Рішення

від 20.02.2020 по справі 925/1235/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Черкаси справа № 925/1235/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Поліщук В.О. - адвокат за довіреністю;

від відповідача: Плаха О.В. - адвокат за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (м. Черкаси) про стягнення 2 976 523,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 976 523,49 грн. з них: 472 611,84 грн. пені, 1 034 743,45 грн. як 3 % річних та 1 469 168,20 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 1213/1718-ТЕ-36 постачання природного газу від 22.09.2017, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 1-3 том 2) вказав, що позивачем був поставлений відповідачу природний газ з жовтня 2017 року по березень 2018 року на загальну суму 259 359 473,11 грн. і оплачений відповідачем в повному об`ємі, але з порушенням строків. Відповідач клопотанням від 07.11.2019 (а.с. 1 том 2) просив суд зменшити заявлений розмір штрафних та фінансових санкцій на 50%. В подальшому відповідач уточнив свою позицію у спорі, клопотання про зменшення санкцій вже не підтримує та вважає, що він взагалі не повинен сплачувати спірні кошти за прострочення зобов`язання, оскільки його від цього звільняє постанова КМУ № 217 від 18.06.2014, з посиланням на яку відповідачем сплачувалися кошти за газ на користь позивача.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

22.09.2017 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-Постачальник, позивач по справі) та публічним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" (Споживач, відповідач по справі) укладено договір № 1213/1718-ТЕ-36 постачання природного газу (а.с. 13-22 том 1), у відповідності до якого Постачальник зобов`язався передати у власність Споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Згідно п. 10.3. договору для звернення до суду за стягненням всіх платежів за договором встановлено строк позовної давності у п`ять років.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (п. 1.2. Договору).

Відповідно п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) газ орієнтовним обсягом до 45 тис. куб. м (сорок п`ять тисяч куб. м), у тому числі по місяцях:

- жовтень - 4700 куб. м.;

- листопад - 9000 куб. м.;

- грудень - 11500 куб. м.;

- січень - 7600 куб. м.;

- лютий - 7000 куб. м.;

- березень - 5200 куб. м..

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладення договору становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень 40 коп.).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Загальні умови виконання господарських зобов`язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між сторонами у справі було підписано ряд додаткових угод № 1 від 23.10.2017 (а. с. 23 том 1) № 2 від 27.11.2017 ( а. с. 24 том 1), № 3 від 14.12.2017 ( а. с. 25 том 1) та № 4 від 28.12.2017 (а. с. 26 том 1), якими було збільшено обсяг газу в додатковій угоді № 4 до 50 471,640 тис. куб. м. у тому числі по місяцях:

- жовтень -4 796,727 куб. м.;

- листопад - 10 474,913 куб. м.;

- грудень - 14 200,000 куб. м.;

- січень - 8 500,000 куб. м.;

- лютий - 7 300,000 куб. м.;

- березень - 5 200,000 куб. м..

Додатковими угодами № 6 від 16.04.2018 (а.с. 29 том 1), № 8 від 05.07.2018 (а.с. 31 том 1), № 9 від 01.08.2018 (а.с. 33 том 1) та № 10 від 31.08.2018 (а.с. 34 том 1) було додано п. 2.1. договору додано абзац другий, в останній додатковій угоді № 10 наступним абзацом в наступній редакції:

"Постачальник передає Споживачу в період з 01 вересня 2018 по 30 вересня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10 тис. куб.м. , у тому числі по місяцях:

- вересень 10,0 куб. м.;

Та викладено п. 12 договору в наступній редакції:

"Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 259 359 473,11 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.10.2017 на загальну суму 28 446 509,80 грн. (а.с. 42 том 1);

- від 30.11.2017 на загальну суму 62 120 424,06 грн. (а.с. 43 том 1);

- від 30.12.2017 на загальну суму 54 177 026,87 грн. (а.с. 44 том 1);

- від 31.01.2018 на загальну суму 51 595 820,27 грн. (а.с. 45 том 1);

- від 28.02.2018 на загальну суму 36 279 287,23 грн. (а.с. 46 том 1);

- від 31.03.2018 на загальну суму 26 335 299,26 грн. (а.с. 47 том 1);

- від 30.04.2018 на загальну суму 405 105,62 грн. (а.с. 48 том 1).

За твердженням позивача відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови п. 6.1. договору.

За змістом п. 1 ст. 199 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами п. 8.2. Договору між сторонами, згідно з якими у разі прострочення Споживачем оплати згідно умов п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який діяла пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 та № 256 від 04.03.2002 (п. 8.2. договору в редакціях додаткових угод ).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років ( п. 10.3. договору).

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого газу пеню в загальній сумі 472 611,84 грн.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені проведено вірно (а.с. 35-40 том 1) та у відповідності до обставин справи.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 1-3 том 2) відповідач просив суд зменшити заявлений розмір штрафних та фінансових санкцій на 50 %, оскільки поставлений позивачем природний газ з жовтня 2017 року по березень 2018 року загальною вартістю 259 359 473,11 грн. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору, а стягнення з відповідача суми процентів річних в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ст. 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач в ході розгляду справи відмовився підтримувати клопотання про зменшення штрафних і фінансових санкцій (а.с. 3 том 2), а тому суд його не розглядає.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі у застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 по справі № 922/3095/18 провадження № 12-105гс19 викладено правовий висновок про те, що статтею 19 Закону № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання, зокрема є субсидії. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Наведене регулювання визначено Порядком № 20 (затверджений Постановою КМУ 11 січня 2005 р. N 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій").

З аналізу змісту Порядку № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Відповідно до пункту 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).

Також спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 3 серпня 2015 року № 493/688 затверджений Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 493 цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України , Державним підприємством Енергоринок та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку № 20.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Порядку № 493 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі: актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

З наведеного вбачається спеціальне регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 21 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV Про житлово-комунальні послуги , виконавець послуг має право, зокрема, отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.

Пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України (БК) визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 БК України).

Згідно з підпунктом б пункту 4 частини першої статті 89 та статтею 102 БК України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком № 256 (затверджений Постановою КМУ від 4 березня 2002 р. N 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету").

Таким чином, держава в особі уповноважених органів є учасником правовідносин з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі.

Відповідно до частини шостої статті 48 БК України бюджетні зобов`язання щодо виплати, зокрема, субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідно до змісту вказаних порядків № 20, 256, 493 механізм і строки розрахунків врегульовані так:

- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;

- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;

- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;

- головні розпорядники коштів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

З аналізу вказаних положень вбачається, що держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, якщо боржник здійснив оплату за газ коштами державних субвенцій на виконання Постанов КМУ № 20, 256, 493, то це змінює порядок розрахунків за газ, узгоджений боржником із ПАТ "НАК "Нафтогаз" у відповідному господарському договорі. Дотримання боржником Порядку розрахунків саме за вказаними постановами виключає можливість стягнення з боржника пені, 3% річних та штрафу, нарахованих на кошти, сплачені за газ за рахунок бюджетних субвенцій за цими Порядками.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідач всі кошти за газ, на які позивач нарахував санкції за позовними вимогами, сплачував виключно із посиланням на Постанову КМУ № 217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу".

Цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (спеціальні рахунки). Дія цього Порядку не поширюється на розрахунки, що здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та інших нормативно-правових актів щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Порядок визначає обов`язок теплопостачальних та теплогенеруючих організацій відкрити спецрахунки у банках для надходження коштів від своїх споживачів. Усі категорії споживачів, яким здійснювався відпуск теплової енергії, сплачують її вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями, їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.

Уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів та як плата за вироблену теплову енергію, що затверджується Комісією (НКРЕКП).

Для затвердження реєстру теплопостачальні та теплогенеруючі організації розраховують нормативи перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів та як плата за вироблену теплову енергію, та подають їх до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому застосовуватимуться нормативи, Комісії за встановленими нею формами...

Гарантований постачальник подає до 17 числа місяця, що передує місяцю, в якому застосовуватимуться нормативи, Комісії ....довідки про фактичну вартість спожитого природного газу теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями; заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій; рівень розрахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організації за договорами поставки природного газу для виробництва теплової енергії для відповідної категорії споживачів.

Комісія перевіряє подані нормативи, затверджує реєстр, доводить до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи, та розміщує на власному сайті.

Уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних організацій

У разі відсутності заборгованості:

1) теплопостачальної організації перед гарантованим постачальником та теплогенеруючою організацією за куплену теплову енергію Комісія протягом двох днів з дати подання їй документів, що підтверджують відсутність заборгованості, зокрема актів звіряння, встановлює нормативи, за якими кошти, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями, перераховуються на поточні рахунки таких організацій;

2) теплогенеруючої організації перед гарантованим постачальником Комісія протягом двох днів з дати подання їй документів, що підтверджують відсутність заборгованості, зокрема актів звіряння, встановлює нормативи, за якими кошти, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями, перераховуються на поточні рахунки таких організацій.

У разі непроведення теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями протягом двох місяців розрахунків за природний газ у повному обсязі Комісія встановлює нормативи, за якими 100 відсотків коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями, спрямовуються на спеціальний рахунок гарантованого постачальника, відкритий ним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ» до погашення заборгованості за природний газ у повному обсязі.

Отже, Постановою КМУ № 217 врегульовано питання механізму проведення розрахунків за газ коштами, які надходять до теплогенеруючих та теплопостачальних організацій від споживачів і він не стосується коштів, які спрямовуються для розрахунків за газ за рахунок державних субвенцій.

Доводи відповідача, що і на розподіл цих коштів від споживачів, як і на кошти по державних субвенціях для розрахунків за газ відповідач не має ніякого впливу що доводить їх однаковий регулюючий характер, суд відхиляє, оскільки сама лише ця ознака не свідчить про те, що між сторонами у справі при застосуванні Постанови КМУ № 217 змінюється порядок розрахунків за газ, який передбачено умовам договору між ними № 1213/1718-ТЕ-36 від 22.09.2017.

Отже застосування відповідачем при розрахунках за газ Постанови КМУ № 217 не звільняє відповідача від обов`язку сплатити пеню, 3% річних та інфляційні за прострочення розрахунків по аналогії із постановами КМУ № 20 та № 256.

Відповідач не заперечує, що розрахунок за газ по сказаному договору проведено ним із простроченням і кошти сплачувалися виключно на підставі постанови КМУ № 217.

Заперечень проти математичних розрахунків всіх складових позовних вимог позивача у відповідача немає.

Доказів сплати пені в сумі 472 611,84 грн. відповідач суду не надав тому суд задовольняє позов в цій частині повністю. Розрахунок пені зроблено вірно (а.с. 35-40 том 1).

В порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач, користуючись своїм правом, на підставі прострочення відповідачем проведення розрахунку за газ по договору від 22.09.2017 , просить суд стягнути з відповідача 1 043 743,45 грн. як 3 % річних та 1 469 168,20 грн. інфляційних.

Розрахунок інфляційних та 3 % річних позивачем зроблено вірно (а.с. 35-40 том 1).

Оскільки доказів сплати інфляційних та 3 % річних відповідач суду не надав, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача також належить 1 043 743,45 грн. як 3 % річних та 1 469 168,20 грн. інфляційних. Доказів проведення відповідачем розрахунків за цими нарахуваннями у справі нема.

Отже, підстав для звільнення відповідача від сплати санкцій за прострочення виконання договірних зобов`язань судом не встановлено.

Правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, тому позов підлягає до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 472 611,84 грн. пені, 1 034 743,45 грн. як 3 % річних, 1469 168,20 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 1213/1718-ТЕ-36 постачання природного газу від 22.09.2017, укладеного між сторонами у справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 44 647,85 грн., повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (ідентифікаційний код 00204033, м. Черкаси, пр. Хіміків, 76) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)-- 472 611,84 грн. пені, 1 034 743,45 грн. як 3 % річних, 1 469 168,20 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 1213/1718-ТЕ-36 постачання природного газу від 22.09.2017 та 44 647,85 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 29 лютого 2020

Суддя Н.М. Спаських