. №1002-р, Порядку реімбурсації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2017р. №152 та низки соціально урядових проектів.

Позивач, заперечуючи проти задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу зазначав, що непогашення відповідачем боргу за поставлений товар протягом тривалого часу зумовлює погіршення фінансового стану ТОВ Фіто-Лек , що призводить до відсутності коштів на погашення кредитів та процентів банкам та коштів постачальникам за отриманий товар позивачем. Вважає, що штраф у розмірі 1 137 195,97грн. є санкцією за невиконання грошового зобов`язання у великому розмірі 5 685 979,86грн., який в певній мірі компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів протягом тривалого строку.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, тощо.

Оцінивши докази, надані відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу, судом першої інстанції зазначено, що вказані докази не можуть бути враховані при вирішенні питання часткового звільнення від додаткової відповідальності за порушення договірних зобов`язань, так як вони не мають істотного значення, а заявлений до стягнення штраф не перевищує розміру збитків, як це передбачено частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Врахувавши приписи ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України, а також встановлені обставини справи, які базуються на доказах, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафу.

До того ж, колегія суддів зауважує, що за даними єдиного веб-порталу органів виконавчої влади Національної служби здоров`я України, станом на 15 листопада 2019, договори про реімбурсацію з НСЗУ вже уклали 1141 аптечних закладів. До програми долучилися 7761 аптеки та аптечні пункти України. Отже, участь в урядовій програмі реімбурсації лікарських засобів Доступні ліки не носить конкретний та виключний характер саме для відповідача, а тому ніяким чином не може призвести до вказаних відповідачем катастрофічних соціальних наслідків.

Крім того, з посиланням на ч.ч.1,3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, Полтавське обласне комунальне підприємство Полтавафарм просило розстрочити виконання рішення суду у справі №917/1655/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фіто-Лек до Полтавського обласного комунального підприємства Полтавафарм рівними частинами строком на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили. Відповідач зазначав, що враховуючи розмір позовних вимог та фінансові показники діяльності Підприємства, негайне виконання рішення суду у даній справі призведе до зупинення діяльності підприємства, що зумовить негативні наслідки, зокрема, зупинення виконання урядової програми Доступні ліки , відпуску наркотичних засобів, психотропних речовин закладам охорони здоров`я для проведення оперативних втручань, тощо.

На переконання позивача, враховуючи невиконання відповідачем мирової угоди, відповідач не має на меті фактичне виконання рішення суду, а отже таке розстрочення унеможливить примусове виконання судового рішення до спливу розстрочення, що призведе до порушення прав позивача.

Так, відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Дослідивши надані відповідачем докази, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що відповідачем не доведено виняткових обставин які можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, а надані докази про боргові зобов`язання перед кредиторами та порушені виконавчі провадження за рішеннями судів не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Звертаючись з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду, заявником не зазначено, за рахунок яких коштів у період розстрочки він планує здійснювати щомісячне погашення заборгованості, не надано і жодного доказу на підтвердження можливості виконання ним рішення у періоди, визначені у заяві про надання розстрочки.

Колегією суддів прийнято до уваги надані позивачем роздруківки з сайту судової влади, в яких зазначені судові справи, за якими відповідач є боржником та добровільно погашає борг іншим постачальникам; невиконання відповідачем Мирової угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю Фіто-Лек та Полтавським обласним комунальним підприємством Полтавафарм , в межах цієї справи.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010(Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010(Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі №917/1655/18.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі №917/1655/18 покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р. у справі №917/1655/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2019р.( повний текст складено 30.09.2019р.) у справі №917/1655/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28.02.2020 року.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя О.В. Ільїн

Суддя М.М. Слободін