Рішення

від 20.02.2020 по справі 925/1441/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Черкаси справа № 925/1441/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Поліщук В.О. - адвокат за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Кам"янського комунального підприємства теплових мереж (м. Кам`янка, Черкаська область) про стягнення 23 269,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23 269,13 грн. з яких: 17 487,83 грн. пені, 5 781,30 грн. як 3 % річних на підставі договору № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016, укладеного між сторонами у справі.

Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження.

В ході розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав в повному об`ємі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів, що викладені у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні 21.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

У відповідності до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, заслухавши доводи і пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

16.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі начальника департаменту реалізації газу Лужанського Вячеслава Георгійовича, який діє на підставі довіреності від 13.06.2016 № 14-96 (далі - Постачальник, позивач по справі) та Кам"янським комунальним підприємством теплових мереж, в особі директора Темного Олександра Борисовича, що діє на підставі Статуту (далі - Споживач, відповідач по справі) було укладено договір № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу (далі - Договір, а.с. 13-21), у відповідності до якого Постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 1190 тис. куб. метрів (один мільйон сто дев`яносто тисяч куб. метрів), у тому числі за місяцями згідно наведеного графіку.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Загальні умови виконання господарських зобов`язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 526 ЦК України, згідно з якими суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторонами не заперечується, що на виконання умов договору Позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 618 064,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 27-31) за підписами обох сторін.

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1 000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.)

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п. 6.1. Договору).

За твердженням сторін, оплата за поставлений природний газ за вказаний період в договорі № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016 була проведена в повному обсязі, однак із простроченням.

Розрахунки за поставлений природний газ згідно Договору здійснювалися власними коштами підприємства-відповідача в сумі 215 694,58 грн. та за рахунок коштів, отриманих як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату теплопостачання в сумі 2 404 369,45 грн. на підставі постанов КМУ № 20 та № 256.

Відповідач повністю заперечив проти стягнення нарахованих позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у зв`язку з незаконністю їх нарахування в силу положень Постанов Кабінету міністрів України № 20 від 11 січня 2005 року та № 256 від 04 березня 2002 року, оскільки встановлений у цих постановах порядок платежів відповідач не порушив, що виключає можливість застосування ст. 625 ЦК України.

З розрахунків позивача (а.с. 24-26) вбачається, що повний розрахунок за отриманий по договору газ відповідачем було проведено 03.03.2017, тому основний борг не стягується.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 17 487,83 грн. та 5 781,30 грн. за прострочення розрахунків за газ, який поставлено відповідачу межах строку дії договору між сторонами (а.с. 24-26).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

Відповідно до п. 8.3. Договору Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Положення договору про розмір пені відповідають ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", якими передбачено, що пеня встановлюється договором між сторонами, однак її розмір при сплаті не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення про це в договорі.

Відповідач в якості заперечення проти позовних вимог посилається на те, що для забезпечення проведення розрахунків із позивачем, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кам"янської райдержадміністрації, Кам"янським комунальним підприємством теплових мереж та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення № 698 від 06.02.2017, № 1441 від 03.03.2017, № 11 від 11.01.2017 (а.с. 34-48), якими, з метою погашення заборгованості відповідача перед позивачем саме за договором № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016, сторонами цих протокольних рішень погоджено порядок сплати коштів позивачу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам в якості розрахунків за поставлений протягом 2016 та 2017 років природний газ.

У п. 2.6. кожного спільного протокольного рішення обумовлено за який конкретно рік, місяць та в якій сумі погашається борг відповідача перед позивачем. У п.2.6. також міститься посилання на договір між сторонами № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016.

Загальна сума коштів, які належить перерахувати за спільними протокольними рішеннями складає 2 402 369,45 грн.

Статтею 12 ГК України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Наведене регулювання реалізовано шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" .

Вказана Постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року N 951.

Порядком згідно Постанови КМУ № 20 передбачено, що Органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів.

До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг).

Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

Отже, сторони у справі не могли ухилитися від підписання спільних протокольних рішень та не скористатися коштами субвенцій з державного бюджету при наявності у покупця газу заборгованості за нього, який планувався державою до погашення за правилами вказаних Порядків.

Згідно пункту 1 Порядку цей Порядок визначав механізм перерахування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України 03 серпня 2015 року N 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (в даний час теж втратив чинність, але після проведення розрахунків сторонами за рахунок бюджетних субвенцій).

Цим Порядком по постанові N 493/688 затверджено сам механізм здійснення перерахування субвенцій та затверджено форми актів звіряння між сторонами договорів, спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. Пунктом 2.10 Порядку передбачається, що розрахунки проводяться протягом одного банківського дня.

Отже порядок такого розрахунку сторони справи змінити не можуть, якщо вони стають учасниками розрахунків на підставі Спільних протокольних рішень.

З урахуванням того, що Спільні протокольні рішення на підставі Порядку по Постанові КМУ 11.01.2005 № 20 стосувалися встановлення спеціального порядку погашення боргу за газ за договором № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016, який укладено між сторонами справи, і сторони справи не могли ухилитися від писання спільних протокольних рішень і виконання постанови при умові наявності боргу відповідача перед позивачем за газ, то тим самим постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 та від 04.03.2002 № 256 фактично змінювали умови договірних відносин між сторонами, які діяли до часу підписання спільних протокольних рішень та здійснення розрахунків за рахунок субвенцій.

Підписання спільних протокольних рішень фактично засвідчує згоду їх учасників на встановлення нових умов проведення розрахунків за газ за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

За змістом всіх Спільних протокольних рішень вбачається, що ними змінювалися строки виконання боржником-відповідачем грошових зобов`язань по оплаті за газ, які виникли на підставі договору № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016 та які будуть погашатися коштами бюджетних субвенцій. Так, умовами розділу 3 кожного Спільного протокольного рішення передбачено, що кошти, які отримані за рахунок бюджетних субвенцій, повинні бути перераховані між всіма учасниками Спільних протокольних рішень не пізніше наступного дня після їх поетапного зарахування на рахунок кожному учаснику, а позивачу - як останньому учаснику.

Підписання Спільних протокольних рішень свідчить, що сторони даного спору фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016 та погодились, що частково оплата природного газу підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі Спільних протокольних рішень.

Відповідно до Порядку від 11.01.2005 № 20 держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок затверджений постановою КМУ від 11.01.2005 №20.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

До аналогічних правових висновків дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.05.2018 у справі №924/296/18, Верховний Суд у справах № 906/790/16, № 905/1100/18.

Позивач вказав у розрахунках позовних вимог, що за зобов`язаннями листопада 2016 - лютого 2017 відповідач розрахувався коштами субвенцій на підставі Постанови КМУ № 20. Зі свого боку відповідач надав також копію платіжного доручення № 5 від 02.03.2018 (а.с. 99) про те, що кошти сумі 142 981,03 грн. відповідач сплатив на підставі постанови КМУ № 256 від 04.03.2002, що вказано у призначенні платежу, який сторонами не змінено.

Отже за вказаний період всі кошти відповідачем за газ сплачені за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі Постанов КМУ № 20 та № 256, які змінили порядок розрахунків між сторонами. Кошти сплачені без порушення строків таких розрахунків, що виключає застосування до відповідача санкцій за порушення зобов`язання.

Для нарахування пені на кошти бюджетної субвенції, якими частково погашалися борги за газ відповідача перед позивачем, та для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, визначених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб сплата коштів відповідачем за газ була здійснена поза межами порядку, встановленого всіма Спільними протокольними рішеннями -- тобто із простроченням одноденного періоду зарахування коштів, що передбачалося розділом 3 всіх Спільних протокольних рішень.

До таких висновків прийшов і Верховний Суд при вирішенні аналогічних спорів у постановах по справах № 926/33/17, № 924/590/16, № 910/22923/17.

Доказів про такі порушення з боку відповідача позивачем у справу не подано.

Позивач підписанням спільних протокольних рішень погоджується кошти субвенцій прийняти в оплату боргу відповідача за газ та на нових умовах розрахунків (протягом 1 дня з моменту зарахування коштів кожному учаснику Спільного протокольного рішення).

В частині відповідальності за порушення порядку розрахунків за Спільним протокольним рішенням, то його учасники у розділі 4 вказали лише про те, що така відповідальність для сторін, що підписали Спільне протокольне рішення, настає відповідно до законодавства України ---- без будь-якого посилання на умови відповідальності за договором між сторонами справи від 16.09.2016.

З цих підстав умови відповідальності, встановлені у договорі між сторонами від 16.09.2016, не можуть поширюватися на кошти, обумовлені спільними протокольними рішеннями лише з мотивів, що ці кошти вже завідомо є простроченими до сплати і випливають із відносин по договору від 16.09.2016. Спільні протокольні рішення мають свої строки регулювання розрахунків, відмінні від умов договору від 16.09.2016. Тому лише за прострочення 1-денного строку розрахунку за умовами Спільних протокольних рішень для відповідача може наставати відповідальність за правилами чинного законодавства України.

З розрахунків позивача вбачається, що 3% річних та інфляційні відповідачу нараховані на кошти, які сплачувалися за газ на підставі Постанови КМУ № 20, Постанови КМУ № 256, та власними коштами відповідача.

Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951 та від 21.02.2018 № 114, запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.

Цей Порядок визначає, зокрема, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Відповідно до п.8.1 Порядку кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Згідно з ч. 3 п. 8-1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256 суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, дев`ятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").

Відповідно до ч. 23 п. 8-1 Порядку усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають" постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.

Згідно з ч. 25 п. 8-1 Порядку казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, зі змісту вищезазначеної Постанови КМУ № 256 вбачається, що нею вводиться спеціальний порядок оплати за спожитий газ коштами субвенцій з державного бюджету, а саме пунктом 8.1. Постанови нормативно закріплено порядок використання коштів на оплату суб`єктами господарювання, зокрема, які здійснюють постачання природного газу, в разі отримання таких коштів від головних розпорядників місцевих бюджетів.

Укладення учасниками взаєморозрахунків спільних протокольних рішень (як було передбачено п. 7 чинної до 08.11.2017 Постанови КМУ від 11 січня 2005 року № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій ) вже не вимагається.

Відповідач на заперечення проти позову доказа, що ним було здійснено частково розрахунки за поставлений природний газ коштами бюджетної субвенції у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів після їх надходження в установленому порядку в сумі 142981,03 грн. (а.с. 25,91).

Абзацом 21 п. 8-1 постанови КМУ № 256 передбачено, що для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім суб`єктів господарювання, які постачають теплову енергію, вироблену з альтернативних видів палива, та підприємств - постачальників (виробників) альтернативних видів палива, яким кошти спрямовуються на поточні рахунки, відкриті в банківських установах.

Постановою КМУ № 256 не передбачено надходження коштів бюджетних субвенцій на поточний рахунок відповідача, ці кошти перераховуються через казначейські рахунки безпосередньо на рахунок газопостачальної організації.

Матеріали справи підтверджують, що і позивач погодився на ці розрахунки та прийняв в якості оплати за газ кошти бюджетної субвенції згідно постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 та постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 про Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Несвоєчасність здійснення державою компенсації пільг та субсидій мало наслідком несвоєчасну оплату відповідачем отриманого газу за договором № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2019. У відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, оскільки відповідач не регулював надходження коштів державних субвенцій.

Враховуючи вищезазначене, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки. Тому і для застосування санкцій, передбачених підпунктом 8.2 договору постачання природного газу, та наслідків за порушення зобов`язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Порядку № 256 (тобто з їх порушенням).

Суд вважає, що питання проведення розрахунків між сторонами за спожитий газ було врегульовано державою шляхом розроблення спеціального порядку із використанням бюджетних коштів на пільги та субсидії.

При цьому положення постанови КМУ № 256 про Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з її змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ коштами бюджетних субвенцій визначаються саме нормами цієї постанови.

За змістом цієї постанови держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, що користується субсидіями та пільгами на комунальні послуги, а саме на придбання газу.

Тобто ці суспільні відносини зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти з приводу використання пільг та субсидій. З цих підстав грошові зобов`язання між сторонами за договором № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016 в частині, яка компенсується за рахунок коштів бюджетних субвенцій, регулюються не умовами договору, а спеціальними нормативними актами.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 по справі № 927/587/18 з аналогічних правовідносин.

Згідно із ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступати від обов`язкових для сторін актів законодавства.

З огляду на те, що відповідачем частково було сплачено позивачу за поставлений природний газ по договору між сторонами за спірний період з дотриманням порядку, визначеного постановою КМУ від 11.01.2005 № 20 та постановою КМУ від 04.03.2002 № 256, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено зобов`язання перед позивачем в частині своєчасності цих розрахунків, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання.

Між сторонами немає спору, що за договором № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016 частина вартості газу в сумі 215 694,58 грн. була оплачена відповідачем за рахунок власних коштів, а частина в сумі 2 402 369,45 грн. була погашена за рахунок коштів субвенцій.

Відповідач не заперечив доводів та розрахунків позивача, що при розрахунку власними коштами мала місце прострочка розрахунків в період 26.11.2016 по 14.12.2016 і за цей період позивач має право нарахувати пеню та 3% річних в сумі 2351,42 грн. та 335,92 грн. відповідно (а.с. 24).

Оскільки суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином та у встановлений Спільними протокольними рішеннями строк здійснив розрахунок за газ коштами бюджетних субсидій, то всі ці кошти повинні бути виключені із нарахування на них всіх видів санкцій (пеня, інфляційні та 3% річних) за прострочення розрахунків по договору № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016 між сторонами, як вірно зазначив відповідач. При цьому сама по собі дата фактичного зарахування коштів за Спільними протокольними рішеннями на рахунки позивача не має значення, бо ці кошти не повинні враховуватися позивачем у базисі розрахунків позовних вимог.

Розрахунок пені на суму 2 351,42 грн. та 3% річних на суму 335,92 грн. за період з 26.11.2016 по 14.12.2016 за прострочення оплати газу власними коштами (а.с. 24) суд вважає вірним та здійсненим позивачем у відповідності до обставин справи.

Отже позовні вимоги підлягають до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 2 351,42 грн. пені та 335,92 грн. як 3 % річних на підставі договору № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016.

В решті вимог у позові слід відмовити.

На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник через неправильні дії відповідача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1921,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кам"янського комунального підприємства теплових мереж (ідентифікаційний код 21366202, м. Кам`янка, Черкаська область, вул. Героїв Майдану, 33) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) -- 2 351,42 грн. пені, 335,92 грн. як 3 % річних на підставі договору № 2436/1617-ТЕ-36 постачання природного газу від 16.09.2016 та 1921,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2020

Суддя Н.М. Спаських