Рішення

від 21.02.2020 по справі 573/2223/19

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2223/19

Номер провадження 2/573/44/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

представника позивача: Ломаки Ю.М.,

представника відповідача: ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт про визнання недійсними договору оренди землі та додаткової угоди до нього,

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2019 року ФГ Коваленко Т. М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Білопілля Агросвіт про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди до нього. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 03 червня 2005 року фермерське господарство уклало зі ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 площею 3,9725 га, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, строком дії на 20 років, з 03 червня 2005 року по 03 червня 2025 року. 22 грудня 2006 року вказаний договір зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі внесено запис за №4463. 15 січня 2019 року ФГ Коваленко Т.М. звернулося до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з метою здійснення державної реєстрації права оренди на вказану вище земельну ділянку, однак 18 січня 2019 року отримало відмову з підстав існуючих суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, оскільки право оренди зазначеної земельної ділянки вже зареєстроване в Державному реєстрі 06 липня 2016 року за № 15257642. 18 березня 2019 року фермерському господарству стало відомо, що право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 набув ОСОБА_1 та 20 серпня 2010 року останній уклав договір оренди земельної ділянки №6с з ТОВ Білопілля Агросвіт , а 01 лютого 2016 року додаткову угоду до вказаного договору. Таким чином, земельна ділянка, яка перебуває в користуванні ФГ Коваленко Т.М. на підставі договору оренди землі, строк дії якого не закінчився, передана у користування ТОВ Білопілля Агросвіт . У зв`язку з викладеними обставинами, позивач просить визнати недійсним договір оренди землі №6с від 20 серпня 2010 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Білопілля Агросвіт , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 площею 3,9725 га, та додаткову угоду до нього від 01 лютого 2016 року.

Ухвалою від 09 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням справи до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, у ТОВ Білопілля Агросвіт витребувано укладений між відповідачами договір оренди землі від 20 серпня 2010 року, об`єктом оренди за яким є спірна земельна ділянка, та додаткову угоду до договору від 01 лютого 2016 року (а. с. 22-23).

03 січня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від генерального директора ТОВ Білопілля Агросвіт ОСОБА_8, в якому зазначено про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 площею 3,9725 га знаходилася в користуванні товариства на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору оренди № 6с від 20 серпня 2010 року строком до 19 серпня 2030 року. Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Білопільському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 серпня 2010 року № 091062601743. 01 лютого 2016 року між ОСОБА_1 , який успадкував вказану земельну ділянку від ОСОБА_3 , та товариством було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 6с від 20 серпня 2010 року. На підставі вказаного договору оренди та додаткової угоди за ТОВ Білопілля Агросвіт зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №15257642 від 06 липня 2016 року. Жодних вимог про витребування вказаної земельної ділянки з 2010 року по теперішній час від інших орендарів не надходило. З 2014 року товариство неодноразово повідомляло Фермерське господарство Коваленко Т.М. про оренду вказаної ділянки та про не вчинення перешкод у реалізації товариством права оренди даної земельної ділянки. Вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі №6с від 20 серпня 2010 року, укладеного між ТОВ Білопілля Агросвіт та ОСОБА_3 , додаткової угоди до договору від 01 лютого 2016 року, укладеної з ОСОБА_1 , з тих підстав, що право користування спірною земельною ділянкою у позивача виникло раніше, ніж у відповідача, ТОВ Білопілля Агросвіт вважає безпідставними (а. с. 29-31).

14 січня 2020 року, до початку розгляду справи по суті, до суду надійшла заява за підписом генерального директора ТОВ Білопілля Агросвіт ОСОБА_8 про застосування строку позовної давності, обґрунтована тим, що з 2011 року позивачу було відомо про порушення його права оренди, оскільки з цього часу фермерське господарство не використовувало спірну земельну ділянку та, зі слів її власника, не сплачувало орендну плату за період 2011-2019 років (а. с. 65-67).

29 січня 2020 року від представника позивача Ломаки Ю.М. надійшло заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, обґрунтовуючи тим, що лише 15 березня 2019 року йому стало відомо про те, що 20 серпня 2010 року між ТОВ Білопілля Агросвіт та ОСОБА_1 укладено договір оренди № 6с спірної земельної ділянки та 01 лютого 2016 року укладено додаткову угоду до договору. До того часу позивачу невідомо було про укладення такого договору та додаткової угоди через те, що вказана інформація є конфіденційною. В запереченні позивач вказує на те, що про порушення свого право на користування земельної ділянкою невстановленими на той час особами Фермерське господарство Коваленко Т. М. дізналося 15 січня 2019 року, коли державний реєстратор відмовив своїм рішенням № 45106712 у державній реєстрації права оренди Фермерського господарства Коваленко Т.М. на земельну ділянку кадастровий номер 5920688200:02:002:0159 з підстав суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Про особу та у спосіб, у який порушено право Фермерське господарство Коваленко Т. М. дізналося 15 березня 2019 року, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка містить інформацію щодо укладеного між ТОВ Білопілля Агросвіт та ОСОБА_1 договору оренди №6с від 20 серпня 2010 року та додаткової угоди до нього від 01 лютого 2016 року. Отже, як вважає представник позивача, перебіг строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди землі № 6с від 20 серпня 2010 року та додаткової угоди до нього від 01 лютого 2016 року почався 15 березня 2019 року та сплине 15 березня 2022 року. Водночас, за умови визнання судом спливу строку позовної давності, просить суд визнати причини його пропуску поважними та поновити його і позовні вимоги задовольнити (а. с. 78-79).

У судовому засіданні представник позивача Фермерське господарство Коваленко Т.М. адвокат Ломака Ю.М. позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. 07 лютого 2020 року надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить відмовити у позові, застосувавши строк позовної давності. У вказаній заяві відповідач зазначає, що зі змісту позовної заяви він дізнався про укладений 03 червня 2005 року між ФГ Коваленко Т. М. та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:001:0159, яку він отримав у спадок після смерті батька. За вказаним договором орендну плату ні відповідач, ні його батько ОСОБА_3 від позивача не отримували(а. с. 81-83 ).

Представник відповідача - ТОВ Білопілля Агросвіт за довіреністю Подибайло А.Ю. у судовому засіданні позов не визнав. 21 лютого 2020 року через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких посилається на те, що позивачу було відомо про існування оспорюваного договору, починаючи з 2011 року. З того часу і до 2014 року між ФГ Коваленко Т. М. та ТОВ Білопілля Агросвіт велися постійні суперечки, щодо користування спірною земельною ділянкою. Починаючи з 2015 року, вказаною земельною ділянкою користується ТОВ Білопілля Агросвіт , на підставі договору оренди землі № 6с від 20 серпня 2010 року. З 2011 року ФГ Коваленко Т.М. , знаючи про факт порушення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5920688200:02:001:0159, не здійснило жодних заходів щодо захисту своїх прав, маючи при цьому об`єктивну можливість довідатися про їх порушення. У зв`язку з вказаними обставинами, позивач вважається таким, що пропустив строк позовної давності, враховуючи практику ЄСПЛ та Верховного суду з приводу застосування позовної давності. Крім того, зі слів відповідача ОСОБА_1 , починаючи з 2010 року, оренду плату від позивача ні він, ні його батько не отримували. Також на думку представника відповідача, доводи представника позивача про відсутність вини ФГ Коваленко Т. М. у несплаті орендної плати, так як господарство не знало про спадкоємців померлого ОСОБА_2 безпідставні, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Таких дій позивач не здійснив (а. с. 101-108).

Заслухавши представника позивача ФГ Коваленко Т.М. - адвоката Ломаку Ю.М., представника відповідача ТОВ Білопілля Агросвіт - ОСОБА_10, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Обов`язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними передбачених законом прав закріплено пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Цивільним процесуальним законодавством збирання доказів судом, за власної ініціативи, не передбачено і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-CM № 027344, виданого Супрунівською сільською радою 31 травня 1999 року на підставі рішення VІ сесії 23 скликання від 04 травня 1999 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159, розташована на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, загальною площею 4,13 га в межах згідно з планом, що складається з двох земельних ділянок площею 3,97 га та 0,16 га (а. с. 9).

Як вбачається з акту прийому - передачі земельної частки (паю) від 21 листопада 2003 року головою правління КСП Супрунівське ОСОБА_5 було передано ОСОБА_2 земельну ділянку в натурі як власнику державного акту на право приватної власності на земельну частку (пай) з таким складом угідь: № 471 - рілля площею 3,97 га та № 471.01 - сіножаті площею 0,16 га, всього загальною площею 4,13 га (а. с. 11).

03 червня 2005 року між ОСОБА_2 та ФГ Коваленко Т. М. укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 грудня 2006 року за №4463 про державну реєстрацію цього договору у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди за № 040662604463 (а. с. 6-8, 12).

За умовами вказаного договору, на підставі акту прийому - передачі земельної ділянки від 03 червня 2005 року ОСОБА_2 передав в оренду Фермерському господарству Коваленко Т.М. належну йому на підставі державного акта серії ІV-CM № 027344 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, площею 3,97 га ріллі, до закінчення терміну оренди (а. с. 10).

За інформацією відділу у Білопільському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області встановлено, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі внесено запис за № 4463 про державну реєстрацію за № 040662604463 від 22 грудня 2006 року договору оренди земельної ділянки площею 3,97 га під кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 на території Супрунівської сільської ради, укладеного між ФГ Коваленко Т.М. та ОСОБА_2 , строком на 20 років (а. с. 12).

Відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки договір укладений на 20 років з 03 червня 2005 року по 03 червня 2025 рік.

Згідно з п. 37 дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи; договір припиняється також у інших випадках передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом (п. 38 Договору).

У п. 39 Договору обумовлено, що умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна сплата орендної плати та неналежне виконання умов договору.

Згідно з п. 40 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізацію юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до п. 43 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Разом з цим судом встановлено, що 15 січня 2020 року державний реєстратор Відділу Центр надання адміністративних послуг Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області Деркач М.В. своїм рішенням відмовив Ломаці Ю.М. у реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 за Фермерським господарством Коваленко Т.М. через те, що на вказану земельну ділянку вже зареєстроване інше речове право за № 15257642 від 06 липня 2016 року (а. с. 13).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованої 18 березня 2019 року, державним реєстратором Білопільської міської ради 06 липня 2016 року здійснено запис № 15257642 щодо реєстрації права оренди ТОВ Білопілля Агросвіт земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 площею 3,9725 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 14).

Як вбачається з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 399663 він був виданий ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 травня 2008 року ВКО 117627 № 1023 на земельну ділянку площею 3,9725 га, розташовану на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 43-44).

З наданої ТОВ Білопілля Агросвіт копії договору № 6с від 20 серпня 2010 року вбачається, що він був укладений між вказаним товариством та власником земельної ділянки ОСОБА_3 з приводу оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920688200:02:002:0159 площею 3,9725 га (рілля), розташованої на території Супрунівської сільської ради. Строк дії договору - 20 років. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 вказаного договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, договір вважається продовженим, якщо до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про його припинення (а. с. 32-37).

За умовами вказаного договору, на підставі акта прийому - передачі земельної ділянки від 20 серпня 2010 року ОСОБА_3 передав в оренду ТОВ Білопілля Агросвіт належну йому на підставі державного акта серії ЯЕ № 399663 від 10 жовтня 2008 року земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, площею 3,9725 га ріллі, до закінчення терміну оренди (а. с. 38).

Як вбачається з акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20 серпня 2010 року, який є додатком до договору оренди № 6с, Супрунівським сільським головою ОСОБА_7 в присутності орендодавця ОСОБА_3 та орендаря ТОВ Білопілля Агросвіт було проведено визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 3,9725 га з метою надання її в оренду для сільськогосподарського призначення. В заяві від 20 серпня 2010 року ОСОБА_3 вказав, що передаючи земельну ділянку в оренду, він повністю усвідомлював значення своїх дій та діяв добровільно (а. с. 39,40,41,42).

01 лютого 2016 року було укладено додаткову угоду до договору оренди № 6с між ТОВ Білопілля Агросвіт та ОСОБА_1 у зв`язку з переходом до останнього права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 площею 3,9725 га відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом серії НАО НОМЕР_1 від 13 жовтня 2015 року, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта ЯЕ № 399663 від 10 жовтня 2008 року. Таким чином сторони дійшли згоди про заміну орендодавця в договорі оренди № 6с від 20 серпня 2010 року на ОСОБА_1 (а. с. 49).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом воно було видане Улянівською державною нотаріальною конторою 13 жовтня 2015 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 його синові ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,9725 га, позначеної на плані зовнішніх меж ділянки за № 471, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 399663, виданого Білопільською районною державною адміністрацією Сумської області 10 жовтня 2008 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010862602449. Земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 50).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 жовтня 2015 року було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1530, виданого 13 жовтня 2015 року. Номер запису про право власності: 11576116 (а. с. 51-52).

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру 08 червня 2015 року заведено спадкову справу № 143/2015 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та було видане свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_1 (а. с. 53-54).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 11 липня 2016 року державним реєстратором Білопільської міської ради 06 липня 2016 року внесено запис № 15257642 щодо реєстрації права оренди ТОВ Білопілля Агросвіт земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 58-60).

30 вересня 2019 року адвокатом Ломакою Ю.М. направлено адвокатський запит до ТОВ Білопілля Агросвіт з проханням надати копії договорів оренди землі (земельної ділянки) кадастровий номер 5920688200:02:001:0159 площею 3,9725 га, відповідно до яких ТОВ Білопілля Агросвіт , як орендареві, надано у користування ці земельні ділянки (а. с. 15).

26 листопада 2019 року від Генерального директора ТОВ Білопілля Агросвіт ОСОБА_8 . на адвокатський запит Ломаки Ю.М. надійшла відповідь з посиланням на Закон України Про інформацію про неможливість надати вказані в запиті документи, через те, що вони містять інформацію з обмеженим доступом, а саме: інформацію про фізичних осіб та орендодавців із зазначенням місця їх проживання, паспортних даних тощо (а. с. 16).

ФГ Коваленко Т.М. не виступає стороною оспорюваного договору від 20 серпня 2010 року та додаткової угоди до нього від 01 лютого 2016 року, але як орендар вказаної земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постановах №6-605цс16 від 25 травня 2016 року, №594/153/16-ц від 23 листопада 2016 року.

Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а відповідно до статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

В силу положення ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

За змістом ст. 1, ст. 13 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 вказаного Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 18 Закону України Про оренду землі , в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20 означеного Закону).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За нормами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На період укладення договору оренди земельної ділянки діяло два нормативних акти, відповідно до яких проводилася державна реєстрація договорів оренди землі, зокрема - Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, який втратив чинність 05 серпня 2011 року та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року №174, який втратив чинність з 20 серпня 2012 року. Відповідно до вказаних нормативних актів реєстрація договорів оренди землі відрізнялася лише процедурною складовою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державна реєстрація договору оренди землі, укладеного між позивачем ФГ Коваленко Т.М. та ОСОБА_2 03 червня 2005 року, яка була проведена Білопільським відділом Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 22.12.2006 року, здійснена у відповідності з чинним на період її проведення законодавством.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Однак, відповідачами не надано належних і допустимих доказів, що при здійсненні державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі, державний реєстратор виконав зазначені вимоги закону та перевірив відсутність державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Крім того, у п. п. 37 - 40 оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 03 червня 2005 року, укладеного між ФГ Коваленко Т. М. та ОСОБА_2 , визначено, що дія цього договору припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи; договір припиняється також у інших випадках передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна сплата орендної плати та неналежне виконання умов договору. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вказаний договір оренди землі від 03 червня 2005 року набрав чинності з моменту державної реєстрації права оренди позивача у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 22 грудня 2006 року та на даний час є дійсним.

У той же час, у період дії означеного договору між ОСОБА_3 та ТОВ Білопілля Агросвіт укладено договір № 6с від 20 серпня 2010 року щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159, площею 3,9725 га ріллі та додаткову угоду до цього договору від 01 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Білопілля Агросвіт . Право оренди другого відповідача за вказаним договором за додатковою угодою до нього зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 липня 2016 року.

У Постанові ВП ВС від 7 серпня 2019 року у справі № 193/11/17 , Верховний суд зазначив про те, що повторна державна реєстрація підлягає скасуванню, якщо державний реєстратор не перевірив законність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, не встановив відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на майно, а право оренди земельної ділянки вже було зареєстровано. Як Закон Про оренду землі , Земельний кодекс , так і договір не передбачають права припинення договору оренди у зв`язку зі смертю орендодавця. Тобто, спадкоємець, отримавши права і обов`язки орендаря, не може в період чинності договору самостійно розпоряджатися землею. Оскільки строк дії договору оренди не закінчився, правові підстави для припинення цього договору не зазначені та не доведені, а сторони не дійшли згоди про його розірвання, орендодавець не мав законних підстав укласти договір оренди цього ж предмета з іншою особою - орендарем на той же часовий проміжок, що і чинний договір оренди.

Таким чином, за встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що договір оренди землі укладений між ФГ Коваленко Т. М. та ОСОБА_2 03 червня 2005 року, на час укладення оспорюваного договору № 6с 20 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ Білопілля Агросвіт не припинив своєї дії, а відтак, укладений до закінчення строку його дії новий договір та додаткова угода до нього між ТОВ Білопілля Агросвіт та ОСОБА_1 01 лютого 2016 року щодо оренди тієї ж земельної ділянки з іншим орендарем, на переконання суду, є недійсними в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Оскільки, укладений між відповідачами правочин порушує речове право позивача на спірну земельну ділянку, одночасне існування двох договорів оренди, додаткової угоди та їх державної реєстрації суперечать вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захист державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Щодо письмових заперечень відповідача ОСОБА_1 з приводу того, що позивач не виплачував йому та його батьку орендну плату за користування спірною земельною ділянкою відповідно до укладеного з ОСОБА_2 договору оренди землі, суд зазначає, що дана обставина не є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі з підстав одночасного існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку. При цьому суд зазначає, що систематична несплата орендної плати може бути підставою для розірвання договору, проте така вимога не була предметом даного судового розгляду.

Стосовно заяв ТОВ Білопілля Агросвіт та ОСОБА_1 про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України поняття позовної давності визначено як це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки представник позивача Ломака Ю.М. дізнався про порушення права ФГ Коваленко Т.М. , тобто про наявність зареєстрованого іншого речового права на земельну ділянку лише 18 січня 2019 року, коли отримав рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159, то в розумінні ч.1 ст.261 ЦК України, це є моментом початку перебігу строку позовної давності, тому суд приходить до переконання, на підставі аналізу доказів, які знаходяться в матеріалах цивільної справи, що представником позивача не пропущено строки позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.

Доводи представника відповідача ОСОБА_10 про те, що про порушення свого права позивачу стало відомо у 2011 році, оскільки з цього часу з приводу вказаної земельної ділянки між ТОВ Білопілля Агросвіт та ФГ Коваленко Т. М. тривали постійні суперечки, а починаючи з 2015 року товариство користується спірною земельною ділянкою, про що було відомо позивачу, суд не приймає до уваги, оскільки всупереч ст. 81 ЦПК України вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Між тим, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи по суті позову на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України №2 наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі Серявін та інші проти України зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Відтак, суд констатує той факт, що представником позивача надано належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог та спростовано аргументи відповідачів про те, що стороною позивача пропущений строк давності при зверненні в суд з зазначеним позовом.

Отже, суд прийшов до переконання, що клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам чинного законодавства України, спрямованого на забезпечення та захист державою речових та інших прав, що підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача, як орендаря, суд приходить до висновку про задоволення позову ФГ Коваленко Т. М. у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, стягненню з відповідачів на користь позивача у дольовому порядку підлягає судовий збір у сумі по 960 грн. 50 коп. з кожного (а. с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 256, 257, 261, 267, 396, 626, 629, 638 ЦК України, ст. ст. 93, 124, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі , ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 4, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна (ЄДРПОУ: 21119432, юридична адреса: 41860, Сумська область, Білопільський район, с. Ганнівка-Тернівська) до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ),Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт (ЄДРПОУ 35671804, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 10) про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі № 6с від 20 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт , зареєстрований 20 серпня 2010 року у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за № 091062601743 та додаткову угоду до нього від 01 лютого 2016 року, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт , зареєстровану 06 липня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 15257642, щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5920688200:02:002:0159 площею 3,9725 га, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт з кожного в дольовому порядку по 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя