Постанова
від 28.02.2020 по справі 311/2691/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.02.2020 Справа № 311/2691/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 311/2691/19

Провадження №22-ц/807/661/20

Головуючий в 1-й інстанції - Пушкарьова С.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2019 року, ухвалене у м. Василівка (повний текст рішення складено 29 листопада 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, посилаючись на те, що з 04.09.1991 року по 25.01.2018 рік він працював на ПрАТ ЗЗРК (за час роботи було змінено форму правління) на посаді підземний прохідник. ОСОБА_1 має загальний стаж 32 роки 11 місяців 07 днів, за професією - 26 років 04 місяці 09 днів, в умовах впливу шкідливих факторів - 27 років 02 місяці в умовах шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які перевищують нормативні значення. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, причинами виникнення у позивача професійного захворювання став тривалий стаж роботи в умовах шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які перевищують нормативні значення. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 09.01.2019 року № 34 позивачу було встановлено професійний характер захворювання. Згідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 12.02.2019 року ОСОБА_1 встановлено 60 % втрати професійної працездатності, ним отримано третю групу інвалідності внаслідок професійних захворювань. У зв`язку із тим, що професійна хвороба розвинулась внаслідок впливу шкідливих та небезпечних факторів виробництва, позивач вважає, що крім фізичного болю він страждає і морально. Його душевні страждання, які виражаються у неспокою, переживаннях за подальшу свою долю та життя родини, відсутністю нормального життя, призводять до погіршених умов життя та фізичних й соціальних обмежень. У позові ОСОБА_1 просив стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат на його користь моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят) тисяч гривень і витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять) тисяч гривень.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання - задоволено частково.

Стягнуто з підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат (код ЄДРПОУ 00191218) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 50 000 (п`ятдесят) тисяч гривень.

Стягнуто з підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат (код ЄДРПОУ 00191218) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість) тисяч гривень.

Стягнуто з підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат (код ЄДРПОУ 00191218) на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. 27 коп. У іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами спричинення йому моральної шкоди у заявленому розмірі, враховуючи свідоме виконання своїх трудових обов`язків в умовах шкідливих для здоров`я.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 04.09.1991 року по 25.01.2018 рік працював на ПрАТ ЗЗРК (за час роботи було змінено форму правління) на посаді підземний прохідник. 25.01.2018 року звільнений за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію, згідно ст. 38 КЗпП України (копія трудової книжки а.с. 9-10).

31 січня 2019 року на підприємстві відповідача проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, затверджений начальником відділу з питань гігієни праці Головного управління Держпраці у Запорізькій області Марковською С.П. Професійне захворювання виникло за обставин праці у підземних умовах на шахті Прохідницька підземним прохідником. Внаслідок тривалого стажу роботи в умовах шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які перевищують нормативні значення: концентрація пилу фібро генної дії складає 3,29 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м3; рівень виробничого шуму складає 82-108 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА; рівень локальної вібрації складає 112-123 дБ при гранично допустимому рівні 112 дБ; фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м`язів рук, тулуба, ніг) складають 91,2 Вт при нормативному значенні до 90 ВТ; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу однією рукою складає 44118 кг/с при нормальному значенні до 36000 кг/с; кількість нахилів тулубу за зміну складає 108 разів при нормальному значенні 50-100 разів, згідно з Державними санітарними нормами та правилами Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу , затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248. (а.с. 11-12).

Відповідно до довідки МСЕК Серії АВ № 1022379 від 18.02.2019 позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності, у зв`язку з професійним захворюванням безстроково (а.с. 17).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивача, а враховуючи глибину фізичних і моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності 60 %, який встановлена безстроково, потребу в проходженні курсів лікування в медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці 27 років 02 місяців, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважав за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 50 000,00 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60% в результаті, чого йому встановлено інвалідність ІІІ групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, позбавлений в повній мірі реалізувати своє право на працю, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Втрату працездатності без строку переогляду, свідчить про неможливість відновлення стану його здоров`я повністю.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та забезпечення спецодягом і спецзасобами не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України Про охорону праці й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичних та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, ступінь вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу, а достатньо того факту, що шкідливі умови праці були наявними у виробничій діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням роз`яснень, наданих в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 60%, наявність інвалідності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі неможливість такого повного відновлення, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 сума у 50 000,00 грн.

Що стосується суми судових витрат на професійну правничу допомогу, яка стягнута з відповідача, то колегія суддів погоджується із сумою призначеною судом першої інстанції до стягнення, оскільки витрати підтверджені належними та допустимими доказами, а сума стягнута судом з урахуванням вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат залишити без задоволення.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 28 лютого 2020 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков

Дата ухвалення рішення28.02.2020
Оприлюднено02.03.2020

Судовий реєстр по справі —311/2691/19

Постанова від 28.02.2020

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Кухар С. В.

Ухвала від 20.01.2020

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Кухар С. В.

Ухвала від 17.01.2020

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Кухар С. В.

Рішення від 25.11.2019

Цивільне

Василівський районний суд Запорізької області

Пушкарьова С. П.

Рішення від 25.11.2019

Цивільне

Василівський районний суд Запорізької області

Пушкарьова С. П.

Ухвала від 18.09.2019

Цивільне

Василівський районний суд Запорізької області

Пушкарьова С. П.

Ухвала від 26.07.2019

Цивільне

Василівський районний суд Запорізької області

Пушкарьова С. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні