Рішення

від 20.02.2020 по справі 465/5756/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5756/18

2/465/881/20

РІШЕННЯ

Іменем України

20.02.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства Затишне , з участю заінтересованих осіб Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про встановлення земельного сервітуту ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить встановити постійний безоплатний земельний сервітут на право ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраціний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) проїзду на автомобілі та проходу через земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136900:03:001:0044), а саме через прибудинкову територію будинку АДРЕСА_2 , до гаражу, позначеного у технічному паспорті від 16.02.2000 року 1, загальною площою 18,1 м. кв. та земельної ділянки площею 0, 0100 га, кадастровий номер 4610136900:03:001:0044, яка знаходиться під ним за цією ж адресою АДРЕСА_2 .

В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу гаража від 25 квітня 2014 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 квітня 2016 року, є власником даного майна, що підтверджується витягами з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Довкола належної їй земельної ділянки як і гаража на ній розташована земельна ділянка, яка належить до прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , яка належить до земель міста. Через конфліктну ситуацію з мешканцями будинку, яка триває багато років вона не в змозі користуватися свої майном, оскільки останні перешкоджають у проїзді та проході через прибудинкову територію. Усі її пропозиції користувачам прибудинкової території на право проходу, проїзду по земельній ділянці, були проігноровані внаслідок чого вона змушена звертатись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Просить позов задоволити.

13 листопада 2018 року Франківським районним судом м. Львова, постановлено ухвалу про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства Затишне , треті особи без самостійних вимог: Львівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про встановлення земельного сервітуту, судову земельно-технічну експертизу.

27.11.2019 року Франківським районним судом м. Львова,клопотання представника позивача - ОСОБА_9 про залучення Львівської міської ради в якості співвідповідачів - задоволено.

Представником Львівської міської ради 16.12.2019 року подано відзив в якому зазначає, що згідно ч. ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу встановлено, що передача в оренду земельних ділянок що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки і договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, ходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених переднього землевласника (землекористувача).

Відтак, у разі правомірного набуття права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, у власника цього будинку (будівлі або

їй) виникає право, а у відповідного суб`єкту владних повноважень

кореспондуючий обов`язок, щодо передачі власнику цього будинку (будівлі або споруди) земельної ділянки, на якій він розташований.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда

розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права

власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною

ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у

попереднього землекористувача.

Отже, ОСОБА_1 є користувачем частини земельної ділянки на

АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 4610136900:03:001:0044), оскільки

володіє на праві власності нерухомим майном, гаражем, площею 18,1м.кв.

Оскільки ОСОБА_1 є користувачем лише земельної ділянки на

якій розміщений гараж, який належить їй на праві власності, тому для забезпечення

доступу та обслуговування цієї земельної ділянки, єдиним способом є встановлення

зельного сервітуту.

Отже, право земельного сервітуту встановлюється як виняток у разі, якщо задовольнити потребу у цьому землекористуванні неможливо в інший спосіб.

21.01.2020 на адресу суду від третіх осіб надійшло заперечення в якомувказують, що згідно технічного паспорту садибної ділянки по АДРЕСА_2 ) та схематичного плану, загальна площа садиби становить 625 м.кв., під забудовою 248 м. кв. під двором 404 м.кв. і відповідно довідки № 1675 від 24.10. 2016р. ЛКП " Затишне " повідомляє, що прибудинкова територія будинку АДРЕСА_2 , площею 404 м. кв. належить на праві спільної сумісної власності виключно співвласникам цього будинку і нікому іншому. За цих суттєвих обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Позивачка не є ні мешканкою, ні співласником будинку АДРЕСА_2 , а отже має право лише укласти угоду про оренду певної земельної ділянки з співвласниками прибудинкової території. Так само не можуть бути прийняті до уваги покликання позивачки на те, що до позивачки перейшли права попередніх власників.

Як встановлено з Рішення № 17 від 13 січня 1970 р. колишньому квартиронаймачу будинку АДРЕСА_3 , громадянину Юршину Виконавчим комітетом Ленінської райради було надано дозвіл тимчасово встановити збірно-розбірний металевий гараж. Отже збірно-розбірний металевий гараж є тимчасова споруда. В 1970 р. ця тимчасова споруда внесена в технічний паспорт будинку АДРЕСА_2 . Як видно з технічного паспорту будинку АДРЕСА_2 , цей гараж позначений, як допоміжна споруда, літерою " Б " та зазначено в характеристиці цього гаража, що він встановлений без фундаменту, та те, що такий тип гаражу не ціниться . Дана неспростовна обставина доводиться наступним, а саме заключенням судового експерта Журавльовою Оленою Іванівною, з виходом на місце та обстеженням гаражу, від 18.04.2011р. №08/04-11, встановлено, що гараж розташовний на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , не яється капітальною спорудою ( нерухомим майном) .

В 2010 р. донька померлого ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , оформляє право власності на цей гараж. Право користування чи право власності на земельну ділянку під гажем у ОСОБА_11 відсутні. Цей гараж ОСОБА_11 продає громадянам ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які в свою чергу продали гараж, що розташований на (будинковій території будинку АДРЕСА_2 ., ОСОБА_1 .

Отже, з наведених фактів жодна з перечислених осіб не були і не є власниками будинку АДРЕСА_2 та відповідно до Закону Україїни № 417_від 14.05.2015р. Про особливості здійснення прав власності багатоквартирному будинку не мають жодного права вимагати на свою користь будь який об`єкт, або його частину.

Не зважаючи на вищенаведене Львівська міська рада, перевищуючи владні повноваження, видала ухвали, які стосуються власності власників багатоквартирного будинку. Цей будинок разом з будинковою територією станом на 2005 р. уже вибув з об`єкту комунальної власності, в зв`язку 100% приватизацією квартир, а згідно технічного паспорту являється садибою, на земельній ділянці якої розташований багатоквартирний будинок. ( ст. 381 ч.1,2 ЦК України ). Правовий статус прибудинкової території у встановлених межах, остаточно затверджено Законом України № 417, від 14.05.2015р., зокрема ч.І, ст.5 та ст.1 " Про особливості здійснення прав власності в багатоквартирному будинку". За таких обставин Львівська міська рада не вправі приймати будь-яких рішень, ухвал щодо прав власності, які їй не належать. Такі ухвали та рішення не підлягають виконанню.

Представник позивача Романишин Я. О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задоволити.

В судовове засіданні представник ЛКП Затишне не з`явився , через канцелярію суду подав клопотання, про розгляд справи без участі представника ЛКП Затишне . Проти встановлення земельного сервітуту не заперечує, втім просить врахувати позицію третіх осіб та обрати найбільш сприятливий варіант із трьох можливих варіантів сервітуту для заїзду і проходу до гаражу.

Представник Львівської міської ради в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила, пояснення дала анлогічні відзиву.

Треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,: ОСОБА_4 в судовому засіданні дали пояснення, аналогічні наведеними у запереченні. Просять в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши письмові докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав .

Згідно з ч. 3ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , згідно копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.04.2014 року (реєстраційний номер номер об`єкта нерухомого майна: 348198446101) та копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.04.2014 року (реєстраційний номер номер об`єкта нерухомого майна: 3480003446101), які видані приватним нотаріусом Львіського міського нотаріального округу Львівської області Цьолковською І. С., є власником гаража, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 18, 1 кв. м та відповідної земельної ділянки, кадастровий номер 4610136900:03:001:0044.

Згідно висновку експерта № 008/19 від 10.05.2019 року, технічно можливий варіант сервітуту для заїзду, проходу і обслуговування гаражу по АДРЕСА_2 з врахуванням його існуючого розташування - варіант №1 (При даному варіанті заїзду до гаража пропонується використовувати наявні ворота та можливий шлях заїзду по прибудинковій території. При цьому необхідно встановити сервітут для заїзду і проходу до гаражу площею

32,2кв. м з наступними параметрами по ходу годинникової стрілки від т. А: 9,83 м; 3,30 м; 9,54 м; 3,41 м та сервітут для обслуговування конструктивних елементів гаражу площею6,6кв, м з наступними параметрами по ходу годинникової стрілки від т. Б: 1,0 м; 6,59 м; 1,0 м; 6,59 м. ) сервітуту та три варіанта сервітуту для заїзду і проходу до гаражу, за умови отримання дозволу на його реконструкцію (перенесення) - варіанти № 2 (Даний варіант сервітуту можливий лише за умови отримання необхідного дозволу на

реконструкцію (перенесення) гаражу. При складанні даного варіанту сервітуту враховано необхідність обслуговування гаражу та передбачено відстань від стін гаражу до меж ділянки не менше 1,0 м з метою недопущення стоку дощових і стічних вод на суміжні земельні ділянки (п. 6.1.41 ДБН Б.2.2- 12:2018 ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ та арк. 19 Технічної документації) Отже, при даному варіанті заїзду і проходу на досліджувану земельну ділянку

необхідно встановити сервітут площею 24,9 кв. м з наступними параметрами по ходу

годинникової стрілки від т. А: 7,28 м; 3,50 м; 7,0 м; 3,5 м з влаштуванням воріт в огорожі), № 4 (Даний варіант сервітуту можливий лише за умови отримання необхідного дозволу на реконструкцію (перенесення) гаражу, без зміни його основного розташування. При складанні даного варіанту сервітуту, як і в попередніх варіантах, враховано необхідність обслуговування гаражу та передбачено відстань від стін гаражу до меж ділянки не менше 1,0 м з метою недопущення стоку дощових і стічних вод на суміжні земельні ділянки (п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ , Оскільки в даному випадку розташування гаражу змінено напрям руху до його воріт, виникає необхідність в додатковому маневрі для заїзду, тому запропоновано встановити два сервітута:

-площею 25,8 кв. м з наступними параметрами по ходу годинникової стрілки від т. А: 7,44 м; 3,50 м; 7,13 м; 3,5 м з влаштуванням воріт в огорожі).

-площею 29,5 кв. м з наступними параметрами по ходу годинникової стрілки від т. Б: 3,21 м; 9,15 м; 3,21 м; 9,21 м. сервітуту.

Як зазначає експерт, найменш обтяжливим для мешканців сусідніх будинків і єдино можливим способом заїзду в гараж по АДРЕСА_2 (без зміни його розташування), проходу до нього та обслуговування його конструктивних

елементів, є варіант № 1 сервітуту.

У випадку отримання дозволу на реконструкцію (перенесення) гаражу в

межах приватизованої ділянки по АДРЕСА_2 , найменш обтяжливим для мешканців сусідіх будинків буде сервітут з найменшою площею - варіант № 2 сервітуту.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

У відповідності до чч. 1-3 ст. 319 Цивільного кодексу України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Сервітутні відносини регулюються нормами статей 401 - 406 Цивільного кодексу України і статей 98 - 102 Земельного кодексу України .

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Перелік видів права земельного сервітуту, який не є вичерпним, наведено у статті 99 Земельного кодексу України .

Відповідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, га власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Разом із тим статтею 100 Земельного кодексу України також передбачено встановлення сервітуту договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У розумінні приписів наведених норм потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.

Позиція Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 року. Відповідно до п. 22 Постанови №7 вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об`єкта і не залежить від власників цих об`єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу права на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи, а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті .

В сукупності наведені вище докази свідчать про підставність позовних вимог позивача.

А також на підставі ст. 141ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, що були ним понесені.

На основі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12 , 13 , 81 , 258 , 293, 259 , 265 , ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Встановити постійний безоплатний земельний сервітут на право ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраціний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) проїзду на автомобілі та проходу через зумельну ділянку, яка розташована за адресую: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136900:03:001:0044), а саме через прибудинкову територію будинку АДРЕСА_2 , до гаражу, позначеного у технічному паспорті від 16.02.2000 року 1, загальною площою 18,1 м. кв. та земельної ділянки площею 0, 0100 га, кадастровий номер 4610136900:03:001:0044, яка знаходиться під ним за цією ж адресую АДРЕСА_2 .

Стягнути з Львівського комунального підприємства Затишне , що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Котляревського, 37б в користь ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 ; реєстраціний номер картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 704. грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Позивач: ОСОБА_1 що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Львівське комунальне підприємство Затишне , що знаходиться за адресою: м .Львів, вул. Котляревського, 37б;

третя особа: Львівська міська рада, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1;

третя особа: ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа: ОСОБА_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;

третя особа: ОСОБА_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;

третя особа: ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;

третя особа: ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;

третя особа: ОСОБА_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_7 ;

третя особа: ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

Суддя Ванівський Ю. М.