Постанова

від 18.02.2020 по справі 904/5826/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5826/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєда І.М., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кисельов Є.В. адвокат, довіреність № 01/01/07-561/д від 02.09.2019 р.;

від відповідача: Кочура С.В. адвокат, довіреність № 42/016-юр від 24.12.2019 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам`янське Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 року, ухвалене суддею Первушиним Ю.Ю., повний текст якого складений 01.04.2019, у справі № 904/5826/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 890 118,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 890 118,64 грн за договорами поставки хімічної продукції № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016, № 15/769161/650-МТР від 15.08.2016, №15/769162/651-МТР від 16.08.2016, № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаних договорів поставки, додатків до нього, зокрема, додаткових угод про розстрочення оплати заборгованості, в яких сторони зафіксували наявну заборгованість відповідача та передбачили відповідальність за її несвоєчасну оплату у вигляді сплати пені та відсотків.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 у справі №904/5826/18 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" неустойку в розмірі 1 890 118,64 грн. за Договором купівлі-продажу №15/769159/648-МТР від 11.08.2016, 32303,96 грн. витрат на оплату судового збору та 4 964,10 грн. судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд взагалі не навів жодного мотиву відхилення аргументів та доводів, наведених Відповідачем щодо відсутності правових підстав для задоволення позову; не зазначив мотивів незастосування судом норм права, на які посилався Відповідач.

При нарахуванні пені на несвоєчасно погашену суму заборгованості основного боргу та пені на несвоєчасно погашену суму заборгованості Процентного боргу за договорами поставки хімічної продукції № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016 Позивачем не враховано, що останній день для сплати Відповідачем основного боргу за зазначеними договорами - 30.06.2018 припадав на вихідний день - суботу, у зв`язку з чим Позивач здійснював нарахування пені з 01.07.2018.

При цьому, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, останнім днем для сплати Відповідачем Основного боргу за зазначеними договорами є 02.07.2018, отже, нарахування пені повинно починатися з 03.07.2018.

При нарахуванні пені на несвоєчасно погашену суму заборгованості за Договорами, пені на несвоєчасно погашену суму Процентного боргу та процентів на суму основного боргу в червні-серпні 2018 року Позивачем в період розрахунку всупереч приписам законодавства включено дні фактичної сплати Відповідачем заборгованості, а саме: 30.07.2018, 21.08.2018, 04.09.2018, в той час, як відповідні розрахунки пені повинні були закінчуватися датами 29.07.2018, 20.08.2018 та 03.09.2018.

За власним контррозрахунком пеня на несвоєчасно погашену суму основної заборгованості становить 1 254 542,50 грн.

Передбачена пунктом 4 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів та пунктом 3 додатків № 1 до Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів відповідальність Покупця (Відповідача) за порушення строків сплати Процентного боргу та Процентів, нарахованих на суму Основного боргу, не пов`язана з виконанням Покупцем своїх зобов`язань щодо прийняття та оплати товару за договорами поставки хімічної продукції. Отже, невиконання або неналежне виконання таких умов Договорів (сплата Процентного боргу та процентів за користування грошовими коштами (Процентів на суму Основного боргу)) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, ч. 1 ст. 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, навіть, якщо їх сплата передбачена у Договорах.

Позивачем невірно визначена база нарахування пені за несвоєчасно погашену суму заборгованості нарахованих Процентів в липні 2018 року за договором поставки хімічної продукції № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016 та в серпні 2018 року за договором поставки хімічної продукції № 15/769162/651-МТР від 16.08.2016, зокрема, шляхом невірного визначення розміру Процентів за зазначеними договорами, які підлягали сплаті Відповідачем в липні та серпні 2018 року.

За розрахунком Відповідача пеня за несвоєчасно погашену суму заборгованості нарахованих процентів в липні 2018 року за договором поставки хімічної продукції № 15/769160/649-МТР має нараховуватися на суму заборгованості - 57 414,86 грн., а не 402 763,36 грн., оскільки базою нарахування процентів є сума основного боргу, що неоплачена на дату нарахування процентів, яка, з урахуванням здійсненою Відповідачем 30.07.2018 часткової оплати Основного боргу, складає 5 633 447,41 грн.

За розрахунком Відповідача пеня за несвоєчасно погашену суму заборгованості нарахованих процентів в серпні 2018 року за договором поставки хімічної продукції № 15/769162/651-МТР має нараховуватися на суму заборгованості - 390 397,95 грн., а не 421 398,11 грн., оскільки базою нарахування процентів є сума Основного боргу, що неоплачена на дату нарахування процентів, яка, з урахуванням здійсненою Відповідачем 21.08.2018 часткової оплати Основного боргу, складає 38 305 174,89 грн.

Наголошує, що позовні вимоги Позивача обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов п`яти договорів поставки хімічної продукції, а не одного договору поставки хімічної продукції № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, як зазначив суд першої інстанції в рішенні.

Враховуючи, що Господарським судом Дніпропетровської області задоволено позов ПАТ "Укрнафта" в повному обсязі та стягнуто з AT "Дніпроазот" 1 890 118,64 грн., витрати на оплату судового збору судом у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України повинні були бути стягнуті в розмірі 28 351,78 грн. (1,5% х 1 890 118,64 = 28 351,78), а не 32 302,96 грн.

Однак, господарський суд, всупереч вимог ч. 8 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" не перевірив повноту сплати судового збору Позивачем, не встановив, що судовий збір Позивачем сплачено в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим не зазначив у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 238 ГПК України в резолютивній частині рішення про необхідність повернення Позивачу надмірно сплаченої суми судового збору.

Також апелянтом до апеляційної скарги на рішення суду включені заперечення на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019, від 11.03.2019 у цій справі, якими відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у цій справі до розгляду Господарським судом міста Києва справ №№ 910/1979/18, 910/1984/18, 910/1981/18, 910/2536/18, 910/2166/18.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що ПАТ "Укрнафта" до позову було додано вірний розрахунок пені, підготовлений профільною бухгалтерською службою у повній відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договорів між Позивачем і Відповідачем.

На переконання ПАТ "Укрнафта" не включення кожного слова, виразу чи твердження представника ПАТ "Дніпроазот" в мотивувальну частину оскаржуваного ним рішення - не створює будь-яких правових підстав для визнання такого рішення неправосудним та таким що підлягає скасуванню.

ПАТ "Укрнафта" звертає також увагу на неодноразові спроби відповідача зловживати своїми процесуальними правами під час розгляду справи № 904/5826/18, а саме необґрунтовано неодноразово намагався зупинити провадження у справі, шляхом безрезультатного оскарження додаткових угод до Договорів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2019 року (у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова О.Г., суддів Дарміна М.О., Березкіної О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 у справі №904/5826/18; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 27.05.2019.

20.05.2019 скаржником подані до суду апеляційної інстанції п`ять клопотань про зупинення провадження у цій справі до розгляду Господарським судом міста Києва справ №№ 910/1979/18, 910/1984/18, 910/1981/18, 910/2536/18, 90/2166/18.

Через відпустку судді - члена колегії суддів Дарміна М.О. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 27.05.2019, не відбулось.

Ухвалою суду від 29.05.2019 колегією суддів призначена нова дата розгляду справи - 12.06.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №904/5826/18 клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про зупинення провадження у справі задоволені; зупинено провадження у справі № 904/5826/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 до розгляду Господарським судом міста Києва справ №910/2166/19, № 910/1979/19, № 910/2536/19, №910/1984/19, №910/1981/19 та набрання рішеннями у них законної сили.

26.12.2019 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду для вчинення певної процесуальної дії, а саме - поновлення провадження у справі та її подальшого слухання, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/5826/18 у зв`язку з відпусткою судді Березкіної О.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019, справу №904/5826/18 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2019 прийнято справу № 904/5826/18 до провадження зазначеною вище колегією суддів; поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 у справі № 904/5826/18; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 04.02.2020.

В судовому засіданні 04.02.2020 оголошено перерву до 18.02.2020.

В судовому засіданні 18.02.2020 Центральним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

11.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі-Позивач/Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (далі-Відповідач/Покупець) укладено договір поставки хімічної продукції №15/769159/648-МТР, атакож Специфікація №1 до нього, відповідно до яких Продавець зобов`язаний передати Покупцю товар (аміак рідкий технічний), а Покупець прийняти і оплатити товар. Загальна вартість товару, що мав бути поставлений Позивачем на ПАТ "Дніпроазот" складала 49 850 514,00 грн.

12.08.2016 між Позивачем і Відповідачем укладено договір поставки хімічної продукції №15/769160/649-МТР, а також Специфікація №1 до нього, відповідно до яких Продавець зобов`язаний передати Покупцю товар (аміак рідкий технічний), а Покупець прийняти і оплатити товар. Загальна вартість товару, що мав бути поставлений Позивачем на ПАТ "Дніпроазот" складала 39 518 448,00 грн.

15.08.2016 між Позивачем і Відповідачем укладено договір поставки хімічної продукції №15/769161/650-МТР, а також Специфікація №1 до нього, відповідно до яких Продавець зобов`язаний передати Покупцю товар (аміак рідкий технічний), а Покупець прийняти і оплатити товар. Загальна вартість товару, що мав бути поставлений Позивачем на ПАТ "Дніпроазот" складала 40 534 920,00 грн.

16.08.2016 між Позивачем і Відповідачем укладено договір поставки хімічної продукції №15/769162/651-МТР, а також Специфікація №1 до нього, відповідно до яких Продавець зобов`язаний передати Покупцю товар (аміак рідкий технічний), а Покупець прийняти і оплатити товар. Загальна вартість товару, що мав бути поставлений Позивачем на ПАТ "Дніпроазот"складала 41 346 858,00 грн.

17.08.2016 між Позивачем і Відповідачем укладено договір поставки хімічної продукції №15/769163/652-МТР, а також Специфікація №1 до нього, відповідно до яких Продавець зобов`язаний передати Покупцю товар (аміак рідкий технічний), а Покупець прийняти і оплатити товар. Загальна вартість товару, що мав бути поставлений Позивачем на ПАТ "Дніпроазот" складала 49 800 930,00 грн.

Судом встановлено, що ПАТ "Укрнафта" поставило Відповідачу обумовлену Договорами кількість товару та належним чином виконало свої договірні зобов`язання, що підтверджується актами поставки аміаку. Дана обставина сторонами визнається та не оскаржується.

Відповідно до п.2.4 Договору Покупець зобов`язаний оплатити поставлену продукцію протягом 30 календарних днів від дати підписання обома Сторонами акту приймання-передачі хімічної продукції.

В свою чергу, ПАТ "Дніпроазот" не виконало умови Договорів та специфікацій №1 до них, та не здійснило оплату поставленого товару на рахунок ПАТ "Укрнафта".

Прострочення виконання Відповідачем свого зобов`язання за Договорами зумовило прийняття Позивачем рішення Правління №15/11 від 31.10.2016 щодо розстрочення наявної заборгованості ПАТ «Дніпроазот» перед ПАТ «Укрнафта» на умовах розстрочки сплати заборгованості до кінця 2017 та відповідно надано дозвіл на укладання додаткових угод до Договорів з цього приводу.

Між Позивачем і Відповідачем 01.11.2016 укладено додаткові угоди №1 до Договорів, в яких сторони зафіксували наявну заборгованість за поставлену ПАТ «Укрнафта» аміачну продукцію та зобов`язали Відповідача погасити заборгованість до кінця 2017.

Відповідно до п.п.3,4 зазначених додаткових угод №1 Відповідач також взяв на себе зобов`язання сплатити пеню та проценти за порушення строків проведення розрахунків.

Свої грошові зобов`язання за Договором ПАТ «Дніпроазот» не виконало, що зумовило необхідність чергової реструктуризації заборгованості Відповідача.

Позивачем і Відповідачем 13.02.2018 укладено додаткові угоди № 2 до Договорів, в яких сторони зафіксували наявну заборгованість за поставлену ПАТ «Укрнафта» аміачну продукцію та зобов`язали Відповідача погасити заборгованість до 31 травня/30 червня 2018 р. (договір №648-МТР), до 30 червня/31 липня 2018 (договір №649-МТР), до 31 липня 2018 р. (договір №650-МТР), до 31 липня/31 серпня 2018 (договір №651-МТР), до 31 серпня/30 вересня 2018.

Сторонами Договорів у п. 3, п. 4 додаткових угод №2 від 13.02.2018 було передбачено відповідальність Покупця за порушення строків проведення розрахунків у вигляді сплати пені (одна облікова ставка НБУ), процентів за користування чужими коштами (12% річних), пені (подвійна облікова ставка НБУ) за прострочення сплати процентів за звітний період, а також пені (подвійна облікова ставка НБУ) за порушення строків сплати процентного боргу (п.3 додатку №1 до додаткової угоди №2 від 13.02.18 до Договору).

Відповідно до додатків №1 до додаткових угод №2 Відповідач зобов`язався погасити заборгованість по сплаті процентів.

Через неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договорами поставки хімічної продукції № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016, № 15/769161/650-МТР від 15.08.2016, №15/769162/651-МТР від 16.08.2016, № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016 на підставі п. 3, п. 4 додаткових угод № 2 від 13.02.2018 позивачем відповідачу нараховано неустойку в загальному розмірі 1 890 118,64 грн., яка складається з:

- 1 382 518,47 грн. - пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ, розрахованої на основний борг;

- 414 919,25 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої на прострочені проценти на суму основного боргу;

- 53 981,88 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої на прострочені проценти на суму основного боргу в червні 2018 року;

- 35 135,91 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої на прострочені проценти на суму основного боргу в липні 2018 року;

- 3 563,13 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої на прострочені проценти на суму основного боргу в серпні 2018 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із правильності нарахування Позивачем неустойки у загальному розмірі 1 890 118,64 грн.

Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Доказів розірвання договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з зауваженнями заявника апеляційної скарги про те, що позовні вимоги Позивача обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов п`яти договорів поставки хімічної продукції, а не одного договору поставки хімічної продукції № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Також, колегія суддів погоджується з тим, що господарський суд взагалі не навів жодного мотиву відхилення аргументів та доводів, наведених Відповідачем щодо відсутності правових підстав для задоволення позову; не зазначив мотивів незастосування судом норм права, на які посилався Відповідач.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (яка є чинною) передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Зазначені вище норми свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної оплати заборгованості не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Відповідальність Відповідача за несвоєчасну оплату за Договорами передбачена п. 3 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів, згідно з яким за порушення строку проведення розрахунків, що визначені в пунктах 2 цих Додаткових угод до Договорів, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, яка нараховується на непогашену суму заборгованості за кожний день прострочки платежу. Пеня нараховується та підлягає сплаті за весь період прострочки погашення заборгованості.

Так, на підставі вищевказаного п. 3 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів Позивач нарахував Відповідачу пеню на несвоєчасно погашену суму заборгованості Основного боргу за Договорами в розмірі 1 382 518,47 грн.

Слушними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що Позивачем розрахунок пені за несвоєчасно погашену суму заборгованості Основного боргу за Договорами зроблено з порушенням статей 253 та 254 ЦК України та п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", оскільки Позивачем включено в період нарахування пені день фактичної сплати Відповідачем заборгованості Основного боргу за Договорами.

Так, Відповідач здійснив оплату Основного боргу за Договорами наступними платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням № 2647 від 30.07.2018 на суму 21 255 916,12 грн. була сплачена заборгованість за договором № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016;

- платіжним дорученням № 2649 від 30.07.2018 на суму 33 885 000,59 грн. була сплачена заборгованість за договором № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016;

- платіжним дорученням № 2903 від 21.08.2018 на суму 5 633 447,41 грн. була сплачена заборгованість за договором № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016;

- платіжним дорученням № 2904 від 21.08.2018 на суму 40 534 920,00 грн. була сплачена заборгованість за договором № 15/769161/650-МТР від 15.08.2016;

- платіжним дорученням № 2905 від 21.08.2018 на суму 3 041 683,11 грн. була сплачена заборгованість за договором № 15/769162/651-МТР від 16.08.2016;

- платіжним дорученням № 3137 від 04.09.2018 на суму 38 305 174,89 грн. була сплачена заборгованість за договором № 15/769162/651-МТР від 16.08.2016;

- платіжним дорученням № 3138 від 04.09.2018 на суму 15 396 194,36 грн. була сплачена заборгованість за договором № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016.

В той же час, при нарахуванні пені на несвоєчасно погашену суму заборгованості Основного боргу за Договорами Позивачем в період розрахунку всупереч приписам законодавства включено дні фактичної сплати Відповідачем заборгованості, а саме: 30.07.2018, 21.08.2018, 04.09.2018, в той час, як відповідні розрахунки пені повинні були закінчуватися датами 29.07.2018, 20.08.2018 та 03.09.2018.

Аналогічно Позивачем в період нарахування пені за несвоєчасно погашену Відповідачем суму заборгованості Процентного боргу та на прострочені Проценти на суму Основного боргу в червні - серпні 2018 року включено день фактичної сплати Відповідачем Процентного боргу за Договорами та Процентів на суму Основного боргу.

Так, Відповідач здійснив оплату Процентного боргу за Договорами наступними платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням № 2650 від 30.07.2018 на суму 5 532 582,70 грн. був сплачений Процентний борг за договором № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016;

- платіжним дорученням № 2906 від 21.08.2018 на суму 5 674 888,79 грн. був сплачений Процентний борг за договором № 15/769161 /650-МТР від 15.08.2016;

- платіжним дорученням № 2907 від 21.08.2018 на суму 5 788 560,10 грн. був сплачений Процентний борг за договором № 15/769162/651-МТР від 16.08.2016;

- платіжним дорученням № 3139 від 04.09.2018 на суму 6 972 130,16 грн. був сплачений Процентний борг за договором № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016.

Відповідач здійснив оплату Процентів на суму Основного боргу в червні 2018 року наступними платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням № 2648 від 30.07.2018 на суму 209 647,39 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за червень по договору № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016

- платіжним дорученням № 2651 від 30.07.2018 на суму 389 770,99 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за червень по договору № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016;

- платіжним дорученням № 2652 від 30.07.2018 на суму 399 796,47 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за червень по договору № 15/769161/65 0-МТР від 15.08.2016;

- платіжним дорученням № 2653 від 30.07.2018 на суму 407 804,63 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за червень по договору № 15/769162/651-МТР від 16.08.2016;

- платіжним дорученням № 2654 від 30.07.2018 на суму 491 187,25 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за червень по договору № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016.

Відповідач здійснив оплату Процентів на суму Основного боргу в липні 2018 року наступними платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням № 2909 від 21.08.2018 на суму 402 763,36 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за липень по договору № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016;

- платіжним дорученням № 2910 від 21.08.2018 на суму 413 123,02 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за липень по договору № 15/769161/650-МТР від 15.08.2016;

- платіжним дорученням № 2911 від 21.08.2018 на суму 421 398,11 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за липень по договору № 15/769162/651-МТР від 16.08.2016;

- платіжним дорученням № 2912 від 21.08.2018 на суму 507 560,13 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за липень по договору № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016.

Відповідач здійснив оплату Процентів на суму Основного боргу в серпні 2018 року наступними платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням № 3140 від 04.09.2018 на суму 421 398,11 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за серпень по договору № 15/769162/651-МТР від 16.08.2016;

- платіжним дорученням № 3141 від 04.09.2018 на суму 507 560,13 грн. були сплачені Проценти на суму Основного боргу за серпень по договору № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016.

В той же час, при нарахуванні пені на несвоєчасно погашену суму Процентного боргу та Процентів на суму Основного боргу в червні-серпні 2018 року Позивачем в період розрахунку, всупереч приписам законодавства, включено дні фактичної сплати Відповідачем Процентного боргу та Процентів, а саме: 30.07.2018, 21.08.2018, 04.09.2018, в той час, як відповідні розрахунки пені повинні були закінчуватися датами 29.07.2018, 20.08.2018 та 03.09.2018.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" передбачено, що якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Оскільки у Додаткових угодах № 2 від 13.02.2018 до договорів поставки хімічної продукції № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016 строк оплати основного боргу визначено - "до 30 червня 2018 року (включно)", а не "по 30 червня 2018 року (включно)", то останнім днем виконання такого зобов`язання є 29 червня 2018 року .

Через що, колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що останнім днем для сплати Відповідачем Основного боргу за зазначеними договорами є 02.07.2018, отже нарахування пені повинно починатися з 03.07.2018.

Колегія суддів не погоджується також з доводами заявника апеляційної скарги про те, що передбачена пунктом 4 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів та пунктом 3 додатків № 1 до Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів відповідальність Покупця (Відповідача) за порушення строків сплати Процентного боргу та Процентів, нарахованих на суму Основного боргу, не пов`язана з виконанням Покупцем своїх зобов`язань щодо прийняття та оплати товару за договорами поставки хімічної продукції, з огляду на наступне.

По-перше, пунктом 4 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів взагалі не передбачена відповідальність Покупця (Відповідача) за порушення строків сплати Процентного боргу та Процентів, нарахованих на суму Основного боргу.

Зазначеним пунктом Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 сторони погодили, що на підставі цієї Додаткової угоди, а також ст. ст. 6, 536, 694, 695 Цивільного кодексу України Покупець зобов`язався сплатити Постачальнику проценти, нараховані на суму Основного боргу, що буде неоплаченою на дату нарахування процентів.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 695 ЦК України до договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до п.2.4 Договору Продавцем здійснювався продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу протягом 30 календарних днів від дати підписання обома Сторонами акту приймання-передачі хімічної продукції.

Отже, правовою природою процентів, сплата яких передбачена пунктом 4 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів, є саме - сплата процентів за користування чужими грошовими коштами, а не відповідальність за порушення строків сплати Процентного боргу.

По-друге, відповідно до статей 3, 173, 216-218, 230-232, 265 ГК України неустойка (штрафні санкції, у тому числі пеня) дійсно може нараховуватися лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16 та від 10.05.2018 у справі № 917/799/17).

Колегія суддів констатує, що пунктом 3 додатків № 1 до Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів сторони визначили відповідальність Покупця (Відповідача) у вигляді пені за порушення строків сплати Процентного боргу та Процентів, нарахованих на суму Основного боргу.

Таким чином, оскільки, як зазначено вище, Процентний борг та Проценти не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, а є складовою частиною основного зобов`язання, то доводи заявника апеляційної скарги про те, що невиконання або неналежне виконання таких умов Договорів, як сплата Процентного боргу та процентів за користування грошовими коштами, не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, ч. 1 ст. 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, є хибними та пов`язаними з неправильним тлумаченням ст. ст. 536, 694, 695 Цивільного кодексу України.

До того ж, сплата пені за порушення строків оплати процентів, нарахованих на суму заборгованості, передбачена погодженими між сторонами умовами Договорів (пункт 3 додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 до Договору, яким передбачений обов`язок Відповідача сплачувати Позивачу пеню за порушення строків оплати процентів, нарахованих на суму заборгованості - процентного боргу), які в установленому законом порядку недійсними не визнано. Із зустрічним позовом про визнання їх недійсними, Відповідач не звертався, тому дане питання не є предметом даної справи.

Відповідно до п. 4 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018 до Договорів проценти, нараховані на основний борг за звітний період, що дорівнює календарному місяцю, підлягають сплаті не пізніше останнього календарного дня місяця, за який такі проценти нараховуються.

Як підтверджено матеріалами справи, 30.07.2018 платіжним дорученням № 2649 від 30.07.2018 Відповідачем було сплачено 33 885 000,59 грн., що складає частину Основного боргу, зазначеного в п. 1 додаткової угоди № 2 від 13.02.2018 до договору поставки хімічної продукції № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016, заборгованість Відповідача з оплати Основного боргу станом на 31.07.2018 складала 5 633 447,41 грн.

Таким чином, враховуючи, що повна сплата Основного боргу в липні 2018 року Відповідачем не здійснена, датою нарахування процентів є останній календарний день місяця (включно), в якому нараховуються проценти, тобто 31.07.2018.

21.08.2018 платіжним дорученням № 2905 від 21.08.2018 Відповідачем було сплачено 3 041 683,11 грн., що складає частину Основного боргу, зазначеного в п. 1 додаткової угоди № 2 від 13.02.2018 до договору поставки хімічної продукції 15/769162/651-МТР від 16.08.2016, заборгованість Відповідача з оплати Основного боргу станом на 31.08.2018 складала 38 305 174,89 грн.

Таким чином, враховуючи, що повна сплата Основного боргу в серпні 2018 року Відповідачем не здійснена, датою нарахування процентів є останній календарний день місяця (включно), в якому нараховуються проценти, тобто 31.08.2018.

В той же час, колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Позивачем невірно визначена база нарахування пені за несвоєчасно погашену суму заборгованості нарахованих Процентів в липні 2018 року за договором поставки хімічної продукції № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016 та в серпні 2018 року за договором поставки хімічної продукції № 15/769162/651-МТР від 16.08.2016, оскільки Позивачем правомірно до бази нарахування пені в липні 2018 року за договором поставки хімічної продукції № 15/769160/649-МТР включено проценти, нараховані за період з 01.07.2018 по 29.07.2018 на суму основаної заборгованості 33 885 000,59 грн., сплачену 30.07.2018.

До бази нарахування пені в серпні 2018 року за договором поставки хімічної продукції № 15/769160/651-МТР правомірно включено проценти, нараховані за період з 01.08.2018 по 20.08.2018 на суму основаної заборгованості 3 041 683,11 грн, сплачену 21.08.2018.

Такий розрахунок повністю узгоджується із ч. 5 ст. 694 ЦК України, відповідно до якої, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати .

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, вважає правильним наступний розрахунок пені.

Пеня у розмірі однієї облікової ставки НБУ, розрахованої на основний борг,

відповідно до п. 3 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018

№ДоговірСума заборгованостіПеріод простроченняКіль-ть днівСума пені, грн. 1 15/769159/648-МТР 21 255 916,12 01.07.2018 - 29.07.2018 29 292 050,46 2 15/769160/649-МТР 5 633 447,41 01.08.2018 - 20.08.2018 20 54 019,36 3 15/769160/649-МТР 33 885 000,59 01.07.2018 - 29.07.2018 29 465 570,62 4 15/769161/650-МТР 40 534 920,00 01.08.2018 - 20.08.2018 20 388 691,01 5 15/769162/651-МТР 3 041 683,11 01.08.2018 - 20.08.2018 20 29 166,82 6 15/769162/651-МТР 38 305 174,89 01.09.2018 - 03.09.2018 3 55 096,48 7 15/769163/652-МТР 15 396 194,36 01.09.2018 - 03.09.2018 3 22 145,21 1 306 739,80

Пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої на процентний борг,

відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Додаткових угод № 2 від 13.02.2018

№ДоговірСума заборгованостіПеріод простроченняКіль-ть днівСума пені, грн. 1 15/769160/649-МТР 5 532 582,70 01.07.2018 - 29.07.2018 29 152 032,34 2 15/769161/650-МТР 5 674 888,79 01.08.2018 - 20.08.2018 20 108 833,48 3 15/769162/651-МТР 5 788 560,10 01.08.2018 - 20.08.2018 20 111 013,48 4 15/769163/652-МТР 6 972 130,16 01.09.2018 - 03.09.2018 3 20 056,81 391 936,11

Пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої на прострочені

проценти на суму основного боргу в червні 2018 року,

відповідно до п. 4 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018

№ДоговірСума заборгованостіПеріод простроченняКіль-ть днівСума пені, грн. 1 15/769159/648-МТР 209 647,39 01.07.2018 - 29.07.2018 29 5 761,00 2 15/769160/649-МТР 389 770,99 01.07.2018 - 29.07.2018 29 10 710,69 3 15/769161/650-МТР 399 796,47 01.07.2018 - 29.07.2018 29 10 986,19 4 15/769162/651-МТР 407 804,63 01.07.2018 - 29.07.2018 29 11 206,25 5 15/769163/652-МТР 491 187,25 01.07.2018 - 29.07.2018 29 13 497,56 52 161,69

Пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої на прострочені

проценти на суму основного боргу в липні 2018 року,

відповідно до п. 4 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018

№ДоговірСума заборгованостіПеріод простроченняКіль-ть днівСума пені, грн. 1 15/769160/649-МТР 402 763,36 01.08.2018 - 20.08.2018 20 7 724,23 2 15/769161/650-МТР 413 123,02 01.08.2018 - 20.08.2018 20 7 922,91 3 15/769162/651-МТР 421 398,11 01.08.2018 - 20.08.2018 20 8 081,61 4 15/769163/652-МТР 507 560,16 01.08.2018 - 20.08.2018 20 9734,19 33 462,94

Пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої на прострочені

проценти на суму основного боргу в серпні 2018 року,

відповідно до п. 4 Додаткових угод № 2 від 13.02.2018

№ДоговірСума заборгованостіПеріод простроченняКіль-ть днівСума пені, грн. 1 15/769162/651-МТР 421 398,11 01.09.2018 - 03.09.2018 3 1 212,24 2 15/769163/652-МТР 507 560,16 01.09.2018 - 03.09.2018 3 1 460,10 2 672,34

Таким чином, загальна сума пені за договорами поставки хімічної продукції № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016, № 15/769161/650-МТР від 15.08.2016, №15/769162/651-МТР від 16.08.2016, № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016, що підлягає стягненню становить 1 786 972,70 грн.

Заперечення апелянта на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019, від 11.03.2019 у цій справі, якими відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у цій справі до розгляду Господарським судом міста Києва справ №№ 910/1979/18, 910/1984/18, 910/1981/18, 910/2536/18, 910/2166/18, включені до апеляційної скарги на рішення суду, є слушними з огляду на наступне.

19.12.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", м. Київ з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 890 118,64 грн за договорами купівлі-продажу № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016, № 15/769161/650-МТР від 15.08.2016, №15/769162/651-МТР від 16.08.2016, № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаних договорів купівлі-продажу, додатків до нього, зокрема, додаткових угод про розстрочення оплати заборгованості, в яких сторони зафіксували наявну заборгованість відповідача та передбачили відповідальність за її несвоєчасну оплату у вигляді сплати пені та відсотків.

В свою чергу, 15.02.2019 до Господарського суду м. Києва Акціонерним товариством "Дніпроазот" подані позовні заяви до ПАТ "Укрнафта" про визнання частково недійсними укладених між AT "Дніпроазот" та ПАТ "Укрнафта" договорів (№ 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016, № 15/769161/650-МТР від 15.08.2016, №15/769162/651-МТР від 16.08.2016, № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016), а саме: пункту 4 Додаткової угоди № 1 до Договору, яким передбачений обов`язок Відповідача сплачувати Позивачу проценти, нараховані на суму заборгованості; пункту 3 додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 до Договору, яким передбачений обов`язок Відповідача сплачувати Позивачу пеню за порушення строків оплати процентів, нарахованих на суму заборгованості, - процентного боргу; пункту 4 Додаткової угоди № 2 до Договору, яким передбачений обов`язок Відповідача сплачувати Позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами та, в разі порушення строків сплати процентів, пеню за порушення строків оплати процентів, нарахованих на суму заборгованості.

Отже, задоволення Господарським судом міста Києва вищезазначених позовів, виключить наявність підстав для задоволення позову у цій справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Причиною зупинення провадження у справі згідно вказаної норми Господарського процесуального кодексу України є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим зумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

При цьому згідно абз.4 п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями, яка є чинною на даний час) іншим судом є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно ст. 3 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Предметом розгляду даної справи є стягнення з АТ "Дніпроазот" на користь ПАТ "Укрнафта" неустойки за договорами поставки хімічної продукції № 15/769159/648-МТР від 11.08.2016, № 15/769160/649-МТР від 12.08.2016, № 15/769161/650-МТР від 15.08.2016, № 15/769162/651-МТР від 16.08.2016, № 15/769163/652-МТР від 17.08.2016 та додатків до них у розмірі 1 890 118,64 грн, з яких: 1 382 518,47 грн - пені за несплату основного боргу, нарахована у відповідності до п.3 додаткових угоди №2; 414 919,25 грн. - пені за несплачені прострочені проценти, нарахована згідно п.3 додатку №1 до додаткових угод № 2; 53 981,88 грн., 35 135,91 грн., 3563,13 грн - пені за несплату прострочених процентів на суму основного боргу у червні, липні та серпні 2018 року (відповідно), нарахованої згідно п.4 додаткових угод № 2.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд має встановити обставини щодо наявності або відсутності заборгованості у АТ "Дніпроазот" перед ПАТ "Укрнафта" за вище вказаними договорами, та за наявності заборгованості визначити її розмір, перевіривши розрахунки позивача.

В свою чергу, підстави нарахування заборгованості, що є предметом у цій справі - пункт 4 Додаткової угоди № 1 до Договору, яким передбачений обов`язок Відповідача сплачувати Позивачу проценти, нараховані на суму заборгованості; пункт 3 додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 до Договору, яким передбачений обов`язок Відповідача сплачувати Позивачу пеню за порушення строків оплати процентів, нарахованих на суму заборгованості, - процентного боргу; пункт 4 Додаткової угоди № 2 до Договору, яким передбачений обов`язок Відповідача сплачувати Позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами та, в разі порушення строків сплати процентів, пеню за порушення строків оплати процентів, нарахованих на суму заборгованості, а саме визнання їх недійсними, є предметом розгляду у господарських справах №№ 910/1979/18, 910/1984/18, 910/1981/18, 910/2536/18, 910/2166/18 за позовом АТ "Дніпроазот" до "ПАТ "Укрнафта".

Отже, з урахуванням черговості розгляду вимог, визнання дійсними або недійсними вищевказаних пунктів договорів поставки хімічної продукції та додатків до нього, що є предметом розгляду у справах №№ 910/1979/18, 910/1984/18, 910/1981/18, 910/2536/18, 910/2166/18, буде мати важливе значення для наявності правових підстав для нарахування заборгованості або визначення розміру заборгованості неустойки у справі №904/5826/18, тобто, наявності підстав для задоволення позову повністю або частково у цій справі.

При цьому слід зауважити, що вказаних вимог законодавства суд першої інстанції не врахував, відповідне клопотання, подане відповідачем до суду першої інстанції, не задовольнив, двічі.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 2, 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

За приписами статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

З огляду на викладені норми права, з урахуванням предмету позову у цій справі (стягнення неустойки за договорами поставки хімічної продукції та додатків до них), беручи до уваги, що зустрічної позовної заяви в межах цієї справи відповідачем подано не було, натомість, останній скористався своїми процесуальними правами та подав окремі позовні заяви про визнання частково недійсними договорів поставки хімічної продукції (за місцезнаходженням позивача), що є предметом розгляду у справах №№ 910/1979/18, 910/1984/18, 910/1981/18, 910/2536/18, 910/2166/18, суд констатує, що не має можливості самостійно дослідити у цій справі відповідність закону спірних пунктів вчинених сторонами правочинів.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що враховуючи, що Господарським судом Дніпропетровської області задоволено позов ПАТ "Укрнафта" в повному обсязі та стягнуто з AT "Дніпроазот" 1 890 118,64 грн., то витрати на оплату судового збору судом у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України повинні були бути стягнуті в розмірі 28 351,78 грн. (1,5% х 1 890 118,64 = 28 351,78), а не 32 302,96 грн.

Однак, господарський суд, всупереч вимог ч. 8 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" не перевірив повноту сплати судового збору Позивачем, не встановив, що судовий збір Позивачем сплачено в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В той же час, колегія суддів не погоджується із тим, що суд у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 238 ГПК України в резолютивній частині рішення повинен був зазначити про повернення Позивачу надмірно сплаченої суми судового збору, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" дійсно у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, однак, лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Оскільки матеріали справи не містять заяви Позивача про повернення зайво сплаченого судового збору, то у господарського суду не було законних підстав для зазначення в резолютивній частині рішення про повернення Позивачу надмірно сплаченої суми судового збору.

Таким чином, перевіривши здійснений господарським судом розрахунок пені, колегія суддів, з огляду на вищенаведені обставини, дійшла висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги, через порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, не з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині нарахованих сум пені.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення в частині розміру нарахованої пені, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 94,54 % - з Відповідача; 5,46 % - з Позивача.

У зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 26 803,80 грн. - судового збору за подачу позовної заяви, а з Позивача на користь Відповідача - 2 322,00 грн. - за подачу апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тому, на підставі ч. 11 ст. 129 ГПК України слід стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 24 481,80 витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 у справі № 904/5826/18 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 у справі № 904/5826/18 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) до Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, 1, код ЄДРПОУ 05761620) про стягнення неустойки в сумі 1 890 118,64 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, 1, код ЄДРПОУ 05761620) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) неустойку в розмірі 1 786 972,70 грн, а також 24 481,80 грн. витрат на оплату судового збору та 4 964,10 грн. судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.".

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.02.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін